Рішення № 112429308, 26.07.2023, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1595/23

2/689/326/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

представника позивача адвоката Польового В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в смт. Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-західного міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В позові зазначила, що 20 травня 2023 року на її електронну адресу від АТ КБ «Приватбанк» надійшов лист про накладення арешту на її банківський рахунок. Разом із цим листом вона отримала копію постанови старшого державного виконавця Хмельницького РВДВС Пятницького О.О. від 20 листопада 2020 року по виконавчому провадженні № 6355717 за заявою стягувача ТОВ «ВЕЛЛФІН» про арешт коштів боржника. Її представник отримав від відповідача виконавчий напис № 51658 від 25 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, стягується заборгованість за кредитним договором № 223669 від 12 липня 2017 року, за період з 12 липня 2017 року по 7 вересня 2020 року, заборгованість складає 34392 грн. Вважає, що заборгованість, яка виникла, не є безспірною.

До початку розгляду судом справи по суті 18 липня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача вказав, що 12 липня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до якого позивачу надано грошові кошти в сумі 800 грн. на термін 30 днів, однак свої обов`язки остання не виконала та борг не повернула. Через неналежне виконання позивачем умов договору позики: невиконання зобов`язання, неповернення позики і несплати відсотків за користування коштами утворилася заборгованість за договором позики в сумі 34392 грн. вважає, що при вчиненні виконавчого напису було дотримано вимоги ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій. Зазначає, що твердження позивача про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом надання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, але не свідчать про відсутність спору стосовно заборгованості як такого є помилковими, хибними, такими, що не відповідають дійсності, і не можуть бути прийняті до уваги судом. Зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, що свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Також вважає, що відповідачем не пропущено строк позовної давності, оскільки позика мала бути повернута до 13 вересня 2017 року, а виконавчий напис вчинено 25 вересня 2020 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-західного міжрегіонального управління юстиції подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов. Пояснив, що при вчиненні виконавчого напису був пропущений 3-річний строк для звернення до нотаріуса, нотаріусом не перевірено, чи наявна безспірна заборгованість. Ствердив, що позивачка не пам`ятає про укладення договору позики, але заборгованість за простроченими відсотками вона вважає явно завищеною.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час і місце його проведення повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 12 липня 2017 року укладено договір позики № 223669. Відповідно до п.1.1. Договору позикодавець (ТОВ «ВЕЛЛФІН») надав позичальникові ( ОСОБА_1 ) грошові кошти в сумі 800 грн. А п. 1.3. Договору передбачає, що строк позики за цим Договором складає 30 днів, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 11.08.2017р. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до договору № 223669 від 12.07.2017р. строк дії Договору 63 дні. Зазначені обставини підтверджуються копією договору позиви від 12.07.2017р. та копією додаткової угоди від 14.08.2017. (а.с. 35-40).

8 вересня 2020 року представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся із заявою до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича на вчинення виконавчого напису. Ця обставина підтверджується копією заяви ТОВ «ВЕЛЛФІН» від 08.09.2020р. (а.с. 55).

25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 51658, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за кредитним договором № 223669 від 12 липня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем. Запропоновано задоволити вимоги стягувача та стягнути з позивача за період з 12 липня 2017 року по 7 вересня 2020 року заборгованість у розмірі 34 392 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 800 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 33 592 грн. Ця обставина підтверджується копією виконавчого напису від 25.09.2020р. (а.с. 12).

Вказаний виконавчий напис відповідачем по справі пред`явлений до виконання у Хмельницький відділ ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦЗМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 9 листопада 2020 року , де він перебував на виконанні до 29 липня 2021 року (ВП № 63555717). А також вказаний виконавчий напис перебував на виконанні в Хмельницькому міському відділі ДВС ЦЗМУ Міністерства юстиції (м. Київ) з 2 листопада 2021 року по 18 жовтня 2022 року (ВП № 67346460). Зазначена обставина підтверджується листом Хмельницького відділу ДВС у Хмельницькому районі Хмельницької області ЦМУМЮ (м. Київ) від 07.07.2023р. (а.с. 24-25).

20 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Хмельницького районного відділу ДВС ЦЗМУМЮ (м. Хмельницький) по виконавчому провадженні № 63555717 винесено постанову про арешт коштів боржника, ОСОБА_1 . Ця обставина підтверджуються копією постанови державного виконавця (а.с. 13).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначена правова позиція сформульована в Постанові Верховного Суду України № 6-887цс 17 від 5 липня 2017 року.

Аналогічний за змістом висновок зробила і Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року по справі № 320/8269/15-ц, зазначивши, що Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стовно заборгованості як такого. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Так, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 зробила такий висновок про застосування вказаної норми права: «Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбаченийстаттею 88Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленоюЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку» (пункт 80 вказаної постанови) п. 60.

А згідно п.п. 89-95 Постанови ВП ВС безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання.Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 в частині відображення результату вирішення позовних вимог містить висновки: 1) про визнання незаконною та нечинноюпостанови №662 у наведеній частині; 2) про зобов`язання Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови провизнання незаконною та нечинною постанови №662 у наведеній частині. Отже, ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року, якими було передбачено зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22лютого 2017року у справі №826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду, стосувались лише зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи відповідача щодо зупинення ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017року у справі №826/20084/14 до закінчення касаційного розгляду (01листопада 2017року), оскільки зупинення виконання обов`язку Кабінету Міністрів України опублікувати резолютивну частину цієї постанови не впливає на набрання вказаноюпостановоюзаконної силита її дію в частині визнання незаконною та нечинною постанови №662. Таким чином, вчиняючи 22 травня 2017 року виконавчі написи № 779 та № 780, приватний нотаріус Авдієнко О. В. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23. Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного судуу складі Верховного Судувід 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів № 779 та № 780 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей87,88 Закону України «Про нотаріат»та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (п.п. 89-95).

Так, відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про те, що укладений між фінансовою установою та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Твердження позивача про порушення відповідачем трирічного строку з дня виникнення права вимоги і до звернення останнього до нотаріуса для вчинення виконавчого напису є необґрунтованими.

Так, відповідно до п. 1.3. Договору позики № 223669 від 12.07.2017р.строк позики за цим Договором складає 30 дні, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 11.08.2017р. (а.с. 35-39). А згідно із п. 2 Додаткової угоди № 1 до договору № 223669 від 12.07.2017р. строк дії Договору 63 дні (а.с. 40). Отже, позика мала бути повергнута до 13 вересня 2017 року, а до приватного нотаріуса із заявою на вчинення виконавчого напису відповідач звернувся 8 вересня 2020 року (а.с. 55).

Таким чином, відповідачем не пропущено передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат» трирічний строк для звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

Доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог суд вважає необґрунтованими.

Так, у позовній заяві позивачем зазначено про порушення відповідачем пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а в судовому засіданні представник позивача повідомив, що заборгованість за простроченими відсотками позивач вважає явно завищеною.

Посилання представника відповідача у відзиві на норми ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 526, 610, 625, 627, 1049 ЦК України, які стосуються укладення договору позики, то з цього приводу позивач не оспорює договір позики, а стверджує про те, що заборгованість за договором позики в частині сплати прострочених відсотків є спірною. Також позивач стверджує про порушення з боку нотаріуса та відповідача пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, щодо надання оригіналу нотаріально посвідченої угоди для одержання виконавчого напису.

З урахуванням наведеного, у зв`язку із порушенням відповідачем та приватним нотаріусом статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, щодо надання оригіналу нотаріально посвідченої угоди для одержання виконавчого напису, а також того, що позивач оспорює заборгованість за кредитним договором в частині стягнення прострочених відсотків в сумі 33592 грн., суд вважає, що виконавчий напис, який вчинено 25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 51658, про стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь відповідача, ТОВ «Веллфін», заборгованості за кредитним договором № 223669 від 12 липня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за період з 12 липня 2017 року по 7 вересня 2020 року у розмірі 34 392 грн., в тому числі: простроченої заборгованості за сумою кредиту 800 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 33 592 грн., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача, ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, будинок № 48; IBAN НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39952398) необхідно стягнути на користь позивача, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 77-83, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

Позов задоволити повністю.

Виконавчий напис, який вчинено 25 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Київської області Гораєм Олегом Станіславовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 51658, про стягнення з позивача, ОСОБА_1 , на користь відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заборгованості за кредитним договором № 223669 від 12 липня 2017 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за період з 12 липня 2017 року по 7 вересня 2020 року у розмірі 34 392 грн., в тому числі: простроченої заборгованості за сумою кредиту 800 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом 33 592 грн., визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з відповідача, ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» (03061. М. Київ, вул. Героїв Севастополя, будинок № 48; IBAN НОМЕР_1 в АТ «АЛЬФА-БАНК», МФО 300346; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39952398) на користь позивача, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області або безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 липня 2023 року.

Суддя А.В. Кульбаба