Рішення № 112376561, 13.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

справа №380/6058/23

провадження № П/380/6112/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Лизак Д.А.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бабій І.М., згідно договору,

представника відповідача Твердохліб І.М., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування наказу,

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Львівської митниці (далі відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 10.03.2023 за № 123-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Висновки дисциплінарної комісії про вчинення позивачем дисциплінарного проступку обґрунтовуються безпідставним застосуванням пільг в оподаткуванні, передбачених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 №2142 (далі - Закон №2142-ІХ), а також інших нормативно-правових актів у сфері регулювання митних правовідносин. Так, нормами Закону України №2142-ІХ передбачено тимчасове з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільнення від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту. Вказаний закон набрав чинності 05.04.2022. 21.06.2022 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» від 21.06.2022 №2325-ІХ виключено підп. підп. 69.24, 69.25 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у п. 9-11 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення Митного кодексу України», у підп. 1 абзаци 1, 4. Вказані зміни почали діяти з 00:00 годин 01.07.2022, а відтак норми Закону №2142-ІХ щодо пільгового розмитнення та оподаткування легкових автомобілів з 00:00 год. 01.07.2022 не застосовуються. Позивач за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 здійснив митне оформлення транспортних засобів. Вказаний товар був пропущений на митну територію України на підставі оформлених раніше попередніх митних декларацій. Митне оформлення автомобілів здійснене із звільненням від оподаткування митними платежами (код пільги « 311») на підставі норм Закону №2142-ІХ. Позивач наголошує, що застосовуючи звільнення від оподаткування до вказаних транспортних засобів, він діяв правомірно, оскільки декларанти у період дії Закону №2142-IX подали до митного оформлення попередні митні декларації, які після прийняття до оформлення, зареєстровані за відповідним номером та за якими здійснено митне оформлення товару, що ввозився на митну територію України, зі звільненням від оподаткування ввізним митом, що відповідає умовам вказаного вище Закону. Тобто позивач застосував закон, чинний на час здійснення митного оформлення вказаного товару, що відповідає ст. 3 Митного кодексу України. На думку позивача, датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість відповідно до п. 187.8 ст. 187 та акцизного податку відповідно до п. 216.4 ст. 216 Податкового кодексу України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення. Згідно з інформацією в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби товар, що оформлявся електронними митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, пропущений на митну територію України 30.06.2022. Саме 30.06.2022 розпочалося митне оформлення товару, яке завершилося 01.07.2022, у зв`язку з затримкою, зумовленою поданням декларантом додаткових документів. Факт завершення митного оформлення товару 01.07.2022, не позбавляє платника податків права на використання податкової пільги під час здійснення митного оформлення вказаного товару, яке розпочалось 30.06.2022, коли ще були чинні пільги, встановлені Законом №2142-IX. Зазначає, що при здійсненні митного оформлення товару за вказаними деклараціями позивач керувався нормами Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України: 15.09.2011), а тому не встановив підстав для відмови у митному оформленні товару. Позивач акцентує увагу на тому, що в оскарженому наказі зазначено, що державним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Бондарем А.В. не здійснено ідентифікацію наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, але його робоче місце знаходиться за персональним комп`ютером в окремому службовому приміщенні на 2 поверсі адмінбудівлі (а не при в`їзді в зону митного контролю). На своєму робочому місці позивач немає доступу до журналу в`їзду/виїзду транспортних засобів в зоні митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок». Крім того, позивач вважає, що дисциплінарною комісією не враховано обов`язок тлумачити сумніви щодо наявності в діях державного службовця дисциплінарного проступку на його користь, а також не враховано відсутність вини позивача в інкримінованому порушенні, зокрема в діях позивача відсутня вина, з огляду на нероз`яснення ні Львівською митницею, ні Державною митною службою України положень закону. Вказані обставини відповідач не врахував, у зв`язку з чим безпідставно наклав на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Враховуючи наведене вище, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 03.04.2023 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 10.04.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.05.2023 (вх. № 44680) до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що позивач безпідставно не відмовив у прийнятті електронних додаткових митних декларацій, що були подані 30.06.2022, та здійснив митне оформлення товару, що перетнув митний кордон України 30.06.2022 і був доставлений у зону митного контролю ВМО №4 01.07.2022, а тому протиправно застосував до даних митних оформлень податкову пільгу, передбачену Законом №2142-ХІ. Так, державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондарем А.В. 30.06.2022 під час прийняття електронних додаткових митних декларацій не здійснено ідентифікацію наявності товарів в зоні митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці, чим порушено вимоги п. 3.12 та 3.13 розділу ІІІ наказу Міністерства Фінансів України від 09.10.2012 №1066 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень». Оскільки вищезазначені митні декларації від 30.06.2022 подані з порушенням п. 1 ст. 263 Митного кодексу України, державний інспектор ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондар А.В. порушив вимоги п. 3 ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України, п. 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» та п. 2 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України. Вказані дії призвели до надання преференції за кодом пільги « 311», передбаченої Законом № 2142-ІХ та, як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 1130838,99 грн. Зазначене стало підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо позивача, і, відповідно, до притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Також відповідач розмежовує 2 види попередніх митних декларацій (далі - ПМД). Так, положеннями п. 3.15 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, встановлені різні правила заповнення ПМД в залежності від її виду, а саме: (1) при заповненні ПМД, яка містить усю необхідну для випуску товарів інформацію, МД, заповненої у звичайному порядку, додаткової декларації до таких декларацій вносяться всі передбачені цим Порядком відомості, необхідні для застосування відповідного митного режиму; (2) під час заповнення ПМД, що містить відомості, необхідні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення (далі - ПМД для ввезення), періодичної МД, тимчасової МД до таких декларацій вносяться наявні у декларанта відомості, необхідні для застосування відповідного типу декларації. Відповідач наголошує, що у спірних випадках позивач здійснив митне оформлення за ПМД типу ЕЕ, згідно з класифікатором типів декларацій - ПМД, які містять лише відомості, які є достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення. Відповідно до ч. 2 ст. 194 МК України такий вид ПМД є попереднім повідомленням про намір ввезти товари на митну територію України, яке здійснюється шляхом її надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення. З огляду на це, згідно з ч. 13 ст. 259 Митного кодексу України , для випуску товарів у відповідний митний режим подається додаткова митна декларація (далі - ДМД). Таким чином, подача ДМП до ПМД, яка подається для поміщення товару у відповідний митний режим (наприклад, імпорту) до митного органу відбувається після доставлення до такого митного органу з огляду також на положення Митного кодексу України щодо вимог до завершення митного режиму транзиту (внутрішнього транзиту). Листом від 30.06.2022 № 10/10-01/7/162 Держмитслужба повідомила територіальні органи Держмитслужби, що 30.06.2022 в газеті «Голос України» від 30.06.2022 № 135 (7885) опубліковано Закон України від 21.06.2022 № 2325-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», згідно з п. 1 розділу II якого згаданий Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім абзацу 3 п. 2 розділу І (щодо виключення підпунктів 69.24, 69.25 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) та абзацу 7 підп. 1 п. 2 розділу II (щодо виключення абзаців 1, 3, 4 підп. 1 пункту 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України) згаданого Закону, які набирають чинності з 01.07.2022. Отже, Закон № 2325 набирає чинності з 00 годин 01.07.2022. Оскільки митні декларації від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 подані з порушенням п. 1 ст. 263 Митного кодексу України, позивач порушив вимоги п. 3 ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України , п. п. 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» та п. 2 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України. Вказані дії призвели до надання преференції за кодом пільги « 311», передбачених Законом № 2142-ІХ та, як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 1130838,99 грн.

Ухвалою суд від 30.05.2023 клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задовольнив; суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче судове засідання.

27.06.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення , в яких акцентує увагу на тому, що 30.06.2023 декларанти подади не лише попередню митну декларацію до митного оформлення, а також у цей самий день подали додаткову митну декларацію. Попередня митна декларація разом із додатковою декларацією, поданою відповідно до ч. 13 ст. 259 Митного кодексу України, становлять митну декларацію, заповнену у звичайному порядку. Вказаний пакет документів по всіх митних деклараціях був прийнятий у роботу позивачем 30.06.2022, проте митне оформлення призупинене, у зв`язку з наданням брокером заяви про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів. Зазначає, що позивач правомірно відновив 01.07.2022 митне оформлення товару із застосуванням преференцій, які діяли на момент ввезення та початку митного оформлення транспортних засобів. Крім того, представник позивача наголошує на неврахуванні відповідачем норм Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України: 15.09.2011), які встановлюють таке: 3.13. Стандартне правило: у випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов`язання щодо її повного заповнення у встановлений термін; 3.23. Стандартне правило: у випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи; 3.14 Стандартне правило: якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію па товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари. В додаткових поясненнях представник позивача також спростовує доводи відповідача щодо необхідності складання картки відмови за митними деклараціями від 30.06.2022. Зазначає, що декларант не обмежений у праві подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України і до спливу 10 днів після доставки у відповідний митний орган. Крім того, про протиправність митного оформлення, здійсненого позивачем, відповідач дійшов висновку лише у грудні 2022 року, після колегіального обговорення, тобто після спливу 6 місяців з моменту проведення такого митного оформлення. Натомість, позивач був обмежений строком, встановленим для здійснення митних процедур (4 години), при відсутності будь-яких роз`яснень, керувався у своїй роботі нормами Кіотської конвенції, ст. ст. 248, 255 Митного кодексу України, як і всі інші працівники ВМО №2, ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці, які проводили такі оформлення, що підтверджується актом про результати перевірки від 27.12.2022. Звертає увагу, що у діях позивача при здійсненні митних формальностей відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вина. Також транспортні засоби, митне оформлення яких здійснював позивач, випущені у вільний обіг, щодо них не прийнято жодних податкових повідомлень-рішень з донарахування несплачених платежів.

Протокольною ухвалою від 27.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом Львівської митниці від 13.01.2023 № 42-дс «Про порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » порушено дисциплінарне провадження стосовно державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондара А.В. на підставі резолюції керівника Львівської митниці Олега Шахрая на доповідній записці в.о. заступника начальника Львівської митниці Євгена Сафонова від 28.12.2022 №7.4-17/21/802.

Відповідно до наказу Львівської митниці від 21.11.2022 № 195 «Про проведення перевірки з окремих питань», із змінами внесеними наказами Львівської митниці від 13.12.2022 №210, від 23.12.2022 №214, проведено з`ясування обставин можливого недотримання посадовими особами відділів митного оформлення №№2 та 4 митного поста «Городок» Львівської митниці вимог законодавства під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, вказаних в доповідній записці відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці від 17.11.2022 №7.4-25/344, про що складено відповідний акт про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 №7.4- 17/21/794 (далі - акт перевірки).

Згідно з актом перевірки за результатом опрацювання зауважень, викладених у доповідній записці, наявність випадків недотримання норм Закону України від 24.03.2022 №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та п. 2 ч. 1 ст. 292 Митного кодексу України (далі МК України).

Так, при опрацюванні зазначених у доповідній записці оформлених ЕМД із застосуванням преференції за кодом « 311» встановлено випадки неправомірного звільнення від оподаткування транспортних засобів, фактично ввезених на митну територію України після 30.06.2022.

Перевіркою встановлено, що державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондарем А.В. за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 здійснено митні формальності із наданням звільнення від оподаткування митними платежами (код пільги « 311»).

Всі митні формальності за вищезгаданими митними деклараціями здійснено державним інспектором ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондарем А.В.

Транспортні засоби, які оформлялися за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, заїхали в зону митного контролю 01.07.2022, що підтверджується перепустками, витягом із журналу в`їзду/виїзду в зону митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці, отриманими від ТзОВ «АВГ КАРГО».

Виходячи з того, транспортні засоби, які оформлялися за ЕМД від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, згідно перепусток та відео з камер спостереження заїхали в зону митного контролю 01.07.2022, а, відтак, відповідач вважає, що позивач повинен був відмовити у митному оформленні зазначених митних декларацій, у зв`язку з неправомірним застосуванням преференції « 311» зі сплати митних платежів.

Таким чином, за кодом пільги « 311», передбачених Законом України від 24.03.2022 №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», було надано преференцій за вищевказаними ЕМД на суму 1130838,99 грн.

Вказані обставини слугували підставою для висновків про невиконання або неналежне виконання позивачем посадових обов`язків актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», що є дисциплінарним проступком, за вчинення якого, згідно з ч. 3 ст. 66 згаданого Закону, такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Наказом Львівської митниці від 10.03.2023 №123-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Не погоджуючись з наказом від 10.03.2023 №123-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи оскаржені рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною 6 вказаної статті.

Згідно з ч. 1 ст. 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому згаданим Законом.

Частиною 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу» передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини 2 статті 65 згаданого Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення (ч. 1 ст. 77 Закону України «Про державну службу»).

Оскаржене рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийняте, у зв`язку зі вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме: невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

На думку відповідача, митні декларацій від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 подані з порушенням п. 1 ст. 263 МК України, державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Городок» Львівської митниці Бондарем А.В. не здійснено ідентифікацію наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, чим порушено вимоги п. 3 ч. 11 ст. 264 МК України, п. п. 4.4, 4.5, 4.9 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», п. 2 ч. 1 ст. 292 МК України та п. 3.1 посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці.

Вказані дії, на думку відповідача, призвели до надання преференції за кодом пільги «311» передбаченої Законом України від 24.03.2022 №2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» та, як наслідок, до неправомірного звільнення від сплати митних платежів на суму 1130838,99 грн.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», за вчинення якого, згідно з положеннями п. 2 ч. ч. 1, 3 ст. 66 Закону України «Про державну службу» може бути оголошено догану.

Оцінюючи підставність висновків відповідача про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд дійшов таких висновків.

Законом України від 24.03.2022 №2142-IX, який набрав чинності 05.04.2022, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» внесено до Податкового кодексу України такі зміни. У розділі XX «Перехідні положення» п. 69 підрозділу 10 доповнено підп. 69.24 такого змісту: «Тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб i більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту».

Також, згаданим Законом 2142-ІХ, згідно з його Прикінцевими та перехідними положеннями, внесено зміни до МК України у розділі XXI Прикінцеві та перехідні положення доповнено, зокрема, п. 9-11 такого змісту: « 9-11. Установити, що тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану", але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) звільняються від оподаткування ввізним митом: автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу».

01.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування від 21.06.2022 №2325-ІХ», згідно з яким внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України відповідно до яких, зокрема з 01.07.2022 втратили чинність:

- п. 69.23 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, абзац 2 підп. 1 та підп. підп. 2 та 4 п. 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України:,

- п. п. 69.24 та 69.25 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та абзаци 1, 3, 4 підп. І п. 911 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України.

Відтак, з 00:00 01.07.2022 вказані пільги не застосовуються, що не заперечується сторонами.

Суд встановив, що позивач здійснив митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, поданих декларантами із застосуванням преференції за кодом пільги « 311», встановленої «Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України» (наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011) на підставі положень Закону №2142-ІХ.

Суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 1 МК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно п. 2 ст. 544 МК України до завдань митних органів при здійсненні ними митної справи входить забезпечення виконання зобов`язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними відповідно до закону.

Згідно з Міжнародною конвенцією про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, яка є загальнообов`язковими та підлягають неухильному виконанні.

Згідно п. 3.13. «Стандартне правило» у випадках, коли з причин, визнаних митною службою обґрунтованими, декларант не володіє всією необхідною для заповнення декларації на товари інформацією, дозволяється подача попередньої або неповної декларації на товари за умови, що вона містить дані, визнані митною службою необхідними, і що декларант приймає на себе зобов`язання щодо її повного заповнення у встановлений термін».

Згідно п. 3.23. «Стандартне правило» у випадках, коли національним законодавством встановлені терміни для подання декларації на товари, ці терміни повинні бути достатніми для того, щоб декларант мав можливість заповнити декларацію на товари та одержати необхідні підтверджуючі документи».

Згідно п. 3.14 «Стандартне правило» якщо митна служба реєструє попередню або неповну декларацію на товари, застосовувані до цих товарів заходи митно-тарифного регулювання не повинні відрізнятися від тих, які застосовувалися б у разі, якщо із самого початку була подана повна і належним чином заповнена декларація на товари».

Суд встановив, що по всіх митних деклараціях, які оформлені позивачем, були подані попередні декларації в період дії Закону 2142-ІХ, а саме включно з 30.06.2022, а, відтак, з врахуванням п. 3.14 «Стандартного правила» Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973, підлягають до застосування заходи митно-тарифного регулювання, які діяли на момент їх подання.

Частиною 1 ст. 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

За приписами ст. 4 МК України наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- митний режим - комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

- митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання;

- митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

- ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку;

- випуск товарів - надання митним органом права на користування та /або розпорядження товарами, щодо яких здійснено митне оформлення відповідно до заявленої мети;

- митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- митні формальності - встановлені цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом та іншими законами України;

- митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку;

- пропуск товарів через митний кордон України - надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України, з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 МК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 461 «Про затвердження переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів» при ввезені транспортних засобів на митну територію України, та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом забезпечення сплати митних платежів є обов`язковим.

Стаття 306 МК України визначає, що одним із способів забезпечення сплати митних платежів є фінансова гарантія.

Частиною 6 ст. 307 МК України визначено, що фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро, крім випадків надання фінансових гарантій згідно з главами 8 і 20 цього Кодексу.

Слід вказати на те, що транспортні засоби задекларовані за ЕМД від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, були пропущені через митний кордон України та оформлені у режим внутрішнього транзиту на підставі ЕПД без обов`язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів, так як сума митних платежів на той момент становила 0 гривень 0 копійок. Тобто операція з ввезення товарів на митну територію України була розпочата 30.06.2022 в пункті пропуску.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 по справі №160/11478/22. Зокрема, Верховний суд вказав, що під ввезенням товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезенням товарів, транспортних засобів за межі митної території України Митний кодекс України має на увазі сукупність дій, пов`язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України. Статтею 74 МК України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим (ч. 1 ст. 258 МК України). З наведеного висновується, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою в даному випадку законодавець пов`язує звільнення від обов`язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, натомість, така являє собою певний алгоритм дій, який складається з виконання низки необхідних митних формальностей.

Частиною 1 ст. 194 МК України встановлено, що у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 259 МК України встановлено, що попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей (частина друга статті 259 МК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 259 МК України попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Згідно ч. 7 ст. 365 МК України митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України громадянами, за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що підлягають державній реєстрації, здійснюється у будь-якому митному органі на всій митній території України з пред`явленням їх цьому органу.

При митному оформленні таких товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими.

Відповідно до ч. 13 ст. 259 МК України якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Частиною 1 ст. 258 МК України встановлено, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку (ч. 14 ст. 259 МК України).

Відповідно до положень п. 6 ст. 261 МК України додаткова декларація подається до відповідного митного органу, яким була оформлена відповідна попередня, тимчасова, спрощена або періодична митна декларація.

Згідно з ч. 1 ст. 264 МК України митна декларація реєструється та приймається митним органом у порядку , що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Дата та час подання митної декларації фіксується митним органом шляхом її реєстрації, у тому числі з використанням інформаційних технологій. Митний орган не має права відмовити в реєстрації митної декларації (ч. 3 ст. 264 МК України).

З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації (ч. 5 ст. 264 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України в разі електронного декларування митне оформлення розпочинається з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ст. 248 МК України в разі електронного декларування митне оформлення розпочинається з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації. Для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення, яка згідно з цим Кодексом в автоматичному режимі здійснює: 1) отримання митних декларацій та їх реєстрацію; 2) визначення переліку митних формальностей, обов`язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів через митний кордон України та з урахуванням результатів аналізу ризиків; 3) визначення необхідності участі посадової особи митного органу у виконанні митних формальностей за митною декларацією; 4) призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією.

Відповідно до п. 3.10 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок) перевірка ЕМД та ЕД і призначення посадової особи ПМО для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО митного органу для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.

Згідно з ч. 4 ст. 247 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення. Оформлення митної декларації (у тому числі попередньої митної декларації) для переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення внутрішнім транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України, може також здійснюватися митним органом, у зоні діяльності якого закінчується таке транзитне переміщення.

Пунктом 3.2 наказу Міністерства фінансів від 09.10.2012 № 1066 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень» визначено, що після проведення у митному органі митного оформлення ПД або ЕПД електронна копія ПД або ЕПД в автоматичному режимі ставиться на контроль у відповідному програмно-інформаційному комплексі ЄАІС з моменту її надходження в ЄАІС.

Відповідач стверджує, що спірні митні декларації, які подавались для здійснення митного контролю разом із додатковими деклараціями, згідно з Класифікатором типів митних декларацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є попередніми митними деклараціями з обсягом даних, необхідних лише для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.

Водночас, у вказаному класифікаторі вказано, що попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 259 МК України не встановлено обмежень щодо повноти відомостей достатніх для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення. Згаданою нормою встановлено мінімально необхідний - достатній обсяг відомостей. Виходячи із специфічності оформлюваного товару (транспортні засоби) та процедури отримання додаткових дозвільних документів, необхідних для митного оформлення (шляхом електронного листування) обсяг даних в попередній декларації та в додатковій декларації може бути ідентичним.

Відповідно до ч. ч. 13, 14 ст. 259 МК України попередня декларація разом із додатковою декларацією становлять митну декларацію, заповнену у звичайному порядку, а відтак, митна декларація, заповнена у звичайному порядку, містить обсяг відомостей достатній для завершення митного оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 261 МК України у разі подання відповідно до статей 259-260 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку. Строки подання регулюються вимогами, визначеними Митним кодексом України для оформлення попередньої, тимчасової та періодичної митної декларації залежно від того, до якої декларації подається додаткова декларація (ст. ст. 259 та 260 відповідно).

Разом з тим, з митних декларацій від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 та матеріалів справи вбачається, що 30.06.2022 були подані попередні митні декларації, транспортні засоби були ввезені на митну територію України 30.06.2022, а крім того 30.06.2022 були подані додаткові митні декларації.

Частиною 2 ст. 246 МК України встановлено, що порядок при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

До таких відносяться Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, та Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657.

Разом з тим, у вказаних нормативних актах відсутні вимоги, заборони, чи обмеження щодо строків та/або термінів подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, а саме п. 1.12, якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою МД, періодичною МД, додатковою декларацією, письмовою заявою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу МД, митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів; п. 1.13 - у разі якщо АСМО або посадовою особою митного органу за результатами здійснення контролю із застосуванням СУР не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, такі митні формальності може виконувати АСМО в автоматичному режимі.

ЕМД - електронна митна декларація

МД - митна декларація на бланку ЄАД, що подається митному органу на паперовому носії або у вигляді електронного документа (у тому числі митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня митна декларація, тимчасова митна декларація, періодична митна декларація, додаткова декларація);

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, а саме п. 2.1, для здійснення митного оформлення товарів Декларант подає до ПМО МД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію (у разі подання МД на паперовому носії), рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, а саме п. 3.9, ЕМД та ЕД формуються Декларантом відповідно до законодавства України. ЕМД та ЕД передаються за допомогою засобів інформаційних технологій у складі електронного повідомлення, засвідченого КЕП Декларанта, з електронної адреси, визначеної для передавання таких електронних документів митним органам і отримання зворотної інформації від митних органів, на електронну адресу, визначену митним органом для одержання таких повідомлень.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, а саме п. 3.10, перевірка ЕМД та ЕД, визначення необхідності участі у виконанні митних формальностей посадової особи митного органу та її призначення для виконання митних формальностей за відповідною МД проводяться з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. АСМО в автоматичному режимі пересилає ЕМД та ЕД до відповідного ПМО митного органу для отримання посадовою особою ПМО, яка призначена для виконання митних формальностей за цією ЕМД.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, а саме п. 5.2, у разі подання Декларантом електронної попередньої МД, якщо АСМО за результатами здійснення контролю із застосуванням АСУР не визначено необхідності участі у виконанні митних формальностей щодо товарів і транспортних засобів комерційного призначення посадової особи митного органу, її реєстрація, перевірка, прийняття для оформлення та постановка на контроль в ЄАІС митних органів України здійснюються згідно з частиною першою статті 247 Кодексу цілодобово в автоматичному режимі за допомогою АСМО.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України №1066, МД - митна декларація, складена на бланку єдиного адміністративного документа або із використанням іншої форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», що подається митному органу Декларантом на паперовому носії або у вигляді електронного документа; митниця оформлення - митний орган, посадовими особами якого здійснено випуск товару у відповідний митний режим.

Згідно п. 1.5. наказу Міністерства фінансів України №1066 виконання митних формальностей при здійсненні контролю за транзитним перевезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється на підставі документів контролю за переміщенням товарів (далі - ДКПТ); п. 1.6. - контроль за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які перевозяться у митному режимі транзиту до митниці призначення, здійснюється митницею відправлення.

Згідно п. 3.1 наказу Міністерства фінансів України №1066 для здійснення контролю за переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що ввозяться на митну територію України (незалежно від того здійснюватиметься транзитне переміщення товарів чи випуск товарів у відповідний митний режим відбуватиметься безпосередньо у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України) юридичними або фізичними особами незалежно від виду транспорту у:

1) вантажних відправленнях;

2) супроводжуваному багажі;

3) несупроводжуваному багажі;

4) ручній поклажі,

як ДКПТ може використовуватися попередня митна декларація (далі - ПД), подана до митного органу на паперовому носії або у формі електронного документа (далі - ЕПД).

Згідно п. 3.2 наказу Міністерства фінансів України №1066 після проведення у митному органі митного оформлення ПД або ЕПД електронна копія ПД або ЕПД в автоматичному режимі ставиться на контроль у відповідному програмно-інформаційному комплексі ЄАІС з моменту її надходження в ЄАІС; п. 3.4. - під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає в пункті пропуску посадовій особі митниці відправлення документи та відомості, передбачені статтею 335 Митного кодексу України; п. 3.5 - переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється після перевірки посадовою особою митниці відправлення наявності електронної копії ПД або ЕПД в ЄАІС. Перевірка здійснюється шляхом запиту до ЄАІС за номером ПД або ЕПД та встановлення відповідності інформації, що міститься у поданих товаросупровідних (товаротранспортних) документах, відомостям, заявленим в електронній копії ПД або ЕПД; п. 3.8. - невідкладно після виконання процедур митного контролю та перевірки внесених даних, зазначених у пункті 3.7 цього розділу, посадова особа митниці відправлення: вносить до ЄАІС інформацію про пропуск (дату та час перетину кордону); п. 3.15. - наявність в ЄАІС відмітки про прибуття є підставою для зняття з контролю за переміщенням у митниці відправлення зазначених у витягу з електронної копії ПД або ЕПД товарів, транспортних засобів комерційного призначення; п. 3.17. - інформація про завершення митного оформлення товарів (частини товарів), заявлених за ПД або ЕПД у відповідний митний режим за додатковою декларацією (митною декларацією, заявою щодо митного оформлення товарів без застосування митної декларації), невідкладно передається посадовою особою митниці призначення, яка проводила це оформлення, до ЄАІС.

Обов`язковою умовою контролю за повнотою декларування товарів є наявність номера цієї ПД або ЕПД у графі 40 додаткової декларації, в інших випадках номер ДКПТ зазначається в графі 44 відповідної митної декларації.

ПД або ЕПД та додаткова декларація (митна декларація або інший документ, який її замінює) обов`язково повинні бути оформлені одним митним органом.

Суд вважає за необхідне відзначити, що всі у всіх попередніх деклараціях митницею призначення визначена Львівська митниця, в зоні діяльності якої і були проведені митні формальності.

Статтею 255 МК України визначено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Цей строк, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей зокрема у разі підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару.

Згідно ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Частина 2 ст. 257 МК України передбачає, що електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Формат митних декларацій, що подаються як електронні документи, базується на міжнародних стандартах електронного обміну даними.

Суд дослідивши всі митні декларації встановив, що декларування здійснювалось за допомогою електронних митних декларацій.

Форми письмового декларування передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», п. 8 якої встановлює, що під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.

Згідно п. 11 вказаної вище постанови митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа подається разом з її електронною копією. Інформація, внесена декларантом до електронної копії митної декларації, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу на паперовому носії, за винятком тієї інформації, яка в установленому порядку вноситься тільки до електронної копії.

Згідно п. 12 вказаної вище постанови електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.

Згідно п. 13 вказаної вище постанови формат електронної копії митної декларації на паперовому носії, електронної митної декларації, інших електронних документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення, кодування символів, засоби пересилання визначаються Держмитслужбою з оприлюдненням вiдповiдної iнформацiї на веб-сайтi Держмитслужби.

Згідно п. 15 вказаної вище постанови під час здійснення митного оформлення товарів із застосуванням митних декларацій на бланку єдиного адмiнiстративного документа факт виконання окремих митних формальностей підтверджується шляхом внесення посадовою особою митного органу, яка виконала таку формальність, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відповідної відмітки до електронної митної декларації або електронної копії митної декларації, поданої на паперовому носії.

Згідно п. 16 вказаної вище постанови митна декларація на паперовому носiї вважається оформленою за наявностi на всiх її аркушах вiдбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявностi внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення вiдмiтки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у вiзуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматi, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим пiдписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Як вже зазначалось вище, Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі - Порядок).

Відповідно до розділу ІІ п. 2.1 вказаного Порядку для здійснення митного оформлення товарів Декларант подає до ПМО МД, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію (у разі подання МД на паперовому носії), рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ.

Після прийняття МД для митного оформлення у разі подання МД на паперовому носії необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, визначається посадовою особою ПМО під час виконання митних формальностей, встановлених підпунктами 4.5.5 - 4.5.10 пункту 4.5 розділу IV цього Порядку.

Інформація про необхідність подання документів, зазначених в графі 44 МД, вноситься посадовою особою, що здійснює відповідну митну формальність, до розділу IV інформаційного аркуша, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку (далі - Інформаційний аркуш), із зазначенням коду документа, посади, прізвища, ініціалів, дати та часу встановлення вимоги, та засвідчується особистим підписом посадової особи.

Інформація про ознайомлення з вимогою надання документів вноситься Декларантом до розділу IV Інформаційного аркуша.

У разі виконання митних формальностей посадовими особами підрозділу митних компетенцій іншої митниці та необхідності подання оригіналів документів або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів, зазначених у графі 44 МД, інформація про необхідність подання документів, зазначених у графі 44 МД, надсилається за допомогою АСМО посадовій особі митного органу, якому подано МД та пред`явлено товари, транспортні засоби комерційного призначення. Така посадова особа вносить відповідну інформацію до розділу IV Інформаційного аркуша.

Декларант після отримання повідомлення про вимогу надання оригіналів документів або засвідчених в установленому порядку їх копій надає документи безпосередньо до підрозділу митних компетенцій іншої митниці або до митного органу, якому подано МД та пред`явлено товари, транспортні засоби комерційного призначення.

У разі здійснення митного оформлення товарів за ЕМД інформація про необхідність подання сканованих копій документів, зазначених в графі 44 ЕМД, надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, на вимогу якої здійснюється витребування відповідних документів, у тому числі посадової особи підрозділу митних компетенцій (п. 2.2).

Відповідно до розділу ІІ п. 2.3 вказаного Порядку у разі здійснення митного оформлення товарів за ЕМД інформація про необхідність подання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару згідно з Кодексом надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим КЕП посадової особи митного органу, на вимогу якої здійснюється витребування відповідних документів, у тому числі посадової особи підрозділу митних компетенцій.

Аналізуючи вказані вище норми Суд дійшов висновку, що митна декларація та електронна митна декларація мають однакову юридичну силу, проте законодавець розмежовує вимоги щодо їх подання митному органу, а також розрізняє виконання митним органом митних формальностей при здійсненні митного оформлення декларації в залежності від її форми.

Тобто, виходячи з норм ст. ст. 248, 255 МК України митне оформлення товару може розпочатись з моменту автоматичного отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації, її автоматичної реєстрації автоматизованою системою митного оформлення та призначення посадової особи митного органу для виконання митних формальностей за митною декларацією. Після цього розпочате митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Відповідно пред`явлення товарів може відбуватись після початку митного оформлення ( подання митної декларації) та до його завершення.

Згідно з розділом І п. 1.8 Порядку у разі виникнення затримки у виконанні відповідної митної формальності посадова особа митного органу, яка виконує цю митну формальність, вносить відповідну відмітку про затримку до АСМО.

Так, після отримання, з використанням АСМО в автоматичному режимі у порядку черговості надходження вказану вище ЕМД та її прийняття до митного оформлення, ОСОБА_1 було встановлено, що в поданих декларантом документах наявні заяви від 30.06.2022 на затримку у митному оформленні у зв`язку з бажанням декларанта подати додаткові документи або із завершенням робочого часу, у зв`язку з чим по цих деклараціях було проставлено відповідні відмітки про затримку до АСМО «Інспектор», після чого позивач не здійснював митних формальностей по цих деклараціях до отримання від декларанта всіх необхідних документів та завершення затримки в митному оформленні.

Таким чином, ДМД до ПМД разом з пакетом документів, були подані 30.06.2022, митне оформлення по них було призупинено 30.06.2022 у зв`язку із наданням брокерами заяви про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів або завершенням робочого дня.

01.07.2022 після отримання від декларанта всіх необхідних документів і відомостей, ОСОБА_1 було знято затримку в митному оформленні, проведено всі необхідні митні формальності, проставлено необхідні відмітки в ЄАІС (зокрема щодо умовного завершення переміщення) та завершено митне оформлення.

Статтею 322 МК України передбачено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам у в місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у визначене митними органами місце. Особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене митними органами, зобов`язана повідомити про це відповідний митний орган у мінімально можливий строк, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Проаналізувавши наявні документи подані разом з ДМД та заяву декларанта, інспектором, на думку суду, було правомірно зупинено 30.06.2022 та відновлено 01.07.2022 митне оформлення, яке було завершено із застосуванням преференцій, які діяли на момент подання попередньої декларації, ввезення та початку митного оформлення транспортного засобу, що відповідає ч. 1 ст. 3 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Передчасна зміна норми з питань оподаткування встановлює більш обтяжливі для платника податків правила поведінки, то ця норма не підлягає застосуванню для визначення обсягу прав та обов`язків платників податків у конкретній ситуації. І навпаки, більш сприятлива для платника норма, хоча й запроваджена без урахування застережень, передбачених ст. 4 Податкового кодексу України та ст. 27 Бюджетного кодексу України, повинна застосовуватися.

При одночасному регулюванні спірних правовідносин положеннями Закону України №2142-ІХ та положеннями Закону України №2325-ІХ, які по різному встановлюють податки за розмитнення автомобілів та звільнення від сплати податків на розмитнення, застосуванню підлягають положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану" від 24.03.2022 №2142-ІХ, які є більш сприятливими для платника податків.

Висновок суду в повній мірі відповідає ч. 4 ст. 3 МК України, яка передбачає, що у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Крім того, в постанові від 28.06.2023 по справі №160/11478/22 Верховний Суд висновує, що частини третя та четверта статті, про яку мовиться, звучать наступним чином: норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. У разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Таким чином, безспірним по всім митним деклараціям є факт подання попередніх декларацій включно з 30.06.2022, ввезення транспортних засобів на територію України 30.06.2022, подання додаткових митних декларацій 30.06.2022 під час дії Закону України №2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування», який підлягав до застосування при митному оформленні транспортних засобів, які оформлялись за спірними деклараціями.

Щодо твердження відповідача про необхідність відмови у прийнятті митної декларації на підставі п. 3 ч. 11 ст. 264 МК України та п. 4.4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, то суд вважає за необхідне зазначити, що і даному випадку подавалась електронна митна декларація. Відмова в прийнятті електронної митної декларації може відбутись тільки на підставі п. 2 ч. 11 ст. 264 МК України та ч. 2 п. 4.4 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, а саме: ЕМД не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів.

Разом з тим, дослідивши докази відповідача (дисциплінарну справу), а саме протоколи виконання митних процедур під час оформлення МД від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, суд дійшов висновку, що фактично позивач не мав підстав відмовити у прийнятті митних декларацій до митного оформлення

Так, в наданих протоколах митна процедура «Прийняття митної декларації до митного оформлення» передує митній процедурі «Реєстрація митної декларації», а, відтак, суд погоджується з доводами позивача, що в програмне забезпечення АСМО «Інспектор» закладений алгоритм дій з митними деклараціями, що суперечить Порядку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631. Також Порядком встановлено, що розроблення та реалізація заходів з автоматизації митних формальностей, які може виконувати АСМО без участі посадової особи митного органу, здійснюються на стратегічному та тактичному рівнях. При цьому ці заходи реалізуються залежно від результатів аналізу ризиків, типу МД, митного режиму, особливостей, засобів та способів переміщення товарів через митний кордон України.

Стратегічний рівень передбачає розроблення та затвердження типових алгоритмів виконання АСМО митних формальностей в автоматичному режимі. Відповідні алгоритми розглядаються та схвалюються на засіданні Експертної комісії з автоматизованого виконання митних формальностей, що утворюється Мінфіном.

Типові алгоритми виконання АСМО митних формальностей в автоматичному режимі призначено виключно для використання Держмитслужбою і є документами для службового користування. Облік, зберігання і використання типових алгоритмів здійснюються відповідно до Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 736.

На тактичному рівні реалізацію заходів здійснює Держмитслужба й передбачає технічну реалізацію типових алгоритмів виконання АСМО митних формальностей в автоматичному режимі, їх супроводження та вдосконалення.

Відповідно до п. 9 Контракту про проходження державної служби від 11.02.2022 №10/2022 державний орган зобов`язується: створювати належні умови праці, своєчасно та у повному обсязі забезпечувати особу матеріально-технічними ресурсами, необхідними для виконання її посадових обов`язків; забезпечити в установленому порядку особі доступ до інформації та матеріалів, необхідних для належного виконання завдань; надавати особі лише доручення, які безпосередньо спрямовані на виконання завдань, передбачених цим контрактом, посадовою інструкцією, та інші завдання, доручення, що належать до компетенції підрозділу; забезпечити дотримання прав особи, передбачених законодавством.

Відтак, ч. 11 ст. 264 МК України передбачає, що митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що і не заперечувалось відповідачем, що декларації від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061 є електронними митними деклараціями.

Відтак відмовляти у прийнятті електронної митної декларації позивач міг лише в тому випадку коли вона не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів.

Щодо необхідності складання картки відмови, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Пунктами 8.1, 8.2 розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до згаданого Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного ст. 255 МК України для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Відповідач посилається на недотримання позивачем ч. 1 ст. 263 МК України (строки декларування), яка передбачає, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Водночас, ч. 8 вказаної ст. 263 МК України передбачено, що декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення може здійснюватися до прибуття їх на митну територію України або до митного органу призначення згідно з порядком та умовами, визначеними статтею 259 згаданого Кодексу.

Попередні митні декларації відповідно до інформації міститься в графі А «Митний орган відправлення/експортування/призначення, оформлена митним органом UA209000, згідно з Класифікатором Державної митної служби України, її територіальних органів та їх структурних підрозділів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2019 №495, коду UA209000 відповідає Львівська митниця, а відтак, транспортні засоби прибули на Львівську митницю.

Відповідно до ч. 6 ст. 263 МК України для продовження строків пред`явлення або декларування митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення власник або уповноважена ним особа звертається до митного органу з письмовою заявою, у тому числі в електронній формі. До заяви додаються відповідні документи, які підтверджують обставини та події, зазначені у частині четвертій згаданої статті.

Стаття 263 МК України встановлює саме строки декларування: певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Водночас, декларант не обмежений у праві подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України і до спливу 10 днів після доставки у відповідний митний орган.

З урахуванням викладеного, з огляду на подання декларантом 30.06.2022 додаткових митних декларацій, суд дійшов висновку про відсутність підстав для складання позивачем картки відмови у митному оформленні за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061.

Також суд зазначає, що якщо передчасна зміна норми з питань оподаткування встановлює більш обтяжливі для платника податків правила поведінки, то ця норма не підлягає застосуванню для визначення обсягу прав та обов`язків платників податків у конкретній ситуації. І навпаки, більш сприятлива для платника норма, хоча й запроваджена без урахування застережень, передбачених ст. 4 Податкового кодексу України та ст. 27 Бюджетного кодексу України, повинна застосовуватися.

Суд вважає наголосити повторно, що згідно з нормою ч. 4 ст. 3 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і па користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Вказане зумовлює висновок про подання декларантами попередніх митних декларацій включно з 30.06.2022, ввезення транспортних засобів на територію України 30.06.2022, подання додаткових митних декларацій 30.06.2022 під час дії Закону України №2142-IX, свідчить про необхідність застосування положень вказаного закону при митному оформленні товару за вищезазначеними митними деклараціями.

Суд враховує, що жодних роз`яснень, вказівок щодо дій інспекторів щодо алгоритму дій за такими транспортними засобами керівництво ДМС України не надавало та зазначає, що відповідачем не враховано норми Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція, дата набрання чинності для України 15.09.2011) (3.13. Стандартне правило, 3.23. Стандартне правило, 3.14 Стандартне правило).

Строк, встановлений ч. 1 ст. 263 МК України, визначає момент після якого, у разі не подання митної декларації митні органи зобов`язані вчинити певні дії (поміщення товарів на склад тимчасового зберігання чи на склад митного органу). В той же час декларант має право подати додаткову митну декларацію до попередньої від моменту пропуску товару через митний кордон України і до спливу 10 днів після доставки у відповідний митний орган.

Разом з тим норма вказаної статті визначає, що митну декларацію можна подати тільки митному органу, який має право здійснювати митне оформлення товару. Тобто виключає можливість подачі митної декларації до митних органів, що наділені правом здійснення виключно митного контролю, або досліджень, або такого, що виконує адміністративну функцію (наприклад Центральний апарат Держмитслужби, Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (СЛЕД)).

З урахуванням викладеного, суд висновує про правомірність дій позивача при митному оформленні декларацій від 30.06.2022 № UA209200/2022/013031, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013034, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013044, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013047, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013052, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013053, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013056, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013057, від 30.06.2022 № UA209200/2022/013058 та від 30.06.2022 № UA209200/2022/013061, які вчинені з дотриманням митного законодавства України, зокрема вимог Закону №2142-IX від 24.03.2022, та відсутність підстав для відмови у митному оформленні товару.

Щодо дотримання принципу належного урядування при здійсненні митних формальностей, суд зазначає таке.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви, зокрема він є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається із принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №464/337/17).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пунктах 70-71 рішення «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначаючи, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

З огляду на викладене, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74).

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань, йдеться в пункті 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя», ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань.

У справі «Новік проти України» (заява №48068/06) ЄСПЛ зазначив, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовних орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта, адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Суд встановив, що про протиправність митного оформлення, здійсненого позивачем, відповідач дійшов висновку лише у грудні 2022 року, після колегіального обговорення, тобто після спливу 6 місяців з моменту проведення такого митного оформлення. Натомість, позивач був обмежений строком, встановленим для здійснення митних процедур.

Статтею 255 МК України передбачено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 згаданого Кодексу. Цей строк може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей, зокрема у разі підтвердженого письмового бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до положень МК України додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару.

Таким чином, при митному оформленні товару за спірними деклараціями від 30.06.2022 позивач був обмежений строком, встановленим ст. 255 МК України, та діяв при відсутності будь-яких роз`яснень. При цьому керувався у своїй роботі нормами Кіотської конвенції, ст. ст. 248, 255 МК України, і як і всі інші працівники ВМО №2, ВМО №4 митного поста «Городок» Львівської митниці, які проводили такі оформлення, що підтверджується актом перевірки від 27.12.2022.

Слід також зазначити, що позивач вже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за митні оформлення декларацій 30.06.2022, а саме наказом Львівської митниці від 17.11.2022 № 276-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Як вбачається з наказу Львівської митниці від 17.11.2022 № 276-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення» державним інспектором відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» ОСОБА_1 проведене митне оформлення транспортних засобів за митними деклараціями від 30.06.2022 № UA209200/2022/013025, UA209200/2022/013041, UA209200/2022/013045, UA209200/2022/013048, UA209200/2022/013050, UA209200/2022/013054, UA209200/2022/013055, UA209200/2022/013032, UA209200/2022/013023, UA209200/2022/013022, UA209200/2022/013021, UA209200/2022/013018, UA209200/2022/013017, UA209200/2022/013016, UA209200/2022/013014 з порушенням вимог ч. 1 ст. 263 МК України, що призвело до надання преференцій на суму 1305386,38 грн. Митний орган вважає, що оскільки декларації типу ДЕ від 30.06.2022 № UA209200/2022/013025, UA209200/2022/013041, UA209200/2022/013045, UA209200/2022/013048, UA209200/2022/013050, UA209200/2022/013054, UA209200/2022/013055, UA209200/2022/013032, UA209200/2022/013023, UA209200/2022/013022, UA209200/2022/013021, UA209200/2022/013018, UA209200/2022/013017, UA209200/2022/013016, UA209200/2022/013014 були подані раніше від дати доставлення транспортних засобів в зону митного контролю, оформлення таких митних декларацій здійснено інспектором ОСОБА_1 з порушенням вимог ч. 1 ст. 263 МК України, що свідчить про невиконання ним посадових обов`язків, передбачених п. 3.1 посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Городок» Львівської митниці.

Тобто суд зазначає, що по обставинах митних оформлень 30.06.2022 відповідач вже один раз провів службову перевірку, яка завершилась притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності, а, відтак, позивача фактично двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності по інших номерах митних декларацій, але за тих самих обставин.

Судом не береться до уваги покликання відповідача на той факт, що позивач не здійснив ідентифікацію наявності транспортних засобів у зоні митного контролю, враховуючи наступне.

Так, ст. 326 МК України передбачено, що до товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, приміщень, де знаходяться товари, що підлягають митному контролю, або провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також до приладів обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії митними органами можуть застосовуватися засоби забезпечення ідентифікації. Забезпечення ідентифікації здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, пломб, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, пломб, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватися без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідних документах. Забезпечення ідентифікації може здійснюватися підприємством, що отримало дозвіл на застосування спеціального спрощення "самостійне накладення пломб спеціального типу", шляхом самостійного накладення таких пломб. Крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для забезпечення ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування, у тому числі у вигляді мікро- або інших електронних пристроїв, або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дають можливість однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.

Обов`язок здійснення ідентифікації товарів, транспортних засобів у митниці призначення визначено п. 3.12 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 №1066, згідно якого посадова особа митниці призначення:

- перевіряє цілісність та відповідність накладених на вантажний відсік комерційного транспортного засобу (вантажне місце), контейнер, цистерну, інше пристосування засобів забезпечення ідентифікації;

- проставляє у поданих товаросупровідних (товаротранспортних) документах з відмітками митниці відправлення ПМК;

- зазначає на витягу з електронної копії ПД або ЕПД (примірники перевізника та митниці призначення) дату та час надходження товарів, транспортних засобів комерційного призначення і завіряє цей запис особистим підписом та відбитком штампа ПМК;

- один примірник витягу з електронної копії ПД або ЕПД (примірник перевізника) та представлені товаросупровідні (товаротранспортні) документи повертає перевізнику або декларанту чи уповноваженій ним особі.

Відповідно до п. 3.13 Порядку №1066 після виконання дій, передбачених у пункті 3.12 цього розділу, уповноважена посадова особа митниці призначення невідкладно вносить до ЄАІС відмітку про дату та час прибуття товарів, заявлених у ПД або ЕПД.

Відповідно до п. 3.18 Порядку №1066 при надходженні у митницю призначення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщувалися прохідним транзитом, декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає до митниці призначення примірники ПД або ЕПД (примірники перевізника та митниці призначення) та наявні товаросупровідні (товаротранспортні) документи на товари, транспортні засоби комерційного призначення з відмітками митниці відправлення. Посадові особи митниці призначення виконують митні формальності згідно з пунктами 4.5-4.9 розділу IV цього Порядку.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує ст. 322 МК України, якою передбачено, що товари, які переміщуються через митний кордон України, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред`являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам у в місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через гри години після прибуття зазначених товарів у визначене митними органами місце. Особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене митними органами, зобов`язана повідомити про це відповідний митний орган у мінімально можливий строк, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Суд зауважує, що аналіз вказаної норми не дає визначення поняттю «пред`явлення товарів» та тому, як повинно відбуватись пред`явлення товарів митному органу, а лише визначено такий обов`язок для декларанта (перевізника).

Також не визначають приписи МК України і того, яким чином посадова особа митною органу може пересвідчитись в тому, що товар пред`явлено, та лише визначено, що товари пред`являються для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам у місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, і особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене митними органами, зобов`язана повідомити про це відповідний митний орган (ст. 322 МК України).

Крім того, ч. 4 ст. 200 МК України передбачено, що у місці доставки товари і транспортні засоби пред`являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Митним законодавством не передбачено, що посадова особа митного органу повинна перевіряти чи пред`явлені товари та особисто при цьому здійснювати огляд цих товарів в зоні митного контролю (в місці доставки).

Крім того слід звернути увагу, що робоче місце позивача знаходиться за персональним комп`ютером, в окремому службовому приміщенні відповідної адмінбудівлі (а не на в`їзді в зону митного контролю (в місці доставки), куди згідно з пунктом 3.11 Порядку №1066 при надходженні у митницю призначення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщувалися внутрішнім транзитом, декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає два примірники витягу з електронної копії попередньої декларації (ПД) або електронної попередньої декларації (Р.ПД) (примірники перевізника та митниці призначення) та наявні товаросупровідні (товаротранспортні) документи на товари, транспортні засоби комерційного призначення з відмітками митниці відправлення.

Також доказів того що, на своєму робочому місці позивач мав доступу до журналу в`їзду/виїзду транспортних засобів в зоні митного контролю ВМО №4 митного поста «Городок» та мав доступ до відео з камер спостереження в`їзду на територію ТзОВ «АВГ КАРГО» немає, вказані обставини дисциплінарною комісією не досліджувалися.

Згідно з п. 1.3 Порядку №1066 для забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що помішуються у митний режим транзиту, можуть застосовуватися засоби, передбачені частинами другою і третьою статті 326 Митного кодексу України. Вказана норма є альтернативною.

Пунктом 1.4 Порядку №1066 передбачено, що засоби забезпечення ідентифікації накладаються безпосередньо на вантажний відсік транспортного засобу (ватажне місце) або контейнер, цистерну, інше пристосування, в яких безпосередньо перевозяться товари.

З даного приводу суд враховує доводи позивача про те, що автомобілі, що переміщувались через митний кордон України за вищезазначеними митними деклараціями, не переміщувались у вантажних відсіках комерційних транспортних засобів, контейнерах, цистернах на які б посадова особа митниці відправлення на кордоні могла б накласти засоби забезпечення ідентифікації та згідно з інформацією в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів ці товари переміщувались без накладення засобів забезпечення ідентифікації (митними органом відправлення на кордоні не накладались на товари засоби забезпечення ідентифікації). Тому, перевірка засобів забезпечення ідентифікації не проводилась.

Також, слід зазначити, що у випадку необхідності фізично оглянути (ідентифікувати) сам товар в зоні митного контролю (в місці доставки) необхідно здійснити таку форму митного контролю як митний огляд.

Позивачем не здійснювався митний огляд товарів, що оформлялись за вказаними вище ВМД.

Згідно з ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Статтею 320 МК України встановлено, що форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками: та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Якщо автоматизованою системою управління ризиками або посадовою особою митного органу за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів здійснюється без проведення їх митного огляду.

Згідно з Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками від 23.04.2013 ідентифікація проводиться лише шляхом митного огляду (код 201-210).

Частиною 3 ст. 326 МК України передбачено, що крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для забезпечення ідентифікації токарів, що помішуються у митний режим, можуть використовуватися маркування, у тому числі у вигляді мікро- або інших електронних пристроїв, або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дають можливість однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.

Таким чином, позивач діяв з дотриманням вимог Порядку №1066, а тому, висновок відповідача про необхідність застосування до нього дисциплінарного стягнення є помилковим.

Щодо підстав застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді саме догани, то суд зазначає таке.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених згаданим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).

Одним з видів дисциплінарних проступків є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п. 5 ч. 2 вказаної статті).

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (ч. 1 ст. 67 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином, дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення (ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника, тощо).

Суд зазначає, що відповідач не довів, що в діях позивача при здійсненні митних формальностей містилися ознаки суб`єктивної сторони складу дисциплінарного проступку, а саме вини.

Відповідач, застосовуючи до позивача дисциплінарне стягнення, зокрема виходив з того, що вчинення позивачем протиправних дій при здійсненні митних формальностей призвело до зменшення надходжень до державного бюджету.

Суд встановив, що транспортні засоби випущені у вільний обіг. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували винесення податкових повідомлень-рішень щодо донарахування несплачених платежів за такими транспортними засобами.

З урахуванням викладеного, за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач не врахував усі дійсні обставини справи при проведенні дисциплінарного провадження, результати якого стали підставою для видання оскарженого наказу. Як наслідок відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, і відповідно про наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Звідси, наказ Львівської митниці від 10.03.2023 №124-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення», є протиправним та підлягає скасуванню.

Як вже було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем відповідні положення Конституції України та КАС України при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були, що зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 10.03.2023 №123-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.07.2023.

Суддя Потабенко В.А.