Рішення № 11243674, 18.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 серпня 2010 р.           Справа 2/123-10

за позовом: Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19

до: Комунального підприємства "Кирнасівське" 23652, Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Комсомольська, 11

про стягнення 124 991,45 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Педченко Г.О.- за довіреністю;

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення з Комунального підприємства "Кирнасівське" 124 991,45 грн. збитків за порушення природоохоронного законодавства.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.06.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/123-10 та призначено до розгляду на 18.08.2010 року.

18.08.2010 року в судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 18.08.2010 року, не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/123-10, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення №20100790 від 07.07.10 р..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством "Кирнасівське".

За результатами перевірки даного підприємства складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.11.2009 року (а.с. 5).

У процесі виробничої діяльності підприємство в період з 01.01.2008 року по 21.12.2009 року здійснювало спеціальне водокористування (видобуток підземних вод), при цьому в порушення вимог ст. 44, 49 Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування був відсутній.

Згідно довідки № 2 від 15.02.2010 року (а.с. 6) Відповідачем здійснено забір води із артезіанської свердловини в об'ємі 76035 тис. м3 .

Зафіксовані факти (забір води без дозволу на спецводокористування) є порушенням п. 9 ст. 44, та ст. 49 Водного кодексу України, де зазначено, що юдокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

25.11.2009 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 009385, яким встановлено порушення директором КП "Кирнасівське" Безбаха В.В. ст. 44 Водного кодексу України. У наданих поясненнях, під час складання вказаного протоколу, правопорушник зобов"язався отримати відповідний дозвіл на спеціальне водокористування.

Постановою про накладення адміністративного стягнення № 06-9/110 від 27.11.2009 року директора КП "Кирнасівське" Безбаха В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ст. 48 КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.

З огляду на вказане, відповідач своїми неправомірними діями, внаслідок здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу, наніс державі збитки в сумі 124 991,45 грн.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму збитків відповідач не відшкодовує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а також інші юридичні факти.

Згідно положень п. 9 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України, водокористувачі зобов"язані здійснювати спеціальне водокористування за наявності дозволу.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (презумпція вини завдавача шкоди).

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 147 ГК України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

В статті 20 ГК України та ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання визначено відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Виходячи із матеріалів справи, позивачем належним чином доведено факт завдання відповідачем збитків, що вбачається із Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № б/н від 25.11.2009 року, протоколу про адміністративне правопорушення № 009385 від 25.11.2009 року, постанови про накладення адміністративного стягнення № 06-9/110 від 27.11.2009 року, згідно якої директора КП "Кирнасівське" Безбаха В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ст. 48 КУпАП).

При цьому, суд враховує той факт, що під час здійснення перевірки та оформлення й підписання вказаних документів жодних заперечень з приводу встановлених фактів від представників відповідача не надходило.

Також суд вважає, що позивачем правомірно нараховано розмір збитків у сумі 124 991,45 грн. згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 25.06.2010 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення збитків, в тому рахунку відзив на подану позовну заяву та доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України, ст. 20, ч.ч.1, 3, 4 ст.147, ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, ч.2 ст.35, ст.ст.36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Кирнасівське", 23652, Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Комсомольська, 11 (код 35374045) в дохід Державного бюджету України (місцевий бюджет Кирнасівської с/р, 24062100, код ЄДРПОУ 34701110, банк: ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, р/р 31516921700570; призначення платежу: за порушення природоохоронного законодавства) 124 991,45 грн. - збитків.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Кирнасівське", 23652, Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Комсомольська, 11 (код 35374045) в дохід Державного бюджету України 1249,91 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 серпня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21100, м.Вінниця, вул.600-річчя, 19

3 - відповідачу 23652, Вінницька область, Тульчинський район, смт.Кирнасівка, вул.Комсомольська, 11