Ухвала суду № 112405805, 24.07.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" липня 2023 р. Черкаси справа №925/991/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., розглянувши заяву Черкаської міською ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

Черкаська міська рада звернулася у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича, у якому просить суд скасувати державну реєстрацію прав від 12.12.2016 №32869673 на нежитлове приміщення, яке розташоване по вул.Симиренківській, 156, у м.Черкаси, загальною площею 29,5 м2 за Назаренком Владиславом Сергійовичем, яка вчинена приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером №1098863071101 та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши фізичну особу-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича повернути Черкаській міській раді земельну ділянку, розташовану по вул.Симиренківській, 156, у м.Черкаси з кадастровим номером 7110136400:03:053:0015, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення за власний рахунок розміщеного на ній нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1098863071101), а саме: А-1 операторська, № 1 огорожа, №2 - стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення.

Разом із позовною заявою, Черкаська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Назаренку Владиславу Сергійовичу вчиняти відчуження в будь-яких спосіб, передачі в заставу, оформлення поручительства за власним зобов`язанням або зобов`язанням інших осіб або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням, що знаходиться у м.Черкаси по вул.Симиренківська, 156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1098863071101 та заборони будь-якому суб`єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення, що знаходиться у м.Черкаси по вул.Симиренківська, 156, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1098863071101. Заява мотивована тим, що фізична особа-підприємець Назаренко Владислав Сергійович, є власником відповідного приміщення (тимчасової споруди), тому може розпоряджатися ним як об`єктом нерухомого майна на власний розсуд, незважаючи на відкрите судове провадження щодо скасування державної реєстрації прав та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що безпосередньо буде впливати на обсяг прав та обов`язків Черкаської міської ради, як власника земельних ділянок, на яких розміщуються ці приміщення, що фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів власника землі та унеможливить виконання рішення суду у даній справі, а позивачу необхідно буде звертатися до суду з іншими позовними заявами до нових власників вищевказаного об`єкту, що призведе до тривалого поновлення інтересів територіальної громади м.Черкаси та нецільового використання бюджетних коштів через необхідність повторної сплати судового збору. Станом на момент звернення до суду з цією заявою, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що є підставою для вжиття конкретних заходів забезпечення позову, передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, зазначає, що згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації у майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову підставою для застосування судом забезпечувальних заходів є можливість відповідача розпоряджатися об`єктом нерухомого майна на власний розсуд, незважаючи на відкрите судове провадження щодо скасування державної реєстрації права власності, що безпосередньо буде впливати на обсяг прав та обов`язків Черкаської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій розміщуються ці приміщення.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункти 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 у справі №916/401/17).

Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).

Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Предметом позовних вимог у цій справі є вимоги Черкаської міської ради про скасування державної реєстрації прав на нежитлове приміщення за Назаренком Владиславом Сергійовичем з одночасним припиненням державної реєстрації речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та закриттям розділу щодо об`єкта нерухомого майна та про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши фізичну особу-підприємця Назаренка Владислава Сергійовича повернути Черкаській міській раді земельну ділянку, на якій розташоване це майно, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення за власний рахунок розміщеного на ній нерухомого майна.

З поданої Черкаською міською радою заяви про забезпечення позову слідує, що рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.02.2016 у справі №711/8952/15-ц визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» на нежитлове приміщення літера А-1 операторська, № 1 огорожа, №2 - стаціонарний заправник, №3 колонка, І, ІІ замощення.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 18.04.2018 вказане рішення було скасовано, тобто первісна реєстрація права власності за рішенням суду була незаконною, а тому подальша реалізація цього майна шляхом укладення договору купівлі-продажу та державна реєстрація цього майна за іншим власником також є незаконною.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесенні до Державного реєстру прав, не підлягають скасування та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними (абзац 3 частини 3 статті 26 Закону).

Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Враховуючи предмет спору, а також доводи позивача, суд вважає, що у разі відчуження відповідачем майна на користь третіх осіб, позивач для захисту інтересів територіальної громади буде вимушений звертатися до суду з іншими позовами, в тому числі і до нових власників.

Виходячи з наведеного, співмірними та справедливими в даному випадку суд вважає заходи забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_1 вчиняти відчуження в будь-яких спосіб, передачі в заставу, оформлення поручительства по власним зобов`язанням або зобов`язанням інших осіб або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням, що знаходиться у м.Черкаси по вул.Симиренківська, 156, та заборони будь-якому суб`єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення, що знаходиться у м.Черкаси по вул.Симиренківська, 156, оскільки наявність у відповідача правомочностей власника спірного нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним об`єктом на користь третіх осіб.

Наведене може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти відчуження в будь-яких спосіб, передачі в заставу, оформлення поручительства за власним зобов`язанням або зобов`язанням інших осіб або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням, що знаходиться у м.Черкаси по вул.Симиренківська, 156, та заборони будь-якому суб`єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів міської ради, по захист яких позивач звернувся до суду.

При цьому суд вбачає зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову (заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна) та предметом позовних вимог (зобов`язання відповідача усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення нежитлової будівлі, скасування державної реєстрації та припинення за відповідачем права власності на нежитлову будівлю); співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову.

Отже, існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову у подальшому ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для відповідача, зокрема, другого відповідача є меншими з тими негативними наслідками, які можуть настати для позивача в результаті невжиття цих заходів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказані заходи забезпечення позову відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Крім того, вжиття вказаних заходів забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Варто також зауважити, що обрані заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки відповідне майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, які запропоновані заявником призведе до істотного ускладнення чи навіть унеможливлення ефективного захисту та відновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Запропоновані заходи не призведуть до порушення прав відповідача та спрямовані на запобігання негативним наслідкам до вирішення спору по суті та набранням рішенням законної сили, тому суд дійшов висновку, що заява Черкаської міської ради про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладено, керуючись статтями 136-140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву про забезпечення позову задовольнити.

2.Вжити заходи забезпечення позову у справі №925/991/23, а саме:

Заборонити ОСОБА_1 вчиняти відчуження в будь-яких спосіб, передачі в заставу, оформлення поручительства за власним зобов`язанням або зобов`язанням інших осіб або вчиняти інші дії майнового характеру з нежитловим приміщенням, що знаходиться у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1098863071101;

Заборонити будь-якому суб`єкту, уповноваженому на вчинення реєстраційних дій, вчиняти будь-які дії та вносити будь-які відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1098863071101.

Ухвала набирає чинності з моменту підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею чинності.

Суддя О.І.Кучеренко