Рішення № 112406816, 12.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2023 року Справа № 160/3351/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.02.2023 через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, подана представником позивача - адвокатом Дубовик Світланою Валеріївною, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області №Ф-4589-57/483 У від 03.08.2022 на загальну суму 24 220,48 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платника податків ОСОБА_1 шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 24 220,48 грн. та внести відповідні зміни про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно ОСОБА_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що нарахування єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю при відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності та наявність сплати ЄСВ за фізичну особу його роботодавцем, є підставою для визнання протиправною та скасування податкової вимоги. При цьому, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 не здійснювалась з 2014 року. 04.07.2019 припинено підприємницьку діяльність позивача на підставі власного рішення, про що свідчать дані з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 28.08.2014 по теперішній час позивач перебуває на військові службі за контрактом у складі Збройних Сил України, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, у військовому званні капітан. Разом з тим, у Позивача інші доходи, аніж від військової служби за контрактом у спірний період, відсутні.

Позивач вважає, що, враховуючи обставини справи та порушення прав позивача контролюючим органом щодо формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2022 року №Ф-4589-57/483 У в частині визначення суми недоїмки у розмірі 24 220,48 грн., а також з огляду на обставини відсутності у позивача зазначеної заборгованості, проте внесенням контролюючим органом до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно Позивача, в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску, з метою повного та належного захисту прав Позивача вважаю, що у суду є всі підстави для зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника податків ОСОБА_1 , шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 24 220,48 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 17.03.2023 о 17:03 надіслано одержувачам - Дубовик Світлані Валеріївні та Головному управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в їх електронні кабінети, а копію адміністративного позову надіслано відповідачу - 22.02.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України строк на подання відзиву до 04.04.2023.

31.03.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано заявлені позовні вимоги.

03.04.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що згідно з даними АІС «Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізька північна ДПІ (Покровський район м.Кривий Ріг) з 02.04.2001 року по 04.07.2019 року, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 по 01.09.2014 (2 гр. 20%) та на загальній системі оподаткування з 01.09.2014 по 04.07.2019, і відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464) є платником єдиного внеску.

Відповідач посилається на те, що з метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по даній категорії платників Державною податковою службою України розроблено алгоритм відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску. Так, в ІКП ОСОБА_1 відображені наступні щоквартальні нарахування за 2017-2019 роки: 20.10.2014 року за 3 квартал 2014 року у сумі 435,40 грн; 09.02.2018 року за 2017 рік у сумі 8448,00 грн; 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн; 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн; 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. Всього квартальні нарахування по єдиному внеску складають: 24220,48 гривень. Станом на 23.03.2023 нарахований єдиний внесок не сплачено.

В ході судового розгляду відповідач правом на подання заперечень у справі не скористався.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02.04.2001 (запис в ЄДР від 25.10.2005 №22270170000012183).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності позивача є: 49.32 Надання послуг таксі (основний).

04.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця №22270060005012183 (підстава внесення: власне рішення).

Відповідач посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Криворізька північна ДПІ (Покровський район м.Кривий Ріг) з 02.04.2001 року по 04.07.2019 року як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 по 01.09.2014 та на загальній системі оподаткування з 01.09.2014 по 04.07.2019, проте жодних доказів на підтвердження системи оподаткування, на якій перебував позивач у спірний період всупереч визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи відповідачем надано не було.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що з 09.08.2014 року позивач проходить службу за контрактом в Збройних Силах України у складі в/ч НОМЕР_2 , про що свідчить довідка Військової частини НОМЕР_3 від 01.07.2019 №1005.

Відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4589-57/483 від 03.08.2022 на загальну суму 24 220,48 грн, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку та згідно рекомендованого повідомлення, копія якого міститься у матеріалах справи, отримано ОСОБА_1 28.08.2022.

Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки): №Ф-4589-57/483 У від 03.08.2022 на загальну суму 24 220,48 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.

Доказів направлення/врученння позивачу оскаржуваної вимоги відповідачем всупереч законодавчо визначеного обов`язку до суду надано не було.

Матеріалами справи також підтверджується, що у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП позивача по коду класифікації 71040000 обліковується недоїмка у розмірі 24220,48 грн, яка складається з таких нарахувань:

- 20.10.2014 року за 3 квартал 2014 року у сумі 435,40 грн;

- 09.02.2018 року за 2017 рік у сумі 8448,00 грн;

- 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;

- 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;

- 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;

- 21.01.2019 року за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;

- 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн;

- 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн.

Вважаючи вимогу №Ф-4589-57/483 У від 03.08.2022 про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI; тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів/податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів/податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів/податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - сьомим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.

Суд звертає увагу, що за правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 03.09.2020 у справі № 816/188/17, аналіз змісту наведених вище норм (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) дає підстави для висновку, що платникам, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Проте, факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що до 01.01.2017 року підлягав обов`язковій сплаті фізичними особами-підприємцями єдиний внесок у разі отримання такою особою доходу (прибутку).

Крім того, з 01.01.2017 року особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.

В ході судового розгляду встановлено, що у спірний період ОСОБА_1 проходив службу за контрактом в Збройних Силах України у складі в/ч НОМЕР_2 , тобто був найманим працівником в розумінні норм чинного законодавства.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що у 2017 році за ОСОБА_1 страхувальником Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) проводилась сплата єдиного внеску за ОСОБА_1 з наступних сум заробітку для нарахування пенсії, а саме: за І місяць 2017 року - 10666,00 грн; за ІІ місяць 2017 року - у сумі 11000,00 грн; за ІІІ місяць 2017 року - 11000,00 грн.

З квітня 2017 року за ОСОБА_1 страхувальником Військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) проводилась сплата єдиного внеску за ОСОБА_1 з наступних сум заробітку для нарахування пенсії, як також свідчать дані вказаної довідки:

- за ІV місяць 2017 року - 10866,00 грн; за V місяць 2017 року - 11000,00 грн; за VІ місяць 2017 року - 12693,55 грн; за VІІ місяць 2017 року - 14500,00 грн ; за VІІІ місяць 2017 року - 14500,00 грн; за ІХ місяць 2017 року - 15500,00 грн; з за Х місяць 2017 року - 15200,00 грн; за ХІ місяць 2017 року - 16452,15 грн; за ХІІ місяць 2017 року - 16742,39 грн.

Крім того, із зазначеною довідкою ОК-5 у період 2018-2019 років страхувальником Військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) проводилась сплата єдиного внеску за ОСОБА_1 з наступних сум заробітку для нарахування пенсії:

- за І-ІІ місяці 2018 року - 10866,00 грн; за ІІІ місяць 2018 року - 18600,25 грн; за ІV місяць 2018 року - 16756,17 грн; за V місяць 2018 року - 14259,93 грн; за VІ місяць 2018 року - 16865,21 грн; за VІІ місяць 2018 року - 17165,21 грн; за VІІІ місяць 2018 року - 16865,21 грн; за ІХ місяць 2018 року - 14687,79 грн; за Х місяць 2018 року - 16865,21 грн; за ХІ місяць 2018 року - 179970,40 грн; за ХІІ місяць 2018 року - 14350,00 грн;

- за І місяць 2019 року - 15800,11 грн; за ІІ місяць 2019 року - у сумі 15620,97 грн; за ІІІ місяць 2019 року - 16139,34 грн; за ІV місяць 2019 року - 16281,50 грн; за V місяць 2019 року - 32563,00 грн; за VІ місяць 2019 року - 16281,50 грн; за VІІ місяць 2019 року - 16901,90 грн ; за VІІІ місяць 2019 року - 17281,50 грн; за ІХ місяць 2019 року - 16454,94 грн; з за Х місяць 2019 року - 21702,69 грн; за ХІ місяць 2019 року - 22781,50 грн; за ХІІ місяць 2019 року - 21410,96 грн.

Усього в 2017 році вказаними страхувальниками сплачено за позивача єдиний внесок з сум заробітку для нарахування пенсії в загальному розмірі 160320,09 грн, у 2018 році - 186117,38 грн, у 2019 році - 229219,91 грн.

Разом із цим, відповідно до вищезазначеної форми ОК-5 протягом 2017-2019 років доходів від здійснення підприємницької діяльності позивачем отримано не було.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Отже, у зазначений період саме роботодавець мав сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується наданими суду документами.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу 2017-2019 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 7104000 у сумі 23785,08 грн., був найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру. Доказів отримання доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 у ІІІ кварталі 2014 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску по коду бюджетної класифікації 7104000 у сумі 435,08 грн, матеріали справи також не містять, відповідачем їх наявність не доведено.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-4589-57/483 У від 03.08.2022, сформованої Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача відкоригувати загальну суму заборгованості за платежем «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платника податків ОСОБА_1 шляхом її зменшення на суму заборгованості у розмірі 24 220,48 грн. та внести відповідні зміни про це до інформаційної системи органу доходів і зборів стосовно ОСОБА_1 , в тому числі інтегрованої картки платника податків, облікової картки платника єдиного соціального внеску, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі - Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 24220,48 грн, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позовну вимогу.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018 та № 805/834/16-а від 06.08.2020.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 858,90 грн (з урахуванням коефіцієнту пониження для позовів, поданих з використанням підсистеми «Електронний суд»), сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 0.0.2886113196.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658), про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 03.08.2022 №Ф-4589-57/483 У на суму 24 220,48 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 24 220,48 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 858,90 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 90 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно