Рішення № 112344758, 07.07.2023, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 619/4074/21

Провадження № 2/535/472/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2023 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Мальцева С.О.,

секретар судового засідання - Кашубі Ю.С.

розглянувши у судовому засіданні в смт. Котельва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

У С Т А Н О В И В:

13.08.2021 року Акціонерне Товариство КБ «Приват Банк» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість кредитором спадкодавця за кредитним договором про надання банківських послуг від 27.09.2010 року у розмірі 6 739, 01 грн.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської області.

Відповідно до частини 7 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідне рішення є підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 13.01.2023 року справа № 619/4074/21 провадження № 2/535/472/23 передана головуючому судді Мальцеву С.О.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 16 лютого 2023 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.

Представник позивача Балагурак В.В., яка діє на підставі довіреності від 24.11.2020 року (а.с. 65), в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку. Представник позивача в позовній заяві просить суд розгляд справи провести без їхньої участі, зазначивши що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку. Виклик відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, згідно вимог ч. 11 ст.128 ЦПК України (а.с. 144).

Клопотань, заперечень чи заяви про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на адресу Котелевського районного суду Полтавської області не надходило.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши норми цивільного права, які регулюють дані правовідносини приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства КБ «Приват Банк» необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлені факти та відповідні правовідносини:

Акціонерне товариство КБ «Приватбанк» має статус юридичної особи і входить до банківської системи України, що підтверджується світлокопіями статуту, копією банківської ліцензії та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 64, 66-69).

Відповідно до п. 1.7. Статуту Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» .

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву б/н від 27.09.2010 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як вбачається з Заяви б/н від 27.09.2010 року (а.с.19 на звороті), ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що дана Заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить її підпис у Заяві. ОСОБА_3 ознайомився та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банка, які їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Визнання угоди є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів.

У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору ОСОБА_3 зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконував.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть від 10.10.2016 року (а.с 88).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 608,1218,1219 ЦК України, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

На виконання вимог зазначених норм, позивачем 16.11.2020 року була направлена претензія кредитора до Дергачівської державної нотаріальної контори (а.с 54-60).

25.11.2020 року позивачем отримано відповідь Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області, згідно якої спадкоємці після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини та відмову від спадщини до нотаріальної контори зверталися та спадкова справа була заведена на підставі претензії кредитора (а.с. 87-91).

В ході розгляду справи судом було встановлено , що згідно наданої копії спадкової справи № 144/2016 після померлого ОСОБА_3 , та зокрема заяви приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу від 10.10.2016 року наданої ОСОБА_1 - ОСОБА_1 , як син померлого є спадкоємцем та подав заяву про прийняття спадщини. Проте , ОСОБА_4 , дружина померлого, яка є також спадкоємицею після померлого ОСОБА_3 , подала заяву про відмову від спадщини (а.с. 86-91).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч.3,4 ст.1268, ст.1269 ЦК України. Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третястатті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

У абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 зазначено наступне. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України єправом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника.

Позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , оскільки у спадковій справі заяви про вступ у спадщину не мається, проте Позивач у позовній заяві посилається на те, що ОСОБА_2 за життя був зареєстрований за однією адресою з ОСОБА_3 , однак доказів фактичного проживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Щодо іншого відповідача - ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_3 та прийняв спадщину після його смерті шляхом подачі заяви про прийняття спадщини, то судом встановлено що позивачем взагалі не надано доказів на підтвердження наявності будь-якого майна у позичальника ОСОБА_3 , яке було успадковане та його загальної вартості.

АТ КБ «Приватбанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Будь-які інформаційні довідки про нерухоме майно, що належали безпосередньо спадкодавцю в матеріалах даної справи відсутні.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, а у випадку неможливості надати такі докази - заявити клопотання про їх витребування, однак з дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України, чого зроблено не було.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач отримав спадкове майно після смерті позичальника, його вартість, в межах якої зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, відсутні підстави до задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги позивача - Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідачів на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 10,12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , т.ст. 3, 526-527, 530, 599, 625, 651, 652, 1054, 1268, 1270, 1282, 1296-1297 ЦК України, суд,-

УХВАЛ И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відмовити повністю.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1ст.141 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (місце знаходження: 01001 м. Київ вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570).

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.О. Мальцев