Рішення № 112417880, 21.07.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9784/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

13.06.2023 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петрик В.В. через «Електронний суд» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, в якому просить визнати скасувати постанову серії БАД №205711 від 03.06.2023.

26.06.2023 ухвалою суду постановлено замінити відповідача відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, м Ужгород, вул. Ференца Ракоці, 13, код ЄДРПОУ 40108913).

Позов обґрунтовує тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області серія БАД № 205711 від 03.06.2023 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за частиною 4 статті 126, частиною 1 статті 126 та частиною 1 статті 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Того дня, зі слів позивача, останній почувався дуже погано і йому вкрай необхідно було відвідати лікаря. Він зателефонував кільком своїм знайомим, але вони відмовилися приїхати за ним, тому він вирішив терміново їхати в лікарню на власному автомобілі. Умислу на вчинення адміністративного правопорушення у позивача не було, він вчинив адміністративне правопорушення у стані крайньої необхідності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подав до суду відзив, у якому зазначив, що позивач не пред`явив на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, що стверджується відеодоказом. Крім того, позивач неодноразово називав неправдиве ім`я ( ОСОБА_2 ) та відповідно, після того, як працівники поліції запропонували йому проїхати до відділу поліція для встановлення особи правопорушника, позивач назвав правдиве ім`я ( ОСОБА_3 ). Відповідно працівниками поліції було перевірено та встановлено особу ОСОБА_1 . Крім того, встановлено що у відповідності до постанови Ужгородського міськрайонного суду від 12.07.2021 року у справі 308/5108/21 позивач ОСОБА_1 позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів строком на 10 (десять) років. Дане рішення суду набуло законної сили та відповідно всупереч даній постанови Ужгородського міськрайонного суду позивач керував тарнспортним засобом. Суд, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступних висновків.

Суд, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши позицію сторін, приходить до наступного висновку.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №205711 від 03.06.2023 з`ясовано, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за частиною 4 статті 126, частиною 1 статті 126 та частиною 1 статті 125 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 та ч. 2 ст. 126 та ст. 125 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).

Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.

Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху, уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (п. 3 ч. 1).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» регламентовано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до п. 2.4 а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР України регламентовано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі серед іншого посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії (пункт а).

Стаття 16 ЗУ «Про дорожній рух» встановлює обов`язок водія серед іншого мати при собі посвідчення водія (абзац 2 ч. 2), а також виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, зокрема у випадку подання сигналу про зупинку т/з зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху (пункт а), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії (пункт б) тощо.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

З переглянутих судом відеоматеріалів, наданих стороною відповідача, видно, що поліцейським пред`явлено вимогу позивачу про надання посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, яку останній не виконав.

За постановою Ужгородського міськрайонного суду від 12.07.2021 у справі 308/5108/21 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років. Вказана постанова набула законної сили 29.07.2021.

Керування транспортним засобом в означений в постанові час та місці стверджується відеоматеріалами, доданими до відзиву, а також не заперечується стороною позивача в позовній заяві, як власне і факт керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Суд критично відноситься до твердження позивача, висловлене його представником в позовній заяві, про те, що позивач вчинив правопорушення у стані крайньої необхідності, а саме у зв`язку з необхідністю відвідати лікаря, оскільки з відеоматеріалів не вбачається, що позивач потребує медичної допомоги, останній не заявляє про це поліцейським під час зупинення т/з, а також не додає докази у підтвердження того, що опісля оформлення адміністративних матеріалів він таки звертався до лікаря.

З огляду на вказане, інкриміноване позивачу діяння, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП), а також керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб (ч. 1 ст. 126 КУпАП), знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, зокрема вчинення означеного порушення ПДР зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейських, відеозапис з яких досліджено судом й описано вище.

Відтак, поліцейський, постановляючи оскаржувану постанову, діяв правомірно, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з дотриманням вимог, регламентованих главою 22 КУпАП, тобто процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення була дотримана інспектором.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, залишивши оскаржувану постанову без змін.

Відповідно до 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Керуючись ст. ст. 77, 90, 162, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №205711 від 03.06.2023, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов