Рішення № 112432902, 25.07.2023, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/4440/22

Провадження № 2/552/168/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2023 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Лихошвай А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" ( далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача заборгованості посилаючись на те, що відповідач підписала заяву № б/н від 06 січня 2017 року, відповідно до якої отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42 % на рік. Відповідач порушує зобов`язання за кредитним договором, станом на 11 липня 2022 року утворилась заборгованість у сумі 35 131 грн. 31 коп., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 29 714 грн. 17 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 5 417 грн. 14 коп., яку просив стягнути разом з судовими витратами.

ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно набутих коштів посилаючись на те, що банком за період з 01 грудня 2019 року по 01 червня 2022 року списано відсотки за використання кредитного ліміту в загальному розмірі 32 949 грн. 44 коп. При укладенні кредитного договору вона не була повідомлена про умови кредитування, порядку нарахування відсотків. Оскільки сторони не мали домовленості щодо розміру відсотків за користування кредитним лімітом, то кошти стягувались банком самовільно та безпідставно. Крім того, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 26.09.2017 року по теперішній час, а тому згідно п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються. Просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь кошти в розмірі 32 949 грн. 44 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 26 жовтня 2022 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів, здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30 травня 2023 року закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду.

У судове засідання представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом АТ КБ «ПриватБанк» не з`явилася будучи у встановленому порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, надала суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці. Суду направлені письмові пояснення щодо підтримання заявлених вимог, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом не з`явилась, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи , у день судового розгляду подала заяву про розгляд справи в її відсутність та відсутність ОСОБА_2 . Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» заперечує, просить відмовити в повному обсязі та стягнути понесені її довірителем судові витрати. Зустрічні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем надано до суду

завірену анкету - заяву відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 06 січня 2017 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача:

06.01.2017 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн., який збільшено до 5 000 грн., 22.08.2019 року - збільшено до 10 000 грн., 27.10.2019 року збільшено до 15 000 грн., 24.11.2019 р. збільшено до 20 000 грн., 30.11.2019 року збільшено до 25 000 грн., 20.12.2019 року збільшено до 29 000 грн, 16.01.2020 року збільшено до 34 500 грн.,16.02.2020 року збільшено до 35 500 грн., 04.11.2020 року зменшено кредитний ліміт до 0.00

Відповідачу за первісним позовом видавались картки, термін дії останньої до 07/23.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 11 липня 2022 року утворилась заборгованість у сумі 35 131 грн. 31 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 714 грн. 17 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 5 417 грн. 14 коп.

Відповідно до ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 06 січня 2017 року, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, комісія за зняття готівки, комісія за моніторинг неактивної картки, комісія за безготівковий розрахунок, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов і правил розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06січня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна бути врахована при застосуванні судами аналогічних норм права.

Судом не може бути прийнята до уваги заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, що укладена між сторонами 25 лютого 2020 року, оскільки суду не надано доказів у розумінні ст. ст.77,79 ЦПК України , що зазначена заява має відношення до спірних відносин сторін, у тому числі до заборгованості про стягнення якої звернувся АТ КБ «Приватбанк» відповідно до заяви від 06.01.2017 року.

Враховуючи, що заява - анкета позичальника, яка підписана відповідачем не містить визначену відсоткову ставку за користування кредитом, тому підлягає до стягнення лише сума заборгованість за (простроченим) тілом кредиту в розмірі 29 714 грн. 17 коп.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , то суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка.

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Підстави для списання грошових коштів з рахунку визначені ст. 1071 ЦК України, відповідно до якої банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1.38 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з п. 26.1 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

Згідно з п.1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (далі - Інструкція від 21.01.2004 року) кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (п. 6.1 Інструкції від 21.01.2004 року).

Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

-умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

-номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

-назву отримувача;

-номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

-перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) (п. 6.4 Інструкції від 21.01.2004 року).

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «Призначення платежу» якого означає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання (п. 6.5 Інструкції від 21 січня 2004 року).

Суд дійшов до висновку, що згідно правовідносин, що складись між сторонами, відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 не підлягають нарахуванню та як наслідок списанню з рахунку, стягненню нараховані відсотки.

За період з 01 грудня 2019 року по 01 червня 2022 року з карткового рахунку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 списано коштів на погашення відсотків у розмірі 32 949 грн. 44 коп.

Зазначена обставина також підтверджується Випискою за договором № б/н за період з 06.01.2017 -12.07.2022 року.

Також зазначені обставини не спростовані представником АТ КБ «Приватбанк»

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до правових висновків, що містяться у постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. у справі № 910/16664/18 щодо повернення безпідставно набутих коштів: « Предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів на підставіст.1212 ЦК України. Відповідно достатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналізстатті 1212 Цивільного кодексу Українидає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. За таких обставин, з урахуванням того, що підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі. Таким чином, вимоги позивача про повернення зазначених коштів на підставіст. 1212 Цивільного кодексу Україниє обгрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції» (правові висновки, що містяться в Постановах КГС ВС від 06 березня 2019 р. у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 р. № 910/16664/18).

Таким чином, кошти в сумі 32 949 грн. 44 коп. підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 .

Оскільки суд дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору № б/н від 06.01.2017 року в сумі 29 714 грн. 17 коп., тому слід здійснити взаємозалік та взаємозарахування заборгованості та отриманих банком коштів в рахунок погашення нарахованих відсотків, а саме:

32 949 грн. 44 коп. - 29 714 грн. 17 коп. = 3 235 грн. 17 коп., які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 .

Отже, остаточно підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 3 235 грн. 17 коп., а інші кошти про стягнення яких суд дійшов до висновку є такими , що взаємозарахувались та не підлягають фактичному стягненню.

Відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджено належними доказами, має пільги визначені законодавством у тому числі і щодо звільнення від сплати судового збору а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений АТ КБ «Приватбанк» при зверненні до суду підлягає компенсації пропорційно задоволених позовних вимог за рахунок держави.

Позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволені на 85 %, тому сума судового збору, що підлягає компенсації складає 2 108 грн. 85 коп.

По зустрічним позовним вимогам сума судового збору, яка підлягає сплаті при зверненні до суду складає 1 073 грн. 60 коп., яка підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263- 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 06 січня 2017 року року у розмірі 29 714 грн. 17 коп. ( двадцять дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 17 коп.)

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 32 949 грн. 44 коп. ( тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок дев`ять гривень 44 коп.)

Стягнені з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» кошти в сумі 29 714 грн. 17 коп та стягненні з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 32 949 грн. 44 коп. взаємозарахувати.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 3 235 грн. 27 коп. ( три тисячі двісті тридцять п`ять гривень 27 коп.).

Інші кошти у зв`язку з взаємозарахуванням не підлягають стягненню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп. ( одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк» за рахунок держави сплачений судовий збір у розмірі 2 108 грн. 85 коп. ( дві тисячі сто вісім гривень 85 коп.)

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (місце знаходження: 01001 м. Київ вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Головуючий Ж.В. Кузіна