Рішення № 112353931, 17.04.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/383/23

Провадження № 2/752/3477/23

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 квітня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Сітайла В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва -

в с т а н о в и в:

У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Дунь В.В., звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СБ ЛТД» був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири та договір про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/2С-К143, відповідно до яких відповідач зобов`язується передати (укласти основний договір) протягом 4-го кварталу 2016 року позивачу у власність окрему квартиру АДРЕСА_1 , а позивач зобов`язалася сплатити її вартість в розмірі 540960 грн.. 18 липня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до якої сума оплати за Попереднім договором купівлі-продажу квартири збільшувалася до 549360 грн., які позивач сплатила 21 липня 2016 року. Згідно Акту огляду та приймання-передачі об`єкта нерухомості (квартири) від 24 жовтня 2016 року було уточнено реквізити даної квартири, а саме: квартира № 266 , площею 32,70 кв. м. Відповідач не виконав свої зобов`язання перед позивачем, у власність вказане майно не передав (не уклав Основний договір купівлі-продажу квартири), та й взагалі вказаний будинок до даного часу не введений у експлуатацію. 17 квітня 2019 року позивач одружилася, змінивши прізвище з « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 ». Із засобів масової інформації їй стало відомо, що будівництво житлового комплексу за вказаною адресою зупинено в зв`язку з самовільним будівництвом комплексу за відсутності дозвільних документів на будівництво, відкрито кримінальне провадження.

Позивач просить суд визнати за нею майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на вищевказану квартиру.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 11 січня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 23-24). Відповідачу наданий строк для надання відзиву.

В судовому засіданні сторони відсутні, про час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог законодавства.

Позивач та її представник про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

З аналізу частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України випливає, що попередній договір не є майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплату тощо, з такого договору виникає єдине спільне для сторін зобов`язання - укласти в майбутньому договір на узгоджених ними умовах.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 29 січня 2016 року між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Попередній договір договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баченко К.О., за реєстровим номером 90, відповідно до якого відповідач зобов`язувався передати протягом IV-го кварталу 2016 року позивачу у власність окрему квартиру АДРЕСА_1 , ЖК «Олімпійське містечко», будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:414:0005, право на спорудження якого виникло у ТОВ «СБ ЛТД» на підставі договору № 18/10/13 про часткову участь у будівництві та передачу функцій замовника від 18 жовтня 2013 року, укладеного між ТОВ «ТЕХЕНЕРГО» і ТОВ «СБ ЛТД» та договору оренди земельної ділянки від 15 листопада 2007 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державного реєстру договорів № 79-6-00558 від 16.11.2007, а позивач зобов`язується прийняти у власність об`єкт та належним чином сплатити його вартість (а.с. 4-7).

Відповідно до пункту 1.4. Попереднього договору, плановий строк введення в експлуатацію будинку - ІІ (другий) квартал 2016 року.

Згідно п.п 1.4.1 попереднього договору, сторони зобов`язуються укласти основний договір купівлі-продажу протягом IV кварталу 2016 року, але в будь-якому разі не раніше отримання ТОВ «СБ ЛТД» правовстановлюючих документів на об`єкт та надання Державною реєстраційною службою України та/або відповідними державними органами документів, що є необхідними для належного укладення та нотаріального посвідчення основного договору та з урахуванням вимог пункту 5.2 розділу 5 Попереднього договору.

Сторони погодили, що Основний договір може бути укладений виключно у разі оплати ОСОБА_1 повної суми грошових коштів, що передбачена пунктом 2.2., 2.3. розділу 2 Попереднього договору (п. 5.2).

На забезпечення виконання зобов`язань за Попереднім договором, 29 січня 2016 року між ТОВ «СБ ЛТД» та ОСОБА_1 укладено Договір про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/2С-К143 з метою підтвердження зобов`язань, що виникли у сторін згідно з попереднім договором, укладеним 29 січня 2016 року, щодо укладення та виконання договору купівлі-продажу (Основного договору), та забезпечення виконання таких зобов`язань, ОСОБА_1 сплачує на користь ТОВ «СБ ЛТД» суму грошових коштів, розмір, порядок та умови сплати якої встановлюються розділом 2 цього Договору. Вказана сума коштів, після її належної сплати ОСОБА_1 за даним договором, зарахована до платежів за Основним договором у момент укладання такого Основного договору (а.с. 8-11).

18 липня 2016 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/2С-К143 від 29 січня 2016 року, відповідно до якої сторони дійшли спільної згоди змінити п.п. 2.2.1, п.п. 2.2. статті 2 Договору, виклавши їх в наступній редакції:

п. 2.2.1. ОСОБА_1 зобов`язується у строк до 29 липня 2016 року включно, сплатити ТОВ «СБ ЛТД» грошові кошти в розмірі 549360 гривень, в т.ч. ПДВ - 91560 грн. (32,7 кв. м за ціною 16800 грн., в т.ч. ПДВ - 2800 грн.);

п.2.2.1.1 грошові кошти в розмірі 540960 грн., в т. ч. ПДВ 20% - 90160 грн. ОСОБА_1 сплачує ТОВ «СБ ЛТД» у строк до 1 лютого 2016 року включно;

п 2.3 сума коштів встановлена сторонами у пункті 2.2.1 ст. 2 цього договору є остаточною та не підлягає зміні у разі її сплати ОСОБА_1 в повному обсязі до 29 липня 2016 року включно.

24 жовтня 2016 року було укладено Додаток № 1 до договору про забезпечення виконання зобов`язань № ОМ/2С-К143 від 29 січня 2016 року, а саме акт огляду та приймання - передачі об`єкта нерухомості (квартири), про те, що квартира АДРЕСА_3 ЖК «Олімпійське містечко», загальна площа 32,70 кв. м, яка передається інвестору на підставі договору про забезпечення виконання зобов`язань від 29 січня 2016 року відповідає умовам згаданого вище договору; зауважень та претензій щодо стану об`єкту будівництва у сторін немає (а.с. 15).

Судом встановлено, що станом на 10 січня 2023 року ТОВ «СБ ЛТД» свої зобов`язання по договору не виконав, будівництво об`єкту нерухомості в термін не закінчив, будинок АДРЕСА_1 в експлуатацію не ввів та доказів зворотнього суду не надав.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що нею сплачено 100% вартості квартири до завершення будівництва об`єкту нерухомого майна, в якому знаходиться квартира, та прийняття його до експлуатації, відтак їй належать майнові права на цю квартиру.

17 квітня 2019 року після одруження позивачу було змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 16).

Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правил ст. ст. 177, 190 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага; майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року№18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україна», а саме ст. 3 визначено поняття «майнових прав» як будь-яких прав, пов`язаних з майном, відмінних від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов`язань позивач сумлінно сплатила відповідачу-549360 грн 00 коп., що становить 100 % загальної вартості квартири.

Факт здійснення нею оплат передбачених Попереднім договором, Договором про забезпечення та додатковою угодою підтверджується копіями квитанцій: від 1 лютого 2016 року на суму 540970 грн. та від 21 липня 2016 року на суму 8400 грн., які були перераховані на поточний рахунок відповідача (а.с. 13, 14).

Отже, оскільки позивачем виконано зобов`язання щодо оплати 100 % вартості квартири АДРЕСА_3 , який на теперішній час не прийнятий до експлуатації, тому відповідно позивач має 100 % майнових прав на вказаний об`єкт.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином права позивача підлягають захисту шляхом визнання майнових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

Європейським судом з прав людини, зокрема у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та 1075/16), закріплено поняття та принцип «Легітимних очікувань».

Відповідно до положень статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «ЄКПЛ») до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше «правомірного очікування» ефективного отримання майнового права.

Так відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини переважне право на придбання нерухомого майна залежить від волі продавця продати. Оскільки покупець не може змусити продавця здійснити продаж, таке переважне право не є майном у розумінні ЄКПЛ та не підлягає захисту. Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить «правомірні очікування», має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що «правомірне очікування» має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.

З викладеного випливає, що саме право очікування в контексті застосування ЄКПЛ має захищатися як майно («existing possession»), оскільки судова практика вже визнала його майном у національному контексті та надає йому захист, тобто визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва за умови належного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань з оплати грошових коштів, що зараховуються як плата за квартиру, являється належним способом захисту прав майбутнього покупця.

Враховуючи викладене, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також приймаючи до уваги те, що позивачем надано суду достатні та переконливі докази, які в своїй сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги, та стороною відповідача останні не спростовані, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «СБ ЛТД» на користь позивача слід стягнути судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 189-200, 209-246, 265, 268, 273, 352, 354-356 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) майнове право (у тому числі право на отримання в натурі та оформлення у власність після завершення будівництва) на об`єкт інвестування - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , загальна площа 32,70 кв.м, поверх 13, секція 2, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:414:0005.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» (код ЄДРПОУ 38918953, місце знаходження: 03083, м. Київ, просп. Науки, 50) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5493 (п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк