Рішення № 112360302, 13.07.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/985/23

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Пальчак Р. Р.,

представника позивача - Бєлкіна М.Л. , представника відповідачів - Здоровця С.В. , відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», іноземного підприємства «1+1 Продакшн», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», третя особа: громадська спілка «Українська асоціація футболу» про спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2023 року ОСОБА_4 в особі свого представника - адвоката Бєлкіна М.Л., звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 Продакшн», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ТОВ «1+1 Інтернет», третя особа: ГО «Українська асоціація футболу» про спростування недостовірної інформації.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_4 є президентом Громадської спілки «Українська асоціація футболу» (далі - УАФ або третя особа).

На youtube-каналі під назвою «ГРОШІ» було розміщено інформаційні матеріали, а саме:

1)ІНФОРМАЦІЯ_4 - «ІНФОРМАЦІЯ_9», далі по тексту «Інформаційний матеріал 1»;

2)ІНФОРМАЦІЯ_5 - «ІНФОРМАЦІЯ_10», далі по тексту «Інформаційний матеріал 2»;

3)ІНФОРМАЦІЯ_6 - «ІНФОРМАЦІЯ_11», далі по тексту «Інформаційний матеріал 3»;

4)ІНФОРМАЦІЯ_7 - «ІНФОРМАЦІЯ_12», далі по тексту «Інформаційний матеріал 4»;

5)ІНФОРМАЦІЯ_8 - «ІНФОРМАЦІЯ_13», далі по тексту «Інформаційний матеріал 5».

У твердженнях, які містяться в Інформаційних матеріалах, містяться звинувачення позивача у вчиненні злочинів, зокрема, в корупційних правопорушеннях, крадіжках, нецільовому використанні коштів.

Інформаційні матеріали містять категоричні твердження зокрема у формі звинувачення Позивача у злочинах, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України. Разом із тим, ОСОБА_4 не притягався до кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності за корупційні дії, отримання неправомірної вигоди, за махінації, крадіжки, нецільове використання коштів.

У позові зазначено, що кошти, які надсилають міжнародні інституції футбольні на рахунки УАФ, використовуються за призначенням. Позивач, ніколи не «давав» підряди Міноборони будь-яким особам. ОСОБА_4 не має ніякого відношення до «викрадення багатьох мільйонів», «мільйоннів хабарів». Інші твердження, наведені в Інформаційних матеріалах, які містять звинувачення в корупції, крадіжках, махінаціях, привласненні/освоюванні «бюджетного мільярду», в нецільовому використанні коштів, є недостовірними та порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача. Отже, твердження, які містяться в Інформаційних матеріалах, порушують презумпцію невинуватості.

Перед звернення до суду з позовом, позивачем проведено експертне дослідження Інформаційних матеріалів та тверджень, які в них містяться. За результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №15133 складно висновок, відповідно до якого експерт вказав, що є підстави стверджувати, що у наданих на дослідження текстових матеріалах міститься інформація негативного характеру щодо діяльності президента громадської спілки «Українська асоціація футболу» ОСОБА_4 .

Таким чином, представник позивача вказує, що поширена інформація має негативний характер щодо ОСОБА_4 , при цьому вона викладена саме у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, що порушує права позивача, а поширені недостовірні твердження підлягають спростуванню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, просив суд:

1. Визнати недостовірним та таким, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , твердження ОСОБА_3 , поширене в Інформаційному матеріалі 1, а саме: «Кошти, які надсилають міжнародні інституції футбольні на рахунки УАФ, дуже часто використовуються не за призначенням, як приклад, це закупівля відповідного оборудовання для так званого заводу по виготовленню синтетичного полотна для футбольних полів і майданчиків».

Перша позовна вимога заявлена Відповідачам: ОСОБА_3 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

2. Визнати недостовірним та таким, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , твердження поширене в Інформаційному матеріалі 1, а саме: «Виходить що асоціація, очолювана ОСОБА_4 , купує землю у людей, яким він дає підряди Міноборони, бо так уже склалося, що без голови бюджетного комітету керівника заступника керівника фракції БПП, розподіл грошей по програмі ОСОБА_6 з будівництва казарм навряд чи вийшов би».

Друга позовна вимога заявлена Відповідачам: ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

3. Визнати недостовірним та таким, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 твердження, поширені в Інформаційному матеріалі 2, а саме:

«Ось лише одна з багатьох, але вкрай показова махінація команди ОСОБА_4: махінація, яка була для нього просто святом».

«Розмах гуляння вражає. Втім, ще більше вражав розмах корупції у тогочасній федерації футболу, про яку ОСОБА_7 чомусь не розповідав».

Третя позовна вимога заявлена Відповідачам: ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

4. Визнати недостовірним та таким, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , твердження в Інформаційному матеріалі 3, а саме:

«Ці гроші - це кошти із прибутків ФФУ Продакшн, через яку прогнали бюджетні мільйони і, як бачимо, отримали неймовірно високу маржу, по суті, укравши кошти у кожного українця, бо в бюджет гроші потрапляють із наших гаманців».

Четверта позовна вимога заявлена Відповідачам: ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

5. Визнати недостовірним та таким, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 в Інформаційному матеріалі 4, а саме:

«Тут все явно краще облаштовано, ніж на місці, де мала б бути база національних збірних. Там, біля села Княжичі, як ми показували раніше, за ОСОБА_4 було вкрадено багато мільйонів. І замість футбольної бази там зараз пасуться корови».

П`ята позовна вимога заявлена Відповідачам: ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

6. Визнати недостовірними та такими, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 , твердження поширені в Інформаційному матеріалі 5, а саме:

«Їздили на так званий завод з виробництва кучерявої трави, через який освоювався бюджетний мільярд.

Отже, корупційні футбольні ділки отримали перші підозри тільки наприкінці 2022 року, при тому що відомо про ці злочини всім депутатам, що входили в тимчасову слідчу комісію, було ще з 2019 року, як мінімум».

Шоста позовна вимога заявлена Відповідачам: ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

7. Зобов`язати ОСОБА_3 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 , не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення відповідного відеоматеріалу на youtube-каналі «ГРОШІ» (ІНФОРМАЦІЯ_14), спростувати недостовірне твердження: «Кошти, які надсилають міжнародні інституції футбольні на рахунки УАФ, дуже часто використовуються не за призначенням, як приклад, це закупівля відповідного оборудовання для так званого заводу по виготовленню синтетичного полотна для футбольних полів і майданчиків».

Сьома позовна вимога заявлена Відповідачам: ОСОБА_3 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

8. Зобов`язати ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 , не пізніше семи днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення відповідного відеоматеріалу на youtube-каналі «ГРОШІ» (ІНФОРМАЦІЯ_14), спростувати недостовірні твердження, а саме:

«Виходить що асоціація, очолювана ОСОБА_4 , купує землю у людей, яким він дає підряди Міноборони, бо так уже склалося, що без голови бюджетного комітету керівника заступника керівника фракції БПП, розподіл грошей по програмі ОСОБА_6 з будівництва казарм навряд чи вийшов би».

«Ось лише одна з багатьох, але вкрай показова махінація команди ОСОБА_4: махінація, яка була для нього просто святом».

«Розмах гуляння вражає. Втім, ще більше вражав розмах корупції у тогочасній федерації футболу, про яку ОСОБА_7 чомусь не розповідав».

«Ці гроші - це кошти із прибутків ФФУ Продакшн, через яку прогнали бюджетні мільйони і, як бачимо, отримали неймовірно високу маржу, по суті, укравши кошти у кожного українця, бо в бюджет гроші потрапляють із наших гаманців».

«Тут все явно краще облаштовано, ніж на місці, де мала б бути база національних збірних. Там, біля села Княжичі, як ми показували раніше, за ОСОБА_4 було вкрадено багато мільйонів. І замість футбольної бази там зараз пасуться корови».

«Їздили на так званий завод з виробництва кучерявої трави, через який освоювався бюджетний мільярд».

«Отже, корупційні футбольні ділки отримали перші підозри тільки наприкінці 2022 року, при тому що відомо про ці злочини всім депутатам, що входили в тимчасову слідчу комісію, було ще з 2019 року, як мінімум».

Восьма позовна вимога заявлена Відповідачам: ОСОБА_3 , ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ», ОСОБА_5 .

9. Стягнути з Відповідачів - ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» судові витрати.

Ухвалою суду від 30 січня 20231 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01 березня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН» та ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» - адвокат Здоровець Сергій Вікторович просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (т.1 а.с. 107-238).

Відзив обґрунтований тим, що матеріали позовної заяви не містять, і не можуть містити, доказів того, що інформація поширене саме відповідачами, оскільки його клієнти не є власниками згаданого у позові youtube-каналу під назвою « Гроші ».

Події, які стали предметом журналістського розслідування, також розслідуються правоохоронними органами, а позивач є безпосереднім фігурантом таких кримінальних проваджень як керівник ГС «Українська асоціація футболу», а також підозрюваний. Отже, межі втручання у права Позивача шляхом розповсюдження інформації стосовно його публічної владної діяльності є набагато ширшими порівняно з пересічною особою, а тому журналісти як представники медіа-галузі здійснили цілком законний та обґрунтований внесок в обговорення та висвітлення суспільно важливої теми.

Щодо характеристики конкретної інформації, достовірність якої оспорюється в рамках даної справи, представник відповідачів вважає її за своїми семантико-текстуальними характеристиками такою, що не може бути спростована, позаяк є вираженням журналістами думок і поглядів з урахуванням отриманої в ході здійснення своїх професіональних правомочностей інформації.

Оспорювана інформація зводиться лише до висвітлення обставин, які мали, на думку журналістів, місце за часів зайняття позивачем посад Президента ФФУ (надалі УАФ), а також голови комітету Верховної ради України з питань бюджету та які є предметом розслідування в рамках численних кримінальних проваджень. На думку представника відповідачів неможливим є спростування обставин вчинення кримінальних проваджень, які є предметом розслідування правоохоронних органів. Також вважає необґрунтованим у цьому контексті й посилання позивача на порушення презумпції невинуватості, оскільки мова йде лише про версію журналістів, а не про констатування вчинення персонально позивачем кримінального правопорушення як про доконаний факт.

15 березня 2023 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача - адвокат Бєлкін М.Л. заначив, що, виходячи зі змісту відзиву, відповідачами не заперечується той факт, що Інформаційні матеріали, які розміщені в youtube-каналі «ГРОШІ», були виготовлені Іноземним підприємством «1+1 Продакшн» (його співробітниками), і останнє є власником авторських прав на відеоматеріали, які розміщені в youtube-каналі «ГРОШІ». Сам по собі факт визнання цього свідчить, що відповідачі поширили Інформаційні матеріали, тобто довели до відома хоча б одній особі (незалежно від того хто конкретно розмітив Інформаційні матеріали саме в youtube-каналі «ГРОШІ»).

Також заначено, що станом на момент розміщення Інформаційних матеріалів протягом останніх трьох років ОСОБА_4 не обіймав жодну із посад, передбачених п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», де визначено «національним публічним діячам», до яких належать фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років в Україні визначні публічні функції. Народним депутатом та головою комітету позивач перестав бути 29 серпня 2019 року, тож станом на дату розміщення Інформаційних матеріалів публічною особою ОСОБА_4 не був.

Ухвалою суду від 15 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Бєлкін М.Л. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН» та ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» - адвокат Здороцець С.В. просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому заявив про повну незгоду із заявленими позовними вимогами, просив у задоволенні позову відмовити та здійснювати розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи ГС «Українська асоціація футболу» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належим чином, про причини неявку суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_4 є президентом Громадської спілки «Українська асоціація футболу».

На youtube-каналі під назвою «ГРОШІ» було розміщено інформаційні матеріали, а саме:

1) ІНФОРМАЦІЯ_4 - «ІНФОРМАЦІЯ_9», далі по тексту «Інформаційний матеріал 1», в якому, зокрема, заначено: «Розслідування про "тренувальну базу, якої нема". Історія розпочалася у 2015 році, коли новим президентом Української асоціації футболу обирають ОСОБА_8 . Ще за кілька місяців новообраний президент УАФ стає народним депутатом, очолює бюджетний комітет Верховної Ради України й отримує доступ до державних коштів і програм. Поєднавши ці дві посади, футбольний чиновник і вже політик ОСОБА_7 обіцяє побудувати нову базу для футбольних збірних. За рік Федерація футболу України просить в УЄФА гроші на будівництво сучасної футбольної бази в селі Княжичі під Києвом, де вартість землі висока і, відповідно, вимагає великих бюджетів. У січні 2017-го року УАФ отримує цільовий грант від УЄФА у розмірі 4,5 млн євро на будівництво бази. Відповідно до документів, зведення бази мало стартувати у березні 2018 та у серпні 2020. Додатково УАФ запросила 2,5 млн євро від ФІФА. Ці кошти мали витратити на придбання землі під Києвом. Якщо подивитися на документи купівлі-продажу, то можна зрозуміти, що ціна була завищена в кілька разів. За документами, футбольна база мала бути побудована ще два роки тому. Сьогодні на місці, де вона мала б стояти, - росте трава і місцеві селяни випасають корів. Куди поділись майже 7 мільйонів євро від міжнародних асоціацій, залишається таємницею. УАФ та ОСОБА_7 на запити журналістів не відповідають. Натомість, кілька правоохоронних органів розслідують діяльність посадовців федерації і регулярно проводять обшуки у Будинку футболу»; «Кошти, які надсилають міжнародні інституції футбольні на рахунки УАФ, дуже часто використовуються не за призначенням, як приклад, це закупівля відповідного оборудовання для так званого заводу по виготовленню синтетичного полотна для футбольних полів і майданчиків.»

2) ІНФОРМАЦІЯ_5 - «ІНФОРМАЦІЯ_10», далі по тексту «Інформаційний матеріал 2», в якому, зокрема вказано: «Президент Української асоціації футболу ОСОБА_4 перетворив структуру на корупційну годівницю. Корупційна діяльність функціонерів УАФ досліджується в рамках безлічі кримінальних справ, епізодів у них - десятки, і кожен заслуговує на увагу громадськості та влади. Цього разу журналісти програми "Гроші" викривають вкрай показову махінацію команди президента ОСОБА_9 , пов`язану з фірмою "СпортІн" та багатомільйонними відкатами за будівництво стадіонів за державний рахунок. Хто, як, кому і скільки носив хабарі, і де у цій схемі особисто президент УАФ ОСОБА_4 ?»; « Голос за кадром: «Розмах гуляння вражає. Втім, ще більше вражав розмах корупції у тогочасній федерації футболу, про яку ОСОБА_7 чомусь не розповідав. Який відкат? Хто і як отримав з цього стадіону та багатьох інших на яких збагатився ОСОБА_4 з оточенням? І як вони це намагалися приховати від безлічі знімальних груп журналістів, які в різні роки намагалися викрити аферистів?»; «Голос за кадром: «До журналістів, зокрема, потрапила переписка працівників Федерації футболу України. Нагадаємо, так до 2019 називалась нинішня Українська асоціація футболу. Назви різні, але суть корупційної діяльності і президент - ті самі»; « Цитата ОСОБА_4 : « Я вместе с моими коллегами готов совместно розвивать наш футбол ». Голос за кадром «Файли з пошти спортивних функціонерів підтверджують мільйонні хабарі, які футбольні чиновники отримують з будівництва стадіонів зі штучним покриттям. Чи можливо таке без сприяння, а то й особистої участі ОСОБА_8 ?».

3) ІНФОРМАЦІЯ_6 - «ІНФОРМАЦІЯ_11», далі по тексту «Інформаційний матеріал 3», в якому висвітлено: «Нові шокуючі факти про корупцію в Українській асоціації футболу на чолі з ОСОБА_4 . Отримані журналістами програми розслідувань "Гроші" дані свідчать, що тільки на ангар для заводу команда ОСОБА_4 "злила" суму, еквівалентну вартості 40 спортивних майданчиків! Більше того, експерти взагалі піддають сумнівам той факт, що завод, на який витратили сотні державних мільйонів, взагалі коли-небудь по-справжньому працював: "Там були нитки, там були якісь привезені рулони, але ніхто не бачив, як виходить ця трава з під-верстата. Взагалі була версія, що там не робилась ніяка трава, а привозилась, а завод стояв як прикриття", - розповідає журналіст та громадський діяч ОСОБА_14 . Більше подробиць однієї з найприбутковіших афер українського футболу часів ОСОБА_8 - в розслідуванні. Станьте спонсором каналу, й ви отримаєте доступ до ексклюзивних бонусів. Детальніше: ІНФОРМАЦІЯ_3»; «Цих грошей, сплачених на рахунки ТОВ «БФ Склад», вистачило б на траву для понад двохсот футбольних майданчиків, навіть якщо рахувати дорого - по 10 євро за квадратний метр. Ці гроші - це кошти із прибутків ФФУ Продакшн, через яку прогнали бюджетні мільйони і, як бачимо, отримали неймовірно високу маржу, по суті, укравши кошти у кожного українця, бо в бюджет гроші потрапляють із наших гаманців».

4) ІНФОРМАЦІЯ_7 - «Як у корупційному лігві: в якій розкоші живе президент УАФ ОСОБА_4 », далі по тексту «Інформаційний матеріал 4», в якому зазначено: «Будинок за 5 мільйонів доларів, розкішний пляж на державній ділянці, позолочені меблі та одяг на сотні тисяч доларів. Розслідувачі завітали до садового товариства "Олена" у Хотянівці, на території якого розташований будинок, де мешкає ОСОБА_7 і де нещодавно відбулися обшуки, які сам ОСОБА_4 заперечував. Охорона журналістів не впустила. Втім, у розпорядження редакції потрапило відео того самого обшуку, який таки відбувся у межах однієї з багатьох карних справ про корупцію ФФУ (нині УАФ). Після перегляду відео стало зрозуміло, чому головний футбольний «чиновник» країни приховував факт обшуків. Станьте спонсором каналу, і ви отримаєте доступ до ексклюзивних бонусів. Докладніше: ІНФОРМАЦІЯ_3 #ГРОШИ #ГРОШІ»; «Натомість у ОСОБА_4 є свій розкішний пляж: на державній землі. Тут все явно краще облаштовано, ніж на місці, де мала б бути база національних збірних. Там, біля села Княжичі, як ми показували раніше, за ОСОБА_4 було вкрадено багато мільйонів. І замість футбольної бази там зараз пасуться корови. Ось так: загнати вітчизняний футбол у глухий кут, сплюндрувати корупцією його імідж і майбутнє, а самому релаксувати в розкоші, яку, - і за цим ми теж прослідкуємо, - мають перевіряти спеціалісти Національного агентства із запобігання корупції та Генеральної прокуратури, а не заплющувати очі».

5) ІНФОРМАЦІЯ_8 - «ІНФОРМАЦІЯ_13», далі по тексту «Інформаційний матеріал 5», в якому зазначено: «Про нахабні оборудки з футбольними грошима, які ОСОБА_7 провертав сам і руками своїх підлеглих у ФФУ/УАФ, народні депутати України та правоохоронці давно знали в подробицях. Адже у Верховній Раді була створена Тимчасова слідча комісія з питань футбольної корупції. І її висновки однозначно вказували на пряму причетність ОСОБА_8 до багатомільйонних крадіжок і легалізації мільйонів євро. Втім фінальний звіт ТСК підчистили та значно скоротили і... досі не проголосували у Раді. Кому за це і як міг "віддячити" тимчасово врятований від покарання президент УАФ ОСОБА_4 ? Про це в розслідування програми "Гроші". #Гроші # ОСОБА_4 »; «Голос за кадром: «Цікаво що більшість з оприлюднених у наших попередніх розслідувань фактів корупції була добре відома широкому колу нардепів та правоохоронців ще кілька років тому»; «Голос за кадром: «У комітетах місяцями вивчали всі документи ФФУ УАФ». ОСОБА_15 : «Робота була проведена велика тимчасовою слідчою комісією, обсяг - це декілька томів»; «Голос за кадром: «Викликали журналістів, які у подробицях розповідали про корупцію у федерації футболу». ОСОБА_14 : «На момент розподілення бюджетних коштів на будівництво цих майданчиків зі штучним покриттям, президент, чинний президент федерації футболу ОСОБА_7 , він одночасно був головою бюджетного комітету, що, на мою думку, є вже конфліктом інтересів»; «Голос за кадром: «Запрошували іноземців, які надавали свідчення та докази розкрадання футбольних грошей»; "Голос за кадром: «Їздили на так званий завод з виробництва кучерявої трави, через який освоювався бюджетний мільярд»; «Голос за кадром: «Підозри цим двом оголосили 18 жовтня 2022 року, а за місяць, 23 листопада, свою підозру нарешті отримав і керівник Української асоціації футболу, - раніше завдяки політичним зв`язкам недосяжний, - ОСОБА_4 . Його тепер офіційно звинувачують у заволодінні одним мільйоном доларів під час купівлі обладнання для заводу через арабський офшор, про що ми детально розповідали в одному з наших розслідувань. Отже, корупційні футбольні ділки отримали перші підозри тільки наприкінці 2022 року, при тому що відомо про ці злочини всім депутатам, що входили в тимчасову слідчу комісію, було ще з 2019 року, як мінімум».

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і право вимагати будь-якої інформації, а також право вимагати відшкодування матеріального і морального збитку, заподіяного використовуванням і розповсюдженням такої недостовірної інформації.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Як передбачено в статті 10 Конвенції, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена.

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Висвітлення журналістами інформації щодо можливого розкрадання бюджетних коштів має значний суспільний інтерес.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів. Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19 (провадження № 61-9893св20) зазначено, що за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не потрібно передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для цього.

ЄСПЛ у справі «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України» (рішення ЄСПЛ від 05 травня 2011 року, заява № 33014/05) зауважив, що «публікація була дослівним відтворенням матеріалу, завантаженого із загальнодоступної Інтернет-газети. Вона містила посилання на джерело матеріалу та коментарі редакції, в яких вона формально дистанціювалася від змісту матеріалу. Українське законодавство, зокрема Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу, опублікованого у пресі. Суд звертає увагу на те, що це положення у загальному плані відповідає його підходу до свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими. Проте відповідно до позиції національних судів такий імунітет журналістів не поширюється на відтворення матеріалу з Інтернет-джерел, які не зареєстровані згідно із Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

У Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція) зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Відповідно до статей 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи (далі - Декларація), політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується.

Разом з цим у таких справах, як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), у яких ішлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Суд зауважує, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій.

Повідомлення новин, заснованих на інтерв`ю або відтворення висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» (980_247); рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» від 25 червня 1992 року, Series A, no. 239; рішення у справі «Джерсільд проти Данії»).

Отже, ЄСПЛ вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії зумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Інформація про неправомірну діяльність посадових осіб, в тому числі про корупційні діяння, за практикою ЄСПЛ, становить публічний інтерес, а тому притягнення до відповідальності за поширення такої інформації порушує статтю 10 Конвенції (п.43 рішення у справі «Надтока проти росії», п.62, п.71 рішення у справі «Морар проти Румунії», п.68 рішення «Аксель Шпрінгер проти Німеччини (№2)», п.52 рішення у справі «Оjala and Еtukeno Оy проти Фінляндії»).

Свобода вираження вважається основоположною гарантією в усіх інструментах стосовно людських прав. Зокрема, у справі «Handyside v. The United Kingdom» (Заява №5493/72) ЄСПЛ дійшов до висновку про те, що «свобода вираження становить одну з найістотніших підвалин демократичного суспільства, є однією із засадничих умов для його прогресу та для розвитку кожної людини».

Держава захищає право журналіста на самостійний вибір стилю викладення матеріалу та вважає, що журналістська свобода забезпечує можливість певною мірою застосовувати перебільшення чи навіть провокацію (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії 1997 р.»).

Висновки суду.

Щодо Інформаційного матеріалу 1, зокрема, інформації «Кошти, які надсилають міжнародні інституції футбольні на рахунки УАФ, дуже часто використовуються не за призначенням, як приклад, це закупівля відповідного оборудовання для так званого заводу по виготовленню синтетичного полотна для футбольних полів і майданчиків.», суд зазначає, що вказана інформація проголошена президентом ГС «Асоціація футболу м. Києва», яка визнана потерпілим у одному із кримінальних проваджень (за фактом заволодіння коштами УАФ в особливо великих розмірах шляхом направлення компанії-агенту "Newport Management LTD" розпоряджень УАФ про перерахування грошових коштів, попередня кваліфікація за ч. 5 ст. 191 КК України) та є безособовою по відношенню до позивача. Фактологічною базою для поширення таких оціночних суджень, при цьому, є кримінальне провадження за фактом закупівлі обладнання для будівництва заводу із виготовлення штучного покриття для футбольних майданчиків, в якому посадовці Української асоціації футболу (у т.ч. підозрюваний Позивач, за версією слідства) заволоділи 26,5 млн грн. Слід зазначити, що за вказаним кримінальним провадженням Печерським районним судом м. Києва 29.11.2022 ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід в якості тримання під вартою з альтернативою внесення застави (яка була згодом внесена), а підозра була визнана судом обґрунтованою.

Щодо зазначення у Інформаційному матеріал 1 висловлювання «Виходить що асоціація, очолювана ОСОБА_4 , купує землю у людей, яким він дає підряди Міноборони, бо так вже склалося, що без голови бюджетного комітету керівника заступника керівника фракції БПП, розподіл грошей по програмі ОСОБА_6 з будівництва казарм навряд чи вийшов б», такі слова як: «виходить», «бо так вже склалося», «навряд чи», свідчать про оціночність озвучених суджень, за своєю суттю полягають в суб`єктивній оцінці журналістами подій, які стали предметом відповідного розслідування.

В інформаційному матеріалі 2 зазначається, що діяльність функціонерів УАФ досліджується в кримінальних справа та викладене дає зрозуміти незалежному спостерігачу, що мова йде лише про справи, які перебувають на стадії досудового розслідування і вироків про винуватість тієї або іншої особи наразі немає. Інформація є вираженням своїх поглядів на отриману журналістами інформацію щодо кримінальних проваджень.

Щодо фрази «Тут все явно краще облаштовано, ніж на місці, де мала б бути база національних збірних. Там, біля села Княжичі, як ми показували раніше, за ОСОБА_4 було вкрадено багато мільйонів. І замість футбольної бази там зараз пасуться корови», то така не містить звинувачення позивача у вчиненні злочину, при цьому, йде мова про те, що гроші за оцінкою журналістів «було вкрадено» у той час, коли позивач очолював ФФУ (згодом УАФ), що підтверджується відкритими кримінальними провадженнями.

Щодо висловлення «Їздили на так званий завод з виробництва кучерявої трави, через який освоювася бюджетний мільярд. Отже, корупційні футбольні ділки отримали перші підозри тільки наприкінці 2022 року, при тому що відомо про ці злочини всім депутатам, що входили в тимчасову слідчу комісію, було ще з 2019 року, як мінімум», вбачається, що дана інформація не порушує презумпцію невинуватості, оскільки мова йде лише про оголошення ОСОБА_4 підозри, що є достовірним та загальновідомим фактом.

Суд визнає, що поширена журналістами інформація могла занепокоїти позивача, а форма її викладу могла бути розцінена ним як дошкульна та провокативна.

Однак незважаючи на форму викладу, по своїй суті поширена інформація є власною оцінкою (інтерпретацією) журналістами певних подій та отриманих ними відомостей, не містить фактичних тверджень про вчинення позивачем правопорушень, а спрямована на привернення уваги громадськості до питань державних закупівель та дає можливість глядачу самостійно проаналізувати відомості, отримані журналістами.

Значний суспільний інтерес пояснюється тим, що інформація стосується ОСОБА_4 як публічної особи, президента Асоціації футболу України та подій, які розверталися за часів, коли позивач був народним депутатом Верховної ради України та заступником голови фракції, головою комітету Верховної ради України з питань бюджету.

Суд дійшов висновку про те, що Інформаційні матеріали, які є предметом судового розгляду, містять роздуми авторів статті відносно певних дій в частині використання бюджетних коштів, що є свободою вираження поглядів і є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, враховуючи статус позивача ОСОБА_4 та зміст оскаржуваної інформації, вважає, що сторона позивача не довела, що інформація поширена відповідачами, була спрямована на приниження його честі, гідності та ділової репутації, оскільки така інформація носить характер критики публічної особи, межа допустимої критики якої є значно ширшою ніж окремої пересічної особи.

Щодо меж допустимої критики публічних осіб, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020р. у справі № 607/2775/17 виклав правову позицію, відповідно до якої, за положеннями ст. 29 Закону України «Про інформацію» суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

При цьому суспільство також має право на отримання інформації яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та публічних осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Щодо висновку експерта, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом критично оцінюється вказаний висновок, що оскаржувана інформація є фактичними твердженнями, оскільки зазначений висновок експерта не враховує правові позиції (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), які висловленні в рішенні Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), враховуючи те, що відповідачем висловлені оціночні судження роботи позивача саме як публічної особи.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідачів ТОВ «ТРК «Студія 1+1», ІП «1+1 ПРОДАКШН» та ТОВ «1+1 ІНТЕРНЕТ» - адвокат Здороцець С.В. просив стягнути з позивача на користь ТОВ «ТРК «Студія 1+1» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн та на користь ТОВ «1+1 Інтернет» у розмірі 50 000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено повністю, понесені відповідачами витрати пов`язані з наданням правничої допомоги мають бути стягнуті з позивача по справі.

Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником відповідачів часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з позивача на користь відповідачів ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та ТОВ «1+1 Інтернет» витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі по 15 000,00 грн, а тому заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 137, 141 ЦПК України, ст.ст. 277, 278, 299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», іноземного підприємства «1+1 Продакшн», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет», третя особа: громадська спілка «Українська асоціація футболу» про спростування недостовірної інформації - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (ЄДРПОУ: 23729809, адреса: вул. Кирилівська, 23, м. Київ) витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» (ЄДРПОУ: 37726069, адреса: вул. Кирилівська, 23, м. Київ) витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 липня 2023 року.

Суддя М. М. Головчак