Вирок № 112337149, 21.07.2023, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/264/2023

130/1800/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2023 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020130000310 від 20 червня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Носківці, Жмеринського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічної освітою, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.185 КК України;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Носківці, Жмеринського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_2 , з вищою освітою, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.185 КК України;

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2023 приблизно опівночі, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 перебуваючи неподалік земельної ділянки, із кадастровим номером: 0521082800:04:003:0201, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ТОВ «Апістар» помітили пасіку. У цей момент у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник умисел на викрадення вуликів із даної земельної ділянки.

У подальшому, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, діючи умисно, таємно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, шляхом вільного доступу, в період дії воєнного стану (введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, востаннє продовженого 01 травня 2023 року № 254/2023 та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 № 3057- IX), з вищевказаної земельної ділянки викрали два двохкорпусні полістирольні вулики, ринкова вартість яких відповідно до висновку експерта №4000-4003/23- 21 від 29.06.2023 складає 6 725 гривень 25 копійок, чотири однокорпусні полістирольні вулики, ринкова вартість яких складає 9 724 гривень 83 копійок, у кожному вулику із бджолиною сім`єю породи «Карпатка», ринкова вартість однієї складає 2 367 гривень та два порожні полістирольні корпуси вуликів, ринкова вартість яких складає 1065, 60 гривень.

У подальшому, разом із викраденим з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, таким чином завдавши ТОВ «Апістар» матеріальної шкоди на загальну суму 31 717 гривень 68 копійок.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Також суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 10.07.2023 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме 17.06.2023 року опівночі разом із ОСОБА_4 перебуваючи неподалік земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ТОВ «Апістар» вирішили викрасти вулики із бджолосім`ями, що і зробили, а саме викрали два двохкорпусні полістирольні вулики та чотири однокорпусні полістирольні вулики.

Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинений злочин і в подальшому не вчинятиме злочинів.

Також, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 10.07.2023 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме 17.06.2023 року опівночі разом із ОСОБА_3 перебуваючи неподалік земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ТОВ «Апістар» вирішили викрасти вулики із бджолосім`ями, що і зробили, а саме викрали два двохкорпусні полістирольні вулики та чотири однокорпусні полістирольні вулики.

Обвинувачений ОСОБА_6 виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинений злочин і в подальшому не вчинятиме злочинів.

Прокурор Жмеринської окружної прокуратури ОСОБА_5 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий товариство з обмеженою відповідальністю «АПІСТАР» в особі представника ОСОБА_7 , будучи допитаною під час судового розгляду повідомила суду, що на підприємстві, було виявлено крадіжку 17.06.2023 куликів із бджолами про що в подальшому було проінформовано працівників поліції, та надано їм доступ до камер спостереження за пасікою. В ході проведеної оперативної роботи, працівники поліції встановили осіб причетних до даного злочину, а вулики із бджолами були повернуті до господарства.

Також зазначила що до обвинувачених претензій не має, тому як все повернуто, також просила застосувати міру покарання не пов`язану з позбавленням волі..

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованому їм злочині, який передбачений ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 10.07.2023 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_5 , покази представника потерпілого ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , думку захисника ОСОБА_8 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченних, вивчивши матеріали справи, що характеризують їх особи, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні докази, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, а тому їх дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, місцем проживання характеризується з позитивної сторони, матеріальну шкоду потерпілому відшкодував, вибачився перед представником потерпілого, з приводу міри покарання потерпіла сторона просила суд застосувати міру покарання не пов`язану з позбавленням волі. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

З урахуванням обставин, що пом`якшують покарання та з урахуванням відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи ОСОБА_3 , загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, фактично усунув заподіяну злочином шкоду, з врахуванням думки потерпілого, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою встановленням йому іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, давав правдиві покази відносно себе, чим активно сприяв розкриттю злочину та встановленню істини в справі, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем проживання, вибачився перед потерпілим. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою встановленням йому іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Процесуальні витрати слід стягнути в рівних частинах з обвинувачених на користь держави.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а саме: три двохкорпусні вулики, один сірого кольору та два зелено-голубого кольорів, які обв`язані ременями із затяжками та бджолиними сім`ями, які передані на відповідальне зберігання власнику - ТОВ «Апістар» в особі завідувача складу ОСОБА_7 , залишити у розпорядженні власника; транспортний засіб червоного кольору марки «Ford» моделі «Transit», типу вантажний фургон, 1993 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , із д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований за ОСОБА_9 , жителькою Вінницької області, Ямпільського району, с. Велика Кісниця, однак перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , повернути користувачу ОСОБА_4 попередньо знявши з них арешти, накладені ухвалами слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23.06.2023 та 03.07.2023 року.

Стягнути в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні в сумі 1194 (одну тисячу сто дев`яносто чотири) грн..90 коп.

Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду ОСОБА_1