Рішення № 112376406, 24.07.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11542/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.04.2023 за № 134850010300 про відмову у призначені пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 8705 (код заяви НОМЕР_1 ) від 10.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту є статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 15.02.1989 по 01.06.2000 на посаді сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету та чергової медичної сестри санаторію-профілакторію Каштан Роздільского державного гірничо-хімічного підприємства Сірка.

Ухвалою від 29.05.2023 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 10.04.2023 маючи необхідний страховий стаж звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, 17.04.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області (за принципом екстериторіальності) прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за № 134850010300 у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Вказана відмова вмотивована тим, що для зарахування до спеціального страхового стажу періоду роботи згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.03.1983 з 15.02.1989 по 01.06.2000 необхідно долучити статут підприємства або довідку про вид діяльності для підтвердження того, що заклад у якому я працювала відноситься саме до закладу охорони здоров`я.

Тобто пенсійним фондом не зарахував спеціальний страховий стаж за період з 15.02.1989 по 01.06.2000 роботи медсестрою в санаторії-профілакторії «Каштан» Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», так як такий заклад не відноситься до закладів охорони здоров`я. Вказує, що робота медсестрою в санаторії-профілакторії «Каштан» Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка» підтверджується записами під номерами 3-6 у трудовій книжці НОМЕР_2 , яка була долучена до заяви про призначення пенсії.

Звертає увагу, що з відповіді Міністерства охорони здоров`я України із посиланням на норми законодавства підтверджено, що робота медсестри санаторію-профілакторію «Каштан» Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка» зараховується до медичного стажу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 05.07.2023 (вх. № 50632), у якому зазначає, що до спеціального страхового стажу не зараховано період роботи з 15.02.1989 по 01.06.2000 згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_3 від 10.03.1983, оскільки відсутня довідка, що підтверджує те, що даний заклад відноситься саме до закладу охорони здоров`я. Управління здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 10.04.2023 подала заяву про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 17.04.2023 № 134850010300 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років.

У рішенні, зокрема, вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Для зарахування до спеціального страхового стажу періоду роботи згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_3 від 10.03.1983 з 15.02.1989 по 01.06.2000 необхідно долучити статут підприємства або довідку про вид діяльності для підтвердження того, що даний заклад відноситься саме до закладу охорони здоров`я.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального страхового стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, спортсмени відповідно до пункту "е" статті 55.

Згідно з п. 2-1 Прикінцевих положень Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років у чоловіків і не менше 25 років у жінок.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Обчислення стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно розділу другого Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, це посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» заклад охорони здоров`я це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Стаття 3 вказаного Закону також визначає поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санаторно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами, організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих працівників. Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров`я» № 385 від 28.10.2002 (далі - Наказ № 385) затверджено переліки закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад і посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом міністерства охорони здоров`я від 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2002 №392/7130 (із наступними змінами), до санаторно-курортних закладів належать санаторії та санаторїї-профілакторії.

Саме робота в цих закладах незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності дає право на пенсію за вислугу років.

З наведеного слідує, що санаторій-профілакторій Каштан Роздільского державного гірничо-хімічного підприємства Сірка здійснювало лікувально-діагностичні та профілактичні види надання медичної допомоги, що відповідає ознакам, визначеним у статті третій закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» для медичної допомоги, медичного обслуговування, санаторії в тому числі і дитячі, а отже підпадає під ознаки закладу охорони здоров`я.

До висновку, що вид діяльності установи або закладу, а не його назва, визначає його приналежність до установ охорони здоров`я, дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 11.12.2007 у справі № 22а-4501/2006.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала з 15.02.1989 по 01.06.2000 на посаді сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету санаторію-профілакторію Каштан Роздільского державного гірничо-хімічного підприємства Сірка.

Згідно з довідкою Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства Сірка від 02.10.2013 № 232 ОСОБА_1 дійсно працювала в санаторії- профілакторії Каштан Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства Сірка:

-з 15.02.1989 прийнята тимчасово на посаду медсестри фізкабінету (наказ № 60 від 14.02.1989 р.);

-з 01.08.1991 переведена на посаду чергової медсестри ( наказ № 39 від 03.08.1991);

-01.06.2000 звільнена за скороченням чисельності згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 7 від 01.06.2000).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не зарахований до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.02.1989 по 01.06.2000 на посаді сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету санаторію-профілакторію Каштан Роздільского державного гірничо-хімічного підприємства Сірка, а тому його необхідно зарахувати до спеціального стажу роботи.

Враховуючи наведене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.04.2023 за № 134850010300 про відмову у призначені пенсії протиправним, а тому його необхідно скасувати.

За встановлених фактичних обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення є покладання на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву від 10.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням правової оцінки суду.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.04.2023 за № 134850010300 про відмову у призначені пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи період роботи з 15.02.1989 по 01.06.2000 на посаді сестри медичної фізіотерапевтичного кабінету санаторію-профілакторію Каштан Роздільского державного гірничо-хімічного підприємства Сірка.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2023 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням правової оцінки суду.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 24.06.2023.

Суддя Кедик М.В.