Рішення № 112433829, 22.06.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14312/22

Провадження № 2/752/2746/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-ФІНАНС», Акціонерного товариства «КОМПАНІЯ ДІВІ», про визнання недійсним договору факторингу, -

в с т а н о в и в:

у жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Масеха Б.О. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила: визнати недійсним (фіктивним) з моменту укладення договір факторингу (відступлення права вимоги) від 01 листопада 2017 року, що укладений між ТОВ «МК-ФІНАНС» та АТ «ДІВІ БАНК»; визнати відсутнім право вимоги (кредитора) ТОВ «МК-ФІНАНС» до ОСОБА_1 за договором про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року зі всіма змінами та доповненнями, а саме: за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року та додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі гроші» № 991790/ПК/20160831-001 (ДУ № 3) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 29.07.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ДІВІ БАНК» укладено договір про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 .

31.08.2016 року ПАТ «ДІВІ БАНК» на підставі заяви про відкриття поточного рахунку з оформленням платіжної картки, відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 .

31.10.2016 року на підставі заяви про встановлення ліміту овердрафту між ОСОБА_1 та ПАТ «ДІВІ БАНК» укладено додаткову угоду про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 , відповідно до умов якого банком встановлено на рахунку клієнта № НОМЕР_2 ліміт оверудрафту строком з 31.10.2016 року по 31.10.2017 року в сумі 2 500 000 грн.

08.02.2017 року у поданій заяві ОСОБА_1 порушила перед банком питання про збільшення ліміту овердрафту до 15 000 000 грн.

09.02.2017 року додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК/20160831-001 (ДУ № 3) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року, сторони внесли зміни до п. 2.1 додаткової угоди, збільшивши ліміт овердрафту до 15 000 000 грн.

На підставі повідомлення про зміну розміру овердрафту від 07.08.2017 ПАТ «ДІВІ БАНК» було прийнято рішення про зменшення розміру ліміту овердрафту, у зв?язку із тим, що між сторонами припинилась дія трудового контракту. Починаючи з 07.08.2017 року банком встановлено новий ліміт овердрафту в розмірі 11 504 992,98 грн.

25.09.2017 банком надіслано ОСОБА_1 повідомлення із вимогою про до 05.10.2017 року здійснити повне погашення заборгованості за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 .

10.10.2017 банком здійснено договірне списання коштів з рахунку ОСОБА_1 в розмірі 1 297 997,78 грн.

01.11.2017 року ПАТ «ДІВІ БАНК» згідно договору факторингу, відступило належні йому права за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 , відповідно до умов якого ТОВ «МК-ФІНАНС» замінило ПАТ «ДІВІ БАНК» як сторону кредитора у додатковій угоді № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1); ТОВ «МК-ФІНАНС» сплачує ПАТ «ДІВІ БАНК» вартість прав, що відступаються та набуває статусу правонаступника ПАТ «ДІВІ БАНК».

06.11.2017 року ТОВ «МК-ФІНАНС» надіслало ОСОБА_1 лист повідомлення про набуття ним прав вимоги за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що оспорюваний договір факторингу є фіктивним, оскільки оплата за вказаним договором проведена не була; банком передано ТОВ «ФК-ФІНАНС» копії документів без оригіналів останніх, в тому числі і оригіналу основного договору; відбулось відступлення права вимоги не за основним договором; ТОВ «МК-ФІНАНС» та ПАТ «ДІВІ БАНК» є пов?язаними юридичними особами, відтак, укладаючи оспорюваний договір , останні не мали на меті настання юридичних наслідків за таким договором.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 181-182).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2022 зобов?язано посадових осіб ТОВ «ФК-ФІНАНС» надати суду засвідчені копії документів, що підтверджують оплату за договором факторингу (відступлення права вимоги) від 01 листопада 2017 року ТОВ «ФК-ФІНАНС» на рахунок ПАТ «ДІВІ БАНК» загальної вартості права вимоги, що становить 11 098 501,38 грн.; оплату за договором факторингу (відступлення права вимоги) від 01.11.2017 ПАТ «ДІВІ БАНК» на рахунок ТОВ «ФК-ФІНАНС» розміру оплати послуг, що становить 1 000 грн. та ліцензію на провадження господарської діяльності з надання послуг з факторингу ТОВ «МК-ФІНАНС» (т. 1 а.с. 183).

01.12.2022 року до суду надійшов відзив на повід від представника відповідача -директора ТОВ «МК-ФІНАНС» Забашта В.О., в якому представник відповідача просим відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

01.11.2017 року між ТОВ «МК-ФІНАНС» та ПАТ «ДІВІ БАНК» укладено договір факторингу , за умовами якого ПАТ «ДІВІ БАНК» відступив ТОВ «МК-ФІНАНС» належні йому права вимоги за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року, з усіма змінами та доповненнями до неї. Факт оплати права вимоги ТОВ «МК-ФІНАНС» на користь ПАТ «ДІВІ БАНК» у розмірі 11 098 501,38 грн., а так само розміру оплати послуг ПАТ «ДІВІ БАНК» у сумі 1000 грн., стверджується випискою по рахунку ТОВ «МК-ФІНАНС» № НОМЕР_3 , відкритому у ПАТ «ДІВІ БАНК» за 01.11.2017 року.

07.11.2017 року ТОВ «МК-ФІНАНС» направлено на адресу ОСОБА_1 , та 13.11.2017 року останньою отримано повідомлення товариства про набуття права вимоги за договором та необхідність виконання зобов?язань.

Представник відповідача зазначає, що позивач не скористалась правом, визначеним ч. 2 ст. 108 ЦК України, та більше трьох років не вимагала від відповідача подання доказів фактичної оплати права вимоги у розмірі 11 098 501,38 грн.

Вказано, що ТОВ «МК-ФІНАНС» здійснює діяльність відповідно до законодавства України, на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 918 від 11.07.2017, розпорядження Нацкомфінпослуг від 11.07.2017 № 3155 «про внесення ТОВ «МК-ФІНАНС» до Державного реєстру фінансових установ» та розпорядження Нацкомфінпослуг від 01.08.2017 № 3337 «Про видачу ТОВ «МК-ФІНАНС» ліцензій на провадження господарської діяльності з наданням фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)».

З урахуванням викладеного, представник відповідача ТОВ «МК-ФІНАНС» зазначає, що укладення оспорюваного договору відбулось у повній відповідності до вимог чинного законодавства, сам факт укладення договору жодним чином не порушує права та інтереси ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором - додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року.

Зазначає, що ОСОБА_1 стало відомо про укладення оспорюваного договору 13.11.2017 року, однак до суду остання звернулась лише 13.10.2022 року, тобто майже як через п?ять років, пропустивши встановлений законом строк позовної давності (т. 1 а.с. 199-201).

01.12.2022 року представник відповідача ТОВ «МК-ФІНАНС» Забашта В.Л. звернувся до суд з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 208-209).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.12.2022 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (т. 1 а.с. 212).

27.02.2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Масеха Б.О. надійшла до суду відповідь на відзив, в якій викладено доводи, аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві. Додатково вказано, що надана відповідачем виписка по рахунку не є первинним бухгалтерським документом, тому не може бути доказом оплати права вимоги за оспорюваним договором. Вказано, що надані відповідачем копії документів на підтвердження законності провадження господарської діяльності не є достовірними та допустимими, також не доведено наявності у відповідача ТОВ «МК-ФІНАНС» відповідної ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг факторингу (т. 2 а.с. 27-39).

20.03.2023 року представником відповідача ТОВ «МК-ФІНАНС» подав до суду заперечення на відповідь ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 52-57).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.04.2023 року закрито підготовче провадження (т. 2 а.с. 113).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 29.07.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ДІВІ БАНК» укладено договір про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 , відповідно до умов якого банк в день укладення договору відкриває клієнту відповідний рахунок на підставі заяви клієнта та документів, поданих відповідно до вимог чинного законодавства України. Сторони домовились про укладення в рамках цього договору: договору банківського вкладу, який вважається укладеним з моменту розміщення клієнтом вкладу на умовах, визначених цим договором; договору банківського рахунку, який вважається укладеним з моменту відкриття поточного рахунку на підставі заяви клієнта. Клієнт доручає, а банк приймає на себе зобов?язання забезпечити обслуговування клієнта за допомогою системи «Інтернет-Банкінг» із застосуванням методів ідентифікації та авторизації, передбачених системою «Інтернет-Банкінг», в порядку та на умовах, передбачених договором (т. 1 а.с. 22-24).

31.08.2016 року ОСОБА_1 подано ПАТ «ДІВІ БАНК» заяву про відкриття поточного рахунку з оформленням платіжної картки, на підставі якої банком відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 25-28).

31.10.2016 року на підставі заяви про встановлення ліміту овердрафту між ОСОБА_1 та ПАТ «ДІВІ БАНК» (т. 1 а.с. 29-31) укладено додаткову угоду про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015, відповідно до умов якого банком встановлено на рахунку клієнта № НОМЕР_2 ліміт овердрафт строком з 31.10.2016 року по 31.10.2017 року в сумі 2 500 000 грн.(т. 1 а.с. 32-36).

За визначенням термінів додаткової угоди, лімітом овердрафту є максимальна сума кредитних коштів (овердрафту), в межах якої клієнт має право здійснювати операції по рахунку при тимчасовій відсутності власних коштів за рахунок коштів банку, наданих клієнту на умовах кредиту (овердрафту).

За умовами п. 2.1 вказаної додаткової угоди, банк встановлює на рахунку клієнта № 26258991790001 ліміт овердрафту строком з 31.10.2016 року по 31.10.2017 року включно, в порядку та на умовах, передбачених додатковою угодою, в сумі 2 500 000 грн. на підставі заяви клієнта про встановлення ліміту овердрафту та наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства документів.

За умовами зазначеної додаткової угоди, клієнт взяв на себе зобов?язання сплачувати банку передбачені додатковою угодою, договором платежі, комісії згідно тарифів банку за здійснення усіх операцій з використанням платіжної картки, а також відшкодовувати суми курсових різниць, штрафних санкцій, комісій, процентів банку, інших платежів, які стали наслідком або виникли у зв?язку з використанням картки (п. 3.2.1 додаткової угоди).

09.02.2017 року між ПАТ «ДІВІ БАНК» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК/20160831-001 (ДУ № 3) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2.1 додаткової угоди, збільшивши ліміт овердрафту до 15 000 000 грн. (т. 1 а.с. 37).

На підставі повідомлення про зміну розміру овердрафту від 07.08.2017 ПАТ «ДІВІ БАНК» було прийнято рішення про зменшення розміру ліміту овердрафту, у зв?язку із тим, що між сторонами припинилась дія трудового контракту. Починаючи з 07.08.2017 року банком встановлено новий ліміт овердрафту в розмірі 11 504 992,98 грн. Наведене вбачається з повідомлення (вимоги) про зміну розміру ліміту овердрафту від 07.08.2017 (т. 1 а.с. 41).

25.09.2017 банком надіслано ОСОБА_1 повідомлення із вимогою про до 05.10.2017 року здійснити повне погашення заборгованості за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 42-44).

01.11.2017 року між ТОВ «МК-ФІНАНС» та ПАТ «ДІВІ БАНК» укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «ДІВІ БАНК» відступив ТОВ «МК-ФІНАНС» належні йому права вимоги за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року, з усіма змінами та доповненнями до неї (т. 1 а.с. 46-49).

Згідно визначення термінів зазначеного договору факторингу: «боржник» - ОСОБА_1 ; «кредитний договір» - додаткова угода про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки»№ 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) від 31.10.2016 року до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року; «борг за кредитним договором» - 11 098 501,38 грн, з яких заборгованість по кредиту - 10 833 678,14 грн., заборгованість по процентам - 264 823,24 грн.; «права вимоги» - всі права вимоги до боржника за кредитним договором на дату відступлення права вимоги, включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора.

Відповідно до положень п. 3 договору факторингу, загальна вартість прав вимоги за договором становить 11 098 501,38 грн.

Фактор зобов?язується сплатити клієнту загальну вартість прав вимоги, вказану у п. 3.1 договору (11 098 501,38 грн.) протягом п?яти робочих днів з моменту укладення договору, шляхом переказу коштів на рахунок клієнта № НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «ДІВІ БАНК» (п.п. 3.2 п. 3 договору факторингу).

Розмір оплати послуг фактора за цим договором становить 1 000 грн., що сплачуються клієнтом протягом п?яти робочих днів з моменту укладення договору, шляхом переказу коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ «ДІВІ БАНК» (п.п. 3.5 п. 3 договору факторингу).

01.11.2017 року ТОВ «МК-ФІНАНС» здійснено оплату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу (відступлення права вимоги) від 01.11.2017 року у розмірі 11 098 501,38 грн., на рахунок клієнта № НОМЕР_4 , відкритому у ПАТ «ДІВІ БАНК», що стверджується копією платіжного доручення № 1 від 01.11.2017 року (т. 2 а.с. 90), а також випискою по рахунку ТОВ «МК - ФІНАНС», відкритому у ПАТ «ДІВІ БАНК» за 01.11.2017 року (т. 1 а.с. 193).

Оплата за відступлення права вимоги у розмірі 11 098 501,38 грн. здійснено ТОВ «МК-ФІНАНС» у відповідності до вимог п.п. 3.1 п. 3 договору факторингу.

За встановлених обставин, суд відкидає доводи позивача про нездійснення оплати за відступлення права вимоги при укладенні договору факторингу.

01.11.2017 року між ПАТ «ДІВІ БАНК» та ТОВ «МК-ФІНАНС» підписано акт приймання-передачі документів за договором факторингу від 01.11.2017 року, за змістом якого ПАТ «ДІВІ БАНК» передав, а ТОВ «МК-ФІНАНС» прийняв наступні документи: копія договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015; оригінал додаткової угоди про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) від 31.10.2016 року до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року; оригінал додаткової угоди про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК/20160831-001 (ДУ № 3) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055 від 29.07.2015 року; копія заяви № 991790/ПК/20160831-354 про встановлення ліміту овердрафту від 31.10.2016 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 192).

06.11.2017 року ТОВ «МК-ФІНАНС» надіслало ОСОБА_1 лист повідомлення про набуття ним прав вимоги за додатковою угодою про встановлення ліміту овердрафту на умовах програми «Легкі покупки» № 991790/ПК20160831-001 (ДУ № 1) до договору про відкриття та обслуговування рахунків фізичної особи № 991790/ДРФО/20150729-055. (т. 1 а.с. 50). Повідомлення отримано ОСОБА_1 13.11.2017 року, про що зазначено самою позивачкою, та не оспорюється жодною із сторін спору.

Частина 3 статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте, не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема, договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п`ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов`язання, зокрема, положення щодо сторін у зобов`язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203ЦК України зумовлює його недійсність.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518Цивільного кодексуУкраїни можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексуУкраїни та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина другастатті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 Цивільного кодексу України). (пункти 50-62 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16).

Суд зазначає, що право вимоги за кредитним договором, боржником за якими є позивач у даній справі, перейшло до ТОВ «МК-ФІНАНС» на підставі договору, зі змісту якого вбачається, що в останньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, як договори факторингу, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів.

Належних та допустимих доказів того, що ТОВ «МК-ФІНАНС» та ПАТ «ДІВІ БАНК» в момент підписання оспорюваного договору, не було додержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять, та позивачем в розпорядження суду не надано.

Враховуючи те, що відповідачами під час укладання спірних договорів були дотримані вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, суд вважає, що правових підстав для визнання в судовому порядку недійсним договору факторингу від 01.11.2017 року немає.

Крім того, варто вказати на те, що відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», редакція якого діяла на момент укладення спірного договору, фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

На підтвердження правомірності здійснення ТОВ «МК-ФІНАНС» господарської діяльності з надання послуг факторингу, матеріали справи містять наступні докази:

- копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ТОВ «МК-ФІНАНС», виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 11.07.2017 року на підставі розпорядження комісії від 11.07.2017 № 3155 (т. 1 а.с. 194);

- копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.07.2017 № 3155, згідно змісту якого ТОВ «МК-ФІНАНС» внесено до Державного реєстру фінансових установ (т. 1 а.с. 195);

- копію розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.08.2017 № 3337, згідно змісту якого постановлено видати ТОВ «МК-ФІНАНС» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг факторингу; надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового лізингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг фінансового лізингу (т. 1 а.с. 196).

Крім того, відповідно до інформації, викладеної у листі Національного банку України від 23.05.2023, відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.07.2017 № 3155, ТОВ «МК-ФІНАНС» внесено до Державного реєстру фінансових послуг; відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 01.08.2017 № 3337, ТОВ «МК-ФІНАНС» видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг факторингу; надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового лізингу; надання гарантій та поручительства; надання послуг фінансового лізингу. В подальшому, згідно із рішенням комітету Національного банку України з питань нагляду на регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг від 06.11.2020 № 21/1761-пк, ліцензія на надання фінансової послуги - надання гарантій, була анульована за заявою ТОВ «МК-ФІНАНС». Таким чином, станом на травень 2023 року ТОВ «МК-ФІНАНС» включено до реєстру та має чинні ліцензії, в тому числі і на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, послуг факторингу (т. 2 а.с. 129).

Наведене спростовує твердження позивача щодо неправомірності здійснення ТОВ «МК-ФІНАНС» господарської діяльності з надання фінансових послуг, зокрема, послуг факторингу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК-ФІНАНС», Акціонерного товариства «КОМПАНІЯ ДІВІ», про визнання недійсним договору факторингу, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2023 року.

Суддя