Рішення № 112343955, 21.07.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/598/23 Господарський суд Чернігівської області у складі Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Фізична особа-підприємець Коритний Олексій Григорович,

ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс»,

код ЄДРПОУ 38402284, вул. Зарічна, 3А, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600

Предмет спору: про стягнення 359 827,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Коритний Олексій Григорович звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» про стягнення 359 827,00 грн заборгованості, з якої 231 400,00 грн боргу з орендної плати та 128 427,00 грн пені.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 01.05.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 01.05.2023 від позивача 17.05.2023 надійшло клопотання, у якому зазначені: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. До клопотання додані докази направлення відповідачу доданих до позовної заяви документів.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/58/23 від 18.05.2023 на підставі п. 6 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 та у зв`язку з терміновою відпусткою судді Ноувен М. П. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/598/23.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Чернігівської області для розгляду справи визначено суддю Шморгуна В.В.

23.05.2023 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяви із обґрунтуванням своїх заперечень щодо такого розгляду.

Також ухвалою від 23.05.2023 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 23.05.2023 відповідач отримав 30.05.2023.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є 05.06.2023, а відзиву на позов 14.06.2023.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 від 10.10.2022 в частині сплати орендної плати за техніку, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 231 400,00 грн, на яку позивачем нараховано 128 427,00 грн пені.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

10.10.2022 між Фізичною особою-підприємцем Коритним Олексієм Григоровичем (далі Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (далі Суборендар) укладено договір суборенди техніки з екіпажем №10-10/22-03 (далі Договір) (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендар зобов`язується передати за плату Суборендареві у строкове користування, а Суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку та самохідні машини чи механізми (далі Техніка) з екіпажем та зобов`язується сплачувати Орендареві орендну плату.

Кількість, ознаки, технічні характеристики техніки тощо, в розрізі кожної одиниці відображаються в Додатках до цього Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору строк суборенди: Техніка вважається переданою в суборенду з дати прибуття техніки разом з екіпажем до Суборендаря та початку її використання в діяльності Суборендаря і до 31 грудня 2022 року, якщо сторони додатково не домовляться про скорочення цього строку. За згодою сторін також можуть бути підписані акти приймання-передачі техніки та її повернення.

Відповідно до п. 3.2 Договору Орендар зобов`язаний передати техніку в суборенду в термін по 11 жовтня 2022 року включно або в інший термін, додатково погоджений сторонами у додатковій угоді до Договору. Передачі техніки здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) місцезнаходження Суборендаря або інше місце в межах України, додатково вказане Суборендарем.

Орендна плата за Договором становить загальну вартість наданих послуг з суборенди техніки з екіпажем, сплачених Суборендарем Орендареві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Акти приймання-передачі наданих послуг під час надання послуг орендованою технікою підписуються сторонами кожного понеділка та середи (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору орендна плата з урахуванням індексації встановлюється в розмірі 1 300,00 грн без ПДВ за 1 га проведеного збирання соняшника за допомогою всієї Техніки.

Відповідно до п. 4.3 Договору виплата орендної плати проводиться протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг згідно даних системи GPS-моніторингу.

Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання обов`язку з оплати наданих послуг Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожен день прострочення виконання обов`язку.

Згідно з п. 10.1 Договору договір набирає сили з моменту підписання та закріплення печатками сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а якщо на цю дату залишиться невиконаним повністю діє до моменту його повного виконання.

Сторонами підписано Додаток № 1 до Договору (а.с. 10), згідно з яким Орендар передає за плату Суборендареві техніку - Claas Lexion 480, реєстраційний номер 05775ВМ у кількості 1 шт., для управління та обслуговування якої також надано працівника (комбайнера) Коритного О. Г.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу вказану вище техніку в платне користування, про що сторонами 11.10.2022 підписано акт приймання передачі до Договору (а.с. 11).

Акт приймання-передачі (повернення) до Договору підписано сторонами 30.11.2022, згідно з яким Суборендар повернув з суборенди Орендарю перелічену вище техніку (а.с. 12).

Відповідно до підписаного сторонами акта надання послуг № 10 від 30.11.2022 вартість суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем за 178 га склала 231 400,00 грн (а.с. 13).

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 27.01.2023, в якому зазначено, що заборгованість відповідача станом на 27.01.2023 становить 231 400,00 грн (а.с. 15).

Доказів сплати заборгованості у розмірі 231 400,00 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 798 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач на виконання умов Договору передав відповідачу в оренду техніку у кількості 1 штуки з екіпажем, за користування якої останній зобов`язався сплатити позивачу орендну плату у розмірі 1 300 га без ПДВ за 1 га проведеного збирання соняшника за допомогою Техніки протягом 14 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до підписаного сторонами акта надання послуг №10 від 30.11.2022 вартість суборенди техніки за 178 га склала 231 400,00 га.

З урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, відповідач повинен був сплати позивачу орендну плату у розмірі 231 400,00 грн у термін до 20.12.2022.

Проте відповідач своїх зобов`язань за Договором не виконав та не сплатив позивачу орендну плату в обумовлений Договором строк.

Крім того, як вбачається з акту звірки, підписаного та скріпленого печатками сторін, за період з 01.01.2022 по 27.01.2023 заборгованість відповідача станом на 27.01.2023 становить 231 400,00 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що акт звірки взаємних розрахунків, підписаний та скріплений печаткою боржника, є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати орендної плати у розмірі 231 400,00 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 762 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу орендну плату за Договором в обумовлений строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості у розмірі 231 400,00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати орендної плати за Договором, позивач нарахував та заявив до стягнення 128 427,00 грн пені за період з 21.12.2022 по 11.04.2023.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.2 Договору сторони погодили, що за прострочення виконання обов`язку з оплати наданих послуг Суборендар сплачує на користь Орендаря пеню у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно оплачених послуг, за кожен день прострочення виконання обов`язку.

З наданого розрахунку вбачається, що позивач нарахував пеню у розмірі 128 427,00 грн за період з 21.12.2022 по 11.04.2023 за 111 днів у розмірі 0,5% від суми заборгованості 231 400,00 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про неправильне її нарахування, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми зазначеного Закону застосовуються саме тоді, коли сторони у договорі передбачили за порушення грошових зобов`язань сплату пені у розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України відносно розміру простроченого платежу.

Позивачем не враховано вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та не обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду, розмір пені за визначений позивачем період складає 35 502,47 грн, а отже є меншим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 4 003,54 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Агро Сервіс» (код ЄДРПОУ 38402284, вул. Зарічна, 3А, смт Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600) на користь Фізичної особи-підприємця Коритного Олексія Григоровича (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 231 400,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 35 502,47 грн пені та 4 003,54 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун