Рішення № 112361583, 24.07.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9733/20

Провадження № 2/344/245/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, покликаючись на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 09.09.2008 року було укладено кредитний договір № LOK-KS-085, відповідно до якого позивачем ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 265 000 доларів США терміном до 03.09.2013 року, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Банком свої зобов`язання перед відповідачем виконано. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 525, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. 22.07.2011 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 04.10.2011 року було задоволено стягнути заборгованість у розмірі 432 673,36 доларів США, нараховану станом на 21.07.2011 року, проте винесене рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки, договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки з відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором за з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була в рішенні Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 04.10.2011 року, тобто період з 09.09.2008 року по 21.07.2011 року, то за період після подання позовної заяви від 22.07.2011 року, з 23.07.2011 по 05.05.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 64289,53 доларів США, яка складається з наступного: 64289,53 доларів США - 3 % річних від простроченої суми.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі ОСОБА_1 , що за курсом 26,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2020 року, складає 1733888,62 гривні за кредитним договором № LOK-KS-085 від 09.09.2008 року та судові втрати, понесені по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив в разі неявки в судове засідання відповідача проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у судове засідання не прибув, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не надав.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 09.09.2008 року було укладено кредитний договір № LOK-KS-085, відповідно до якого позивачем ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 265 000 доларів США терміном до 03.09.2013 року, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язань щодо повернення чергової частини сими кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

22.07.2011 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2011 року ухвалено стягнути солідарно заборгованість з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LOK-KS-085 від 09 вересня 2008 року 406 921 дол. США; у рахунок погашення суми пені 205 74,56 грн.; у рахунок погашення суми штрафів 1652083,18 грн.

01.08.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист.

07.03.2014 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції Сідиком В.В. відкрито виконавче провадження.

25.03.2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу, у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути накладено стягнення.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України говорить, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, тобто, винесене рішення про стягнення заборгованості не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошових зобов`язань.

Згідно розрахунків позивача заборгованість за прострочення грошового зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № LOK-KS-085 від 09 вересня 2008 року за період після подання позовної заяви від 22.07.2011 року, з 23.07.2011 по 05.05.2020 року відповідач має заборгованість у розмірі 64289,53 доларів США, яка складається з наступного: 64289,53 доларів США - 3 % річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно дост. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК Україниі охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись у 2011 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2011 року.

З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3% річних від простроченої суми міститься в матеріалах справи та є обґрунтованим.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, враховуючи, ненадання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями, а також, те що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося зі зверненням до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, та з цього часу інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а також аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № LOK-KS-085 від 09 вересня 2008 року у розмірі 64289,53 доларів США, яка складається з 3 % річних від простроченої суми, що за курсом 26,97, відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2020 року, складає 1733888,62 гривні.

Позивачем понесені судові витрати, що становлять 20 000,00 судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви.

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

Відповідно до ст.ст. 258, 259, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість, яка складається з 3 % річних від простроченої суми, за період з 23.07.2011 року по 05.05.2020 року, у розмірі 64 289,53 доларів США, що за курсом 26,97, відповідно до службового розпорядження НБУ від 05.05.2020 року, складає 1733888,62 гривні за кредитним договором № LOK-KS-085 від 09.09.2008 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ: 14360570) витрати, понесені на оплату судового збору в розмірі 20 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023 року.