Рішення № 11239747, 14.09.2010, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

2-16/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 року Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Степаненко Є.О., за участю позивача ОСОБА_1, її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 2/3 частини квартири та по зустрічному позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна, визнання права власності на квартиру, припинення права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. В заяві вказувала, що з 1984 року перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_7 і проживала з ним у квартирі АДРЕСА_1, що належить їй та її дочці на праві спільної сумісної власності, а в 1990 році переселилися до квартири АДРЕСА_2, яку разом придбали на ім'я ОСОБА_7, про що 25.02.1992 року йому було видано свідоцтво про право особистої власності на будівлю. За час проживання в зазначеній квартирі за спільні кошти придбали будівельні матеріали для переобладнання, капітального ремонту квартири, збудували літню кухню. У 2007 році зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 після тривалої тяжкої хвороби чоловік помер. Просила визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2, посилаючись на те, що має право на Ѕ частку квартири, яка, на її думку, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та на ј частку за правом спадкування за законом.

Представники позивачки представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 вимоги позивачки не визнав і звернувся до суду із зустрічним позовом. Вказував, що після смерті батька відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями за законом є сторони та його померлий брат ОСОБА_8, спадкові права якого перейшли до його сина ОСОБА_9, який відмовився від спадщини на користь відповідача. Просив визнати за ним право на 2/3 частки спадкової квартири, припинити право власності позивачки на 1/3 частку з виплатою їй грошової компенсації і остаточно визнати за ним право власності на всю спірну квартиру, оскільки його спадкова частка є більшою, порівняно з позивачкою він менш забезпечений житлом, а спільне користування однокімнатною квартирою не можливе.

Представник відповідача ОСОБА_6 також просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_5 має бути задоволений у повному обсязі з наступних підстав.

Позивачка 17 березня 2007 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12, 13). Відповідач є його сином (а.с.160)

Изольована однокімнатна квартира № 5, яка становить 5/100 часток будинку АДРЕСА_2 належала ОСОБА_7 на підставі свідоцтва №191 про право особистої власності на будівлю (а.с.8), видане 25 лютого 1992 року на відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради м.Маріуполя № 612 від 11 грудня 1991 року, яким затверджений акт прийому-передачі в безоплатне користування наймачам квартир житлового фонду комбіната ім.Ілліча (а.с.66, 85).

Таким чином, зазначена квартира не може бути визнана об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона належала спадкодавцеві до реєстрації шлюбу і відповідно до ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю Української СРСР, що був чинним на час придбання майна та виникнення фактичних шлюбних відносин , є його особистою власністю.

Факт перебування позивачки та спадкодавця у шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу в органах РАЦС не створює підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя. Відносини власності чоловіка і жінки, які проживали однією сім'єю, але не перебували у зареєстрованому шлюбі, регулювалися не шлюбно-сімейним, а цивільним законодавством, за нормами якого спільною сумісною власністю таких осіб могло бути визнане лише майно придбане в результаті їх спільної праці (ст.17 чинного на час придбання квартири Закону України “Про власність”).

Позаяк спірна квартира перейшла у власність спадкодавця безоплатно, то й позивачка будь-якої участі в її придбанні не брала, а відтак права власності на неї не має.

Посилання позивачки на норми Сімейного Кодексу України є неспроможним, оскільки цивільно-правові відносини регулюються нормами, що діяли на час їх виникнення.

Отже, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, що складається з квартири № 5, яка становить 5/100 часток будинку АДРЕСА_2.

Згідно зі ст.1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом є сторони та відповідно до ст.1266 ЦК України онук спадкодавця ОСОБА_9 (а.с.88), який у встановленому законом порядку (ст.1273 ЦК України) відмовився від спадщини на користь відповідача (а.с.31).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, розмір часток позивачки і відповідача у праві власності на спадкову квартиру становлять 1/3 і 2/3 відповідно.

За приписами ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть значної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Як встановлено судом, частка позивачки є значно меншою за частку відповідача. За висновками судової будівельно-технічної експертизи поділ спірної квартири в натурі є неможливим (а.с.118-127). З урахуванням спірних відносин використання однокімнатної квартири за призначенням дорослими особами різної статі є неможливим і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства (ч.2 ст.50 ЖК України). Припинення права власності на частину спірної квартири не завдасть значної шкоди інтересам позивачки, оскільки вона є співвласницею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.57) і розмір її частки згідно з правилами ст.357 ЦК України становить Ѕ. Відповідач, є власником 1/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с.151), а відтак менш забезпечений житлом, що також заслуговує на увагу при вирішенні даного спору.

Відповідач виконав вимоги ч.2 ст. 365 ЦК України щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості 1/3 частки квартири, яка за висновком експерта становить 16448 грн.(а.с.127, 156) і підлягає перерахуванню на користь позивачки, у зв'язку із задоволенням вимог відповідача.

Вимога позивачки щодо включення до складу садкового майна прибудови, гаражу, кухні, вартості переобладнань у квартирі з посиланням на наявність рішення виконкому райради про дозвіл ЖКВ комбінату ім.Ілліча на будівництво гаражу і сараю по вул.Семашко за рахунок коштів наймача квартири № 5 ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.376 ЦК України вказані будівлі та переобладнання, як зведені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу і належно затвердженого проекту вважаються самочинним будівництвом.

Згідно з п. 7 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Вимоги про визнання права власності на матеріали і обладнання, використані при здійсненні самочинного будівництва сторонами не заявлялися, докази на підтвердження їх вартості не надавалися і відповідно до ст.11 ЦПК України судом не розглядалися.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 в повному обсязі, суд стягує судові витрати з ОСОБА_1 на його користь відповідно до стю.88 ЦПК України, які складаються із 51грн. судового збору, 120грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1794грн. витрати на оплату послуг судового експерта, та 4500грн. оплати послуг адвоката під час надання правової допомоги та представництва в суді.

Суд стягує на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_1 всі судові витрати за виключенням витрат на представництво його інтересів в суді адвокатом у розмірі 1500грн., оскільки відшкодування таких витрат не передбачено діючим цивільно-процесуальним законодавством.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на загальну суму 4965грн.

Крім того, відповідно до ст.80 ч.1 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна. Судом встановлено, що вартість спірного майна складає 49344грн., а 1% від вартості її становить 493,44грн. Оскільки під час подання позову до суду ОСОБА_1 сплатила 51грн., то при вирішенні справи по суті суд стягує з нею суму недоплаченого судового збору у розмірі 442,44грн. в дохід держави.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено судом частково, а саме на 50%, тому з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 50% понесених нею судових витрат у розмірі 150,50грн. (250грн.+51грн.=301:2=150,5грн.)

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 80, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.24 КпШС Української СРС, ст.17 ЗУ «Про власність», ст.ст.357, 365, 376, 1261, 1266, 1273 ЦК України, ст..50 ЖК України, п. 7 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання майна обєктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 2/3 частини квартири задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, що становить 5/100 часток від цілого домоволодіння.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна, визнання права власності на квартиру, припинення права власності на частку в спільному майні та виплату грошової компенсації задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_2, що становить 5/100 часток від цілого домоволодіння.

Припинити право власності ОСОБА_1 в спільному майні на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_2, що становить 5/100 часток від домоволодіння АДРЕСА_2.

Зобов*язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області перерахувати ОСОБА_1 з розрахункового рахунку 37317004001000 у Відділенні УДК м.Донецька МФО 834016 код ЄДРПОУ 26288796 грошову суму у розмірі 16448грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень), що становить вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 4965грн. (чотири тисячі девятсот шістдесят пять гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 442,44грн. (чотириста сорок дві грн.44коп.)

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 150,50грн. (сто пятдесят гривень 50 коп.)

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічвіський райсуд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя :