Рішення № 112405409, 25.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Справа № 916/2138/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410),

до: Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 1; код ЄДРПОУ 08571570),

про стягнення 126659,04 грн.

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 126659,04 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2023 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/2138/23 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 червня 2023 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідач стверджує про відсутність договірних відносин між сторонами у спірний період та про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості за спожиту електричну енергію. ТОВ "ООЕК" здійснено звернення до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Одеського державного університету внутрішніх справ заборгованості за спожиту активну електричну енергію за січень-лютий у розмірі 341070,67 грн в рамках справи № 916/1338/22. Надалі за результатом розгляду справи було ухвалено рішення від 25.08.2022 по справі № 916/1338/22, яким позовні вимоги ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" задоволено у повному обсязі. Таким чином, твердження позивача про наявність ніби то боргу у розмірі 126659,04 грн є безпідставним, адже зазначена сума виходить за межі існуючого зобов`язання.

Відповідач вважає, що у разі обміном інформацією між ТОВ "ООЕК" та АТ „ДТЕК Одеські електромережі", у позивача не могла існувати можливість належними та допустимими доказами довести фактичний обсяг спожитої електроенергії відповідачем у 2022 році, а саме відносно усіх точок обліку визначених Договором, а не лише декількох.

Відповідач також зазначає, що, акти приймання прийняття-передавання товарної продукції позивачем не додані до позову, а тому твердження про наявність боргу у відповідача перед позивачем є передчасним, необґрунтованим і жодним чином не доведеним.

24 січня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, яку прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи. У відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на наступне.

Щодо договірних відносин між позивачем та споживачем у спірний період за особовими рахунками, позивач зазначає, що у зв`язку з укладанням Договору, відповідачем було відкрито особові рахунки №04-17600Z, № 04-157900Z , № 02-271Z , що також визначені у Додатку № 4 до Договору, таким чином дія договору про закупівлю електричної енергії розповсюджується на усі точки обліку, що обліковуються за вказаними особовими рахунками.

Позивач наголошує, що предметом розгляду справи № 916/1338/22, на яке посилається відповідач, було стягнення заборгованості за спожиту Одеським державним університетом внутрішніх справ у січні-лютому 2022 електричну енергію за точками обліку, які обліковуються за особовим рахунком № 02-271Z, тому споживання, визначене за особовим рахунком № 02-271Z не має відношення до розгляду справи № 916/2138/23 та не заявляється ТОВ „ООЕК" до стягнення, оскільки предметом розгляду є заборгованість, що утворена за особовими рахунками № 04-17600Z, №04-157900Z.

Позивач вказує, що додані до відзиву платіжні доручення № 35, № 36, № 37 від 26 січня 2022 року та № 96 від 03 лютого 2022 року не спростовують відсутність у відповідача заборгованості за спожиту у спірний період електричну енергію, оскільки призначенні платежу вказується „за електор.акт. 01.22", що передбачає врахування зазначених оплат саме за січень 2022.

Щодо визначення обсягів спожитої відповідачем електричної енергії за особовими рахунками № 04-17600Z , № 04-157900Z у спірний період, позивач зазначає, що саме AT „ДТЕК Одеські електромережі" адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, фіксацію, прийом та обробку показників та визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. На підставі наданих AT «ДТЕК Одеські електромережі" даних, TOB „ООЕК" здійснює розрахунки зі споживачами за спожиту електроенергію, формує рахунки на оплату обсягів спожитої електричної енергії. В той же час, за розрахунковий період лютого 2022 року ТОВ „ООЕК" від AT „ДТЕК Одеські електромережі" як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем за ЕІС-кодами точок обліку: 62Z7195511272137, 62Z0221511494664, що обліковуються за особовими рахунками №04-17600Z, №04-157900Z, тому відомості про обсяги споживання, отримані від AT «ДТЕК Одеські електромережі» є достатнім, належним та допустимим доказом для нарахування вартості спожитої електричної енергії відповідачем у розрахунковому періоді.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими часниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 р. (надалі - Закон) та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року. (надалі - Правила або ПРРЕЕ).

Пункт 1.2.8 ПРРЕЕ передбачає, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Матеріали свідчать, що 11.01.2021 між ТОВ „ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (надалі постачальник або позивач) і Одеським державним університетом внутрішніх справ (надалі - споживач або відповідач) був укладений договір про закупівлю електричної енергії №1/21 (надалі - Договір) у письмовій формі на умовах обраної комерційної пропозиції, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору на умовах комерційної пропозиції, яка є додатком 2 до Договору.

У зв`язку з фактичним укладенням між сторонами Договору про постачання ТОВ „ООЕК", для Одеського державного університету внутрішніх справ були відкриті особові рахунки № 04-17600Z, № 04-15790Z , № 02-271Z .

Умовами Договору встановлено, що ТОВ „ООЕК" продає електричну енергію Одеському державному університету внутрішніх справ для забезпечення потреб електроустановок останнього, а відповідач оплачує ТОВ "ООЕК" вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 13.1 Договору встановлено, що договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та набуває чинності з 11.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 13 Додатку № 2 до Договору „Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція" договір укладається на строк до 31 грудня 2021 року.

Додатковою угодою № 10 позивачем і відповідачем було узгоджено продовження строку дії договору для проведення процедури закупівлі до 31.03.2022 та внесено відповідні зміни до Договору та Додатку № 2 „Комерційна пропозиція ПВЦ- Індивідуальна комерційна пропозиція".

Додатковою угодою № 12 до Договору позивачем і відповідачем було узгоджено продовження строку дії договору до 10.02.2022 та внесення відповідних змін до Договору та Додатку № 2 „Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція".

Додатковою угодою № 13 до Договору позивачем і відповідачем було узгоджено зміну ціни за 1 кВт*год електричної енергії та викладено Додаток № 2 „Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція" у новій редакції.

Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За п. 8.6.1 "Кодексу комерційного обліку", що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників проводиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або оператором системи, або споживачем та передаються адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своєї ліцензованої діяльності, а саме - Акціонерне товариство „ДТЕК Одеські електромережі".

За розрахунковий період лютого 2022 року позивачем від Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі", як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем.

З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунками у лютому 2022 року відповідачем було спожито 29782 кВт/год електричної енергії. Обсяги споживання підтверджуються довідками АТ „ДТЕК Одеські електромережі".

На підставі вищезазначених даних, позивачем було виписано відповідачу та отримано представником останнього, рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість у розмірі 126659,04 грн, а саме: № 04-17600Z-ВЦ/1 від 22.02.2022 та № 04-157900Z-ВЦ/1 від 22.02.2022.

Відповідно до умов п. 5.7 Договору, оплата вартості обсягу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції, Клієнт здійснює оплату протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на рахунок ТОВ „ООЕК".

Пунктом 4 додатку №4 до Договору „Порядок розрахунків" встановлено, що оплата рахунків за спожиту електроенергію та за інші види нарахувань здійснюється споживачем самостійно на протязі 10 (десять) банківських днів з дня отримання рахунків.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за спожиту електроенергію за лютий 2022 складає 126659,04 грн.

Відсутність оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії у розмірі 126659,04 грн, стала підставою для звернення до суду позивача з даною позовною заявою.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникни на підставі укладеного між ними 11.01.2021 Договору про закупівлю електричної енергії № 1/21.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 11.01.2021 відповідач звернувся до позивача із заявою-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах обраної комерційної пропозиції. Датою початку постачання в заяві-приєднання споживачем зазначено 11 січня 2021 року. У зв`язку з фактичним укладенням між сторонами Договору про постачання електричної енергії, позивачем для відповідача було відкрито особові рахунки № 04-17600Z, № 04-15790Z та № 02-271Z . Надалі між Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія" і Одеським державним університетом внутрішніх справ було підписано Додаткові угоди № 12 та № 13 до Договору, відповідно до яких продовжено строку дії договору до 10.02.2022 та було змінено ціну за 1 кВт*год електричної енергії та внесено відповідні зміни до Договору та Додатку № 2 „Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція"

За розрахунковий період лютого 2022 року позивачем від Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі", як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії відповідачем. З отриманих даних вбачається, що за особовими рахунками відповідачем було спожито 29782 кВт/год. Обсяг спожитої електричної енергії підтверджується довідкою Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі". На підставі вищезазначених даних, позивачем було виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію, які отримані представником останнього а саме: № 04-17600Z-ВЦ/1 від 22.02.2022 та № 04-157900Z-ВЦ/1 від 22.02.2022, на загальну вартість у розмірі 126 659,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати спожитої електричної енергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачем протилежного не доведено, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі по сплаті 126659,04 грн - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами, а тому підлягають задоволенню судом.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у заявах по суті справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як було зазначено, відносини, що склались між сторонами справи базуються на договорі від 11.01.2021 про закупівлю електричної енергії № 1/21 від 11.01.2021 року, на умовах комерційної пропозиції № ПВЦ: Індивідуальна комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до Договору про закупівлю електричної енергії № 1/21 від 11.01.2021.

Відповідно п. 13.1. Договору останній вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 11.01.2021 і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, 29.12.2021 року, тобто, в межах дії договору про закупівлю в первісній редакції, між сторонами було підписано додаткову угоду № 10 до Договору про закупівлю електричної енергії. Згідно зазначеної додаткової угоди сторони домовились продовжити строк договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме, до 31.03.2022. Тому, п. 13.1 Договору в редакції додаткової угоди № 10 був викладений в наступній редакції "Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх наявності) та набуває чинності з 11.01.2021 року і діє до 31.03.2022 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення."

Крім того, після підписання додаткової угоди № 10, додаткову угоду № 12 від 24.01.2022, якою було змінено строк дії договору на період з 11.01.2021 по 10.02.2022. Додаткова угода № 13 від 09.02.2022 передбачала зміну вартості ціни за одиницю товару електричної енергії.

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору про закупівлю встановлено, що по закінченню розрахункового періоду (місяця) Постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії та надає клієнту рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді не пізніше 20 календарного дня з дати завершення розрахункового періоду. Тобто, умовами укладеного сторонами договору передбачено оплату за спожиту електричної енергії по факту, за спожитий обсяг електричної енергії. При цьому, як зазначалось у позовній заяві, факт кількості поставленої електричної енергії ТОВ "ООЕК" та відповідно спожитої відповідачем у розрахунковому періоді визначається у чітко передбаченому законодавством порядку уповноваженим суб`єктом ринку.

Отже, зобов`язання щодо постачання електричної енергії електропостачальником TOB "ООЕК" та обов`язок споживача щодо оплати за спожиту електричну енергію прямо випливає із умов договору.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність договірних відносин між сторонами у період лютого 2022 року та про відсутності у відповідача обов`язку спожиту електричну енергію не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо недодання ТОВ "ООЕК" доказу який би доводив обсяги споживання електроенергії за лютий 2022 року, суд звертає увагу, що позивач не наділений повноваженнями на визначення обсягів спожитої електричної енергії, оскільки цю роль на ринку для споживачів та постачальників виконує АТ "ДТЕК Одеські електромережі", а ТОВ "ООЕК" лише формувало та виставляло відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію на підставі відомостей, отриманих від АТ "ДТЕК Одеські електромережі".

Так, відповідно до Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. В силу розділу XII "Кодексу комерційного обліку", що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018, зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - AT "ДТЕК Одеські електромережі".

AT "ДТЕК Одеські електромережі" адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від Споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, фіксацію, прийом та обробку показників та визначає обсяги електричної енергії, що спожита Споживачем та надає цю інформацію Постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії Споживачу в розрахунковому місяці. На підставі наданих AT "ДТЕК Одеські електромережі" даних, TOB "ООЕК" здійснює розрахунки зі споживачами за спожиту електроенергію, формує рахунки на оплату обсягів спожитої електричної енергії.

Саме на AT "ДТЕК Одеські електромережі" покладено обов`язок щодо ведення реєстру особових рахунків та особових рахунків споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи в силу п. 5.1.2 ПРРЕЕ. Тобто, ОСР визначає перелік споживачів, яким постачається електрична енергія певним постачальником електричної енергії в тому числі ТОВ "ООЕК". AT "ДТЕК Одеські електромережі підтвердив факт споживання електричної енергії Відповідачем у спірний період відповідною довідкою про обсяги споживання електричної енергії.

За розрахунковий період лютого 2022 року ТОВ "ООЕК" від AT "ДТЕК Одеські електромережі" як оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії ОДУВС, тому відомості про обсяги споживання, отримані від AT "ДТЕК Одеські електромережі" є достатнім, належним та допустимим доказом для нарахування вартості спожитої електричної енергії Відповідачем у розрахунковому періоді. Також слід враховувати, що згідно п. 6.21 глави 6 розділу XII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, що дані отримані від споживача при проведенні процедур їх перевірки та у розрахунках мають менший пріоритет ніж дані тримані від ОСР - AT "ДТЕК Одеські електромережі".

Отже, на думку суду, доводи відповідача не спростовують достовірність та правильність виставлених обсягів, та не можуть бути підставою для звільнення споживача від обов`язку оплачувати електропостачальнику вартість спожитої електричної енергії.

Інші доводи відповідача, викладені ним у заявах по суті справи в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеського державного університету внутрішніх справ (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 1; код ЄДРПОУ 08571570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88, код ЄДРПОУ 42114410) суму заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 126659,04 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення складено 25 липня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.