Рішення № 112373407, 24.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2023 р. Справа № 120/8609/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі- ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) і позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії, що полягають у не зарахуванні при призначенні пенсії за віком періоду навчання з 13.11.2000 по 31.12.2000 року та періоду здійснення підприємницької діяльності з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року;

- визнати протиправними дії, що полягають у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати за період з 2018 по 2020 рік із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення у розмірі 0,81930;

- зобов`язати зарахувати до страхового стажу періоди з 13.11.2000 по 31.12.2000, з 27.02.1983 року по 01.03.1983 та здійснити перерахунок пенсії за віком з 08.02.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати за період з 2020 по 2022 рік із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення у розмірі 0,86487.

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №120/8422/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до її страхового стажу період роботи 06.03.1996 року по 22.10.1999 року та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №10 від 11.06.2020 року, виданої Орхівським колективним промисловим підприємством "Дорожник" та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В подальшому, позивачці здійснено перерахунок пенсії та застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення у розмірі 0,86487. Набувши право на пенсію за віком позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою , за наслідком розгляду якої призначено пенсію за віком.

Однак при призначенні пенсії виключено із страхового стажу

- період підприємницької діяльності з 13.11.2000 по 31.12.2000 року, який підтверджується наявною в матеріалах пенсійної справи довідкою Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.06.2020 за №12128/В/02-32-52-10. В той час як такий період було зараховано Пенсійним при призначенні пенсії по інвалідності мені з 29.01.2021;

- період навчання з 27.02.1983 по 01.03.1983, який підтверджується записами у трудовій книжці та також був зарахований при призначанні пенсії по інвалідності з 29.01.2021.

Також при призначенні пенсії за віком безпідставно взято показники середньої заробітної плати з 2018 р. по 2020 р. і застосовано коефіцієнт для обчислення у розмірі 0,81930.

Не погоджуючись із такими діями , позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, оцівнивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України та з 29 січня 2021 року отримувала пенсію по інвалідності, яка призначена згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №120/8422/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи 06.03.1996 року по 22.10.1999 року та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №10 від 11.06.2020 року, виданої Орхівським колективним промисловим підприємством "Дорожник" та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2022 у справі №120/8422/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії та згідно протоколу перерахунку пенсії від 03.01.2023 застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення у розмірі 0,86487 .

08.02.2023 р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно рішення №025450005215 від 21.02.2023 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

Однак, при призначенні пенсії за віком відповідачем не зараховано до страхового стажу період підприємницької діяльності з 13.11.2000 по 31.12.2000 року та період навчання з 27.02.1983 по 01.03.1983, який підтверджується записами у трудовій книжці та також був зарахований при призначанні пенсії по інвалідності з 29.01.2021.

Окрім того, при обчисленні пенсії застосовано індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення у розмірі 0,81930, а не 0,86487 та показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2020 роки.

Позивачка звернулась до пенсійного орагну із заявою, за наслідком розгляду якої управлінням листом від 12.05.2023 за №8652-6889/В-02/8-0200/23, повідомлено про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року. Також повідомлено про те, що питання зарахування до стажу періодів з 13.11.2000 по 31.12.2000 р. буде розглянуто найближчим часом. Окрім того, цим листом відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, що передують рокові звернення до ПФУ, а саме за період з 2020 по 2022 роки.

Не погоджуючись із такими діями управління, позивачка звернулась до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституцією України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 період навчання позивачки складає з 01.09.1980 по 01.03.1983.

Більш того, суд вказує, що цей стаж був зарахований при призначенні пенсії по інвалідності, що підтверджується формою РС - право.

З огляду на зазначене, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу частину періоду навчання з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року.

Щодо не зарахування до стажу періодів підприємницької діяльності з 13.11.2000 року по 31.12.2000 р., то суд вказує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Згідно довідки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.06.2020 за №12128/В/02-32-52-10, ОСОБА_1 взята на облік як ФОП з 13.11.2000 р. та перебувала по 31.12.2010 р. на фіксованому податку.

Відтак, відповідач безпідставно не зарахував період провадження підприємницької діяльності з 13.11.2000 року по 31.12.2000 року до страхового стажу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно при призначенні пенсії за віком не зараховано до страхового стажу періоди з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року та з 13.11.2000 року по 31.12.2000 р.

При цьому, оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій щодо не зарахування стажу, суд вказує наступне

Згідно загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач не здійснив відповідний перерахунок пенсії згідно довідки, тобто не вчинив дії.

Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо не зарахування стажу, позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось, отже має місце саме бездіяльність.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.

Так, згідно частини першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".

Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства відповідач не зарахував до страхового стажу період навчання з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року та з 13.11.2000 року по 31.12.2000 р. Відтак, така бездіяльність є протиправною.

А тому, слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року та з 13.11.2000 року по 31.12.2000 р..

Щодо вимог про визнання протипрвними дій щодо застосування при обрахунку пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) у середньому за період з 2018 по 2020 роки із застосуванням коефіцієнта 0,81930 та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2020 -2022 р. із застосуванням коефіцієнта для обчислення пенсії 0,86487, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 цього Закону особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону №1058-IV. Так, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншого виду пенсії за вказаним законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). В зв`язку з цим, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше і таке призначення з 08.02.2023 року їй пенсії за віком також мало місце вперше.

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, а саме за 2020, 2021, 2022 роки, враховуючи, що позивач вперше звернулася за призначенням такої пенсії саме у 2023 році.

Так, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.03.2023 по справі №240/15213/22, переглядаючи рішення Житомирського окружного адміністративного суду з аналогічним предметом та підставами, дійшов висновку, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за вказаним законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). В зв`язку з цим, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше і таке призначення з 04.01.2022року їй пенсії за віком також мало місце вперше.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №876/5312/17 від 31 жовтня 2018 року.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачем протиправно при обрахунку розміру пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2018 - 2020 р. та визначено коефіцієнт 0,81930, а отже такі дії є протиправними. Як наслідок, слід зобов`язати здійснити перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за період з 2020 по 2022 рік.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивачки на ч.3 статті 45 Закону України № 1058-ІV, за якою, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Так, суд вказує, що згідно розрахунку РС право набутий стаж позивачки після призначення пенсії по інвалідності становить 1 рік 11 місяців 21 день (безробіття), що є меншим ніж 24 місяці.

При цьому, суд вважає передчасною вимогу про застосування коефіцієнту у розмірі 0,86487 , оскільки він не є сталим, адже індивідуальний коефіцієнт зарплати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (Кз) дорівнює сумі коефіцієнтів зарплати (доходу) застрахованої особи за кожен місяць страхового стажу, яка ділиться на кількість коефіцієнтів (Кз=Кз1+Кз2+Кз3+…+Кзn/N). Коефіцієнт зарплати за кожний місяць розраховується шляхом співвідношення суми зарплати, яку отримувала людина, до розміру середньої зарплати за відповідний місяць. Сума коефіцієнтів зарплати / страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта зарплати.

Відтак, враховуючи, що судом зобов`язано зарахувати до стажу періоди з 13.11.2000 р. по 31.12.2000 р., з 27.02.1983 р. по 01.03.1983 р. та застосувати при обрахунку пенсії показник середньої заробітної плати за період з 2020 по 2022 р. це вплине на розмір коефіцієнту. А отже, в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 715, 74 (2/3 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягає у не зарахуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 періоду навчання з 27.02.1983 року по 01.03.1983 року та періоду здійснення підприємницької діяльності з 13.11.2000 по 31.12.2000 року.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають у застосуванні при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати за період з 2018 по 2020 рік із застосуванням індивідуального коефіцієнту для обчислення у розмірі 0,81930.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди з 13.11.2000 р. по 31.12.2000 р., з 27.02.1983 р. по 01.03.1983 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 08.02.2023 з урахуванням показника середньої заробітної плати за період з 2020 по 2022 р.

В решті вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір 715, 74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст судового рішення сформовано:24.07. 23 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна