Рішення № 11244769, 16.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/19116.09.10 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»

Про стягнення 4461,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

В засіданнях приймали участь:

Від позивача Калінчук В.В. –представник за довіреністю № 044/24-47 від 12.01.10.

Від відповідача Ніколаєнко В.В. представник за довіреністю № 1875 від 07.06.10.;

Рудницький С.С. –представник за довіреністю № 2230 від 26.07.10.

Рішення прийнято 16.09.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 17.08.10. по 19.08.10., з 19.08.10. по 27.08.10., з 27.08.10. по 14.09.10.. з 14.09.10. по 16.09.10.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором оренди житлового приміщення № 3886 від 07.10.05. в сумі 4461,80 грн. (2276,40 грн. –матеріальні збитки, 2185,40 грн. –неустойка).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди житлового приміщення № 3886 від 07.10.05. своєчасно не звільнив орендоване приміщення та не передав його по акту приймання-передачі позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.10. порушено провадження у справі № 30/191; розгляд справи було призначено на 29.06.10. о 15-55.

В судовому засіданні 29.06.10. представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 29.06.10. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.10. про порушення провадження у справі № 30/191 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.10. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/191 відкладено на 17.08.10. о 09-50.

В судовому засіданні 17.08.10. представником позивача було подано заяву про зміну підстави позову.

В судовому засіданні 17.08.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.08.10. о 11-50.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.10. заяву позивача про зміну підстави позову повернуто Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»без розгляду.

В судовому засіданні 19.08.10. представником позивача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано заяву про продовження строку розгляду спору у справі № 30/191.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.10. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 30/191.

В судовому засіданні 19.08.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.08.10. о 10-10.

В судовому засіданні 27.08.10. позивачем на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку в сумі 2929,90 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.10. підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.08.10. в усній формі проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 27.08.10. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.09.10. о 12-30.

В судовому засіданні 14.09.10. відповідачем подано суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»проти позову заперечує та вказує на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 893,40 грн., оскільки нараховуючи неустойку за період з 11.03.08. по 31.10.09. позивач порушив вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, де зазначено, що нарахування неустойки припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. За змістом ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що щодо вимог про стягнення неустойки передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

В судовому засіданні 14.09.10. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 16.09.10. о 12-05.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/191.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.01. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено комунальне підприємство "Спецжитлофонд".

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.01. № 2419 «Про будинки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання, як будинок маневреного фонду.

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.05. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального значення «Спец житлофонд»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло - сервіс»(Орендар) укладено Договір оренди житлового приміщення № 3886 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець надає, а Орендар, на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що предметом Договору є житлове приміщення: квартира № 197(3) у будинку № 10 на вул. Борщагівській, з характеристикою: житлова площа – 9,8 кв. м, загальна площа 14,1 кв. м.

Згідно п. 2.2 Договору, сторонами погоджено, що розмір орендної плати за користування спірним приміщенням становить 74,45 грн. на місяць.

У відповідності до п. 5.1 Договору, сторони погодили строк дії даного Договору з 07.10.05. по 01.04.06.

Позивач вказує на те, що в зв'язку з тим, що після закінчення строку дії Договору відповідач продовжував користуватись спірним житловим приміщенням, у відповідності до вимог ч. 2. ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України, строк дії Договору було продовжено з 02.04.06. до 25.09.06., з 26.09.06. до 21.03.07., з 22.03.07. до 14.09.07., з 15.09.07. до 10.03.08.

Позивач зазначає, що оскільки строк дії Договору закінчився 10.03.08., відповідачу засобами поштового зв'язку було направлено заяву про припинення строку дії Договору від 11.03.08. № 044/24 - 2544 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.03.08.).

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 5.3. Договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії Договору, або у випадку відмови Орендаря від оренди житлового приміщення, житлове приміщення передається Орендодавцю за актом прийому - передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що після закінчення строку дії Договору відповідач орендоване приміщення не звільнив та продовжував ним безпідставно користуватись з 11.03.08. по 31.10.09., в зв’язку з чим позивач на підставі норм ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку в розмірі 2929,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії Договору житлове приміщення не звільнив та не передав його по акту приймання-передачі позивачу, в зв’язку чим порушив умови Договору оренди житлового приміщення № 3886 від 07.10.05.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов’язання.

Крім цього, слід зазначити що відповідно до п. 3.2.5. Договору, сторонами погоджено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщення за кожний місяць прострочення його звільнення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, ст. 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст. 232 Господарського кодексу України (яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом).

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку, своє зобов’язання по поверненню орендованого приміщення не виконав, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»(02094, м. Київ, проспект Гагаріна, 14-А, код ЄДРПОУ 32772152) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 2929 (дві тисячі дев’ятсот двадцять дев’ять) грн. 90 коп. - неустойки, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко