Рішення № 11245329, 24.06.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2010 р.Справа № 31/20-10-1040 Позивач: підприємець ОСОБА_1

Відповідач: ТОВ „Борол ЛТД”

про стягнення 18148 грн. 46 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: не зґявився

від відповідача: Бешляга А.В.

Суть спору: про стягнення заборгованості по договору в сумі 18148 грн. 46 коп. з урахуванням основного боргу, інфляційних, 3% річних.

З відзиву на позов убачається, що відповідач визнав позов в сумі 13 036 грн. 30 коп. основного боргу, а в іншій частині не визнав, з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача позов визнав частково на суму 13 036 грн. 30 коп. основного боргу, а в іншій частині не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

20.07.2007 року за № 910 сторони уклали договір, відповідно до умов якого позивач продає відповідачу товар найменування, кількість, ціна якого визначаються у накладних. Оплата товару здійснюється протягом 60 днів з моменту відпуску товару.

Суд відхиляє умову вказаного договору про те, що всі спори які виникають з договору підлягають вирішенню у арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті, з наступних підстав.

ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», відносить до компетенції міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України лише розгляд спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків. В даному випадку спір виник між субґєктами права України з питання яке не відноситься до здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.

Таким чином, на підставі ст. 8 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд прийшов до висновку про те, що вказана арбітражна угода не може бути виконана.

На виконання договору позивач передав відповідачу товар 25.06.2008 року на суму 20700 грн. за накладною № РНс-001398 яка складена позивачем 24.06.2008 року.

Слід вказати, що позов ґрунтується на вказаній накладній і на будь яких інших накладних не ґрунтується.

На виконання договору щодо оплати по вказаній накладній, відповідач сплатив позивачу загальну суму 5900 грн. 12 коп. 01.09.2009 року та 14.01.2010 року, з урахуванням письмових пояснень позивача щодо оплати.

З питання оплати відповідачем по вказаній накладній, слід звернути увагу на те, що відповідач здійснюючі платежі не вказував у призначенні платежів по яким саме накладним здійснюються платежі. За таких обставин позивач як одержувач платежів вправі самостійно вирішувати до яких накладних і у яких сумах зараховувати платежі відповідача, оскільки договором та законодавством інше не передбачено.

Суд відхиляє наданий відповідачем акт звірки складений сторонами станом на 29.02.2008 року, оскільки накладна на якій ґрунтується позов складена сторонами 24.06.2008 року - 25.06.2008 року, після складання акту звірки, в звґязку із чим акт звірки до цієї накладної юридичного відношення не має.

Суд відхиляє надану відповідачем накладну на повернення товару від 25.06.2008 року, оскільки за цією накладною позивачу не повертався товар отриманий відповідачем за накладною на якій ґрунтується позов, що убачається при порівнянні змісту накладних.

Суд відхиляє платежі відповідача від 02.04.2008 року, від 05.05.2008 року, від 02.06.2008 року на загальну суму 30000 грн., оскільки ці платежі не мають відношення до накладної на якій ґрунтується позов, що підтверджено змістом відзиву на позов, письмовим поясненням позивача щодо оплати по накладній на якій ґрунтується позов, а також тим, що ці платежі здійснені ще до оформлення накладної на якій ґрунтується позов, а у договорі умови щодо попередньої оплати товару відсутні.

Відповідно до ст. 193 ГК України - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14 799 грн. 88 коп. основного боргу за товар по накладній на якій ґрунтується позов.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував 3% річних на суму 613 грн. 12 коп. за 518 днів.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його обгрунтованість.

Перевіряючи розрахунок 3% річних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; терміну та строку прострочення виконання грошового зобовязання; переривання перебігу строку позовної давності; ст. 625 ЦК України; часткової оплати.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати позивач нарахував інфляційні в сумі 2735 грн. 46 коп. з серпня 2008 року по грудень 2009 року включно.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його обгрунтованість в частині нарахованої суми та не правильність в частині періоду нарахування.

Так, підстав для нарахування інфляційних за серпень 2008 року немає, оскільки нарахування інфляційних можливо лише якщо прострочена грошова заборгованість існує з 1 по 15 включно число відповідного місяця. В даному випадку прострочення оплати відповідачем по накладній на якій ґрунтується позов почалося з 27.08.2008 року.

У періоді з вересня 2008 року по грудень 2009 року включно сума нарахованих інфляційних складає 2910 грн. 98 коп. В свою чергу позивач вимагає стягнення 2735 грн. 46 коп., що є його правом.

Перевіряючи розрахунок інфляційних суд виходив з приписів: Розділу V ЦК України - СТРОКИ ТА ТЕРМІНИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ; ст. 625 ЦК України; терміну та строку прострочення виконання грошового зобовязання; переривання перебігу строку позовної давності; листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”; часткової оплати.

Загальна сума до стягнення складає 18148 грн. 46 коп. (основна заборгованість, 3% річних, інфляційні), що зумовлює задоволення позову.

Суд відхиляє правові позиції відповідача висловлені у відзиві на позов, оскільки відповідач послався на докази які не мають відношення до накладної на якій ґрунтується позов.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову.

Відповідно до ст. 44 ГПК України - судові витрати складаються з…, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач здійснив транспортні витрати в сумі 229 грн. 94 коп., для забезпечення явки свого представника в судове засідання, що підтверджено залізничними квитками. Ці витрати в розумінні ст. 44 ГПК України є іншими витратами пов'язаними з розглядом справи, які покладаються на відповідача в звґязку з задоволенням позову.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ „Борол ЛТД” код 22477145 (м. Одеса, вул. Сегедська, 14 «А») на користь підприємець ОСОБА_1 код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) - 18148 грн. 46 коп., 181 грн. 48 коп. по держмиту, 236 грн. за ІТЗ судового процесу, 229 грн. 94 коп. транспортні витрати.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 25.06.2010 року.

Рішення набуває законної сили з 06.07.2010 р.

Суддя