Ухвала суду № 112354314, 18.07.2023, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3738/23

Провадження № 1-кс/210/1743/23

"18" липня 2023 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12023041710000804 від 16.07.2023 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий шлях Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, освіта професійно-технічна, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшло клопотання слідчого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .

Необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування встановлено, що 16.07.2023 року приблизно о 01:30 годині біля під`їзду №3 будинку АДРЕСА_2 знаходилися ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з двома невідомими слідству чоловіками. В цей час повз них проходив неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин сталася словесна сварка та бійка, під час якої останній втік до будинку АДРЕСА_3 , а саме до вітчима ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в квартирі АДРЕСА_4 . При цьому неповнолітній ОСОБА_9 розповів ОСОБА_7 про те, що його побили невідомі. В свою чергу ОСОБА_8 погнався за ОСОБА_9 , однак забігти за останнім до під`їзду не встиг і залишився у дворі будинків

АДРЕСА_5 невідомих осіб у відношенні неповнолітнього ОСОБА_9 обурила ОСОБА_7 , викликавши у нього до них гостру неприязнь та намір на заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, не переслідуючи мети спричинення смерті.

Діючи з цією метою, ОСОБА_7 16.07.2023 року приблизно о 01:40 годині, прослідував з своєї квартири до ділянки місцевості, розташованої у дворі будинків АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 , де побачив ОСОБА_8 , в якого запитав, чи це він побив його неповнолітнього пасинка, і ОСОБА_8 відповів, що так це у нього виник конфлікт з невідомим хлопцем.

Відразу ж після цього, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та бажаючи настання саме таких наслідків, наніс декілька ударів кулаками ОСОБА_8 по голові та тулубу. Від вказаних ударів останній не втримався на ногах і впав на асфальтну поверхню.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , стоячи біля ОСОБА_8 наніс йому взутою ногою декілька ударів в ділянку тулубу та кінцівок, після чого досягнувши злочинного результату, припинив свої протиправні дії, та з місця вчинення злочину пішов.

Своїми протиправними діями, спрямованими на спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 навмисне заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритої травми грудної клітини, численних переломів ребер, пневмоторакс, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Під час досудового розслідування встановлено достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками «умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння».

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с Новий шлях Криворізького району Дніпропетровської області, українець, громадянин України, який офіційно не працевлаштований, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, освіта професійно-технічна, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, про що йому було повідомлено 16.07.2023 на підставі зібраних доказів у даному кримінальному провадженні.

16.07.2023 року о 09:00 годині ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

В ході проведення досудового розслідування органом досудового розслідування зібрано сукупність належних і достатніх доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, що є підставою для обґрунтованої підозри, а саме: оглядом місця події, показаннями потерпілого ОСОБА_8 , показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оглядом відеозапису, речовими доказами, медичною довідкою.

В зв`язку із чим, 16.07.2023 ОСОБА_7 обґрунтовано повідомлено про підозру у відповідності вимогам ст.ст. 276, 277, 278 КПК України, у вчиненні останнім вищезазначеного кримінального правопорушення.

Вказує, що викладені у клопотанні обставини злочинної діяльності ОСОБА_7 мають правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч. 1 ст. 121 КК України, за ознаками «умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння», за класифікацією злочинів є тяжким та санкція у разі притягнення винного до кримінальної відповідальності законодавець встановив лише позбавлення волі від 5 до 8 років.

Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце до теперішнього часу.

Обставинами, які підтверджують зазначені ризики є те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.

Обставинами, що підтверджують наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підозрюваного ОСОБА_7 , є те, що останній вчинив кримінальне правопорушення в сфері проти життя та здоров`я особи, яке згідно ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі, що збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. В свою чергу втеча підозрюваного ОСОБА_7 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому розслідуванню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляді згідно розумних строків КПК.

В ході досудового розслідування не встановлено наявності у підозрюваного ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків, не надходили ніякі заяви та клопотання, щодо ствердження таких обставин. Щодо наявності факту працевлаштування, стороною захисту не підтверджено маючі право передбачене у ч. 3 ст. 42 КПК України. Даних про обмеження права стороні захисту в наданні таких доказів в ході досудового розслідування не встановлено.

Також враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_7 може продовжити свою злочинну діяльність, і в подальшому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вважаю, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_7 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить практиці Європейського суду з прав людини в аспекті його застосування.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, наведені ризики та обставини, що свідчать про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, а тому просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 60 днів.

Слідчий та прокурор, кожен окремо, у судовому засіданні підтримали клопотання, з мотивів викладених у ньому. Вважають, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є доцільним та забезпечить неупереджене дослідження всіх обставин кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, що має суттєве значення як під час досудового розслідування так і під час подальшого судового розгляду.

Підозрюваний ОСОБА_7 розкаюється, просить дати йому останній шанс та не обирати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисники підозрюваного - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, заперечували щодо задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ відділення поліції №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування №12023041710000804 від 16.07.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

16 липня 2023 року, в рамках кримінального провадження №12023041710000804, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Повідомлення про підозру вручене ОСОБА_7 особисто під підпис.

Того ж дня, о 09:00 годині ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, що вбачається з протоколу затримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з пунктом 9 частини 2 статті 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Доводи сторони захисту в цій частині щодо необґрунтованості підозри слідчий суддя не бере до уваги, оскільки на даній стадії слідчий суддя не вирішує питання, які вирішуються судом під час судового розгляду.

Таку ж позицію виклав Європейський суд з прав людини у рішенні „Мюррей проти Сполученого Королівства", у якому зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу. Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати „обґрунтованим", залежить від усіх обставин справи, про що зазначено у рішенні «Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії" Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, який ніде не працює, офіційно не працевлаштований, постійного місця роботи не має, а з цього не має постійного джерела доходів, тому ОСОБА_7 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також слідчий суддя враховує вік підозрюваної особи, стан його здоров`я, сімейний стан, міцність соціальних зв`язків.

Виходячи з тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння …, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначено у клопотанні та наведено прокурором та слідчим у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України" крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Виходячи з інкримінованого ОСОБА_7 злочину, з урахуванням даних про його особу, при вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує його суспільну небезпеку, шкідливість неправомірної поведінки для суспільства, усвідомлення її підозрюваною особою.

В ході розгляду клопотання підозрюваним та його захисниками не надано слідчому судді доказів в обґрунтування доводів про відсутність у підозрюваного ОСОБА_7 наміру вчинити дії, направлені на переховування від органу досудового розслідування та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення злочину, який кваліфікується за ч. 1 ст. 121 КК України, дані стосовно особи та враховує його соціальні зв`язки за місцем проживання, тяжкість інкримінованого йому злочину.

Відповідно до п. 35 рішення Європейського суду по правам людини від 26.06.1991 р., у справі «Летельє проти Франції», національні судові органи повинні у першу чергу слідкувати за тим, щоб в кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. З цією метою вони повинні приймати до уваги всі обставини, які мають значення для з`ясування, чи мається суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовував відступлення від принципу поваги до особистої свободи.

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів розслідування й суду, оскільки протягом розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри та наявність обставин, передбачених п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри, яка пред`явлена ОСОБА_7 станом на момент розгляду клопотання не спростована.

На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом "обґрунтованої підозри") для застосування щодо неї запобіжного заходу.

За викладених обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи те, що в діях підозрюваного ОСОБА_7 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який є тяжким злочином, який карається позбавленням волі, прокурором в судовому засіданні доведено вагомі докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, достатні підстави вважати, що у діях та поведінці підозрюваного існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від слідства, а в подальшому і від суду, та з метою запобіганням цим спробам, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, відносно останнього, слідчий суддя вважає, що підозрюваному ОСОБА_7 доцільно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Крім того, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Підстав для визначення ОСОБА_7 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту за доводами сторони захисту слідчий суддя не вбачає, як і підстав для визначення йому альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з огляду на положення п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, оскільки останній підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства.

Крім того, виходячи з вимог ст. 115 КПК України, строк дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 слід обчислювати з моменту затримання останнього, тобто з 16 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року включно, у відповідності до ч. 1 ст. 219 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись вимогами ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження №12023041710000804 від 16.07.2023 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з 16 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Строк дії ухвали 60 днів.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 18 липня 2023 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1