Рішення № 11244790, 07.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/10107.09.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”

до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Силует” м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 283956,94 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Гаркавенко С.В.,

від відповідача Бойков О.С., Ткаченко Г.О.

СУТЬ СПОРУ:

у грудні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 1630063 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 2002 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом жовтня 2007-листопада 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 грудня 2009 р. 196058,05 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 56337,60 грн., три проценти річних з простроченої суми 10129,32 грн., пеню 21431,97 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність проведених позивачем нарахувань за теплову енергію на підставі тарифів, які в установленому порядку затверджені не були, а також необґрунтованість визначення обсягів теплової енергії без урахування даних встановлених у нього теплолічильників.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 1 вересня 2002 р. між сторонами у справі було укладено договір № 1630063 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Оноре де Бальзака, 52/22 у м. Києві для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 3648 Гкал/рік, а відповідач –щомісячно до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2002 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено проводити по приладам обліку.

При цьому, поясненнями сторін стверджується факт наявності у відповідача лише приладів обліку теплової енергії, яка використовується для потреб опалення. Прилади обліку теплової енергії, яка використовується для потреб гарячого водопостачання у відповідача відсутні.

Як пояснив позивач, подавши відповідний розрахунок та облікові картки (табуляграми) споживання теплової енергії, протягом жовтня 2007-листопада 2009 років відповідачем було одержано теплової енергії за договором загальною вартістю 648817,10 грн.

Суд критично оцінює надані позивачем з цього приводу докази, оскільки вони суперечать даним первинним обліковим документам, а саме відомостям обліку споживання теплової енергії, в яких відповідач щомісячно фіксував дані показників встановлених у нього приладів обліку, подавав указані документи позивачу, який приймав їх без заперечень.

Згідно з указаними доказами та поданим відповідачем розрахунком, які суд приймає як належні докази, фактичний обсяг одержаної відповідачем від позивача у спірний період теплової енергії менший на 75,21418 Гкал, що становить відповідно до чинних у цей період тарифів 15489,91 грн. (75,21418 х 171,62 х 20% ПДВ).

Таким чином, загальна вартість придбаної відповідачем у позивача теплової енергії за період жовтня 2007-листопада 2009 років становить 633327,19 грн.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості визначення позивачем обсягу поставленої за договором теплової енергії, використаної для потреб гарячого водопостачання, безпідставні, оскільки останній за відсутності у відповідних приладів обліку правомірно відповідно до умов п. 3.2 додатку № 4 до договору визначив такий обсяг згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної температури теплоносія. Доказів того, що визначений у такий спосіб обсяг теплової енергії перевищує договірні навантаження, суду не надано.

Як пояснив позивач, придбану за договором теплову енергію відповідач оплатив у розмірі 452759,05 грн.

При цьому, як слідує з наявних у справі довідок про надходження коштів за спожиту теплову енергію за період жовтня 2007-листопада 2009 та грудня 2009-травня 2010 років, пояснень відповідача, позивач безпідставно не зарахував в рахунок оплати боргу за спожиту теплову енергію платіж у розмірі 37000 грн., проведений відповідачем 11 грудня 2009 р.

Таким чином, загальний розмір проведених відповідачем оплат за спожиту у спірний період теплову енергію становить 489759,05 грн. (452759,05+37000).

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 143568,14 грн. боргу (633327,19-489759,05), з урахуванням фактичного розміру прострочених сум 51886,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9329 грн. три проценти річних з простроченої суми, 19738,63 грн. передбаченої п. 3.5 додатку № 4 до договору пені.

Доводи відповідача щодо безпідставності визначення вартості поставленої йому теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 “Про затвердження тарифів на теплову енергію” від 30 травня 2007 р., є безпідставним.

Протягом спірного періоду зазначені тарифи були чинними, відповідне рішення виконавчого органу органу місцевого самоврядування м. Києва в силу вимог чинного законодавства для набрання ним чинності не підлягало державній реєстрації в органах юстиції, після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вищезгаданого розпорядження (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 р. у справі № 22-а-5301/08) дію вказаного розпорядження було поновлено з 1 лютого 2009 р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 229 від 27 лютого 2009 р.

Інших судових рішень, які набрали законної сили, про визнання протиправним та нечинним протягом спірного періоду вищевказаного розпорядження суду не надано.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Силует” (02222, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 52/22, код 26125259) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) 143568,14 грн. боргу, 51886,37 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9329 грн. три проценти річних з простроченої суми, 19738,63 грн. пені, 2245,22 грн. витрат по оплаті державного мита, 186,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар