Вирок № 112433538, 26.07.2023, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2268/21

Номер рядка у звіті

26 липня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

та сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення:

прокурора - ОСОБА_3 ,

законних представників потерпілих та цивільних позивачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

сторони захисту:

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченої - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021250000000363 від 07.04.2021 стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пекарі Канівського району Черкаської області, громадянки України, освіта середня спеціальна, одруженої, працюючої на ПрАТ «Миронівська птахофабрика», має на утриманні малолітню дитину, 2013 років народження, особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня, постраждалим внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, учасником бойових дій не є, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий, раніше не судимої,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 07 квітня 2021 року близько 10.45 години, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаюсь по автодорозі сполученням «Бориспіль-Запоріжжя», від міста Бориспіль в напрямку міста Золотоноша, на 102 км вказаної автодороги на відстані 1200 метрів до повороту на с. Коврайські Хутори Золотоніського району Черкаської області в порушення вимог п.п. 2.3 б), 2.9 а), 10.1, 12.1, 12.6 ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, перевищила дозволену швидкість 90 км/год., не була уважною, не слідкувала за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впоралась з керуванням та допустила виїзд на праве узбіччя, де втратила керування і виїхала на смугу зустрічного руху після чого відбулося перекидання вказаного автомобіля та подальший з`їзд на ліве, по напрямку руху, узбіччя та кювет.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир переднього пасажирського сидіння ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком експерта № 05-8-02/123 від 08.04.2021, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми голови, шиї, тулубу, що ускладнилась розвитком внутрішньої кровотечі та травматичним шоком, внаслідок чого смерть настала на місці події. Вказані тілесні ушкодження виникли незадовго до настання смерті від дії тупого твердого предмета чи предметів, не виключено під час дорожньо-транспортної пригоди і є складовими сполученої травми голови, шиї, тулуба, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, в зв`язку з небезпекою для життя. Між отриманням поєднаної травми голови, шиї, тулуба ОСОБА_8 та настанням смерті є прямий причинний зв`язок.

Керування транспортним засобом на час даної дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння водієм ОСОБА_7 підтверджується протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння № 1 від 07.04.2021, відповідно до якого остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння; висновком судово-медичної (токсикологічної) експертизи № 05-3-08/1300 від 19.04.2021, згідно з яким у крові ОСОБА_7 виявлено етанол в кількості 0.74 г/дм3 (проміле); висновком судово-медичної експертизи № 02-01/569 від 20.07.2021, згідно даних якого у крові ОСОБА_7 виявлено етанол в кількості 0.74 г/дм3 (проміле), концентрація якого відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », ОСОБА_7 , а саме вимог пунктів п.п. 2.3 б), 2.9 а), 10.1, 12.1, 12.6 ґ) Правил дорожнього руху, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-21/9043-ІТ від 20.07.2021, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_8 .

Допитана у судовому засіданні законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_4 пояснила, що напередодні ОСОБА_8 була у них, погралась з малим, нікуди їхати не збиралась. А тепер її діти залишились сиротами. У ОСОБА_10 психіка травмована, ходить у чорному одязі, малює лише чорним олівцем. Вибачень зі сторони обвинуваченої не було. Про дружбу загиблої із обвинуваченою їй не відомо. ОСОБА_11 жила із ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 - з ними, бо вони шлюб розірвали. Після смерті ОСОБА_12 вона є опікуном ОСОБА_9 . Шкода відшкодована частково у сумі 25000.00 грн. Цивільний позов підтримує.

Допитаний у судовому засіданні законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_14 - ОСОБА_5 показав, що за годину до трагедії він зізвонювався із ОСОБА_12 , яка повідомила, що їде в Золотоношу. Подруг ОСОБА_12 знав багато, ОСОБА_7 - не знає. Данило їх спільний із загиблою син. Було важко, ОСОБА_13 плакав, ховався під ковдру, хоча більшу частину часу й жив з ним. Вибачень від обвинуваченої не було. Наразі шкода відшкодована частково в сумі 25000.00 грн. Цивільний позов підтримує.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що весною 2021 року, 07 квітня він їхав до с. Піщане Золотоніського району. Назустріч йому рухався автомобіль «Део Lanos», який ухопив обочину, свідок свій автомобіль скерував на зустрічну смугу. За ним також їхав автомобіль. «Ланоса» свідок побачив за 100 метрів до нього, той ухопивши обочину почав їхати на автомобіль свідка. Все відбулося дуже швидко. Контактування між автомобілями не було. Визвали поліцію. Слідів гальмування або юзу не було. Тіло лежало по центру дороги.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 визнала себе винною у скоєнні інкримінованого їй злочину у повному обсязі, щиро розкаялась та показала, що спочатку відпочивали у «Велесі», були в бані, вживали вино, додому взяли дві пляшки вина. З 06 на 07 квітня 2021 року вони із ОСОБА_16 їздили у м. Канів. Коли повертались додому і обганяли фуру ОСОБА_12 схватилась за кермо, бо злякалась зустрічного автомобіля. Їх автомобіль схватив обочину, занесло. Яка погода була на той час обвинувачена не пам`ятає. ОСОБА_8 керувала автомобілем, як їхали у Канів, коли повертались додому біля ГЕС помінялись місцями і за кермо сіла обвинувачена. На час ДТП обвинувачена мала 4 роки водійського стажу. Автомобіль належить чоловіку обвинуваченої ОСОБА_17 . Вину визнає у повному обсязі, дійсно керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_12 також керувала у стані алкогольного сп`яніння.

Крім показань законних представників неповнолітніх потерпілих, свідків та обвинуваченої в судовому засіданні безпосередньо досліджені письмові докази, долучені до справи за клопотанням прокурора:

витяг з ЄРДР від 07.04.2021 року про кримінальне провадження № 12021250000000363, відповідно до якого правоохоронними органами повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду на 102 км автодороги «Бориспіль-Запоріжжя» на відстані 1200 метрів до повороту на с. Коврайські Хутори Золотоніського району Черкаської області;

протокол огляду місцевості від 07.04.2021 року із схемою та фототаблицею, під час якого оглянуто місце ДТП та встановлено слідову картині дорожньо-транспортної пригоди, вилучено автомобіль «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » та взуття ОСОБА_8 ;

протокол № 1 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 07.04.2021, відповідно до якого ОСОБА_7 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (1,3 проміле);

протокол огляду місця події від 07.04.2021 року, під час якого оглянуто салон автомобіля «ЗАЗ Lanos», д.н.з. « НОМЕР_1 »;

висновок експерта № 05-3-08/1300 від 19.04.2021 року, відповідно до якого у доставленому зразку крові ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етанол в кількості 0,74 г/куб. дм (проміле);

висновок експерта № 05-8-02/123 від 08.04.2021 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_8 настала від сполученої травми голови, шиї, тулубу, що ускладнилась розвитком внутрішньої кровотечі та травматичним шоком;

висновок експерта № СЕ-19/124-21/5908-ІТ від 31.05.2021 року, відповідно до якого до моменту ДТП деталі рульового керування, ходової частини та робочої гальмівної системи автомобіля «ЗАЗ Lanos», д.н.з. « НОМЕР_1 » знаходились у працездатному стані;

висновок експерта № 04-01/15/СЕ-19,124-21/8732 від 12.07.2021 року, згідно з яким на місці водія автомобіля «ЗАЗ Lanos», д.н.з. « НОМЕР_1 » знаходилась ОСОБА_7 у момент з`їзду даного транспортного засобу з проїзної частини автодороги та подальшого його перекидання. Маловірогідним є перебування ОСОБА_7 на місці пасажира переднього сидіння автомобіля у момент з`їзду даного транспортного засобу з проїзної частини автодороги та подальшого його перекидання. На місці пасажира переднього автомобіля сидіння «ЗАЗ Lanos», р.н. « НОМЕР_1 » перебувала ОСОБА_8 у момент з`їзду даного даного транспортного засобу з проїзної частини автодороги та подальшого його перекидання. Маловірогідною можливістю є перебування ОСОБА_8 на місці водія автомобіля «ЗАЗ Lanos», р.н. « НОМЕР_1 » у момент з`їзду даного транспортного засобу з проїзної частини автодороги та подальшого його перекидання;

висновок експерта від 20.07.2021 року № 02-01/569, відповідно до якого при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_7 виявлено етанол у кількості 0,74 проміле. Відповідно до положень методичного посібника «Клініко-діагностичні та експертні критерії гострої алкогольної інтоксикації», (Харків, 2008), вказана концентрація алкоголю в крові відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння;

висновок експерта № СЕ-19/124021/9043-ІТ від 20.07.2021 року, відповідно до якого у дорожній обстановці, яка склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди та за обставин, зазначених у постанові слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля «ЗАЗ Lanos», р.н. « НОМЕР_1 » ОСОБА_7 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була ураховувати дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, тобто повинна була діяти у відповідності до вимог пп.10.1, 12.1, 12.6 ґ) Правил Дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «ЗАЗ Lanos», р.н. « НОМЕР_1 » ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам пп.10.1, 12.1, 12.6 ґ) Правил Дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, і для виконання яких вона перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мала.

Зазначені докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності.

Відповідно до вимог ст.,ст. 85, 86 КПК України суд вважає вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченої та визнання її винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Відтак, оцінюючи в сукупності досліджені докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оцінені відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Вину обвинуваченої ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, суд вважає доведеною.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, не притягувалась і до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, оскільки матеріали справи не містять відповідних доказів щодо такого притягнення, має на утриманні малолітню дитину, за місцем роботи характеризується позитивно, добровільно частково відшкодувала завдану шкоду, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, вчинення злочину вперше, часткове відшкодування шкоди та те, що обвинувачена має на утриманні малолітню дитину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом також встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 на "Д" обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Визначаючи міру покарання обвинуваченій, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій визначених ч. 3 ст. 286-1 КК України на мінімальний строк, з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння не може знижувати ступінь суспільної небезпеки особи винуватої, яка грубо порушила Правила дорожнього руху України, дозволила собі вживати алкогольні напої, керувати транспортним засобом і наражати на небезпеку оточуючих осіб, в тому числі учасників дорожнього руху. Вказане додаткове покарання сприятиме виправленню обвинуваченої в частині суворого дотримання в подальшому Правил дорожнього руху України.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі суд, серед іншого, враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15рп/2004 у справі N 1-33/2004.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48), ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.

Отже, обраний обвинуваченій такий вид покарання як позбавлення волі, за переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченої, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_4 звернулась до суду з цивільним позовом до ОСОБА_7 , в якому просила стягнути з обвинуваченої на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 100000.00 (сто тисяч) гривень, який підтримала частково та повідомила, що обвинуваченою в рахунок відшкодування моральної шкоди сплачено 25000.00 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_14 - ОСОБА_5 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_7 , в якому просив стягнути з обвинуваченої на користь ОСОБА_14 моральну шкоду в сумі 100000.00 (сто тисяч) гривень, який підтримав частково та повідомив, що обвинуваченою в рахунок відшкодування моральної шкоди сплачено 25000.00 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Цивільний відповідач - обвинувачена ОСОБА_7 , стосовно цивільних позовів не заперечувала, вказавши, що нею сплачено потерпілим по 25000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди, та вона продовжуватиме сплачувати по 2500.00 грн. щомісячно кожному потерпілому.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Щодо стягнення з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь цивільних позивачів моральної шкоди, суд зазначає про таке.

Згідно з положеннями ст. 23, ч. 1 ст. 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, тощо. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відтак, беручи до уваги часткове відшкодування моральної шкоди обвинуваченою суд стягує з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 кошти в сумі 75000.00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень - в порядку відшкодування моральної шкоди.

Також суд, беручи до уваги часткове відшкодування моральної шкоди обвинуваченою стягує з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 кошти в сумі 75000.00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень - в порядку відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати за проведення судових експертиз у загальній сумі 18613.29 грн. підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_7 .

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Щодо запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, суд зазначає, що ОСОБА_7 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, тому наявні ризики, передбачені ст.,ст. 177, 178 КПК України, а жоден інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_7 переховуватись від відбування покарання, оскільки обвинувачена виїжджала за кордон і тривалий час не прибувала в судові засідання, а тому суд приходить до висновку про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши обвинувачену під варту в залі суду негайно до набрання вироком законної сили.

За правилами ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 в строк відбування покарання підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 6 (шість) років.

Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши засуджену під варту в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання засудженій рахувати з моменту взяття під варту.

Цивільний позов законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 75000.00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень.

Цивільний позов законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_14 - ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 75000.00 (сімдесят п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави кошти в сумі 18613 (вісімнадцять тисяч шістсот тринадцять) гривень 29 коп. - в порядку відшкодування витрат на проведення експертиз.

Скасувати арешт на автомобіль «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2021 року, який зберігається на території спеціалізованого майданчика для тимчасово вилучених транспортних засобів Золотоніського РВП ГУ НП України в Черкаській області.

Речові докази:

- автомобіль «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що зберігається на території спеціалізованого майданчика для тимчасово вилучених транспортних засобів Золотоніського РВП ГУ НП України в Черкаській області, - передати законному власнику ОСОБА_17 ( АДРЕСА_2 ).

- змив з керма автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », змив з важеля коробки передач автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », виріз з подушки безпеки автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », пасмо жіночого волосся, що вилучене з автомобіля «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що зберігаються в Золотоніському РВП ГУ НП в Черкаській області, за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3, - знищити;

- зразки крові ОСОБА_7 , що зберігаються в Золотоніському РВП ГУ НП в Черкаській області, за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Січова, 3, - знищити.

Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: ОСОБА_1