Рішення № 112449342, 13.07.2023, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/954/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі :

головуючий суддя Василевич О.В.

секретар Клімович О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження в справі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7002165 від 16.05.2023 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач вказує, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало допущене, на думку відповідача, порушення вимог п.22.5 ПДР України, а саме - 16.05.2023 о 15 год. 35 хв. на автодорозі Н-22 «Устилуг - Луцьк - Рівне» 156 км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volvo» FM 410, д.н.з. НОМЕР_1 , та КАЕSSВОНRЕR, д.н.з. НОМЕР_2 , порушив правила перевезення небезпечного вантажу ООН1202 та не мав діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечного вантажу на випадок настання негативних наслідків.

Винесену відносно нього постанову позивач вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що вказане у постанові порушення п.22.5 ПДР України він не допускав. На вимогу поліцейського він надав для огляду посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також копію договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів серії 733-02 № 175/733/000492 від 08.06.2022 року на транспортний засіб КАЕSSВОНRЕR, д.н.з. НОМЕР_2 .

Проте, поліцейський тривалий час оглядаючи автомобіль та напівпричіп, а також надані ним для перевірки документи, прийняв рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП, а саме, за перевезення небезпечного вантажу ООН1202 без діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків.

Позивач вказує, що не погоджується із постановою та фактом притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки згідно пп.2 п.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України №656 від 04.08.2018 при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів мають бути, крім перелічених у ПДР, також копія договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Вважає, що інспектор поліції неправомірно вимагав надати саме оригінал договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, при наданій йому для огляду копії даного документа, і тим самим, безпідставно виніс щодо нього постанову від 16.05.2023 серії ЕАС №7002165.

У зв`язку з викладеним просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7002165 від 16.05.2023 року та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 06 червня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, мотивуючи тим, що 16.05.2023 року о 15 год. 35 хв. позивач рухався по а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 156 км та керував транспортним засобом «Volvo» FM410, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «КАЕSSВОНRЕR», номерний знак НОМЕР_2 , порушив правила перевезення небезпечного вантажу ООН 1202 та не мав діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків, чим порушив п.22.5 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до п.22.5 ПДР України дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

Положеннями ч.1 ст.132-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суб`єктом перевезення небезпечних вантажів може бути підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).

Перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу - діяльність, пов`язану з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, зокрема: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб`єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - органам Національної поліції; здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Відповідач вказує, що позивач навмисно вводить суд в оману, зазначаючи в тексті позову, що «...чинні нормативно-правові акти, якими регламентовано здійснення перевезень небезпечних вантажів, не вимагають обов`язкової наявності саме оригіналу договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів». Разом з тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена не за відсутність оригіналу, а за те, що водій не мав діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків.

Відповідно до п.п.5 п.7 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, транспортна одиниця - транспортний засіб, до якого не причеплено причіп, або транспортний засіб та зчеплений з ним причіп чи напівпричіп.

Відповідно до п.п.2 п.9 вищевказаних Правил, при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці має бути, крім перелічених у ПДР документів, зокрема копія договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Відповідач в заперечення позовних вимог вказує, що договір страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів на тягач «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , відсутній. В договорі, долученому до позовної заяви, зазначений транспортний засіб «КАЕSSВОНRЕR», номерний знак НОМЕР_2 .

З огляду на викладене, відповідач вбачає порушення п.п.2 п.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, оскільки в договорі не зазначена транспортна одиниця.

Вказує, що виявлене порушення фіксувалось на камеру поліцейського 470412, який при оформленні адмінінстративного правопорушення діяв у відповідності до діючого законодавства та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.

Винесена поліцейським постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕАС №7002165 від 16.05.2023 року щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст.283 КУпАП, в постанові зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Вказує, що у зв`язку з допущеним позивачем порушення ПДР України, а саме те, що останній рухався транспортним засобом з увімкненими денними ходовими вогнями, замість ближнього світла фар, він був зупинений працівниками поліції. При проведенні перевірки документів поліцейським було встановлено, що водій ОСОБА_1 не мав при собі договору страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів на тягач «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Після встановлення особи порушника, було розпочато розгляд справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, заслухано його усні пояснення по факту вчиненого ним правопорушення та повідомлено, що він буде притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП. ОСОБА_1 факт вчинення вищевказаного правопорушення фактично не заперечував. Після дослідження обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, заслухавши та врахувавши його усні пояснення було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі справі серії ЕАС №7002165 від 16.05.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Винесену відносно ОСОБА_1 постанову було йому оголошено та вручено одразу після закінчення розгляду справи.

Відповідач зазначає, що факт вищевказаного правопорушення підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якій зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом «КАЕSSВОНRЕR», номерний знак НОМЕР_2 .

У зв`язку з викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи у суді були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2023 року інспектором управління патрульної поліції в Рівненській області (структурний підрозділ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України) старшим лейтенантом поліції Карінцевим Р.О. винесено відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7002165, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Зі змісту матеріалів справи та вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16.05.2023 року о 15 год. 35 хв. рухався по а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне 156 км та керував транспортним засобом - спеціалізованим сідловим тягачем марки «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованим напівпричепом - паливоцистерною марки «КАЕSSВОНRЕR, номерний знак НОМЕР_2 , порушив правила перевезення небезпечного вантажу ООН1202 та не мав діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків на спеціалізований сідловий тягач марки «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив п.22.5 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з наступного.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - ПДР України).

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Відповідно до п.22.5 ПДР України, порушення якого ставиться у провину ОСОБА_1 , дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п.п.1.3, 1.9 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 4 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за N1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 та 2 розділу III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 1 ст.132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених частиною 1 ст.132-1 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2018 року провадження №К/9901/10493/18.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статі обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Організаційно-правові засади діяльності, пов`язаної з перевезенням небезпечних вантажів автомобільним транспортом визначено у Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» №1644-ІІІ від 06.04.2000 року та Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України №656 від 04.08.2018 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

Суб`єктом перевезення небезпечних вантажів може бути підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).

Перевізник небезпечного вантажу - юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу - діяльність, пов`язану з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, зокрема: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб`єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - органам Національної поліції; здійснювати в установленому порядку обов`язкове страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Відповідно до пп.5 п.7 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, транспортна одиниця - транспортний засіб, до якого не причеплено причіп, або транспортний засіб та зчеплений з ним причіп чи напівпричіп.

Відповідно до пп.2 п.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, при внутрішньому перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці має бути, крім перелічених у ПДР документів, зокрема копія договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Як встановлено з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського - Драчук О.П. у день та час, вказаний в оскаржуваній постанові керував транспортним засобом - спеціалізованим сідловим тягачем марки«Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом - паливоцистерною марки «КАЕSSВОНRЕR», номерний знак НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції у зв`язку порушенням ПДР України. В подальшому під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 у нього було виявлено відсутність діючого договору обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків на транспортний засіб - спеціалізований сідловий тягач марки «Volvo FM410», номерний знак НОМЕР_1 . В подальшому відносно ОСОБА_1 були складені процесуальні документи, будь-яких доводів та заперечень на спростування обставин, викладених у складеній відносно нього постанові ОСОБА_1 для працівників поліції не навів (файли сІір-0, с1ір-1).

Таким чином, доводи позивача про те, що він не порушував правил дорожнього руху та не вчиняв адміністративного правопорушення судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються доказами наданими відповідачем, які були досліджені судом.

Суд звертає увагу, що позивач під час розгляду поліцейським відносно нього справи про адміністративне правопорушення не висловлював обґрунтованих заперечень щодо суті порушення, вчинення якого йому ставилося у провину.

Відповідно до ст.252 КУпАП інспектор поліції оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.

За приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, відтак особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростовувати виявлене порушення на місці його вчинення та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, в іншому випадку правомірність своїх дій доводити у судовому порядку.

Докази на підтвердження упередженого ставлення працівника поліції щодо позивача в матеріалах справи відсутні і такі не надано позивачем. Підстав ставити під сумнів об`єктивність уповноваженого працівника відповідача по відношенню до позивача суду не наведено.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вина позивача доводиться належними та допустимими доказами. Водночас, позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Суд вважає, що всупереч ст.77 КАС України позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, жодних доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС України, -

ухвалив :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження юридичної особи: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7002165 від 16 травня 2023 року - відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.