Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/3926/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 липня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про зобов`язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1, ГУПФ України у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо підтвердження/визнання трудового стажу роботи позивача у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон", викладену у рішенні №134550019176 від 22.11.2022 та скасувати це рішення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до трудового стажу при призначенні позивачу пенсії за віком період роботи у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон" у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із спірним рішенням. Позивач вказує, що наявність у нього необхідного стажу підтверджується відповідними документами, архівною та уточнюючими довідками.
Ухвалою від 01.03.2023 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.
ГУПФ України у Львівській області проти позову заперечило з підстав викладених у відзиві. Зазначено, що запис у трудовій книжці про спірний період роботи відсутній. Зважаючи на ту обставину, що на момент звернення із заявою про призначення пенсійної виплати та долучених до неї документів, позивачем не було долучено довідку, яка долучена до матеріалів адміністративного позову, а отже із даною довідкою він не звертався для зарахування періодів роботи з жовтня 1993 року по грудень 1999 року і вона не може бути предметом розгляду.
Позивач подав заперечення на відзив. Вказує, що до заяви про призначення пенсії позивачем були подані усі надані до суду документи, окрім заяв свідків. Зазначає, що підстави видачі довідки та факт перейменування організації не впливають на трудовий стаж позивача, який дає йому право виходу на пенсію.
Також позивач уточнив вимоги, та виклав їх у такій редакції:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо підтвердження/визнання трудового стажу роботи позивача у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон", викладену у рішенні №134550019176 від 22.11.2022 та скасувати це рішення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області зарахувати до трудового стажу при призначенні позивачу пенсії за віком період роботи у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон" у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року та призначити пенсію за віком з 22.11.2022 /арк.спр.33/.
Ухвалою від 27.04.2023 суд залучив до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 2, ГУПФ України в Донецькій області).
Відповідач 2 відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.11.2022 позивач звернувся до ГУПФ України у Львівській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУПФ України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням ГУПФ України в Донецькій області від 22.11.2022 №134550019176 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до вказаного рішення згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 23 роки 10 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Довідка від 14.11.2022 №11 про стаж роботи за період з жовтня 1993 по грудень 1990 не взята до уваги, оскільки оформлена неналежним чином, а саме не вказана підстава видачі, перенайменування організації. Запис у трудовій книжці відсутній. Право на призначення пенсії за віком заявник набуде за досягнення 63 років, тою з 26.06.2025.
Вважаючи означене рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі Закон №1058-VI) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-VI передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Водночас за приписами ст.1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Пунктом 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що частина персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат повинна містити, зокрема: розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV регламентовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Частиною 12 даної статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч.11 ст. 24 Закону №1058-IV)
Відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Судом встановлено, що підставою відмови у призначенні пенсії позивачу стало неврахування до страхового стажу періоду його роботи з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року.
З доказів у справі суд з`ясував, що до заяви про призначення пенсії позивач додав довідку №11 від 14.11.2022 Львівської обласної організації профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України.
Згідно з вказаною довідкою ОСОБА_1 працював у профкомі Львівського заводу кольорових телевізорів Ряснянського виробничого комплексу «Електрон» на посаді інструктора профкому з жовтня 1993 року (наказ ЛЗКТ №117 від 16.11.1993 про переведення на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України) по грудень 1999 року, у зв`язку з ліквідацією підприємства (протокол засідання профкому ЗКТ 3118 від 28.12.1999).
Пенсійний орган у свою чергу не взяв до уваги вказану довідку по тій причині, що вона оформлена не належним чином, а саме не вказана підстава видачі, перейменування організації.
Суд критично оцінює вказані доводи та враховує наступне.
Оскаржене рішення не містить підстав для не зарахування спірного періоду до загального стажу. Вказана лише формальна підстава відмови страховий стаж є недостатнім для призначення зазначеного виду пенсії.
Ба більше суд враховує, що органи пенсійного фонду можуть витребовувати необхідні документи, яких не вистачає для підтвердження тих чи інших періодів стажу.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення державним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд враховує, що за загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/1 від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17 та інших.
Крім того, до позовної заяви позивачем також долучено архівну довідку від 09.08.2022 №П-1442/07-12(3) видану Державним архівом Львівської області. Відповідно до якої позивач працював у Львівському заводі кольорових телевізорів Ряснянського виробничого комплексу електрон з 03.06.1998 (наказ №82 від 01.06.1988) інструктором виробничої гімнастики у ВСПР; з 18.08.1988 (наказ №1531 від 18.08.1988) інженером у ВСПР. Звільнений 18.10.1992 (наказ №517 від 16.11.19930 на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП України, у зв`язку з переведенням в Профком ЗКТ «електрон».
Факт роботи позивача на посаді інструктора профкому ЛЗКП «Електрон» підтверджується також заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /арк.спр.8-10/.
Твердження відповідача, про те що зазначені докази не надавалися позивачем до заяви суд враховує, проте наголошує, що позивач не обмежений у своїх правах, щодо подачі додаткових доказів на підтвердження своєї позиції.
Крім того суд зауважує, що відповідачі жодним чином не обґрунтовують те, який зв`язок та вплив має відсутність у довідці вказівки на підставу її видачі з її змістом. Який у свою чергу відображає необхідну інформацію щодо роботи позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним і підлягає скасуванню. З метою захисту прав позивача, підлягає задоволенню похідна вимога щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до трудового стажу при призначенні позивачу пенсії за віком період роботи у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон" у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача 1 призначити пенсію за віком, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
На виконання вказаних норм Закону №1058-IV постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
У спірному рішенні відповідач 2 дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного стажу та з цієї підстави відмовив у призначенні позивачу пенсії.
Отже, з вказаного рішення слідує, що відповідач 2, отримавши заяву позивача про призначення пенсії за віком та додані до неї документи надав оцінку лише одній з обов`язкових умов, необхідних для призначення пенсії.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.
У межах спірних правовідносин судом надана оцінка правомірності оскарженого рішення щодо не зарахування до стажу позивача спірного періоду його роботи.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУПФ України у Львівській області повторно розглянути заяву від 14.11.2022 про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржене рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позов слід задовольнити частково.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи обраний спосіб поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Донецькій області підлягає сума судового збору в розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд,-
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №134550019176 від 22.11.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до трудового стажу при призначенні пенсії за віком період роботи у профкомі заводу кольорових телевізорів "Електрон" у період з 18 жовтня 1993 року по 28 грудня 1999 року.
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.11.2022 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
5. У задоволенні інших вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.
Судове рішення № 112376475, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 24.07.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/3926/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: