Ухвала суду № 112402102, 14.07.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-а/759/110/23

ун. № 759/10224/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Єросова І.Ю. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції (03151, м.Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3), Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Ак.Богомольця, 10) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м.Києва з вищезазначеним позовом у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.05.2023 р. серії ЕАС №7046627 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 08.06.2023 р. позовну заяву залишено без руху. Встановлено спосіб усунення недоліків шляхом зазначення належного відповідача та сплати повної суми судового збору.

20.06.2023 р. ОСОБА_1 на усунення недоліків направив до суду нову редакцію адміністративного позову, зазначивши інших відповідачів.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 23.06.2023 р. позов повторно залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, способом визначення змісту позовних вимог до кожного з нових відповідачів та сплати повної суми судового збору.

14.07.2023 р. надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід судді. В обґрунтування заяви зазначає, що надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм та залишення адміністративного позову без руху вдруге викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

За ч. 1 ст. 40 питання відводу судді може вирішуватись у тому числі і до відкриття провадження.

За правилами частини восьмої статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Вирішуючи питання щодо порядку розгляду заяви, суддя дійшов висновку про можливість її розгляду у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у порядку статті 229 КАС України.

За приписами частини першої статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 КАС України).

Зі змісту заяви про відвід судді вбачається, що остання ґрунтується на положеннях пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.97; Конвенція набула чинності для України 11.09.97) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу вказаних процесуальних норм суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу за вмотивованою заявою про відвід за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах "П`єрсак проти Бельгії", "Кіпріану проти Кіпру", "Грівз проти Сполученого Королівства").

Щодо суб`єктивного критерію, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість.

Щодо об`єктивного критерію, то необхідно визначити поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді.

При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі "Клейн та інші проти Нідерландів").

Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Що стосується об`єктивного критерію, то доводи позивача, що головуючий суддя є небезстороннім, не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є гіпотетичними і не підтверджуються жодними фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості судді. Жодних обставин, які б підтверджували, що головуючий суддя не був вільним від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.

За правилами частини четвертої статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя вважає такі доводи позивача необґрунтованими, оскільки зі змісту заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 передусім не погоджується із процесуальним рішенням судді під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, а саме не погоджується із постановленням ухвали суду від 23.06.2023 про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки встановлені ухвалою суду не є надмірним формалізмом, оскільки питання стосується змісту позовних вимог до відповідачів та сплати повної суми судового збору, що передбачено ст.ст. 160, 161 КАС України, а невиконання позивачем їх вимог призводить до залишення позову без руху, що урегульовано ст. 169 КАС України.

За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Зокрема, Закон «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону).

За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 2023 р. складає 1073,60 грн.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді є необґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції в м.Києві Департаменту патрульної поліції (03151, м.Київ, вул. Святослава Хороброго, 9), Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3), Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Ак.Богомольця, 10) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.Ю.Єросова