Рішення № 112313061, 20.07.2023, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3894/23

2/212/1731/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - ЧАЙКІНА І.Б., за участю: секретаря судового засідання ЛЕОНІДОВОЇ К.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Товкун Альона Вікторівна до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Товкун Альона Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я позивача. Мотивуючи свою заяву тим, що позивач протягом тривалого періоду з 30.10.2012 по 03.12.2021 рік працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача ПрАТ «Суха Балка», був звільнений з підприємства за власним бажанням по виходу на пенсію за віком. За період роботи з ОСОБА_1 сталося дві події, які безпосередньо вплинули на його фізичний та морально - психологічний стан, а саме він захворів на професійне захворювання та з ним стався нещасний випадок на підприємстві відповідача.. Висновком МСЕК від 11.05.2023 року йому первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності з 17.04.2023 року по 01.05.2025 рік, з наступним переоглядом. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. У результаті професійного захворювання виникли незворотні зміни у його здоров`ї. Крім того, 14.12.2019 року о 13.00 годині із позивачем стався нещасний випадок за результатом розслідування якого було складено акт розслідування нещасного випадку, а також встановлено 10% втрати працездатності по трудовому каліцтву 2019 року. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 301 500 гривень 00 копійок, яку просять стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.06.2023 року позовну заяву прийнято до свого провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Представник відповідача адвокат Заклецький В.В. скористався правом подання відзиву, у якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з тим, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Звернув увагу суду, що робота на гірничодобудовному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. Підприємство відповідача не приховувало важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Позивач свідомо обрав місце роботи зі шкідливими умовами праці, при укладанні трудового договору був повідомлений про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі їх наслідки впливу на здоров`я. Щодо нещасного випадку, то зазначив, що відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 23.12.2019 року визнано позивача ОСОБА_1 винним у настанні нещасного випадку, який не перевірив стан покрівлі гірничої виробки про наявність відшарування гірничої маси та не обібрав їх з безпечного місця, чим не подбав про особисту безпеку та здоров`я при виконанні трудових обов`язків, чим порушив законодавство про охорону праці та інструкцію з охорони праці № 10 для прохідника, а тому підприємство не може нести відповідальність за настання нещасного випадку. Крім того, зазначили, що ймовірною причиною професійного захворювання ОСОБА_1 є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту, не зважаючи на забезпечення ними у повному обсязі. Не доведено документально стороною позивача і факт перенесених моральних страждань від нещасного випадку та професійного захворювання. Розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантованост.124 Конституції України.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод проголошено: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 30.10.2012 року по 03.12.2021 року перебував у трудових відносинах з підприємством ПрАТ «СУХА БАЛКА». Звільнений з підприємства 03.12.2021 року по виходу на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книги позивача (а.с.11-13).

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 15.02.2023 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме робота позивача протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів 09 років 01 місяць, Важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35кг при нормі до 30кг; робоча поза-незручна 40% тривалості зміни при допустимій до 25%; Вібрація локальна: еквівалентний коригований рівень віброшвидкості на 2-5 дБ перевищував допустимий; Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму у 2,46 рази. Враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 18 років 02 місяців в шкідливих умовах та неодноразову зміну керівництва, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи неможливо (а.с. 24-28).

Відповідно до Висновку МСЕК серії ААВ № 130914 від 11.05.2023 року позивачу первинно третю групу інвалідності з 17 квітня 2023 року до 01.05.2025 року, з наступним переоглядом 10.04.2025 року ( а.с.35).

Крім того, довідкою МСЕК серії 12 ААА № 127178 від 11.05.2023 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності ( а.с. 34).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача , а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбаченіст. ст. 153, 2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 3 Конституції Українивстановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частинами 1,3 статті 13 Закону України«Про охоронупраці» визначено: роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпПУкраїни відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 237-1 КЗпП Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.

Щодо нещасного випадку суд зазначає наступне.

Під час виконання трудових обов`язків 14.12.2019 року о 13.00 годині з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на підприємстві, за результатомрозслідування когобуло складеноАкт формиН-1/Прозслідування нещасноговипадку,що стався14грудня 2019року о13годині 00хвилинна ПрАТ«СУХА БАЛКА». Згідно висновку комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 стався з причин: невиконання вимог інструкцій з охорони праці, порушено п.п.2..2.5, 2.2.6, 1.19.1.6.»Інструкції з охорони праці № 10» для прохідника, затвердженого наказам генерального директора ПрАТ «Суха Балка» № 465 від 19.09.2019 року. Особи, які допустили порушення вимог законодавства визнано ОСОБА_1 , який не перевірив стан покрівлі гірничої виробки про наявність відшарування гірничої маси та не обібрав їх з безпечного місця, чим не подбав про особисту безпеку та здоров`я при виконанні трудових обов`язків, чим порушив законодавство про охорону праці та інструкцію з охорони праці № 10 для прохідника. Також визнано винним ОСОБА_2 , який послабив контроль за станом гірничих виробок, не забезпечив проведення їх в безпечний стан та не проконтролював дотримання інструкцій з охорони праці ( а.с. 14-23)

Як зазначено вище довідкою МСЕК від 11.05.2023 року позивачу визначено 10% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву 2019 року ( а.с. 34).

Згідност. 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, та встановлена вина лише позивача, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язана з виробництвом, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбаченіст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Крім того,ст.13 Закону України «Про охорону праці»передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Отже, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2 закріплено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від підприємства грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Частиною третьою статті 23 ЦК Українипередбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

У відповідності зі ст. ст. 23,1167ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв`язку з ушкодженням здоров`я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.

Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію ВС, викладену у постанові від 19 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, зокрема щодо погодження з доводами апеляційної інстанції, що "вина потерпілого в настанні нещасного випадку та перебування його в стані алкогольного сп`яніння не є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, однак вказані обставини можуть бути враховані при визначенні її розміру".

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд відхиляє заперечення відповідача в тій частині, що позивач при прийнятті на роботу був попереджений про шкідливі умови праці, а також недоведеність факту завдання моральної шкоди, оскільки судом встановлено наявність у позивача професійного захворювання, що об`єктивно призвело до моральних страждань.

Доводи представника відповідача щодо відсутності доказів вини відповідача суд також не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що позивач працював тривалий час в шкідливих умовах праці на підприємстві ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА», що спричинило виникнення в нього професійного захворювання, а отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди роботодавцем своєму працівнику, що отримав професійне захворювання.

Суд зауважує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникненняморальної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 65 %, встановленням третьої групи інвалідності з 17.04.2023 року по 01.05.2025 року з наступним переоглядом, значний період роботи у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів 9 років 01 місяць, нещасним випадком, який стався з позивачем 14.12.2019 року, зважаючи, що позивач відповідно до профмаршрута 18 років 2 місяці працював на іншому підприємстві в тих самих умовах, а саме ПАТ "КРИВБАСЗАЛІЗОРУДКОМ" суд вважає необхідним визначити розмір компенсації у сумі 100 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») та Практичною інструкцією по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженою Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Стосовно питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Позивача згідно п.2 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1статті 133ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141ЦПК України визначено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 1000 гривень (один процент від суми позовних вимог).

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України, Законом України« Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Товкун Альона Вікторівна до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» - відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУХА БАЛКА» на користь держави судовий збір у розмірі 1000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до ДНІПРОВСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СУХА БАЛКА» місцезнаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вулиця Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повний текст рішення складено 20 липня 2023 року.

Суддя: І. Б. Чайкін