Вирок № 112396121, 25.07.2023, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/350/23

Провадження №1-кп/145/117/2023

ВИРОК

Іменем України

"25" липня 2023 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023020080000014 від 13.01.2023р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, в останнє вироком Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ст.ст.71, 72 КК України, до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна, звільненого 19.07.2022 року на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 18.07.2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без наявності спеціального дозволу на використання лісових ресурсів - лісорубного квитка та ордера на здійснення лісорубних робіт, маючи на меті здійснити незаконну порубку дерев, прийшов до лісового масиву, що знаходиться в обході №3 кварталу №81 виділу №6, за межами с. Гриженці Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, який на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН 002179 від 08.05.2003 перебуває у користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Після цього, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, власною, заздалегідь підготовленою бензопилою невідомої марки (без маркування), на зазначеній вище місцевості, в порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України, п.п.2, 3 порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів" від 23.07.2007 року за №761, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, незаконно без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним ордером) виданим уповноваженим органом, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснив незаконну вирубку 4 (чотирьох) сироростучих дерев породи «граб» залишковими діаметрами пнів: 30 см., 32 см., 24 см., 20 см., 1 сироростучого дерева породи «клен» залишковим діаметром пня 24 см., 1 сироростучого дерева породи «липа» залишковим діаметром пня 48 см та 1 сироростучого дерева породи «дуб» залишковим діаметром пня 28 см, до ступеню припинення росту, відділивши стовбур дерев від коріння.

Своїми умисними діями, ОСОБА_4 згідно з висновком експерта наданого за результатами проведеної судової економічної експертизи Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України від 17.02.2023 № СЕ-19/102-23/2324-ЕК із врахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» спричинив державі в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоду на загальну суму 51053,54 грн., що являється істотною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив викладене в обвинувальному акті, просив суворо не карати, цивільний позов визнав.

Представник потерпілого в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що претензій до обвинуваченого не має крім заявленого цивільного позову, який підтримує. Щодо покарання підтримав позицію прокурора.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення, а тому, суд, при дослідженні доказів, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , поясненнями представника потерпілого та дослідженням даних про особу обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, з`ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у незаконній порубці дерев у лісах, що заподіяло істотну шкоду, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.246 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що згідно ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому є рецидив злочинів.

За приписами ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, та приймає до уваги тяжкість скоєного кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, вищенаведені обставини, наведені дані про особу обвинуваченого, та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства, та вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

При призначенні покарання суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини висловлену у справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного обвинуваченого такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Отже, призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, медичну характеристику, яка вказує на те, що він не перебуває на обліку у лікарів наколога та психіатра, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання в межах санкцій ч.1 ст.246 КК України у виді позбавлення волі, однак, враховуючи вирок Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року слід застосувати положення ч.1 ст.71 КК України.

По справі представником потерпілого заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь ДП "Ліси України" шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 51053,54 грн.

Представник потерпілої сторони-цивільного позивача позов підтримав, наполягав на повному відшкодуванні спричиненої майнової шкоди внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

В судовому засіданні обвинувачений - цивільний відповідач ОСОБА_4 позов визнав в повному обсязі, завдані збитки зобов`язувався відшкодувати.

Прокурор в судовому засіданні також просив цивільний позов задовольнити.

При вирішенні цивільного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.127 Кримінального процесуального кодексу України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Частиною 1 ст.129 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Як встановив суд і описано вище, внаслідок кримінального правопорушення діями ОСОБА_4 потерпілій стороні ДП "Ліси України" завдано матеріальну шкоду, розмір якої становить 51053,54 гривень, що узгоджується з висновком судової економічної експертизи від 17.02.2023 № СЕ-19/102-23/2324-ЕК.

Зазначений розмір матеріальної шкоди цивільний відповідач визнав повністю і не заперечував його.

Суд вважає доведеним факт заподіяння протиправними діями ОСОБА_4 матеріальної шкоди потерпілій стороні в зазначеному розмірі, а тому необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави в сумі 51053,54 гривень.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 532 , 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України приєднати частково невідбуте покарання за вироком Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року і остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання на виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 7551 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 20 копійок.

Цивільний позов ДП "Ліси України" до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ДП "Ліси України" - 51053 (п`ятдесят одну тисячу п`ятдесят три гривні) 54 копійки у відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев з урахуванням вимог ст.47 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 17.01.2023 року в справі №145/78/23 (провадження 1-кс/145/37/2023) на тимчасово вилучене майно - скасувати.

Речовими доказами по справі після набрання вироком законної сили розпорядитись наступним чином:

- бензопилу без маркування, в корпусі червоного кольору, що належить ОСОБА_4 , яку поміщено до полімерного мішку білого кольору, опечатано биркою із роз`яснювальниними надписами та підписами учасників огляду та поміщену до кімнати зберігання речових доказів ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області - конфіскувати в прибуток Держави.

- зрізані дерева порід - дуб діаметром 48 см, клен діаметром 24 см, граб діаметром 30 см, граб діаметром 32 см, граб діаметром 24 см, дуб діаметром 28 см, граб діаметром 20 см, які передані на відповідальне зберігання до Гніванського лісництва філії "Вінницьке лісове господарство" ДП "Ліси України" - залишити потерпілому ДП "Ліси України".

Вирок може бути оскаржений сторонами виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_6