Рішення № 112377158, 24.07.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17183/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо недорахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 суми заробітної плати (доходу) за сумісництвом, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески за період праці, і яка враховується для нарахування пенсії, починаючи з первинного призначення пенсії - з травня 2015 року;

??- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та індексацію суми пенсії, виходячи з усій суми заробітній плати (доходу) ОСОБА_1 за основним місцем праці та за сумісництвом, на яку було нараховано та з якої було сплачено внески до Пенсійного фонду, починаючи з первинного призначення пенсії - з травня 2015 року, та виплатити їй суми недоотриманої суми пенсії - з травня 2015 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з травня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком. При цьому позивач під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи дізналась, що пенсійний орган при розрахунку її коефіцієнту заробітної плати для визначення розміру пенсії, врахував заробітну плату ОСОБА_1 в меншому розмірі, ніж вона була нарахована роботодавцями.

Так, зокрема, позивач вказує, що у травні 2001 році вона отримала дохід у загальній сумі 3 126,20 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 1 600,00 грн.; у грудні 2016 року вона отримала заробітну плату у сумі 51 800,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 40 000,00 грн.; у грудні 2017 року отримала заробітну плату у сумі 68 420,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 44 050,00 грн.; у травні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 144 000,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у червні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 91 270,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у липні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 187 935,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у серпні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 140 835,50 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у вересні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 140 835,50 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у жовтні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 140 872,86 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у листопаді 2018 року отримала заробітну плату у сумі 100 390,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у грудні 2018 року отримала заробітну плату у сумі 140 835,50 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у січні 2019 року отримала заробітну плату у сумі 107 240,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55 845,00 грн.; у березні 2019 року отримала заробітну плату у сумі 107 240,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 62 595,00 грн.; у червні 2020 року отримала заробітну плату у сумі 132 987,58 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 70 845,00 грн.;

Позивач вважає такі дії пенсійного органу протиправними та такими, що порушують її право на належний соціальний захист.

Ухвалою суду від 10.01.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було повернуто позивачу через пропуск нею строку звернення до суду.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2023 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 року було скасовано в частині повернення без розгляду позовних вимог про перерахунок та виплати пенсії позивачу за період з 22.05.2022 року, в іншій частині ухвалу суду від 10.01.2023 року залишено без змін. З огляду на вищезазначене справу №420/17183/22 направлено до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду.

Адміністративна справа №420/17183/22 надійшла з Одеського апеляційного адміністративного суду до Одеського окружного адміністративного суду 30.03.2023 року.

Ухвалою від 05.04.2023 року судом було прийнято до розгляду адміністративну справу №420/17183/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині наступних позовних вимог:

- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо недорахування з 22.05.2022 року при обчисленні пенсії ОСОБА_1 суми заробітної плати (доходу) за сумісництвом, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески за період праці, і яка враховується для нарахування пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 22.05.2022 року ОСОБА_1 перерахунок та індексацію суми пенсії, виходячи з усій суми заробітній плати (доходу) ОСОБА_1 за основним місцем праці та за сумісництвом, на яку було нараховано та з якої було сплачено внески до Пенсійного фонду.

У справі було відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін, відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

11.04.2023 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (т. 2 а.с. 228-231), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що за правилами частини першої статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі ЗУ №1058-IV) до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Як вбачається з позовної заяви, спірними є наступні періоди, в яких заробітна плата Позивача обмежувалась максимальним розміром: травень 2001 року, грудень 2016 року, грудень 2017 року, травень-грудень 2018 року, січень 2019 року, березень 2019 року та червень 2020 року.

Так, у період з 01.03.2001 року по 30.04.2002 року максимальну величину бази нарахування страхового внеску законодавчо було встановлено у розмірі 1 600,00 грн. У травні 2001 року Позивачу було нараховано сукупний дохід з розмірі 3126,20 грн., отже в довідках з Реєстру законодавства застрахованих осіб для пенсії враховано суму 1600,00 грн. згідно чинного на той час законодавства.

У період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 грн. (максимальна величина бази нарахування єдиного внеску зазначений період - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнювала 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок). Отже, максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок за означений період становить 40000,00 грн. (1600,00 грн. * 25).

У період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 1762,00 грн., максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у зазначений період - 44050,00 грн.

Починаючи з 01.01.2018 року по теперішній час, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" мінімальна заробітна плата у 2018 році становила 3723 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15х3723 = 55845 грн.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата у 2019 році становила 4173 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15Ч4173 = 62595 грн.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата у червні 2020 року становила 4723 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15х4723 = 70845 грн.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що ним було правомірно враховано максимальний розмір заробітної плати, що використовується для визначення розміру пенсії позивача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

26.04.2023 року позивачем до суду надано відповідь на відзив (т. 2 а.с. 180-185), в якій ОСОБА_1 висловлює незгоду з позицією ГУ ПФУ в Одеській області, викладеній у відзиві на адміністративний позов. Відповідачем відповіді на відзив до суду не надавалось.

14.04.2023 року ухвалою суду провадження в адміністративній справі №420/17183/22 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України до виконання доручення суду.

На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду про витребування додаткових письмових доказів ГУ ПФУ в Одеській області 28.04.2023 року було надано належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивача (т. 2 а.с. 192-280).

Ухвалою суду від 15.05.2023 року провадження у справі було поновлено.

Не погодившись з ухвалою суду від 14.04.2023 року, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 року по справі №420/17183/22, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 року було скасовано в частині зупинення провадження у справі, та направлено справу №420/17183/22 до суду 1-ї інстанції для продовження її розгляду.

27.06.2023 року справа №420/17183/22 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та була передана суді 03.07.2023 року.

Ухвалою суду від 03.07.2023 року судом було прийнято до розгляду адміністративну справу №420/17183/22 та продовжено розгляд справи.

10.07.2023 року від позивача надійшли до суду додаткові письмові пояснення, які за змістом не стосуються спірних правовідносин у справі №420/17183/22, а стосуються інших порушень з боку пенсійного органу, про які (за твердженням позивача) вона дізналась при отриманні листа 21.04.2023 року.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 з травня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком (т. 2 а.с. 27).

В подальшому, позивач під час ознайомлення з матеріалами пенсійної справи дізналась, що пенсійний орган при розрахунку її коефіцієнту заробітної плати для визначення розміру пенсії, врахував заробітну плату ОСОБА_1 в меншому розмірі, ніж вона була нарахована роботодавцями.

Так, як вбачається з відомостей з Розрахунку заробітної плати позивача для пенсії (т.2 а.с. 37-63):

у травні 2001 році позивач отримала дохід у загальній сумі 3 126,20 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 1600,00 грн.;

у грудні 2016 року позивач отримала заробітну плату у сумі 51 800,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 40000,00 грн.;

у грудні 2017 року позивач отримала заробітну плату у сумі 68 420,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 44050,00 грн.;

у травні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 144 000,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у червні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 91 270,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у липні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 187 935,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у серпні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 140 835,50 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у вересні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 140 835,50 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у жовтні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 140 872,86 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у листопаді 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 99 990,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у грудні 2018 року позивач отримала заробітну плату у сумі 100 390,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 55845,00 грн.;

у січні 2019 року позивач отримала заробітну плату у сумі 107 240,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 62595,00 грн.;

у березні 2019 року позивач отримала заробітну плату у сумі 107 240,00 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 62595,00 грн.;

у червні 2020 року позивач отримала заробітну плату у сумі 132 987,58 грн., водночас відповідачем для розрахунку індивідуального коефіцієнту заробітної плати включено лише 70845,00 грн.

18.07.2022 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій, зокрема, просила надати їй відповідні роз`яснення (т. 2 а.с. 21).

Листом від 02.08.2022 року (т. 2 а.с. 22-24) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивача, що за правилами частини першої статті 41 цього Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) з результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону №1788, і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів.

Органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону №2464-VI, зокрема, статей 12-1, 14-18, 20 здійснюється ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, обробка та використання його даних. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

При цьому, при формуванні довідок з Реєстру застрахованих осіб у процесі розрахунку пенсії суми, що зазначені у графі "Враховується для пенсії" згідно вимог статті 41 Закону №1058, обмежуються максимальною величиною.

Так, у період з 01.03.2001 року по 30.04.2002 року максимальну величину бази нарахування страхового внеску законодавчо було встановлено у розмірі 1600,00 грн. У травні 2001 року позивачу було нараховано сукупний дохід у розмірі 3126,20 грн., отже в довідках з Реєстру застрахованих осіб для пенсії враховано суму 1600,00 грн. згідно чинного на той час законодавства.

У період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 гривень. (максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у зазначений період - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок). Отже, максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок за означений період становить - 40000,00 грн. (1600,00 грн. * 25).

Згідно наявних даних, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування, за грудень 2016 року позивачу була нарахована заробітна плата від декількох страхувальників у загальному розмірі 51800,00 грн., що є більшою ніж 40000,00 грн. Відповідно для пенсії зараховано саме 40000,00 грн.

У період з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 1762,00 грн., максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у зазначений період розраховувалася за аналогічною формулою, вказаною у попередньому абзаці.

Отже, загальна сума нарахованої заробітної плати від декількох страхувальників за грудень 2017 року складає 68420,00 грн., що є більшою ніж 44050,00 грн. (для пенсії зараховано 44050,00 грн.).

Починаючи з 01.01.2018 року по теперішній час, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

У період з 01.01.2018 по 31.12.2018 мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 3723,00 грн.

У період з 01.01.2019 по 31.12.2019 мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 4173,00 грн.

У період з 01.01.2020 по 31.08.2020 мінімальний страховий внесок розраховувався відповідно із законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати в сумі 4723,00 грн.

Отже, максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок за 2018 рік становить - 55845,00 грн. (3723,00 грн. * 15), за 2019 рік становить 62595,00 грн. (4173,00 грн. * 15), за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 становить - 70845,00 грн. (4723,00 грн. *15).

Згідно наявних даних, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, починаючи з травня по грудень 2018 року, в січні та березні 2019 року, та в червні 2020 року, сукупна сума доходу позивача за кожний окремий місяць від декількох страхувальників перевищувала максимальну суму доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок - в довідках Реєстру застрахованих осіб у графі "Враховується для пенсії", згідно вимог статті 41 Закону №1058, сума обмежуються максимальною величиною встановленої законом.

Не погодившись із зазначеними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За правилами частини першої статті 41 цього Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Згідно ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Частиною 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів» №225 від 07.03.2001 року було встановлено максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законів України справляються страхові внески (збори) до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду, в розмірі 1600 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу - платника внесків (зборів).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач згідно п.2 частини 1 статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правомірно врахував до заробітної плати (доходу) позивача для обчислення її пенсії, суми виплат (доходу), отримуваних ОСОБА_1 до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а саме суму максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників за травень 2001 року у розмірі 1600 гривень.

Щодо сум заробітної плати позивача отриманих вже після прийняття Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (грудень 2016 року, грудень 2017 року, травень-грудень 2018 року, січень 2019 року, березень 2019 року та червень 2020 року), то суд зауважує, що відповідно до п.1 частини 1 статті 41 зазначеного Закону до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

01.01.2011 року набрав чинності ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI.

Відповідно до п.4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI (у редакції до 01.01.2018 року) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п`яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2016 року становить 1 600,00 грн. Тобто максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2016 року за місяць становить 40 000,00 грн. (1 600,00 грн. х25).

Як вбачається з матеріалів справи саме у такому розмірі відповідачем було враховано заробітну плату позивача за грудень 2016 року при обрахунку пенсії.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2017 року становить - 1762 грн. Тобто максимальна величина бази нарахування єдиного внеску за місяць у 2017 році становить 44050,00 грн. (1 762 грн. х 25).

Як вбачається з матеріалів справи саме у такому розмірі відповідачем було враховано заробітну плату позивача за грудень 2017 року при обрахунку пенсії.

При цьому відповідно до п. 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI (у редакції після 01.01.2018 року) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" мінімальна заробітна плата у 2018 році становила 3723 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15х3723 = 55 845,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи саме у такому розмірі відповідачем було враховано заробітну плату позивача за травень-грудень 2018 року.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата у 2019 році становила 4173 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15х4173 = 62 595,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи саме у такому розмірі відповідачем було враховано заробітну плату позивача за січень 2019 року та березень 2019 року.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" мінімальна заробітна плата у 2020 році становила 4723 грн. Отже, максимальна база нарахування ЄСВ становить 15х4723 = 70 845,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи саме у такому розмірі відповідачем було враховано заробітну плату позивача за червень 2020 року.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача щодо недорахування при обчисленні їй пенсії сум заробітної плати (доходу) за сумісництвом, оскільки це не відповідає встановленим обставинам справи. Так під час призначення та перерахунку пенсії позивача, пенсійним органом було враховано весь її дохід за спірні періоди, отриманий від різних роботодавців, водночас такий дохід при розрахунку пенсії було враховано з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2022 року по справі №233/6332/16-а.

При цьому, суд зауважує, що у статті 41 Закону №1058-IV не передбачено жодного виключення щодо можливості врахування окремо сум доходів, отриманих від різних роботодавців чи на різних посадах за календарний місяць.

Так для визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми всіх виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Отже чинним законодавством не передбачено повноважень пенсійного органу окремо вираховувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для окремих доходів, отриманих особою за місяць за різними посадами та на різних підприємствах.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при обчисленні пенсії ОСОБА_1 суми заробітної плати (доходу) за сумісництвом, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески за періоди праці, і яка враховується для нарахування пенсії пенсії ОСОБА_1 та її виплаті (в межах позовних вимог, що розглядаються в адміністративній справі №420/17183/22) діяло в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення, а тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

При цьому судом в межах даної адміністративної справи не надається оцінка діям відповідача, на які позивач посилається у додаткових поясненнях від 10.07.2023 року, та про які їй стало відомо з листа ГУ ПФУ в Одеській області, отриманого позивачем 21.04.2023 року, оскільки такі правовідносини не є предметом спору в межах справи №420/17183/22.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дій, та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький

.