Рішення № 11237274, 02.09.2010, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-43/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Бакум І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Національний банк України та Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретова Н.Б. про визнання недійсними кредитного договору та договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2008р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № dn/561, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 68000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 відсотків на рік. У випадку порушення зобовязань за кредитним договором, відповідач 22 числа кожного місяця, починаючи з дати підписання кредитного договору, сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 32 відсотки річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.08.2011 року. Відповідач своїх зобовязань за договором не виконав. Станом на 06.03.2008 року відповідач має заборгованість у сумі 358233,77 грн. (70937, 38 доларів США).

29.07.2009 року представник позивача уточнив заявлені позовні вимоги. Станом на 29.07.2009 року заборгованість відповідача становила 98354,19 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Приватбанк і відповідач 03.08.2007 року уклали договір застави автотранспорту № dn/561-1, відповідно до якого відповідач надав в заставу належне йому майно а саме, автомобіль DAF 95XF430, рік випуску: 1999 р, тип ТЗ: сідловий-тягач-Е, № кузова/шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер : НОМЕР_4, Schmitz SK024, тип ТЗ: напівпричіп - рефрижератор, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6. Представник позивача просить передати в заклад «Приватбанку» шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності майно, а саме, автомобіль DAF 95XF430, рік випуску: 1999 р, тип ТЗ: сідловий-тягач-Е, № кузова/шасі НОМЕР_3 реєстраційний номер : НОМЕР_4, Schmitz SK024, тип ТЗ: напівпричіп - рефрижератор, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_6 та звернути на нього стягнення.

09.10.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про зобовязання відповідача повернути належний йому транспортний засіб, розстрочити йому платежі за тілом кредиту та відсотками.

30.01.2009 року відповідач уточнив позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ЗАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі, витребувати з незаконного володіння ЗАТ КБ «Приватбанк» належні йому на праві приватної власності транспортний засоби.

23.06.2010 року відповідач знов уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним кредитний договір № dn/561, укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 03.08.2007 року, визнати недійсним договір застави автотранспорту, а також в порядку застосування недійсності договору застави автотранспорту виключити з Державного реєстру застав рухомого майна запис про державну реєстрацію Договору застави автотранспорту, виключити з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запис про державну реєстрацію заборони відчуження рухомого майна за Договором застави автотранспорту та стягнути з відповідача всі судові витрати, на тих підставах, що на момент укладення вищезазначеного договору у банка була відсутня індивідуальна ліцензія НБУ, яка б дозволяла використовувати ОСОБА_1 іноземну валюту як засіб платежу при виконанні його зобовязань за кредитним договором.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свій позов та просив звернути стягнення на заставлене майно та стягнути з відповідача судові витрати по справі. Зустрічний позов не визнавав в повному обсязі на тих підставах, що право банку здійснювати реструктуризацію заборгованості не є обовязковим, крім того, банком була розглянута заява ОСОБА_1 та направлено лист із переліком можливих видів реструктуризації. Передача транспортних засобів банку відбулась відповідно до умов кредитного договору, що передбачають таку передачу у разі порушення заставодавцем зобовязань за кредитним договором. Крім того, представник позивача вказує, що посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього грошових коштів для виконання зобовязань, як на обставину, що сталася внаслідок непереборної сили, не мають ніякого документального підтвердження. Посилання ОСОБА_1 на відсутність індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операції є хибним оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Згідно п.2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затвердженої постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України. Дозвіл на право здійснення операцій видано банку за номером 22-3 від 21.09.2009 року, а до перейменування діяла банківська ліцензія № 22 від 04.01.2001 року та дозвіл за номером 22-2 від 29.07.2003 року. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є іноземна валюта. Таким чином, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті. Будь-які вимоги інших нормативних актів щодо необхідності отримання додаткових документів не можуть прийматись до уваги. На підставі вищевикладеного, представник позивача просив відмовити у зустрічному позові ОСОБА_1

Представник відповідача та відповідач у судовому засіданні заперечували проти задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі. Зустрічний позов підтримували та просили задовольнити, посилаючись на наступні обставини. 03.08.2007 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав йому кредит у сумі 68000 доларів США для придбання вантажного транспорту, тієї ж дати було укладено договір застави відповідно до якого у заставу були надані транспортні засоби. Відповідач вважає кредитний договір недійсним з тих підстав, що на момент його укладення у банку була відсутня індивідуальна ліцензія, яка б дозволяла йому використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні його зобовязань за кредитним договором. Відповідно до правил використання готівкової іноземної валюти на території України ОСОБА_1 не мав права здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором та вносити плату за користування кредитом на користь ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом внесення доларів США в касу. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір та договір застави.

Треті особи у судове засідання не зявилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу договору застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч.1ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № dn/561, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 68000 доларів США (а.с. 9-18).

В якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Приватбанк і відповідач 03.08.2007 року уклали договір застави автотранспорту № dn/561-1, відповідно до якого відповідач надав в заставу належне йому майно, а саме: автомобіль DAF 95XF430, рік випуску: 1999р., тип ТЗ: сідловий-тягач-Е, № кузова/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_1, Schmitz SK024, тип ТЗ: напівпричіп-рефрижератор, № кузова/шасі: НОМЕР_5, реєстраційний номер: НОМЕР_2 Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б., та зареєстровано в реєстрі за №3682.

В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання належним чином не виконав та станом на 29.07.2009 року у нього виникла непогашена заборгованість у сумі 98354,19 доларів США. (а.с. 159).

Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель має право звернення стягнення на предмет застави.

Пунктом 15.8.3 Договору застави № dn/561-1 від 03.08.2007 року передбачено, що Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань за Кредитним договором у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобовязань, передбачених умовами Кредитного договору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та звернути стягнення на заставлене майно, належне ОСОБА_1

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» необхідне надання дозволу Національним банком України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 статті 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надає дозвіл Національний банк України.

Відповідно до п.2.3 глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затверджену постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Таким чином, встановлено порядок та умови здійснення операцій з валютними цінностями.

Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» був прийнятий 19.02.1993 року за номером 15-93 і набав чинності з дня його опублікування в газеті «Урядовий курєр» від 06.03.1993 року № 35.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» в редакції від 07.12.2000 року набув чинності з дня його опублікування а газеті «Урядовий курєр» № 8 від 17.01.2001 року.

Відповідно до статті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 зазначеного Закону, видано ПАТ КБ «Приватбанк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року, до перейменування діяла банківська ліцензія № 22 від 04.01.2001 року та дозвіл за № 22-2 від 29.07.2003 року (а.с. 171-175).

Таким чином, наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязанням допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Керуючись ст.ст. 526, 572, 589, 590, 617, 1054, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №dn/561 від 03 вересня 2007 року звернути стягнення на автомобіль DAF (модель 95XF430, 1999 року випуску, номер кузова/шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1) та напівпричіп-рефрижератор Schmitz (модель SK024, номер кузову/шасі НОМЕР_5, державний номер НОМЕР_2) шляхом продажу конкретному покупцю з правом укладання ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі-продажу предметів застави від імені ОСОБА_1, зі зняттям вказаного майна з реєстраційного обліку в органах ДАЇ України та наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідних повноважень для здійснення продажу вказаного майна.

У задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього 1730,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя О.П.Румянцев