Постанова № 11243438, 18.08.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. №27/44

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 серпня 2010 року 17:22 Справа № 2а-693/10/2670

За позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл"

Відкритого акціонерного товариства "Київметробуд"

Простягнення заборгованості у розмірі 443364,49 грн.,

Суддя Головань О.В. Секретар судового засідання Колесникова Г.В.

Представники:

Від позивача Горбатенко А.О. довіреність №2466/9/10-114 від 30.05.2008,

Від відповідачів1)Грищенко О.В. довіреність №54 від 21.07.2010,

2)Степаненко В.А. довіреність №б/н від 05.06.2010, Мастикаш Ю.І. довіреність № 864 від 07.07.2010.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" заборгованості з узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 443364,49 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 04 березня 2010 року.

В судовому засіданні 04 березня 2010 року оголошувались перерви до 09 квітня 2010 року 26 травня 2010 року 14 липня 2010 року 21 липня 2010 року 18 серпня 2010 року.

Ухвалою суду від 09 квітня 2010 року залучено до участі у справі співвідповідача Відкрите акціонерне товариство "Київметробуд".

В судовому засіданні 18 серпня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови про часткове задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (надалі відповідач-1) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 15 лютого 1996 року (ідентифікаційний код 22867573) та перебуває на обліку як платник податку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі міста Києва (надалі позивач).

Відповідачем-1 було задекларовано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 444515,00 грн. шляхом подання до податкового органу декларацій №332245 від 20 листопада 2008 року, №366834 від 22 грудня 2008 року, №418384 від 20 січня 2009 року, №39627 від 26 лютого 2009 року, 29826 від 19 лютого 2009 року, №74320 від 20 березня 2009 року, №138388 від 17 квітня 2009 року, №221187 від 20 травня 2009 року, №258052 від 19 червня 2009 року, №336113 від 20 липня 2009 року, №412762 від 20 серпня 2009 року, №436659 від 18 вересня 2009 року та №505912 від 19 жовтня 2009 року.

Оскільки станом на 01 грудня 2008 року за відповідачем обліковувалась переплата в сумі 9728,89 грн., а інші кошти ним не сплачувались, то залишок податкової заборгованості з податку на додану вартість за цими деклараціями склав 434786,11 грн.

07 жовтня 2009 року позивач провів перевірку дотримання вимог податкового в частині своєчасності подання відповідачем-1 платіжних доручень до установ банку за вересень, жовтень 2008 року, про що було складено акт №445/15-10 від 07 жовтня 2009 року.

Згідно висновків зазначеного акту позивачем було встановлене порушення граничних строків сплати відповідачем-1 узгодженого податкового зобовязання, що є порушенням п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 (надалі Закон №2181-III), у звязку із чим позивач виніс податкове повідомлення-рішення №№0015416/1510 від 09 жовтня 2009 року на суму 8578,38 грн. (штраф 10% від суми зобовязання).

Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Наведене податкове повідомлення-рішення було отримане відповідачем-1, що підтверджується підписом головного бухгалтера на ньому, а також цей факт не заперечується відповідачем-1.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно п.п. 16.1.1 ст.16 наведеного Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

На підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на адресу відповідача-1 направлялась перша податкова вимога №1/7756 від 09 жовтня 2008 року про сплату боргу з податку на додану вартість у розмірі 38999,09 грн. та друга №2/3185 від 31 березня 2009 року про сплату боргу за узгодженим податковим зобовязанням з податку на додану вартість у розмірі 238421,11 грн.

Як вбачається з наявних у справі копій повідомлень про вручення поштового відправлення податкові вимоги були отримані відповідачем-1.

Як вбачається з доказів, наявних у справі та визнається відповідачем-1, податкова заборгованість з податку на додану вартість перед бюджетом в розмірі 443364,49 грн. не погашена станом на день розгляду спору.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи, що його податкова заборгованість повинна бути погашена Відкритим акціонерним товариством "Київметробуд" (надалі - відповідач-2), оскільки на підставі договору №19/24-02 від 23 липня 2009 року податковому органу було передано право по стягненню заборгованості з відповідача-2 в рахунок погашення податкової заборгованості відповідача-1.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог, також, заперечив, вважаючи, що в даному випадку боржником перед бюджетом є саме відповідач-1, у звязку з чим відсутні правові підстави для стягнення з відповідача-2 податкового зобовязання іншого платника податку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції у районах подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Отже, з урахуванням наведених норм права несплачена відповідачем-1 узгоджена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість набула статусу податкового боргу.

Згідно пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Оскільки станом на день звернення до суду та прийняття рішення по справі відповідач-1 податковий борг добровільному порядку не сплачений, позивач в межах своєї компетенції як суб'єкт владних повноважень звернувся до суду за стягненням суми боргу.

При цьому, позивач враховуючи наявність договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податку №19/24-02 від 23 липня 2009 року (далі договір №19/24-02) та Додаткової угоди №1 від 30 жовтня 2009 року до договору, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокіл" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва, вважає, що ним отримано право на стягнення з відповідача-2 заборгованості в рахунок погашення податкової заборгованості відповідача-1.

Наказом Державної податкової адміністрації "Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення" №439 від 19.09.2003 (надалі Наказ №439) переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення та укладення договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків в письмовій формі між платником податків та податковим органом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору №19/24-02 відповідач-1, як такий, що має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами, передав позивачу своє право по стягненню заборгованості інших осіб перед відповідачем-1 за надані послуги, виконані роботи, отримані товарно-матеріальні цінності, вироблену продукцію та іншу заборгованість. Позивач одержав право на продаж суми дебіторської заборгованості та спрямування вирученої суми в рахунок погашення податкової заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

В правовому розумінні переведення боргу це передбачена нормами Цивільного кодексу заміна сторін у зобов'язанні внаслідок переведення боржником свого боргу на іншу особу.

Так, згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на вищевикладене слід відзначити, що, по-перше, хоча відповідачем-1 як кредитором і надано згоду на переведення боргу, проте в матеріалах справи відсутні докази повідомлення платником податків (відповідачем-1) та органом стягнення (позивачем) відповідача-2 як дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги, як це встановлено п. 4.8 Наказу №439.

По-друге, як вбачається зі змісту п. 2.3. договору №19/24-02 відповідач-1 зобовязаний у день отримання коштів від відповідача-2, в цей же день перерахувати отримані кошти в рахунок погашення податкового боргу та письмово повідомити про здійснену операцію.

Таким чином, передбачений сторонами договору порядок виконання зобовязань встановлює обовязок саме відповідача-1 погасити свій податковий борг у разі отримання грошових коштів від відповідача-2, і жодним чином не передбачає право позивача на продаж суми дебіторської заборгованості та спрямування вирученої суми в рахунок погашення податкової заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача-2 заборгованості перед відповідачем-1 в рахунок погашення податкового боргу останнього, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як безпідставні та необґрунтовані.

Натомість, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" заборгованості з узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 443364,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 160-163, 186 КАС України, пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" (м. Київ, вул. Прорізна, 8; код 22867573) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 443364,49 грн.(р/р №31119029700011, одержувач до УДК у Шевченківському районі міста Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100).

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 25.08.10 р.