Рішення № 11237039, 07.09.2010, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-358/

2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2010 року Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді Петрової Ю.В.

при секретарі Тріфоновій С.О.

за участю: відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Вовк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат, третя особа Відділ державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» від імені якого за довіреністю звернувся ОСОБА_4, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту № SI20AW00190172 від 24 грудня 2007 року у розмірі 97220 гривень 42 копійки, шляхом звернення стягнення на предмет застави: автомобіль Geely, модель MR7151А, 2007 року випуску, тип ТЗ: сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно зазначеного договору, який було укладено між сторонами у справі відповідач отримав кредит у розмірі 61879 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2012 року, проте у порушення умов договору взяті на себе зобовязання виконував неналежним чином, звязку з чим станом на 21 квітня 2010 року у нього утворилася заборгованість у сумі 97220 гривень 42 копійки, яку просить стягнути на користь банку шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Совєтського райсуду АР Крим від 03 серпня 2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Відділ державної виконавчої служби Совєтського РУЮ АР Крим.

Згодом позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість, розмір якої з урахуванням суми, яка була стягнута з відповідача за рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 березня 2009 року, становить 37769 гривень 97 копійок, у тому ж числі звернути стягнення на предмет застави.

У судове засідання позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, а також зазначено, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

За вказаних обставин, з урахуванням думки відповідача та представника третьої особи, відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутністю представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказав, що він дійсно не сплачував кредит та проценти за його використання, оскільки не мав роботи, просив на проводити звернення стягнення на предмет застави автомобіль, оскільки на теперішній час він влаштувався на роботу та протягом не тривалого часу проведе погашення заборгованості за договором.

Представник третьої особи Совєтського РУЮ АР Крим Вовк Л.І. у судовому засіданні залишила вирішення питання на розсуд суду, а також пояснила, що на теперішній час у провадження ВДВС знаходиться виконавче провадження за рішенням Совєтського райсуду, яким з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість на користь ПАТ «ПриватБанк» у сумі 59450 гривень 45 копійок, судового збору у сумі 594 гривні 50 копійок, витрат ІТО у сумі 30 гривень

Суд, заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали, вивчивши обставини справи, встановив, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 1054 1057 ЦК України.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 березня 2009 року з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість у сумі 59450 гривень за кредитним договором № SI20AW00190172 від 24 грудня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримав від позивача кредит у сумі 61879 гривень на строк до 21 грудня 2012 року з обовязком сплачувати кредитодавцю 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

За таких обставин, факт укладання між сторонами кредитного договору встановлений рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 13 березня 2009 року та доказуванню при розгляді даної справи не підлягає.

При цьому, розглядаючи спірні правовідносини, які склалися між сторонами, суд виходить з положень ст. 1054 ч. 2 ЦК України, якою передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення ст.ст. 1046 1053 ЦК України.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного рішення суду постановами Відділу ДВС Совєтського РУЮ АР Крим від 19 травня 2010 року відкриті виконавчі провадження, які згідно пояснень держвиконавця у судовому засіданні на теперішній час не виконані.

Зазначене не заперечувалося і відповідачем у судовому засіданні, який вказав, що погашення заборгованості за виконавчим провадженням він не здійснював.

Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідач своїх зобовязань перед ПАТ КБ «ПриватБанк» належним чином не виконував та не виконав до теперішнього часу, що підтверджується дослідженими в суді доказами, не заперечувалося відповідачем у судовому засіданні, суд вважає доведеним його обовязок сплатити заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором в сумі 37769 гривень 97 копійок.

Судом також встановлено, що одночасно з укладенням кредитного договору «ПриватБанком» з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль Geely, модель MR7151А, 2007 року випуску, тип ТЗ: сєдан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2.

За правилом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654 заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Згідно з ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду якщо інше не встановлено договором або законом.

Таке ж правило передбачене ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу».

При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч. ст. 589 ЦК України.

Крім того, умовами договору застави, передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку порушення позичальником якого-небудь із зобовязань, передбачених умовами кредитного договору, а саме, встановлено інший порядок звернення стягнення на заставлене майно, зокрема позасудовий. Саме цей спосіб захисту порушеного права обрав позивач в своїх позовних вимогах.

Однак, будь-яких доказів неможливості звернення стягнення на предмет застави в позасудовий спосіб, як це передбачено умовами договору застави, представником позивача не надано, враховуючи, що сума боргу, яка стягнута на користь позивача за рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 13 березня 2009 року у розмірі 59450 гривень 45 копійок та сума боргу у розмірі 37769 гривень 97 копійок за даним рішенням суду повністю задовольнить вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, який укладено з ОСОБА_2, у звязку з чим позовні вимоги позивача в частині способу звернення стягнення на заставлене майно є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

З відповідача на користь позивача згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України необхідно стягнути судовий збір у розмірі 377 гривень 70 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 45 гривень 60 копійок.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 526, 651, 551, 590, 1054 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654, керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 61, 76, 88, 158 ч. 2, 169, 208, 209, 213 215, 218, 223 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави та стягнення судових витрат, третя особа Відділ державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 29098829000000, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором у сумі 37769 (Тридцять сім тисяч сімсот шістдесят девять) гривень 97 копійок, а також на р/р 64993919400001, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 витрати по сплаті судового збору у сумі 377 (Триста сімдесят сім) гривень 70 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 45 (Сорок пять) гривень 60 копійок, в загалі 423 (Чотириста двадцять три) гривні 30 копійок.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова