Рішення № 112404916, 25.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/7832/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" про стягнення 15 377,63 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2023 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" (далі - Товариство) 15 377,63 грн, з яких: 8 625,40 грн - основний борг, 1 367,54 грн - штраф, 4 115,75 грн - інфляційні втрати, 725,86 грн - три проценти річних, 543,08 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу від 21 грудня 2019 року № 214/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

25 травня 2023 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 травня 2023 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7832/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд цієї справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 30 травня 2023 року про відкриття провадження у справі № 910/7832/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку, оскільки відповідач відсутній за вказаною адресою.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 30 травня 2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

28 червня 2023 року через загальний відділ діловодства суду від Управління надійшла заява від 27 червня 2023 року № 576-1548, у якій зазначено, що ціна позову не змінилася.

Приймаючи до уваги те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2016 року на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 791 Товариству були надані дозволи на розміщення рекламних засобів № 54054-15 та № 54055-15, терміном дії з 31 серпня 2016 року по 30 серпня 2021 року.

21 грудня 2019 року між Управлінням та Товариством було укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу № 214/19, відповідно до умов якого на підставі відповідного наказу Управління про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами Товариству надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (пункт 1.1. угоди).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

За умовами пункту 1.2. договору Товариство зобов`язалося прийняти в платне користування місце та користуватись ним добросовісно і розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору й Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 5 лютого 2019 року № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25 лютого 2019 року за № 34/2211; своєчасно та в повному обсязі відповідно до положень договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати всі свої обов`язки за цим правочином, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час його розташування й експлуатації, утримання місця в належному санітарному стані відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 5.2.3. договору Товариство зобов`язалось не пізніше 20-го числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за тимчасове користування місцем, у тому числі в разі встановлення/продовження пріоритету.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що його ціною є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за Товариством пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.

Відповідно до пункту 6.2. даного правочину плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується Управлінням у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.

За пунктом 6.3. договору підставою для нарахування плати за тимчасове користування місцями та внесення Товариством плати є рішення Управління про надання погодження, а також інші юридичні факти (вчинки Товариства щодо фактичного користування місцем для розміщення рекламного засобу).

Розрахунковим періодом надання місця в тимчасове користування і нарахування плати за тимчасове користування місцем є календарний місяць (пункт 6.13. вказаного правочину).

Пунктом 6.14. договору (у редакції додаткової угоди від 10 лютого 2020 року № 214/19-1) передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується Управлінням щомісячно та перераховуються Товариством не пізніше 20-го числа поточного місяця виключно на казначейський рахунок у Головному управлінні Державної казначейської служби України в місті Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, у розмірах, зазначених у рахунках. Номер казначейського рахунку для переказу плати визначається органами Державної казначейської служби відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, та вказується у рахунку. Сплата заборгованості та штрафних санкцій за прострочення здійснення платежів за періоди попередніх років перераховуються на рахунки в Головному управлінні Державної казначейської служби України в місті Києві, що є дійсними на момент проведення переказів. Факт неотримання рахунку не звільняє Товариство від здійснення плати.

Відповідно до пункту 6.15. договору акт користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламного засобу до договору із наведеним в ньому розрахунком плати за тимчасове користування місцем підтверджує факт повної оплати за тимчасове користування цим місцем у відповідному розрахунковому періоді. Акт користування до договору надається на дату повної оплати за тимчасове користування місцем.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками й діє щодо кожного місця розміщення рекламного засобу протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу, а також протягом строку фактичного користування місцем. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення рекламного засобу в разі наявності у Товариства інших чинних пріоритетів та/або дозволів не тягне за собою припинення цього договору вцілому (пункт 8.1. договору).

Згідно з пунктами 8.2., 8.3. договору останній припиняється внаслідок: анулювання (припинення) усіх дозволів, наданих Товариству, втрати (скасування) пріоритету на місце розміщення рекламних засобів, у разі, якщо на інші місця пріоритет надано не було; непереоформлення дозволу в установлених законодавством випадках та порядку; в інших випадках, передбачених цим договором і чинним законодавством. Закінчення строку дії договору, його припинення, розірвання, відмова від нього не звільняє Товариство від виконання обов`язків, що залишилися ним невиконаними, у тому числі щодо зобов`язання зі сплати заборгованості та заходів відповідальності, визначених даним правочином.

Відповідно до адресного переліку від 21 грудня 2021 року № 1 Товариству надано право тимчасового користування місцем, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів: кронштейн на фасаді будинку (будівлі), споруді, розмірами 0,700*0,700, площею вертикальної/горизонтальної проекції 1,0 м2, розміщеного за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Антоновича, 39, з розміром щомісячної плати 410,00 грн (дата кінця строку дії дозволу - 30 серпня 2021 року); рекламна вивіска на будинку (будівлі), споруді, розмірами 0,625*2,5, площею вертикальної/горизонтальної проекції 1,5625 м2, розміщеною за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Антоновича, 39, з розміром щомісячної плати 640,63 грн (дата кінця строку дії дозволу - 30 серпня 2021 року).

У пункті 3 вказаного вище адресного переліку передбачено, що права та обов`язки, передбачені умовами договору та цим адресним переліком, застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх підписання, - з 1 липня 2019 року, у порядку передбаченому частиною 3 статті 631 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем надано Товариству послуги в період з січня 2020 року по березень 2021 року на загальну суму 8 625,40 грн, що підтверджуються рахунками: від 14 січня 2020 року № 10387 на суму 1 050,63 грн; від 11 лютого 2020 року № 12312 на суму 1 050,63 грн; від 12 березня 2020 року № 14092 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від 6 квітня № 17316 на суму -338,91 грн; від 8 квітня 2020 року № 15504 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 17119 на суму -525,31 грн; від 15 травня 2020 року № 20135 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 20136 на суму -525,31 грн; від 11 червня 2020 року № 22907 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 22908 на суму -525,31 грн; від 14 липня 2020 року № 26237 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 26238 на суму -525,31 грн; від 10 серпня 2020 року № 28656 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від 17 серпня 2020 року № 29684 на суму -525,31 грн; від 14 вересня 2020 року № 32512 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 32514 на суму -525,31 грн; від 13 жовтня 2020 року № 35502 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 35503 на суму -525,31 грн; від 12 листопада 2020 року № 38571 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 38573 на суму -525,31 грн; від 14 грудня 2020 року № 42142 на суму 1 050,63 грн, з розрахунком коригування до нього від цієї ж дати № 42143 на суму -525,31 грн; від 14 січня 2021 року № 44124 на суму 1 050,63 грн з розрахунком коригування до нього від 19 квітня 2021 року № 51539 на суму -525,31 грн; від 8 лютого 2021 року № 45932 на суму 1 050,63 грн з розрахунком коригування до нього від 19 квітня 2021 року № 53165 на суму -525,31 грн; від 10 березня 2021 року № 47917 на суму 41,33 грн та № 47936 на суму 26,45 грн, з розрахунками коригування до них від 19 квітня 2021 року № 54216 на суму -20,66 грн та №54217 на суму -13,22 грн.

Проте, відповідач надані послуги не оплатив, у зв`язку з чим позивач 26 серпня 2022 року надіслав на адресу Товариства претензію - вимогу № 076-1182 про необхідність сплати вищевказаної заборгованості, а також штрафних санкцій у розмірі 317,52 грн. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2002 року № 2067, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, яке перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому, площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 8 625,40 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Управлінням, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 115,75 грн інфляційних втрат та 725,86 грн трьох процентів річних,

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок вказаних компенсаційних виплат у зв`язку з тим, що позивачем неправильно визначено початкову дату періодів прострочення заборгованості.

Зокрема, згідно з умовами договору відповідач повинен був провести оплату за надані Управлінням послуги до 20-го числа відповідного поточного місяця.

При цьому, частиною 1 статті 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, нарахування трьох процентів річних має здійснюватися не з 20-го, а з 21-го числа відповідного місяця (перший день прострочення виконання грошового зобов`язання).

За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних складає 725,14 грн, у зв`язку з чим позов у частині стягнення з Товариства вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. Вимога про стягнення 0,72 грн трьох процентів річних є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.

Разом із цим, оскільки заявлений позивачем розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми вказаної компенсаційної виплати, дана вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Управління просило суд стягнути з відповідача 1 367,54 грн штрафу та 543,08 грн пені за порушення умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що Управління застосовує до Товариства штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми пристроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно з пунктом 7.3. договору Управління має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 місяця, штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

Оскільки заявлена Управлінням до стягнення сума пені в розмірі 543,08 грн є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню.

Разом із цим, позивачем невірно розраховано суму штрафу за прострочення позивачем сплати послуг за березень 2021 року, а саме: вартість наданих послуг за вказаний період згідно рахунків від 10 березня 2021 року № 47917 та № 47936, з розрахунками коригування до них від 19 квітня 2021 року № 54216 та №54217, складає 33,90 грн. У зв`язку з цим розмір штрафу (15% від вищевказаної суми) складає 5,09 грн, а не 78,80 грн - як зазначено у розрахунку позивача.

За перерахунком суду, обґрунтований загальний розмір вказаної штрафної санкції складає 1 293,83 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 73,71 грн штрафу слід відмовити у зв`язку з її необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позовні вимоги Управління підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілот" (02088, місто Київ, вулиця Лісова, будинок 80; ідентифікаційний код 25587911) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 41348526) 8 625 (вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн 40 коп. основної заборгованості, 1 293 (одну тисячу двісті дев`яносто три) грн 83 коп. штрафу, 543 (п`ятост сорок три) грн 08 коп. пені, 725 (сімсот двадцять п`ять) грн 14 коп. трьох процентів річних, 4 115 (чотири тисячі сто п`ятнадцять) грн 75 коп. інфляційних втрат та 2 576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн 22 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25 липня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко