Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа№380/8971/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2023 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/8971/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби безпеки України на транспорті Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправним і скасування постанови ,-
В С Т А Н О В И В:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Львівська, 659А/2, м.Городок, Львівський район, Львівська область, 81500), Державної служби України з безпеки на транспорті (Берестейський проспект (пр. Перемоги) 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування господарського штрафу № 353775 від 05.04.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 353775 від 05.04.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу на позивача накладено санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою та зазначає, що порушень законодавства про автомобільний транспорт допущено не було, оскільки даний автомобіль використовувався не для перевезень пасажирів, а для власних потреб. Позивач стверджує, що їздить у м. Турка, щоб закупити продукти для себе та сімї, та подеколи з ним їздить хтось з родичів або сусідів. Зазначає, що 23.02.2023 року позивач поїхав у м. Турка у своїх справах та разом з ним поїхали його родичі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , який взяв із собою жінку та дитину. Зазначає, що по дорозі на зупинках не зупинявся, пасажирів не брав, за поїздку вищенаведені особи нічого не платили, оскільки перебувають у хороших відносинах. Також позивач зазначає, що пред`явивши працівникам Укртрансбезпеки посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ним дотримано вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак його притягнення до відповідальності є безпідставним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Крім цього зазначає, що відповідальність згідно з оскаржуваною постановою щодо застосування адміністративно господарського штрафу, не підлягає до позивача оскільки позивач не є фізичною особою підприємцем. Позивач вважає зазначену постанову протиправною, оскільки вона ухвалена з порушеннями норм діючого законодавства, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів. У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити у повному обсязі.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача Укртрансбезпеки позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваної постанови. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що надавались послуги перевезення пасажирів. Представник Укртрансбезпеки не погоджується з доводами позивача про те, що він не є фізичною особою-підприємцем, а отже не є суб`єктом адміністративно-господарської відповідальності, оскільки відсутність такого статусу не звільняє позивача від відповідальності. Відповідач зазначає, що зі змісту відеозаписів проведення рейдової перевірки при зупинці, транспортного засобу марки Mersedes Веnz, номерний знак НОМЕР_2 , позивач та пасажири вказали, що місце висадки пасажирів, що знаходилися у вказаному транспортному засобі, у центрі міста. Зупинивши транспортний засіб марки Mersedes Веnz, номерний знак НОМЕР_2 , у місці висадки пасажирів, посадовою особою відповідача опитано усіх пасажирів, які знаходилися у вказаному транспортному засобі. Жодних тверджень, що це начебто родичі чи сусіди позивача не висловлювали. Також відповідач зазначив, що один із пасажирів даного транспортного засобу, який є вчителем історії та правознавства у школі, що знаходиться у селі Бітля, підтвердив, що вони винаймають цей транспортний засіб для перевезення учнів та вчителів школи. У зв`язку з вищевикладеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 02.05.2023 року, вказану позовну заяву залишено без руху, а особі, що звернулась, надано строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали судді від 02.05.2023 року позивачем виконано повністю.
Ухвалою судді від 22 травня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд відмовив у клопотанні представника позивача про виклик сторін у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
23.02.2023 року о 08 год. 30 хв. посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.02.2023 року № 013158 проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes - Веnz, номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 348189 від 23.02.2023 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно зі змістом вказаного акту під час перевірки виявлено порушення: «ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за маршрутом Бітля Турка у водія відсутня копія договору із замовником послуги, транспортний засіб відсутній у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців як засоби провадження господарської діяльності ліцензіата, що відповідають цим Ліцензійним умовам.». Пояснення водія про причини порушення відсутні. З актом № 348189 водій ознайомився та підписав.
21.04.2022 року Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті склав повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено особисто (або уповноважену особу) прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 29.03.2023 року з 10:00 год. до 13:00 год. за адресою: Львівська область, місто Городок, вулиця Львівська, будинок 659А/2.
Представником позивача (адвокат М.М. Миньо) на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті подано клопотання про відкладення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо позивача на 05.04.2023 року, оскільки перебуватиме у судовому засіданні в іншій справі.
05.04.2023 року начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Шульга Олександр, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 353775, якою постановив стягнути з ОСОБА_1 , адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 гривень за порушення: допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону.
Позивач, уважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 353775 від 05.04.2023 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).
Статтею 2 Закону №2344-ІІІ передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «;Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Стаття 39 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
За змістом частини першої статті 39 вказаного Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для водія юридичної особи, фізичної особи на перевезення пасажирів легковими автомобілями для власних потреб є посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України (частини одинадцята дванадцята статті 39 Закону).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
автобусний маршрут приміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 км;
автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км;
замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;
нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт;
пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.
В силу вимог статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Суд вказує, що перелік документів згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.
За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обґрунтовуючи неправомірність притягнення до відповідальності, позивач акцентує, що 23.02.2023 не здійснював послуги з перевезення пасажирів, оскільки вказаний автомобіль використовувався не для перевезень пасажирів, а для особистих потреб, позивач разом зі своїми родичами та сусідами поїхав у м. Турка для закупівлі продуктів для себе та своєї сім`ї.
Заперечуючи позицію позивача, відповідачем зазначено, що позивач в розумінні Закону №2344-ІІІ є автомобільним перевізником, відтак зобов`язаний дотримуватись вимог законодавства про автомобільний транспорт, не надання документів, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення, є підставою для притягнення такого перевізника до відповідальності.
Отже, у межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача як до перевізника.
Судом встановлено, що позивач під час перевірки посадовим особам надав: посвідчення водія серії НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію засобу марки транспортного засобу марки Mersedes - Веnz, номерний знак НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , поліс № 212353767.
Судом встановлено, що водій транспортного засобу не надавав посадовим особам на момент проведення перевірки договір із замовником транспортних послуг та не надав зазначених документів до суду. Також в акті перевірки було зазначено, що даний транспортний засіб відсутній у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців, як засоби провадження господарської діяльності ліцензіата, що відповідають цим ліцензійним умовам (пп. 4 п. 27 Постанови КМУ № 1001 від 02.12.2021 року).
Між тим, суд не приймає доводи представника позивача про можливість притягнення до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт лише суб`єктів, які надають послуги з перевезення за наявності комерційної обумовленості здійснення автомобільного перевезення. Суд вважає, що за змістом Закону №2344-III до автомобільних перевізників, які є відповідальними за порушення законодавства про автомобільний транспорт відносяться не тільки суб`єкти господарювання, а й фізичні особи, що здійснюють перевезення (вантажне/пасажирське) без мети отримання прибутку.
Таким чином, доводи позивача в обґрунтування позовних вимог, що він не є перевізником є безпідставними.
Щодо твердження позивача про здійснення перевезення для власних потреб відповідач зауважив, що надана під час перевірки CMR підтверджує здійснення позивачем перевезень пасажирів легковим автомобілем на замовлення.
Так судом під час розгляду справи було досліджено записи відеофіксації проведення рейдової перевірки, згідно яких було встановлено, що один із пасажирів даного транспортного засобу, який є вчителем історії та правознавства у школі, що знаходиться у селі Бітля, підтвердив, що вони винаймають цей транспортний засіб для перевезення учнів та вчителів школи, проте договору із замовником послуги позивач не надав.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відділу Державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 353775 від 05.04.2023 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн., прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та обґрунтовано.
Відтак, адміністративний позов позивача необґрунтований та задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Львівська, 659А/2, м.Городок, Львівський район, Львівська область, 81500), Державної служби України з безпеки на транспорті (Берестейський проспект (пр. Перемоги) 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування господарського штрафу № 353775 від 05.04.2023 року, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Карп`як Оксана Орестівна
Судове рішення № 112376199, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 21.07.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 380/8971/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: