Рішення № 112374212, 24.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2023 року Справа № 160/10057/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якій позивач просить:

1)визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №047150017802 Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням віку) ОСОБА_1 .

2)зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

-зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи та пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи: з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕКОМ».

-з 28 грудня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, зі зменшенням віку, за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовна заява обґрунтована тим, що 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням віку за Списком №1, що підтверджується заявою про призначення пенсії. У додаток до заяви позивачем було надано: диплом НОМЕР_1 , посвідчення серії НОМЕР_2 , трудові книжки НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , військового квитка НОМЕР_5 , довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній від 17.05.2022 року №1451-686, від 21.07.2021 року №1078/СС, витяги з наказів №300 від 18.04.2005 року, №349 від 02.04.2010 року, №347 від 30.03.2015 року, №503 від 22.03.2017 року. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року №047150017802 «Про відмову у призначенні пенсії» позивачу було відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням віку за Списком №1. У рішенні зазначено, що загальний стаж роботи Позивача складає 35 років 1 місяць 1 день, пільговий стаж особи за Списком №1 складає- 7 років 11 місяців 15 днів. Відповідач-2 зазначив, що до пільгового стажу роботи враховано всі періоди. До страхового стажу роботи не зараховано період проходження військової служби з 18.11.1988 року по 26.11.1990 року. Однак, відповідно до вищевказаного рішення не вбачалось вирішення питання щодо періоду роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 : з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року (0 років 7 місяців 27 днів) на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕКОМ», що відповідно відноситься до посад з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №1. У зв`язку з відсутністю інформації з питання зарахування чи не зарахування до страхового стажу та пільгового стажу роботи за Списком №1 у рішенні від 03.01.2023 року №047150017802 «Про відмову у призначенні пенсії», адвокат позивача направив на адресу Відповідача-1 адвокатський запит вих. №02/03-П від 02.03.2023 року. У відповідь на адвокатський запит отримано лист «Про розгляд запиту» від 08.03.2023 року №0400-010304-8/29808 від Відповідача-1, у якому зазначено, що оскільки уточнююча довідка про пільговий характер роботи з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року не надавалась, для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу відсутні підстави. Вважаючи протиправним рішення №047150017802 від 03.01.2023 року позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.06.2023 року від відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. На момент звернення позивачу виповнилось - 52 роки. Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 03.01.2023 за №047150017802, винесеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області позивачу було повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно поданих документів страховий стаж становить 35 років 1 місяць 1 день, в тому числі і за списком №1 7 років 11 місяців 15 днів. Відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на пенсію на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 виробництво, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць після досягнення 50 років і за наявності трудового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівники які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на 1 рік за кожен рік такої роботи. Згідно ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при наявності у позивача - 7 років 11 місяців 15 днів, він має право на пенсію на пільгових умовах при досягнені - 53 років. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 (далі - Закон № 2148-VIII), були внесені зміни до Закону №1058, який, крім іншого, було доповнено розділом XIV-1, у ст.114 якого передбачено, порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Фактично Законом № 2148-VIII повністю передано в сферу дії Закону № 1058 регулювання правовідносин щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років для окремих категорій працівників та одночасно припинено в цій частині застосування Закону № 1788-ХІІ. Отже, з 11 жовтня 2017 порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 регулюється Законом №1058. Крім того, норми статті 114 Закону 1058-IV на даний час не змінені, неконституційними не визнавалися, є чинними та відповідно підлягають до застосування. Згідно документів доданих до заяви до трудового стажу не зараховано період проходження військової служби з 18.11.1988 по 26.11.1990 згідно з копією військового квитка НОМЕР_5 , оскільки не надано скан-копії оригінала документа. Позивач на момент призову на строкову військову службу та після закінчення строкової військової служби не навчався за фахом, не працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відсутні правові підстави для зарахування до стажу роботи на пільгових умовах періоду проходження строкової військової служби. Позивачу не зараховано період роботи з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ СМУ ІНГЕКОМ. Враховуючи відсутність відповідних записів в трудовій книжці позивача про роботу на посаді повний робочій день та віднесення посад до Списку № 1, відомості про роботу позивача в ТОВ СМУ ІНГЕКОМ зазначені у його трудовій книжці підлягають встановленню на підставі уточнюючих довідок в порядку визначеному Законом. У позивача відсутній необхідний пільговий стаж роботи, підтверджений необхідними документами, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Вимога Позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV, в даному випадку є похідною та заявлена передчасно, оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та стажу роботи на пільгових умовах.

16.06.2023 року від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив, в якому зазначено, що документально встановлено, що 28.12.2022 позивачем подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У червні 2022 року позивачу виповнилось 52 роки. Розглянувши усі наявні документи та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на момент звернення за призначенням пенсії загальний стаж позивача складає 35 років 01 місяць 01 день (зарахований по 30.11.2021), пільговий стаж за Списком №1 07 років 11 місяців 15 днів. На адвокатський запит №02/03-П від 02.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №0400-010304-8/29808 від 08.03.2023 повідомило, що до загального страхового та пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 17.09.2015 по 13.05.2016 робота в російській федерації, оскільки відсутня довідка про пільговий характер роботи відповідно до пункту 20 Порядку №637 та у період дії правового режиму воєнного стану органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості в повному обсязі виконувати Угоду про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення. Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993, передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди). Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 на всій території Україні введено воєнний стан. На даний час воєнний стан в Україні продовжено та не скасовано. З 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь у зазначеній вище Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з чим та у разі неприйняття найближчим часом відповідного нормативно- правового акта, Міністерством соціальної політики України (лист від 12.01.2023 №411/2-23/54) та Пенсійним фондом України (лист від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080) узгоджено порядок дії при призначенні пенсії/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали / працювали на території російської федерації. В трудовій книжці позивача за спірні періоди роботи в російській федерації відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а саме: не зазначено про характер виконуваної роботи, про зайнятість позивача на вказаних роботах повний робочий день, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутня інформація про проведення атестації робочих місць. На момент звернення за призначенням пенсії позивачем не надано довідку про пільговий характер роботи (чи архівну довідку) відповідно до пункту 20 Порядку №637. Крім того, з 21.08.1992 року пенсії за віком на пільгових умовах залежно від умов праці призначаються за результатами атестації робочих місць. Накази (або витяги з наказів) про проведення атестації робочого місця за умовами праці за Списком №1 - не надано.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням віку за Списком №1.

За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення №047150017802 від 03.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням віку) ОСОБА_1 .

В обґрунтування відмови у призначені пенсії зокрема зазначено, що згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Згідно документів доданих до заяви до трудового стажу не зараховано період проходження військової служби з 18.11.1988 по 26.11.1990 згідно з копією військового квитка НОМЕР_5 , оскільки не надано скан-копії оригінала документа.

Крім того, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було подано адвокатський запит із проханням надати інформацію чи вирішувалось питання про зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕОКОМ» (мовою оригіналу ООО «СМУ ИНГЕОКОМ») згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 , яку було завантажено разом з заявою про призначення пенсії від 28.12.2022 року на портал Пенсійного фонду України? Якщо так, то з яких причин не зараховано відповідний стаж? Якщо питання про зарахування вказаного стажу не вирішувалось, то з яких підстав?

Надати алгоритм розрахунку пенсії при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 08.03.2023 року №0400-010304-8/29808 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зокрема було роз`яснено, що оскільки уточнююча довідка про пільговий характер роботи за період з 17.09.2015 по 13.05.2016 не надавалась, для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу відсутні підстави. В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за зазначений період відсутня інформація. Таким чином, відповідно до наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 , зарахований по 30.11.2021, склав 35 років 01 місяць 01 день, в тому числі пільговий стаж по Списку №1 - 07 років 11 місяців 15 днів.

Позивач не погоджується з рішенням №047150017802 Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року та вважає його протиправним, в зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту «а»статті 13 Закону №1788-XII(в редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(далі- Закон №213-VIII)) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.

Відповідно до пункту «а»статті 13 Закону №1788-XII(в редакції після внесення змін) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII(далі- Закон №2148-VIII), текстЗакону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із пунктом 1 частини 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: - працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «а»статті 13 Закону №1788-XIIу редакціїЗакону №213-VIII від 02 березня 2015 рокута пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV від 09 липня 2003 рокув редакціїЗакону №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року.

За конституційним поданням народних депутатів УкраїниЗакон №213-VIIIперевірявся на відповідністьКонституції Українитарішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина 2 статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Пунктом 3 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020викладена юридична позиція щодо порядку виконання цьогоРішення, а саме: застосуванню підлягають положенняЗакону №1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIIдля осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно зістаттею 6 Кодексу адміністративного судочинства України(далі- КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованогостаттею 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

З Єдиного держаного реєстру судових рішень судом встановлено, що повний текст рішення Великої Палати Верховного Суду по справі №360/3611/20 зареєстровано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 листопада 2021 року, рішення набрало законної сили 03 листопада 2021 року.

Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положенняЗакону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змінЗаконом №213-VIII.

Норми зазначених законів регулюють одне і те ж коло відносин, однак, явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 відхиляючи доводи скаржника, зазначила про те, що відповідно достатті 5 Закону №1058-IVдія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. АджеКонституція Українине передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того,Закон №1788-ХІІбув прийнятий раніше заЗакон №1058-IV.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 також вказала на те, що не погоджується з посиланням скаржника на абзац 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до якого положенняЗакону №1788-ХІІзастосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинностіЗаконом №2148-VІІІмають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосуванняЗакону №1788-ХІІвідносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити ізЗакону №1788-ХІІвсі інші положення, чого зроблено не було.

При цьому, в постанові від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що зміни доЗакону №1058-IV(зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесеноЗаконом №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, тобто ранішеухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України раніше визнав неконституційним. При цьому рішення Конституційного Суду про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач 2 віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства та зазначив, що згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

При цьому, як зазначалося вище, за конституційним поданням народних депутатів УкраїниЗакон №213-VIIIперевірявся на відповідністьКонституції Українитарішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020визнані такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), стаття13, частина 2 статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XIIзі змінами, внесенимиЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII(пункт 1 Рішення №1-р/2020).

Пунктом 3 резолютивної частинирішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-р/2020викладена юридична позиція щодо порядку виконання цьогоРішення, а саме: застосуванню підлягають положенняЗакону №1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIIдля осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, рішення про відмову в призначенні пенсії №047150017802 Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням віку) ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи та пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи: з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕКОМ» слід зазначити таке.

За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення №047150017802 від 03.01.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням віку) ОСОБА_1 .

В обґрунтування відмови у призначені пенсії зокрема зазначено, що згідно документів доданих до заяви до трудового стажу не зараховано період проходження військової служби з 18.11.1988 по 26.11.1990 згідно з копією військового квитка НОМЕР_5 , оскільки не надано скан-копії оригінала документа.

Так, представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було подано адвокатський запит із проханням надати інформацію чи вирішувалось питання про зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоду роботи з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року прохідником 4 розряду з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕОКОМ» (мовою оригіналу ООО «СМУ ИНГЕОКОМ») згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 , яку було завантажено разом з заявою про призначення пенсії від 28.12.2022 року на портал Пенсійного фонду України? Якщо так, то з яких причин не зараховано відповідний стаж? Якщо питання про зарахування вказаного стажу не вирішувалось, то з яких підстав?

Надати алгоритм розрахунку пенсії при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Листом від 08.03.2023 року №0400-010304-8/29808 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зокрема було роз`яснено, що оскільки уточнююча довідка про пільговий характер роботи за період з 17.09.2015 по 13.05.2016 не надавалась, для зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу відсутні підстави. В індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) за зазначений період відсутня інформація. Таким чином, відповідно до наданих документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 , зарахований по 30.11.2021, склав 35 років 01 місяць 01 день, в тому числі пільговий стаж по Списку №1 - 07 років 11 місяців 15 днів.

При цьому адвокат позивача у поданому адвокатському запиті не просив зарахувати спірний період з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року до стажу роботи ОСОБА_1 .

Крім того, вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є похідною та забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що у вищевказаному рішенні №047150017802 від 03.01.2023 не зазначено щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕКОМ».

Рішенням №047150017802 від 03.01.2023 позивачу у зарахуванні зазначених вище періодів відмовлено не було.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

З урахуванням викладених вище обставин у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи та пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи: з 17.09.2015 року по 13.05.2016 року на посаді прохідника з повним робочим днем під землею в ТОВ «СМУ ІНГЕКОМ» слід відмовити, оскільки такі вимоги є такими, що заявлені передчасно.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 28 грудня 2022 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, зі зменшенням віку, за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Наведене повністю відповідає змісту ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 4 якої визначене, що у випадку, визначеному п. 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення щодо призначення пенсії, порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зі зменшенням віку, за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем 2 по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. у рівних частинах.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26), відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №047150017802 Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 03.01.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 (зі зменшенням віку) ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.12.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зі зменшенням віку, за Списком №1 відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса