Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 27/26013.09.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» доПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»
третя особаПетров Аркадій Євгенович
простягнення 7838,39 грн. Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники:
від позивача:Орінко О.Л. –представник за довіреністю № 545-11/1 від 11.08.2009 року;
від відповідача:не з’явились;
від третьої особи:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 7838,39 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 16.04.2008 року в м. Києві на перехресті вул. Саксаганського та вул. Паньківська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки », державний номер АА 4405 НВ, яким керувала Онопрієнко І.А., та автомобіля марки », державний номер 61021 ММ, яким керував Петров А.Є. Автомобіль марки »належав на праві власності Онопрієнко І.А. та був застрахований на підставі укладеного з позивачем договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/05-05797 від 18.03.2008 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки »зазнав механічних пошкоджень, у зв’язку з чим позивач виплатив Онопрієнко І.А. страхове відшкодування. Крім того, для визначення характеру та розміру шкоди, заподіяної страхувальнику, позивач поніс витрати на оплату автотоварознавчої експертизи. Водночас, винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано Петрова А.Є., відповідальність якого як власника автомобіля була застрахована на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з відповідачем. Посилаючись на вказану обставину, позивач просив стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування у розмірі 7518,39 грн. та витрати на оплату автотоварознавчої експертизи у розмірі 320,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі на стороні відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Петрова Аркадія Євгеновича, витребувано від учасників процесу матеріали, необхідні для вирішення спору, та призначено розгляд справи на 13.07.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні 13.07.2010 року подав витребувані судом матеріали та підтримав позовні вимоги.
Третя особа у судовому засіданні 13.07.2010 року пояснила, що керувала транспортним засобом на підставі договору доручення.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом відзив на позовну заяву та документи не подав, про поважні причини не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року витребувано від учасників процесу додаткові матеріали та відкладено розгляд справи на 13.09.2010 року.
Ухвалою заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць.
09.09.2010 року через загальний відділ діловодства суду третя особа подала витребувані судом матеріали.
10.09.2010 року через загальний відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване участю його представників в інших судових засіданнях, призначених на ту ж дату, що й засідання в даній справі.
Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2010 року подав витребувані судом матеріали.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні, витребувані судом матеріали не подав.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Частина 1 статті 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказане, враховуючи, що відповідач не навів переконливих доводів про наявність обставин, що перешкоджали вирішенню спору у даному засіданні, беручи до уваги закінчення строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 ГПК України, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем та третьою особою матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з довідки Відділу Державної автомобільної інспекції Голосіївського району Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 30.04.2008 року № 2437 та постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 12.05.2008 року в адміністративній справі № 3-18321/13, в якій допущено описку, виправлену постановою від 29.12.2009 року, 16.04.2008 року о 16 год. 10 хв. в м. Києві на перехресті вул. Саксаганського та вул. Паньківська скоєна дорожньо-транспортна пригода (надалі –ДТП), а саме, зіткнення автомобіля марки », державний номер АА 4405 НВ, яким керувала Онопрієнко І.А., та автомобіля марки s», державний номер 61021 ММ, яким керував Петров А.Є.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Петровим А.Є. вимог пункту 10.4 Правил дорожнього руху України, що підтверджується названими довідкою та постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.05.2008 року, відповідно до якої Петрова А.Є. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено, зокрема, і автомобіль марки ».
Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля марки i»в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 2948 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного 15.05.2008 року суб’єктом оціночної діяльності –СПД Бережнюк О.В. (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності № 3817/05 від 06.07.2005), склав 9022,07 грн. та дорівнював вартості відновлювального ремонту.
Даний транспортний засіб було застраховано власником в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(надалі –позивач) відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/05-05797 від 18.03.2008 року.
На підставі страхового акта № 02-1661-08, затвердженого 17.07.2008 року, виконуючи свої зобов’язання за названим договором страхування, позивач сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 7518,39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24132 від 22.07.2008 року.
Крім того, здійснюючи розслідування причин та обставин страхової події, позивачем були понесені витрати на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження в розмірі 320,00 грн. що підтверджується платіжним дорученням № А26924 від 23.05.2008 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 7838,39 грн. (сума виплаченого страхове відшкодування + сума витрат на оплату автотоварознавчої експертизи) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
З наявного в матеріалах справи тимчасового реєстраційного талона КХС № 193914 вбачається, що на момент настання ДТП транспортним засобом –автомобілем марки », яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки », володів Петров Аркадій Євгенович (надалі –третя особа).
Як пояснила третя особа у судовому засіданні, володіння транспортним засобом здійснювалося на підставі договору доручення.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки »та у володінні якої останній перебував, встановлена у судовому порядку.
Відтак, Петров Анатолій Євгенович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки ai», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВВ/9498373 між третьою особою та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(надалі –відповідач) було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність третьої особи, при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль марки », державний номер 61021 ММ, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн. на одного потерпілого, франшизу не встановлено.
Умовами договору страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Таким чином, відповідач є особою, яка зобов’язана відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу –автомобіля марки », – і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Петрова Анатолія Євгеновича.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Пунктом 35.1 статті 35 вказаного Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий –МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
13.10.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування з передбаченими вище документами. Вказану заяву відповідач отримав 15.10.2009 року, що підтверджується доданим до позовної заяви повідомленням про вручення поштового відправлення № 04169668.
Заяву позивача відповідач залишив без розгляду, вимоги –без задоволення.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань (частина 7).
Наведені положення кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України.
У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (стаття 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки »підтверджена звітом № 2948 від 15.05.2008 року та склала 9022,07 грн.
Однак, враховуючи, що право зворотної вимоги перейшло до позивача в межах фактичних затрат, в складі яких витрати на виплату страхового відшкодування (на відновлювальний ремонт) склали 7518,39 грн., відповідач зобов’язаний був відшкодувати позивачу 7518,39 грн.
Згідно з статтею 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов’язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з’явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов’язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
Відтак, виходячи із зазначеної норми особи, які мають право на відшкодування збитків, отримують право на відшкодування витрат на проведення експертизи лише у випадку, якщо після своєчасного повідомлення страховика останній не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належних доказів повідомлення учасниками ДТП про страховий випадок відповідача позивач не надав.
З огляду на вказане, покладення на відповідача обов’язку відшкодувати витрати на оплату автотоварознавчої експертизи суд вважає безпідставним.
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги наведене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача виплаченого страхове відшкодування у розмірі 7518,39 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з статтею 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1; ідентифікаційний код 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 7; ідентифікаційний код 31704186) майнову шкоду в порядку регресу у розмірі 7518 (сім тисяч п’ятсот вісімнадцять) грн. 39 коп., 97 (дев’яносто сім) грн. 84 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяДідиченко М.А. Дата підписання: 15.09.2010 року.
Судове рішення № 11244644, Господарський суд м. Києва було прийнято 13.09.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 27/260. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: