Рішення № 112405829, 25.07.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року Справа № 925/727/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Коломієць О.О. - адвокат,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства Транснаціональна

фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта,

м. Кременчук, Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙЗ ОІЛ,

м. Черкаси

про стягнення 2 642 028 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось публічне акціонерне товариство Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта до товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙЗ ОІЛ про стягнення з відповідача 2 642 028 грн. 56 коп. заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №390/2/2118 від 01 травня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 30 хв. 04 липня 2023 року.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 04 липня 2023 року суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 25 липня 2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, що борг сплачено повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем та зазначає, що всього за договором позивачем було поставлено нафтопродуктів на суму 78 686 438 грн. 30 коп., а відповідачем було оплачено лише 76 044 409 грн. 74 коп.

В зв`язку з чим, борг відповідача складає 2 642 028 грн. 56 коп.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 липня 2023 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/727/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки нафтопродуктів №390/2/2118 від 01 травня 2021 року поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається та судом було встановлено, що 01 травня 2021 року між публічним акціонерним товариством Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙЗ ОІЛ (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів за №390/2/2118, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю нафтопродукти, а покупець їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (Специфікаціях) до даного договору (п. 1.1. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.3.2 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів.

Строк поставки товару був визначений сторонами на травень - грудень 2021 (п. 3.3. договору).

Позивач свій обов`язок щодо поставки товару виконав та поставив відповідачу 2604,159 тонн нафтопродуктів на загальну суму 78 686 438,30 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі:

-№2/05 від 31 травня 2021 року на суму 684 029,74 грн.;

-№1/06 від 30 червня 2021 року на суму 5 390 136,53 грн.;

-№1/07 від 31 липня 2021 року на суму 12 269 702,40 грн.;

-№1/08 від 31 серпня 2021 року на суму 19 125 672,99 грн.;

-№1/09 від 30 вересня 2021 року на суму 15 984 177,42 грн.;

-№1/10 від 31 жовтня 2021 року на суму 15 593 789,30 грн.;

-№1/11 від 30 листопада 2021 року на суму 9 638 929,92 грн.

Водночас, відповідачем було сплачено позивачу лише 76 044 409 грн. 74 коп., що підтверджується копіями платіжних документів, які знаходяться в матеріалах справи.

Факт оплати товару на суму 76 044 409 грн. 74 коп. позивач визнає у своїй заяві по суті справи.

В зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 2 642 028 грн. 56 коп. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2. договору, оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватись частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника.

Отже, строк оплати поставленого товару настав.

Позивач вказував, що ним було виставлено рахунок-фактуру на оплату поставлених нафтопродуктів №90842928 від 30 листопада 2021 року на суму 5 842 264,68 грн.

Водночас, враховуючи те, що у зв`язку з ракетними обстрілами підприємства та відповідним переміщенням документів з території заводу, докази направлення рахунків-фактур в 2021 році не збереглися, позивач 17 квітня 2023 року повторно направив рахунки-фактури відповідачу засобом поштового зв`язку разом з супровідним листом №38/10-636 від 04 квітня 2023 року. Підтвердженням направлення є опис вкладення у цінний лист, поштова накладна №3961017081714 від 17 квітня 2023 року та фіскальний чек від 17 квітня 2023 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом враховано, що в платіжних дорученнях №1145 від 21 грудня 2021 року, №1146 від 22 грудня 2021 року, №1168 від 29 грудня 2021 року, №1065 від 30 грудня 2021 року відповідачем вказано призначення платежу - перерахування за ПММ згідно договору поставки №390/2/2118 від 01 травня 2021 року в т.ч. ПДВ, а тому позивач мав право зараховувати отримані кошти в якості оплати товару, що поставлявся раніше на підставі інших актів приймання-передачі.

Доводи позивача, що викладені ним у відповіді на відзив відповідач не спростував та заперечення на відповідь на відзив суду не подав.

Отже, надані позивачем суду письмові докази в підтвердження обставин наявності заборгованості за поставлений товар, на думку суду, є більш вірогідними ніж ті, що надав відповідач в спростування даних обставин.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином борг в розмірі 2 642 028 грн. 56 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ЕНТЕРПРАЙЗ ОІЛ, вул. Святотроїцька, 55а, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43976954 на користь публічного акціонерного товариства Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавської області, ідентифікаційний код 00152307 2 642 028 грн. 56 коп. боргу та 39 630 грн. 43 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25 липня 2023 року.

Суддя А.В.Васянович