Ухвала суду № 112337380, 18.07.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19299/23

Провадження №1-кп/127/583/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частинамидругою татретьою статті307,частиною першоюстатті 263,частиною третьоюстатті 28частиною другоюстатті 306Кримінального кодексуУкраїни, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_11 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноюдругою статті307,частиною першоюстатті 309Кримінального кодексуУкраїни,відомості проякі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022 за № 12022020000000345,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307, частиною першою статті 263, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 Кримінального кодексу України (далі КК), ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 КК, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 КК, та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307, частиною першою статті 309 КК.

Прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування. Крім того, заявив клопотання про продовження ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, на цей час не відпали. Зокрема, зауважив, що перебуваючи на волі, ОСОБА_9 зможе переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечували, вважають за можливе здійснити такий розгляд судом одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_7 проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечували, вважають за можливе здійснити такий розгляд судом одноособово. Разом з тим, вважають, що правові підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні. Натомість захисник обвинуваченого клопотав про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник адвокат ОСОБА_6 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечували, вважають за можливе здійснити такий розгляд судом одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник адвокат ОСОБА_4 проти призначення кримінального провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта не заперечували, вважають за можливе здійснити такий розгляд судом одноособово.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до висновку, що підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто для затвердження угоди, повернення обвинувального акта прокурору, закриття кримінального провадження, направлення до іншого суду відсутні, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.

Суд враховує, що клопотання про здійснення судового розгляду кримінального провадження колегіальним судом стороною захисту (обвинуваченими) заявлене не було. А тому, відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміни, суд враховує таке.

Відповідно до частини третьої статті 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченої. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Наведена правова норма є відсильною щодо норм кримінально-процесуального закону, розміщених у розділі ІІ КПК. Зі змісту частини першої статті 197 глави 18 розділу ІІ КПК випливає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 21.07.2023. Отже стороною обвинувачення били дотримані вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, проте не дотриманні вимоги щодо строку звернення до суду з відповідним клопотанням. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, не погоджуючись з доводами наведеними у ньому, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, у постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) ВС звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Суд також враховує, що частиною першою статті 201 КПК регламентовано, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до частини другої статті 201 КПК копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Згідно з частиною третьою статті 201 КПК до клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

З поданого до суду клопотання випливає, що вимоги частини першої, другої та пункту 3 частини третьої статті 201 КПК при його поданні до суду дотримані не були. Тому посилання прокурора в цій частині суд вважає слушними. Разом з тим, суд враховує, що сторона обвинувачення не заперечувала проти розгляду клопотання захисника, не погоджуючись з його доводами. Вище суд вже зазначив, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання сторін кримінального провадження по суті, надавши їхнім доводам відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, суд враховує таке.

З наданого суду стороною обвинувачення клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу випливає, що слідчим суддею до ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, який був у подальшому продовжений. Разом з тим, протокол затримання ОСОБА_9 та копії ухвали слідчого судді про застосування та подальше продовження строку застосованого запобіжного заходу суду надані не були.

Суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов`язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження по суті не розпочатий, а тому вирішення вказаного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Обґрунтовуючи своє клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор послався на те, що обвинувачений ОСОБА_9 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 309 КК, вчинив інкриміновані йому злочини у складі організованої групи, які вчинив у статусі обвинуваченого за частиною другою статті 309 КК. Саме тому прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти нові злочини, переховуватись від органів досудового розслідування та суду. З огляду на викладене, як випливає з клопотання прокурора, останній просив продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід у межах строку досудового розслідування.

Як суд зазначив вище, протокол затримання обвинуваченого ОСОБА_9 та копії ухвали слідчого судді про застосування і подальше продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду надані не були. Не були надані суду і копії документів, які підтверджують факт притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Крім того, з клопотання прокурора випливає, що останній просив продовжити застосований до обвинуваченого запобіжний захід саме в межах строку досудового розслідування. Однак у цьому кримінальному провадженні 28.06.2023 складений обвинувальний акті, останній отриманий судом разом з додатками 29.06.2023. Вище суд також зауважив, що обвинувачення особи у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину не може бути визнане єдиною підставою для продовження строку утримання обвинуваченого під вартою, при цьому докази на підтвердження наявності ризиків, на які прокурор посилався, суду надані не були. Саме тому суд вважає, що в судовому засіданні не була доведена наявність правових підстав для подальшого утримання обвинуваченого під вартою. Саме тому суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.

Вище суд навів обставини, які суд має врахувати під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу. Захисник обвинуваченого надав суду документи, які свідчать, що ОСОБА_9 має відповідне місце проживання, о також надав згоду власника житлового приміщення на перебування обвинуваченого за цією адресою. Разом з тим, суд вважає, що захисник обвинуваченого в судовому засіданні не довів доцільності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби. Саме тому суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

З метою забезпечення кримінального провадження та виконання вимог, встановлених статтею 177 КПК, суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4, 8, 9 частини п`ятої статті 194 КПК.

Керуючись статтями 314-316 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частинамидругою татретьою статті307,частиною першоюстатті 263,частиною третьоюстатті 28частиною другоюстатті 306Кримінального кодексуУкраїни, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 Кримінального кодексу України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою та третьою статті 307, частиною першою статті 309, частиною третьою статті 28 частиною другою статті 306 Кримінального кодексу України, та ОСОБА_11 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноюдругою статті307,частиною першоюстатті 309Кримінального кодексуУкраїни,відомості проякі внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.06.2022 за № 12022020000000345, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 25 липня 2023 року о 16.00 годині.

У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 .

Звільнити ОСОБА_9 з-під варти негайно із зали суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 8, 9 частини п`ятої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_9 такі зобов`язання: прибувати на виклики до суду за першою ж вимогою на визначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання, утримуватись від спілкування зі свідками кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Строк дії ухвали в частині покладення на ОСОБА_9 обов`язків згідно із застосованим запобіжним заходом складає 60 днів, тобто з 18 липня 2023 року до 23.59 годину 15 вересня 2023 року.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: