Рішення № 112379722, 21.07.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/4947/23

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2023 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позову зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №348472, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000 грн. Зазначає, що відповідач під час проведення перевірки транспортного засобу дійшов помилкових висновків про порушення законодавства про автомобільний транспорт та безпідставно виніс оскаржувану постанову.

Відповідно до ухвали від 19.04.2023, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи, та витребував докази.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_1 , та за результатами якої складено 23.01.2023 Акт №351584 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі - Акт від 23.01.2023). В Акті від 23.01.2023 зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: "під час надання послуг з регулярних перевезень пасажирів на міжобласному маршруті Старокостянтинів - Вінниця перевізник не забезпечив водія документами передбаченими ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній дійсний витяг з дозволу на маршрут, також водій надав копію витягу з дозволу. Також встановлена невідповідність категорії класу автобуса та року виготовлення даним зазначеним у витязі з дозволу. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутній витяг з дозволу на маршрут.

Постановою Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №348472 від 22.02.2023 до ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. Вказано про допущення порушення вимог ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за що передбачена абзацом 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), який відповідно до статті 3 регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 39 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 279 «Про затвердження форми дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, порядку його видачі та анулювання» (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 14 вересня 2016 року № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 409/17704, затверджено Порядок видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - Порядок № 279).

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 279 дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування (далі - дозвіл на перевезення) видається автомобільному перевізнику, який: а) за результатами конкурсу визнаний переможцем; б) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі якщо перевізник-претендент, який став переможцем конкурсу, надав письмову відмову від одержання дозволу на перевезення; в) за результатами конкурсу посів друге місце, у разі дострокового анулювання дозволу суб`єкта господарювання, який був визнаний переможцем конкурсу; г) є тимчасовим, у разі анулювання дозволу на перевезення за відсутності суб`єкта господарювання, який за результатами конкурсу посів друге місце, або при його письмовій відмові від отримання дозволу на перевезення; ґ) є тимчасовим, у разі відкриття нового автобусного маршруту або нового рейсу для вивчення доцільності його функціонування; д) є тимчасовим, у разі визнання недійсним чи скасування судом рішення конкурсного комітету; е) є тимчасовим, у разі зупинення судом рішення конкурсного комітету.

До кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об`єктом конкурсу (пункт 3.3 розділу ІІІ Порядку № 279).

Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 року № 1184), перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Отже, з системного аналізу діючого законодавства слідує, що дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування повинен перебувати у перевізника, тоді як витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Таким чином, витяг з дозволу є «іншим документом, передбаченим законодавством», оскільки його наявність в автобусі передбачена нормативно - правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України.

Отже, щодо правомірності постанови №348472 від 22.02.2023 суд зазначає, що під час здійснення перевезення водій повинен при собі мати витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршрутів загального користування затвердженого зразка, тобто, оригінал документу, виконаний на фірмовому бланку. Натомість, при проведенні перевірки водієм не було надано вказаного витягу.

Доводи позивача стосовно того, що Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування серії СТБ 000732 від 17.05.2017, на зворотному боці витягу з дозволу розміщено розклад руху на міжобласному маршруті «Старокостянтинів - Вінниця», а також щодо того, що ФОП ОСОБА_1 зверталась неодноразово до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті із заявами про продовження дії вказаного вище дозволу, проте відповіді на заяви не надходили, судом не приймаються до уваги, оскільки на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів. При цьому суд зауважує, що в акті від 23.01.2023 №351584 у графі «пояснення водія про причини порушень» міститься прочерк, що засвідчено підписом водія.

Відсутність витягу з дозволу, наявність якого передбачено п. 30 Постанови № 176 зафіксовано в акті від 23.01.2023 №351584 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Отже, зазначене вище та надані відповідачем письмові докази в повній мірі спростовують твердження позивача, на підтвердження яких не надано жодного належного доказу.

За таких обставин, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області №348472 від 22.02.2023, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн, є правомірною та скасуванню не підлягає.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання цього позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду(контролю) у Хмельницькій області (вул. Соборна, 75, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39816845) Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький "Згідно з оригіналом" Суддя І.І. Тарновецький