Рішення № 112370279, 06.07.2023, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1297/23

Провадження № 2/159/523/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря Панечко К.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ковель цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно за законом -,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поворської сільської ради Ковельського району Волинської областіпро визнання права власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 29,0 кв.м., житловою 11,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина, яку належним чином прийняв позивач, шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Заповіт від імені померлої не складався. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, після смерті матері ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок оскільки відсутні правовстановлюючи документи на цей будинок . Вважає, що його право підлягає захисту на підставі ст.328 ЦПК України, а також прав в порядку спадкування передбачених ст.ст.1216, 1261,1268, ЦК України.

Позовна заява надійшла до суду 10.03.2023.

Ухвалою судді від 17.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду у порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.04.2023. Окрім цього, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву, цією ухвалою витребувано докази.

10.04.2023 ухвалою суду витребувано докази.

04.05.2023 ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору - ОСОБА_4 .

25.05.2023 ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору- ОСОБА_6 , закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 13.06.2023.

13.06.2023 до початку розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_6 померла, та за клопотанням представника позивача, ухвалою суду залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та призначено справу до судового розгляду на 06.07.2023 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, однак попередньо подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області в судове засідання не з`явились, кожен зокрема подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити за їх відсутності, не заперечують проти задоволення позову.

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, попередньо подала заяву в якій просить розглянути справу у її відсутності, не заперечує , щодо задоволення позову.

У зв`язку із не виявленням обставин, які перешкоджають проведенню судового засідання, враховуючи заяви учасників провадження, керуючись ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України .

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням способу обраного позивачем для захисту своїх прав суд ухвалив відмовити у прийнятті визнання відповідачами позову і продовжує судовий розгляд з огляду про таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.4 ст.12, ч.1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.01.1994 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо визнання прав власності на будинок із посиланням на спадкування суд керується вимогами закону, що діяло на час відкриття спадщини, а саме станом на день смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так ст. 524 ЦК УРСР 1963р. визначені підстави спадкоємства, а саме спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За життя , спадкодавиця ОСОБА_5 проживала в будинку АДРЕСА_1 разом зі своєю двоюрідною сестрою - ОСОБА_8 . Кожній із сестер належало по половині будинку з окремим входом. Правовстановлюючі документи на будинок відсутні.

Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_4 , який згідно рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30.06.2015 року належить право власності на частину будинку.

Із спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 спадщина відкрилась на частину будинку, яку прийняли її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , шляхом подачі заяв до нотаріуса. Спадкоємець заповіту не залишив. Інша дочка ОСОБА_9 відмовилась від прийняття спадщини. Отже, кожному із спадкоємців належить по частині будинку.

В ч.1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р. вказано, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, для прийняття спадщини позивач повинен отримати статус спадкоємця за законом.

Спадкоємці за законом визначені ст.529-533 ЦК УРСР 1963р.

Судом встановлено, що в даному випадку має місце спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на належну їй частину будинку.

Оскільки спадщину прийняли ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , то кожному належить по частині будинку.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 померла, та після її смерті спадкоємцями за законом є її чоловік ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 - відповідачі у справі, яким належить частини будинку.

В той же час, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.

Суд переконався, що спадкодавець правомірно набула право власності на спірний житловий будинок, тому це майно входить до складу спадкової маси.

Відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача, як спадкоємця права на це спадкове майно.

За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізовано лише в судовому порядку.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України - шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно листа Ковельської державної нотаріальної контори вих. № 243/01-16 від 23 лютого 2023 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

У п. 3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Також, у даному листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

Відповідно до ст.2 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом унесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч.4 ст.3 зазначеного закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (3.08.2004) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з чч.1 та 2 ст.5 ЦК акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 5.08.92 закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» від 5.08.92 №449 (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані в період до 05.08.92, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції від 23.02.2016 №8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про належність цього майна попередньому власнику та визначення наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Мін`юсту від 21.02.2005 №19-32/319).

За таких обставин спадкове право позивача на набуття права власності на нерухоме майно може бути реалізовано лише в судовому порядку.

Такого ж висновку дійшов ВС Постанова від 10 жовтня 2018 року у справі№557/1209/16-ц.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача ОСОБА_1 , в спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України, а саме шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 29,0 кв.м., житловою 11,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2023 року.

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН