Рішення № 112404864, 25.07.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/7181/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7181/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу

СУТЬ СПОРУ:

08 травня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 520,50 грн., з них: основного боргу - 35 640,00 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот сорок гривень), пені - 3661,50 грн. (три тисячі шістсот шістдесят одна гривня 50 копійок) та 3% річних - 219,00 грн. (двісті дев`ятнадцять гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 1059/Д від 01.02.2023 року та заявки № 67/02 від 06.02.2023 року не здійснив оплату послуг з перевезення вантажу, тому в результаті неналежного виконання відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 35 640,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 3661,50 грн. та 3% річних у розмірі 219,00 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року у справі № 910/7181/23 позовну заяву б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "НКЮ" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0105493952613 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 року у справі № 910/7181/23 вручено уповноваженому представнику позивача - 24.05.2023 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 29.05.2023 року (включно).

31.05.2023 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" надійшла заява б/н від 29.05.2023 року «Про усунення недоліків позовної заяви» (направлена відправленням "Укрпошта Документи" 29.05.2023 року за штриховим кодовим ідентифікатором 4540817078990, що підтверджується датою оформлення на конверті).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7181/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105494232916 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 року у справі № 910/7181/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 20.06.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 05.07.2023 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (надалі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (надалі - відповідач, експедитор) укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 1059/Д (надалі - договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці (додаток №1), яку експедитор надає перевізнику після узгодження умов кожного окремого перевезення.

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг погоджується у додаткових угодах або в заявках до цього договору. Вартість послуг включає в себе перевезення вантажу.

В п. 3.2. договору визначено, що оплата перевезення перевізнику-резиденту здійснюється у гривнях, за курсом НБУ встановленим на день завантаження, вказаний в графі 4 CMR або ТТН.

Пунктом 3.4. договору визначено, що перевізник направляє електронною поштою чи ін. узгодженим сторонами способом експедитору для оплати оригінали всіх необхідних документів (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, ТТН або CMR з відміткою вантажоодержувача та митних органів). Експедитор зобов`язується сплачувати вартість наданих послуг щомісячно, на підставі підписаних актів наданих послуг, та рахунку перевізника, шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок протягом 5 (п`ять) робочих днів з дати одержання оригіналів вказаних документів у п. 3.4. В акті наданих послуг перевізник обов`язково зазначає маршрут, дату наданих послуг та номер договору (п. 3.5., 3.6. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1. договору).

06.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НКЮ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" було укладено заявку № 67/02 на перевезення вантажу, за умовами якої позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (карбамід в біг-бегах 21,6 т) за маршрутом: м. Ізмаїл, Одеська обл. - смт. Вигода, Івано-Франківська обл.; дата завантаження: 07.02.2023 року; термін доставки: 8-9.02.2023 року; вартість транспортних послуг: 1650,00 грн./т з ПДВ; форма та строки оплати: оплата 80% по сканованих документах до 5 банківських днів, 20% - по оригіналах документів.

На виконання заявки № 67/02 від 06.02.2023 року позивач виконав перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 110 від 09.02.2023 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень. Вартість перевезення за цим актом становить 35 640,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідачем оплата за надані позивачем послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснена не була, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 35 640,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 3661,50 грн. та 3% річних у розмірі 219,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу за маршрутом: за маршрутом: м. Ізмаїл, Одеська обл. - смт. Вигода, Івано-Франківська обл., вказаним у заявці № 67/02 від 06.02.2023 року, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 110 від 09.02.2023 року.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 110 від 09.02.2023 року підписано уповноваженим представником відповідача без зауважень по об`єму, якості та строкам наданих позивачем послуг з перевезення вантажу.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 110 від 09.02.2023 року є належним та допустимим доказом, який підтверджує виконання позивачем зобов`язань з перевезення вантажу за заявкою № 67/02 від 06.02.2023 року.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення повної оплати вартості наданих послуг з перевезення вантажу, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування № 1059/Д від 01.02.2023 року та заявкою № 67/02 від 06.02.2023 року у розмірі 35 640,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 3661,50 грн. та 3% річних у розмірі 219,00 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 Господарського кодексу України).

За частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За наведеними положеннями Господарського кодексу України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

У статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 ГК України).

Положеннями ч.ч. 4, 5 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 6, 7 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

З системного аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України слідує, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов`язань, перелічених у частині другій статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положення частини шостої статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", частинами чотирнадцятою - шістнадцятою статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", частиною другою статті 36 Закону України "Про телекомунікації".

За змістом наведених вище положень законодавства розмір неустойки за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування неустойки, або містить умову про те, що вона нараховується відповідно до чинного законодавства, сума неустойки може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18.

При зверненні до суду з даним позовом позивач здійснює нарахування заявленої до стягнення пені на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, вважаючи, що цими нормами визначено розмір штрафної санкції (пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Надававши правову кваліфікацію договірним правовідносинам сторін, судом встановлено, що умовами договору сторонами не було встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання, а тому відсутні підстави для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція у вигляді стягнення пені за відсутності конкретно визначеного її розміру в договорі та законі.

З огляду на викладені вище норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3661,50 грн. задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

При перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 222,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 219,00 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 35 859,00 грн., з них: основного боргу - 35 640,00 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот сорок гривень) та 3% річних - 219,00 грн. (двісті дев`ятнадцять гривень).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2435,33 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС Ексім" (ідентифікаційний код 43888072, адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (ідентифікаційний код 43087467, адреса: 45407, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Сокальська, 1-А) грошові кошти: основного боргу - 35 640,00 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот сорок гривень), 3% річних - 219,00 грн. (двісті дев`ятнадцять гривень) та судовий збір - 2435,33 грн. (дві тисячі чотириста тридцять п`ять гривень 33 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 25.07.2023р.

Суддя О.В. Котков