Рішення № 112369607, 17.07.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023м. ХарківСправа № 922/785/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська обл., місто Харків, ШОСЕ ГРИГОРІВСЬКЕ, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988) про стягнення коштів за участю представників:

позивача Бєлокриницький А.О.

відповідача Пузирний О.О.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернулося Приватне акціонерне товариство «ГОНГ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» та просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (ІКЮО: 35990988) на користь Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (ІКЮО: 01549165) заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення № 28/1-83-01/22 від 01.01.2022 в розмірі 429209,08 грн, з яких:

1) 281202,00 грн - основна сума заборгованості;

2) 58127,92 грн - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

3) 28593,31 грн - інфляційні витрати;

4) 5045,45 грн - 3% річних;

5) 56240,40 грн - штраф в розмірі 20% від основної суми заборгованості.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою на користь Приватного відповідальністю «АВСК» акціонерного товариства «ГОНГ» суму судового збору в розмірі 6438,15 грн, а також суму витрат, понесених Позивачем з оплати надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач вказує, що Відповідач, всупереч свого договірного обов`язку, передбаченого п.п. 2.2.7. п. 2.2 Договору, не здійснив оплату оренди нежитлових приміщень, визначених Договором № 28/1-83-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2022 року, в період з березня 2022 року (включно) по грудень 2022 року (включно).

Ухвалою від 01.03.2023 було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

22.03.2023 до суду надійшов відзив (вх.7090) відповідача на позовну заяву, а також клопотання (вх. 7088) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про витребування у Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій та матеріали податкової звітності в тому числі податкові накладні та докази їх реєстрації, що підтверджують здійснення господарських операцій з дня повномасштабного вторгнення (24.02.2022р.) до моменту подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 17.04.2023 о 10:15, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання відкладалося з 17.04.2023 по 01.05.2023, з 01.05.2023 по 29.05.2023.

30.03.2023 за вх. 7751 позивачем було надано відповідь на відзив.

03.05.2023 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив (вх. 11093).

17.07.2023 за вх. 12398 надійшли заперечення позивача на заперечення відповідача на відповідь на відзив.

19.06.2023 позивачем подано заяву про те, що він надасть суду докази понесених судових витрат в розмірі 60000,00 грн протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції (вх. 15714).

17.07.2023 до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача (вх. 18508).

Надані сторонами заяви по суті справи було досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 29.05.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.06.2023 р. о 10:15.

Судове засідання відкладалося з 19.06.2023 по 10.07.2023, з 10.07.2023 по 17.07.2023.

В судовому засіданні 17.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені сторонами доводи, судом встановлено наступне.

01 січня 2022 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 28/1-83-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар (Відповідач) приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, вказані в п. 1.2. Договору за плату, що вказана в Договорі. Нежитлові приміщення надаються Орендарю для здійснення статутної діяльності. Відповідно до п. 1.2. Договору нежитлові приміщення, що передаються в оренду Орендарю, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, будівля літ. В-2, загальною площею 311,69 кв.м., у т.ч.:

1.2.1. Складське приміщення № 1-83, площею 216,70 кв.м;

1.2.2. Рампа загальна, площею 27,16 кв.м;

1.2.3. Коридор звичайний, площею 52,93 кв.м;

1.2.4. Офісне приміщення № 2-13, площею 14,90 кв.м.

Відповідно до п. 1.6. Договору Договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі приміщень та діє до 31 грудня 2022 року. Відповідно до п.п. 2.2.1 п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується прийняти приміщення, вказані в п. 1.2. Договору не пізніше 01 січня 2022 року. Передача Приміщень здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу цих Приміщень в оренду.

Відповідно до п. 4.3. Договору в разі дострокового припинення/розірвання Договору та після закінчення строку дії Договору, Орендар зобов`язується протягом одного дня повернути приміщення з актом прийому-передачі Орендодавцю. Зі свого боку Орендодавець підписує протягом одного дня Акт прийому-передачі орендованих приміщень після усунення Орендарем шкоди, завданої приміщенням, меблям та обладнанню, в разі їх виявлення. Приміщення вважається повернутим Орендодавцю в разі підписання акту прийому-передачі Сторонами. Збитки, завдані Орендодавцю неналежним' використанням приміщення та обладнання, вказується а дефектній відомості, яка складається в строк за 10 (десять) календарних днів до дострокового припинення/розірвання Договору представниками Сторін та в подальшому є невід`ємною частиною Акту прийому-передачі приміщень.

01.01.2022 між Позивачем та Відповідачем був укладений Акт прийому-передачі № 1 до Договору, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, літ. В-2, загальною площею 311,69 кв.м.

Відповідно до п.п. 2.2.7. п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та відшкодувати Орендодавцю витрати за комунальні платежі згідно з наданими рахунками, а також перевитрати по комунальних платежах, що виникли з різниці авансового платежу і фактично спожитих комунальних послуг, послуги зв`язку на не переоформлені телефонні номери, протягом 3 робочих днів з моменту виписки відповідного рахунку.

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна орендна плата за приміщення, які передаються в оренду, становить: разом без ПДВ - 23433,50 грн; ПДВ 20% 4686,70 грн; всього з ПДВ 28120,20 грн (двадцять вісім тисяч сто двадцять грн 20 коп.).

Відповідно до п. 3.2. Договору форма оплати за Договором - безготівковий розрахунок. Орендар проводить 100% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця в термін, передбачений у п. 2.2.7. Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата є фіксованою і не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря. Відповідно до п. 3.4. днем сплати є день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджував, що відповідач, всупереч свого договірного обов`язку, передбаченого п.п, 2.2.7. п. 2.2. Договору, не здійснив оплату оренди нежитлових приміщень, визначених Договором, в період з березня 2022 року (включно) по грудень 2022 року (включно).

Відповідно до п. 5.9. Договору Орендодавець має право застосувати оперативно-господарські санкції за прострочення оплати:

- орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень;

- компенсації комунальних послуг у вигляді обмеження користування відповідної комунальної послуги, шляхом припинення подачі електричної енергії, води, газу, блокування водовідведення;

- компенсації послуг телефонного зв`язку та мережі Інтернет у вигляді обмеження доступу Орендаря відповідних послуг, шляхом їх відключення.

Відповідно до п. 5.10. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини Орендаря. Відповідно до п. 5.11. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються Орендодавцем у позасудовому порядку та без попереднього попередження Орендаря. Відповідно до п. 5.12. Договору оперативно-господарські санкції діють до усунення Орендарем допущених порушень термінів оплати.

Договір діяв з 01.01.2022 (дня його укладення) по 31.12.2022 (термін, передбачений п. 1.6. Договору). Протягом дії цього Договору Позивач, враховуючи невиконання Відповідачем умов п. 3.1. та п. 3.2. Договору з березня 2022 року по грудень 2022 року, реалізував своє право, передбачене п. 5.9. Договору, та застосував оперативно-господарську санкцію за прострочення здійснення орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень. Вказані дії були зроблені у відповідності до приписів ст. ст. 235 та 237 ГК України та п.п. 5.9 - 5.12 Договору.

Позивач звертався до Відповідача з Листом-вимогою № 1 вих. 13 від 12.01.2023. 21.02.2023 Позивач отримав від Відповідача засобами поштового зв`язку Відповідь на Лист-вимогу № 1 вих. № 09/11-23 від 09 лютого 2023 року, в якому зазначається, що строк дії Договору оренди нежитлового приміщення № 28/1-83-01/22 від 01 січня 2022 року закінчився 01 квітня 2022 року. Однак позивач з такими доводами не погоджується та зазначає, що письмове повідомлення вих. № 56 від 31.03.2022 було складено та підписано Головою Наглядової ради ПрАТ «ГОНГ» Олександром Гуртовим, який не мав повноважень діяти в даних правовідносинах як повноважний представник ПрАТ «ГОНГ». Також, позивач зазначає, що особа, яка склала лист вих. № 56 від 31.03.2022, начебто «наполягала» на розірвання Договору з 01.04.2022, лист не містить жодного конкретного повідомлення, жодної конкретної пропозиції, а тому з точки зору аналізу його змісту не є належним повідомленням про розірвання Договору. Також, відповідач, заявляючи про розірвання Договору з 01.04.2022, не дотримався припису п.4.3. Договору, а саме: не повернув протягом одного дня відповідні приміщення за актом прийому-передачі Позивачу.

Позивач наголошував, що на його адресу місцезнаходження не надходило жодних листів від Відповідача за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022 щодо повідомлення про форс-мажорні обставини.

Окрім того, позивач вказував, що протягом дії Договору Відповідач не надав жодних доказів того, що форс-мажорні обставини, викладені в сертифікаті Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, - військова агресія Російської Федерації проти України, мали та мають прямий вплив на можливість виконання належним чином Відповідачем умов Договору, у зв`язку з чим Відповідач не має жодних підстав посилатися на форс-мажорні обставини у формі військової агресії Російської Федерації проти України як на підставу застосування п. 6.2. Договору та він не звільняється від господарсько-правової відповідальності та обов`язку виконання умов Договору, оскільки ним не доведено вплив форс-мажорних обставин на можливість здійснення господарської діяльності з використанням нежитлових приміщень, що є предметом Договору.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказував, що після початку військової агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану Указом Президента України (24.02.2022) ТОВ «АВСК» направило ПрАТ «ГОНГ» лист за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022 (відправлено кур`єрською доставкою 28.02.2022, так як після початку повномасштабної війни, 24 лютого, всі відділенні «Укрпошти» припинили роботу. Робота більшості відділень була відновлена з обмеженнями лише в на початку березня 2022 року), в якому просили відкласти термін виконання зобов`язань по оплаті орендної плати за договором, протягом якого будуть діяти форс-мажорні обставини та їх наслідки. Крім цього, було надано копію листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким остання засвідчила та підтвердила такі обставини (військову агресію рф) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Лист за вих. № 02/11-22 від 26.02.2022 разом із додатками було повернуто назад ТОВ «АВСК» у зв`язку із відмовою отримувача приймати документи. Після повернення даного листа з відміткою про відмову адресата в його отриманні 18 березня 2022 року на офіційну електронну адресу ПрАТ «ГОНГ» - ref.gong@gmail.com повторно було направлено лист за вих. № 05/111-22 із повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин за Договором, в додатках до якого було надано перший лист з доказами кур`єрської відправки.

Висловлюючи заперечення проти застосованих позивачем оперативно-господарських санкцій відповідач зазначав, що з урахуванням п. 6.2. Договору, термін виконання зобов`язання Орендаря відсунувся до часу дії форс-мажорних обставин, а відповідно і зобов`язання щодо оплати відсунулось на цей строк. Окрім того, таких оперативно-господарських санкцій, які б передбачали обмеження доступу до товару чи майна, що є власністю Орендаря, Договором не передбачено. Приймаючи до уваги, що переписка між сторонами не дала будь-яких результатів, а тому з метою захисту своїх прав та повернення товару, ТОВ «АВСК» звернулось із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення до відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3. Відділом поліції № 1 Харківського районного управління поліції № З відкрито кримінальне провадження № 12022226250000283 від 15.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1. ст. 356 Кримінального кодексу України.

Щодо нарахування орендної плати відповідач вказував, що відповідно до ч. 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за найм (оренду) майна за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. За твердженням відповідача, з дня повномасштабного вторгнення РФ на суверенну територію України (24.02.2022р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «АВСК» жодного дня не знаходилось в орендованих приміщеннях з підстав за які орендар не відповідає. До відносної стабілізації ситуації в м, Харкові відповідач був позбавлений права користування орендованим приміщенням, у зв`язку з неправомірним недопуском до приміщень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173ГК України та ст. 509ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626ЦК України).

Відповідно до ст. 6ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цьогоКодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283ГК України.

Як було встановлено судом, 01 січня 2022 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір № 28/1-83-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022. 01.01.2022 між Позивачем та Відповідачем був укладений Акт прийому-передачі № 1 до Договору, згідно з яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Костянтина Калініна, 31, літ. В-2, загальною площею 311,69 кв.м.

Відповідно до ст. 762ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 284ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 5 ст. 762ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст. 285ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525,526,530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.п. 2.2.7. п. 2.2. Договору Орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та відшкодувати Орендодавцю витрати за комунальні платежі згідно з наданими рахунками, а також перевитрати по комунальних платежах, що виникли з різниці авансового платежу і фактично спожитих комунальних послуг, послуги зв`язку на не переоформлені телефонні номери, протягом 3 робочих днів з моменту виписки відповідного рахунку.

Відповідно до п. 3.1. Договору щомісячна орендна плата за приміщення, які передаються в оренду, становить: разом без ПДВ - 23433,50 грн; ПДВ 20% 4686,70 грн; всього з ПДВ 28120,20 грн (двадцять вісім тисяч сто двадцять грн 20 коп.).

Відповідно до п. 3.2. Договору форма оплати за Договором - безготівковий розрахунок. Орендар проводить 100% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця в термін, передбачений у п. 2.2.7. Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата є фіксованою і не залежить від результатів господарської діяльності Орендаря. Відповідно до п. 3.4. днем сплати є день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

До суду не було надано належних доказів здійснення відповідачем оплати вартості отриманого в оренду майна або доказів дострокового припинення договору оренди та повернення орендованого майна.

Розглядаючи заперечення відповідача відносно наявності форс-мажорних обставин, які перешкодили виконанню умов договору, суд виходить з такого.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. Так, норма ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до п. 6.1. Договору форс-мажорні обставини - це обставини, що виникають із-за подій екстраординарного характеру, які не могли бути передбачені й відвернені сторонами, наприклад: пожежа, стихійні лиха, дія або бездіяльність будь-якої влади, блокади, страйки, саботаж, сутички, заколоти, протиправні дії третіх осіб тощо, за умови, що ці обставини або їх наслідки впливають на виконання договірних зобов`язань. Відповідно до п. 6.2. Договору термін виконання стороною зобов`язань відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини та їх наслідки.

Відповідно до п. 6.3. Договору при виникненні форс-мажорних обставин сторона зобов`язана негайно, у термін не більше 5 (п`яти) днів з моменту виникнення, інформувати іншу сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню умов даного договору. Відповідно до п. 6.4. Договору у разі, якщо повідомлення у письмовому вигляді відсутнє, то сторона втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини. Відповідно до п. 6.5. Договору доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Торгово-промислова палата (ТПП) України у своєму листі від 28.02.2022 р. «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 Цивільного кодексу України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Сама по собі війна з РФ не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Згідно правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Однак, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов`язання за укладеним сторонами Договором в наслідок непереборної сили, а тому суд відхиляє посилання відповідача на ненастання строку виконання зобов`язання у зв`язку з військовою агресією РФ. В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Отже, відповідач не звільняється від господарсько-правової відповідальності та виконання умов договору, оскільки ним не доведено вплив форс-мажорних обставин на можливість здійснення господарської діяльності з використанням нежитлових приміщень, що є предметом договору.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо неможливості використання орендованих приміщень через застосовані позивачем оперативно-господарські санкції, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 от. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Відповідно до п. 5.9. Договору Орендодавець має право застосувати оперативно-господарські санкції за прострочення оплати:

- орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень;

компенсації комунальних послуг у вигляді обмеження користування відповідної комунальної послуги, шляхом припинення подачі електричної енергії, води, газу, блокування водовідведення;

- компенсації послуг телефонного зв`язку та мережі Інтернет у вигляді обмеження доступу Орендаря відповідних послуг, шляхом їх відключення.

Відповідно до п. 5.10. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини Орендаря. Відповідно до п. 5.11. Договору оперативно-господарські санкції застосовуються Орендодавцем у позасудовому порядку та без попереднього попередження Орендаря. Відповідно до п. 5.12. Договору оперативно-господарські санкції діють до усунення Орендарем допущених порушень термінів оплати.

Враховуючи зазначені умови укладеного сторонами Договору, з огляду на невиконання Відповідачем умов п. 3.1. та п. 3.2. Договору з березня 2022 року по грудень 2022 року, Позивач реалізував своє право, передбачене п. 5.9. Договору, та застосував оперативно-господарську санкцію за прострочення здійснення орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони Орендодавця видати ключі від орендованих приміщень. Вказані дії були зроблені у відповідності до приписів ст. ст. 235 та 237 ГК України та п.п. 5.9 - 5.12 Договору.

Оскільки позивачем не було доведено наявність форс-мажорних обставин при виконанні умов Договору та своєчасного повідомлення про них Позивача, суд відхиляє доводи Відповідача про те, що термін виконання зобов`язання Орендаря відсунувся до часу дії форс-мажорних обставин, а відповідно і зобов`язання щодо оплати відсунулось на цей строк, а тому в Позивача були підстави для застосування оперативно-господарських санкцій. Тому суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що в даному випадку Орендар звільняється від плати за найм (оренду) майна за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (застосування оперативно-господарської санкції за прострочення здійснення орендної плати у вигляді обмеження доступу представників Орендаря до орендованих приміщень), оскільки застосування Позивачем оперативно-господарських санкцій було наслідком саме дій Орендаря, яким не було здійснено своєчасне внесення орендної плати, у відповідності до погоджених сторонами умов Договору оренди. Орендар міг внести орендну плату та безперешкодно використовувати орендовані приміщення.

Таким чином, Відповідач є боржником, що порушив зобов`язання, визначене договором, а тому має сплатити на користь позивача основну суму заборгованості за договором в розмірі 281 202,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.5. Договору у разі прострочення оплати платежів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діє в період прострочення, за кожен день прострочення. Відповідно до п. 5.6. у разі прострочення оплати платежів більш ніж на 1 місяць, Орендар сплачує штраф у розмірі 20% несплаченої суми. Відповідно до п. 5.7. Договору оплата штрафу та пені не звільняє Сторони від виконання ними своїх зобов`язань згідно з даним договором, а також відшкодування збитків, завданих з вини однієї зі сторін іншій стороні.

Згідно до ч. 2 ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, Позивачем було нараховано відповідачу пеню - 58 127,92 грн, штраф - 56 240,40 грн, три відсотки річних - 5 045,45 грн та інфляційні втрати - 28 593,31 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначені положення діючого законодавства України, встановлені обставини, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСК» (Україна, 65031, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ПРОМИСЛОВА, будинок 28-А, ідентифікаційний код особи 35990988) на користь Приватного акціонерного товариства «ГОНГ» (Україна, 61064, Харківська обл., місто Харків, ШОСЕ ГРИГОРІВСЬКЕ, будинок 88, ідентифікаційний код особи 01549165) заборгованість в розмірі 281 202,00 грн, пеню - 58 127,92 грн, штраф - 56 240,40 грн, три відсотки річних - 5 045,45 грн, інфляційні втрати - 28 593,31 грн та 6 438,14 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" липня 2023 р.

СуддяЛ.С. Лаврова