Рішення № 112394077, 31.05.2023, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5818/22

Провадження № 2/202/391/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря - Калантаєнка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Покровської міської ради, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

І. Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 , 2006 року народження, та стягнути з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини сукупного доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Заявлена вимога обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , який є батьком ОСОБА_3 , 2006 року народження, не виконує своїх батьківських обов`язків. Дитина проживає та знаходиться на утриманні ОСОБА_2 (бабки), яка призначена її піклувальником.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив, відзив, заяв, заперечень до суду не надано, у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками дитини зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

У відповідності до вироку Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 15 січня 2008 року, ОСОБА_1 було визнано винним за ч.1 ст.186 КК України, та з урахуванням ч.4 ст.70 КК України, призначено покарання у вигляді 14 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. Вирок набрав чинності 31 січня 2008 року.

Згідно рішення Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №13 від 16 січня 2013 року малолітній дитині ОСОБА_3 , 2006 року народження, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. В ході ухвалення рішення №13 від 16 січня 2013 року було встановлено, що мати дитини - ОСОБА_5 засуджена до позбавлення волі (вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 липня 2012 року №1/0529/227/2012); батько - ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі (вирок Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 15 січня 2008 року №1-102/2008).

Згідно рішення Виконавчого комітету Красноармійської міської ради №14 від 16 січня 2013 року, ОСОБА_2 (яка приходиться дитині бабою) призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_3 , 2006 року народження.

24 червня 2022 року за вих. №07/26-545 Органом опіки та піклування виконкому Покровської міською радою Донецької області надано висновок згідно якого ОСОБА_1 , 1980 року народження, ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, тому згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України є підстави позбавити його батьківських прав у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 , 2006 року народження.

Окрім того, у відповідності до вказаного вище висновку, спеціалістами, окрім іншого, було встановлено, що за час перебування неповнолітньої ОСОБА_6 під піклуванням ОСОБА_2 , батько неповнолітньої, ОСОБА_1 , жодного разу доньку не відвідував, будь-якого виду допомоги не надавав, в телефонному режимі з дитиною не спілкувався. Крім того він не звернувся до служби у справах дітей із заявою про повернення дитини.

ІІІ. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитино ю повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44 - ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом принципів 2, 4, 6, 7 Декларації прав дитини від 20.11.1959 дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки. Суспільство та органи публічної влади повинні докладати зусиль для сприяння реалізації зазначеного права.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Стаття 164 СК України обумовлює підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У п. 54 рішення ЕСПЛ «Хант проти України» (від 07.12.2006), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27.11.1992 і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 07.08.1996, п. 78.

З огляду на викладене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини, суд враховуючи особу відповідача, а також те, що останній життям та здоров`ям дитини не цікавиться, проявляє повну байдужість до своєї дитини, свої батьківські обов`язки не виконує, суд приходить до висновку, що на разі, існують достатні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини.

Обставин, які перешкоджали б відповідачу виконувати свої батьківські обов`язки судом не встановлено.

Також, суд враховує, що відповідно до ч.2 та ч.3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.180 та ч.3 ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного, враховуючи обов`язок відповідача брати участь у матеріальному забезпеченні дитини, та відсутність будь-яких інших належних і допустимих доказів на обґрунтування розміру аліментів суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Вказані аліменти слід перераховувати на особистий рахунок дитини відкритому у Державному ощадного банку України, який має (зобов`язаний) відкрити на ім`я неповнолітньої дитини законний представник дитини, у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 157, 164, СК України, ст. 11, 12 Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Органу опіки та піклування виконкому Покровської міської ради Донецької області (Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, буд. 11, ідентифікаційний код 33136444) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Покровської міської ради (Донецька область, місто Покровськ, площа Шибанкова, буд. 11, ідентифікаційний код 360915538), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов`язати законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у місячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням суду, відкрити рахунок на ім`я неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у Державному ощадному банку України та отримати виконавчий лист і надати його до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 31 травня 2023 року.

Суддя Г.О. Кухтін