Рішення № 112373346, 24.07.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 липня 2023 р. Справа № 120/4142/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) до Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ВОТЦКСП, центр, відповідач) із позовом, в якому просив :

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення в довідці №ХЛ68014 від 14.03.2023 р. розміру надбавки за особливості проходження служби з 78% до 1% та премії з 35% до 10%;

- зобов`язати на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/1269/22-а скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 р., в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 вказати розміри надбавки за особливості проходження служби 78% та премії 35% .

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/1269/22-а відповідач видав довідку №ХЛ68014 від 14.03.2023 р., в якій зменшив розміри надбавки за особливості проходження служби з 78% до 1% та премії з 35% до 10%;

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 17.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

28.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідної категорії військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідач зазначає, що відповідно до телеграм Міністерства оборони України від 28.12.2018 № 248/9240 на 2019 рік, від 14.01.2020 № 248/291 на 2020 рік, від 27.01.2021 № 248/612 на 2021 рік та від 04.03.2022 № 248/1210 на 2022 рік військовослужбовцям, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу, які проходять військову службу встановлюють мінімальний розмір надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65%, а розмір премії визначається відповідно до тарифного розряду. На даний час у Міністерства оборони України для працюючих військовослужбовців розмір посадового окладу та окладу за військовим званням встановлюється шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відтак, на виконання рішення у справі № 120/1269/22-а складено довідку №ХЛ68014 від 14.03.2023 р. та передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для перерахунку пенсії .

Ухвалою суду від 26.06.2023 р. відмовлено відповідачеві в задоволенні клопотання про залишення позову без рогляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 р. у справі № 120/1269/22-а зобов`язано Вінницький обласний військовий комісаріат (Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2020 основного розміру пенсії позивача.

На виконання зазначеного рішення відповідач видав довідку в№ХЛ68014 від 14.03.2023 р., зі змісту якої видно, що грошове забезпечення для обчислення пенсії позивача з 01.01.202020 включає, зокрема, надбавку за ВОВЗ (НООПС) в розмірі 1% та премію в розмірі 10%.

Позивач не погоджується із визначенням такого відсотку відповідачем, що стало підставою для звернення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так статтею 43 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 Закону міститься в розділі V "Обчислення пенсії", тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18.

За змістом частини першої, другої та четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі Порядок № 45), передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону № 2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється Головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі державні органи).

При цьому підпунктом 2 пункту 5 постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

На виконання цієї постанови наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок № 260), який застосовується з дня набрання чинності постановою № 704.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

Суд вказує, що відповідно до вказаних норм законодавства перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Ці обставини зумовлюють обов`язок уповноважених державних органів скласти та подати до органів Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, визначивши у них розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, що проходять дійсну військову службу.

Водночас суд звертає увагу на те, що після прийняття Постанови № 704 Кабінет Міністрів України не приймав жодних рішень про збільшення грошового забезпечення особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII.

Оцінюючи правомірність дій відповідача суд зазначає, що предмет спору у справі № 120/10269/22-а стосувався лише порядку обчислення розміру основних та інших видів грошового забезпечення станом на 01.01.2020 р. для перерахунку пенсії позивача, а саме їх визначається із застосуванням розміру посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р.на відповідний тарифний коефіцієнт.

З цього випливає, що відсотковий розмір щомісячних додаткових видів та премії при оформленні нової довідки на виконання даного рішення мав залишатися незмінним та відповідати тим розмірам, які були визначені у попередній довідці, оскільки, як вже зазначалося вище, після березня 2018 року пенсії колишніх військовослужбовців централізовано (тобто за рішенням Уряду України) не перераховувалися.

Крім того, суд зауважує, що Постановою № 704 Міністру оборони України надано право у межах наявних асигнувань установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років та здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Тобто розміри надбавки за особливості проходження служби та премії не є сталими величинами, залежать від рішення Міністра оборони України і фінансових можливостей Міністерства оборони України та можуть коливатися від 1 до 100% для надбавки за ОПВС та від 10% і вище для премії.

Разом з тим, відповідно до телеграми-розпорядження Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291 з 01.01.2020 у Збройних Силах України та у Державній спеціальній службі транспорту встановлено надбавку за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а також для категорії офіцерів з тарифним розрядом № з 23 по 60 премію 35 відсотків.

Таким чином, протягом 2020 р. для військовослужбовців Збройних Сил України надбавку за ОПВС було встановлено на рівні 65% відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, а премію на рівні 35%.

Відтак дії відповідача щодо зазначення у виданій позивачу довідки мінімального розміру надбавки за ОПВС 1% та премії 10%, на думку суду, не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними, оскільки не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Окремо суд вказує, що згідно п. 11 Додатку Порядку № 260 військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах: наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків і вертольотів згідно із затвердженим Міністром оборони України переліком посад; наземного інженерно-технічного складу, які беруть участь у підготовці та проведенні випробувань, забезпеченні безпеки польотів за методикою льотних випробувань авіаційних комплексів та іншого бортового і навісного обладнання літальних апаратів згідно із затвердженим Міністром оборони України переліком посад, збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків із коефіцієнтом 1,20.

Згідно Переліку посад військовослужбовців наземного інженерно-технічного складу, які беруть участь у підготовці та проведенні випробувань, забезпеченні безпеки польотів за методикою льотних випробувань авіаційних комплексів та іншого бортового і навісного обладнання літальних апаратів, за якими виплачується щомісячна надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, у розмірі 20 відсотків посадового окладу, затвердженого, наказом Міністерства оборони України від 13.07.2015 № 333, посада старшого інженера віднесена до посад наземного інженерно-технічного складу, які беруть участь у підготовці та проведенні випробувань, забезпеченні безпеки польотів за методикою льотних випробувань авіаційних комплексів та іншого бортового і навісного обладнання літальних апаратів .

При цьому, ОСОБА_1 звільнений з посади старшого інженера інденерно-авіаційної служби, відтак розмір надбавки має становити 65% (мінімальний розмір) х1,20 (коефіцієнт) = 78%.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в оновленій довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2020 р. відповідач був зобов`язаний ззазначити відомості про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), в тому числі надбавку за особливості проходження служби у розмірі 78% та премію у розмірі 35%.

Суд вказує, що будучи органом публічної влади, відповідач підпорядкований конституційному спеціально-дозвільному принципу, закріпленому зокрема у частині другій статті 19 Основного Закону України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Застосування такого принципу суттєво обмежує відповідних суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 зазначено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Суд також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави її втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні її як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади "правової процедури", яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Установлена правова процедура як складова частина принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19.

У свою чергу судом встановлено, що відповідач під час підготовки та формлення нової довідки довільно визначив розміри таких складових, як надбавка за особливості проходження військової служби та премія. Ці дії відповідача не мають належного правового підґрунтя, вчинені не на підставі, у спосіб та в межах повноважень, що визначені законами, та порушують права і законні інтереси позивача.

Відтак, дії відповідача щодо зменшення в довідці №ХЛ68014 від 14.03.2023 р. розміру надбавки за особливості проходження служби з 78% до 1% та премії з 35% до 1% є протиправними, як наслідок, слід зобов`язати скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 р., в якій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, вказати розміри надбавки за особливості проходження служби з 78% та премії з 35% .

При цьому, суд не вбачає підстав зобов`язувати видавати довідку на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 120/1269/22-а, оскільки в ньому не надавалась оцінка складовим , які мають зазначатись в довідці.

Окрім того, у разі не згоди із діями відповідача щодо виконання судового рішення позивач має звертатись в порядку ст. 382, 383 КАС України, а не з окремим позовом. Відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо зменшення ОСОБА_1 в довідці №ХЛ68014 від 14.03.2023 р. розміру надбавки за особливості проходження служби з 78% до 1% та премії з 35% до 1%

Зобов`язати Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 р. в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 вказати розміри надбавки за особливості проходження служби 78% та премії 35% .

В решті вимог відмовити.

ЯРішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Д. Галицького, 31, м. Вінниця, код ЄДРОПУ 08362793)

Повний текст судового рішення сформовано: 24.07.23 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна