Рішення № 112312161, 20.07.2023, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/172/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160)

до відповідача Приватного підприємства Онікс (вул. Ст. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724)

про стягнення 511814,84 грн.

За участю від:

позивача Велика О.І.

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

06.03.2023 (згідно з відбитком штемпеля підприємства зв`язку «Укрпошта») Товариство з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою б/н від 06.03.2023 (вх. №187 від 10.03.2023) до Приватного підприємства Онікс про стягнення 587851,50 грн основного боргу, 29820,13 грн - втрат від інфляції, 153174,81 грн пені, 137677,73 грн - штрафу, 191142,17 грн відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки №АП-18-0005 від 13.12.2021, в частині оплати за поставлений товар.

Відповідно до заяви б/н від 14.06.2023 (вх. №5126 від 15.06.2023) позивач просив суд стягнути з відповідача 29820,13 грн - втрат від інфляції, 153174,81 грн пені, 137677,73 грн - штрафу, 191142,17 грн відсотків річних, у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 22.03.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/172/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 20.04.2023, в якому оголошувалась перерва до 11.05.2023.

Строк підготовчого провадження у даній справі продовжено ухвалою від 11.05.2023. Цією ж ухвалою підготовче судове засідання відкладено на 15.06.2023.

Ухвалою суду від 15.06.2023: прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг б/н від 14.06.2023 (вх. 5126 від 15.06.2023) про зменшення розміру позовних вимог з додатками та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її урахуванням; підготовче судове засідання відкладено на 22.06.2023.

Надалі, ухвалою суду від 22.06.2023 закрито підготовче провадження по справі №921/172/23 та призначено її до розгляду по суті на 20.07.2023.

Представником позивача в судовому засіданні 20.07.2023 підтримано позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 20.07.2023 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Про обізнаність відповідача щодо розгляду судом даної справи вказують наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення Приватному підприємству Онікс копій ухвал суду від 22.03.2023, 20.04.2023, 22.06.2023.

Разом з тим, постановлені судом ухвали від 11.05.2023, 15.06.2023 були відправлені та доставлені на електронну адресу відповідача (зазначену самим Приватним підприємством Онікс у договорі поставки №АП-18-0005 від 13.12.2021), підтвердженням чому являються відповідні довідки про доставку 11.05.2023 та 16.06.2023 електронних листів.

В умовах воєнного стану надсилання судових рішень на електронну пошту, яка зазначена учасником процесу в поданих ним документах як власна електронна адреса, є доцільним і спрямованим на досягнення мети, яка полягає у повідомленні учасника процесу про ухвалене судове рішення. При надсиланні листів на електронну пошту у відправника є можливість запросити сповіщення про доставку (що фактично є отриманням листа) та про прочитання такого листа, складання довідки про факт надсилання, тощо (правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 20.04.2023 у справі № 920/367/17, від 28.04.2023 у справі №904/272/22).

Як вже зазначалось, Приватним підприємством Онікс відзиву на позовну заяву не надано.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 20.07.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг (надалі - постачальником) та Приватним підприємством Онікс (надалі - покупцем) 13.12.2021 укладено договір поставки №АП-18-0005 (надалі - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з узгодженими специфікаціями, поставити засоби захисту рослин, мікродобрива, біологічні препарати та/або посівний матеріал (надалі товари/товар), а покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товари і оплатити їх вартість за цінами зазначеними в специфікації.

У п. 1.2 договору вказано, що за цим договором найменування товару, його асортимент, кількість, умови, строки поставки та ціна визначається специфікаціями, які є невід`ємними частинами даного договору.

Товар за цим договором поставляється товарними партіями, обсяг яких визначається у кожному конкретному випадку відповідно до видаткової накладної на поставку товару (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору після підписання цього договору, сторонами оформляються і підписуються специфікації на поставку товару, в яких відображається асортимент, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки товару. Постачання товару покупцю здійснюється партіями на умовах погоджених сторонами відповідно до укладених сторонами специфікацій.

У п. 2.2 договору сторони домовилися про те, що «партією товару» буде вважатися поставлена постачальником і прийнята покупцем кількість товару згідно однієї накладної (видаткової та/або товарно-транспортної), якщо інше не погоджено сторонами в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 2.15 договору право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту (дати) одержання товару покупцем і засвідчуються видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Датою поставки вважається дата передачі постачальником товару покупцю, яка вказана у відповідній видатковій накладній або товарно-транспортній накладній.

Згідно п. 3.1 договору ціна товару, що поставляється за договором, визначається та вказується сторонами на підставі специфікації.

Оплата товару здійснюється в українських гривнях, виходячи з міжбанківського курсу Євро/долари США до гривні, в розмірі зазначеному в специфікації (п. 3.3 договору).

У п. 3.7 договору обумовлено, що оплата товару здійснюється покупцем в наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості товару поставленого за первісною і далі по кожній наступній накладній.

У п. 8.4 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

Згідно п. 8.5 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного договору та умов специфікацій до договору) й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У випадку прострочення виконаних зобов`язань, передбачених розділом 3 даного договору та відповідними специфікаціями до договору, більше, ніж 10 (десяти) днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни відповідної специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати (п. 8.6 договору).

Відповідно до п. 8.7 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних віх несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній специфікації, вважається, що постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

У п. 10.1 договору зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у разі наявності).

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2022, а в частині розрахунків до моменту повного їх проведення між сторонами. У випадку, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів жодна із сторін не повідомить іншу про своє бажання розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік. Цей договір вважається також таким що втратив чинність у випадку укладення сторонами нового договору, який регулює аналогічні відносини сторін (п. 10.2 договору).

13.12.2021 між сторонами підписано специфікацію №АП-18-0005Сп1 до договору поставки № АП-18-0005 від 13.12.2021, згідно якої постачальник здійснює поставку товару кукурудзи, загальною вартістю 898588,98 грн з ПДВ, з обумовленим строком поставки до 10.03.2022.

У специфікації також зазначено: оплата товару здійснюється з урахуванням п.п. 3.2-3.4 договору, в наступному порядку: 179717,80 грн (20%) не пізніше 15.03.2022; 718871,18 грн (80%) не пізніше 20.10.2022 (п. 4 специфікації); якщо інші строки не вказані в даній специфікації поставка товару здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту отримання суми передплати за даною специфікацією (п. 5 специфікації).

Надалі, 05.05.2022 між сторонами підписано специфікацію №АП-18-0005Сп2 до договору поставки № АП-18-0005 від 13.12.2021, згідно якої постачальник здійснює поставку товару кукурудзи, загальною вартістю 19262,52 грн з ПДВ, з обумовленим строком поставки до 06.05.2022.

У специфікації також зазначено: оплата товару здійснюється з урахуванням п.п. 3.2-3.4 договору, в наступному порядку: 19262,52 грн (100%) не пізніше 20.10.2022 (п. 4 специфікації); якщо інші строки не вказані в даній специфікації поставка товару здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту отримання суми передплати за даною специфікацією (п. 5 специфікації).

Вказані договір поставки та специфікації підписані уповноваженими представниками сторін, а також скріплені їх печатками.

На виконання умов договору поставки та перелічених специфікацій, позивач поставив відповідачу товар (кукурудзу) загальною вартістю 917851,50 грн, згідно з видатковими накладними № АП-18-0019 від 16.02.2022 на суму 898588,98 грн з ПДВ та № АП-18-0162 від 05.05.2022 на суму 19262,52 грн з ПДВ.

Приймання - передача товару згідно з вказаними видатковими накладними посвідчується зробленими на них відмітками та печатками сторін за договором та по справі.

За твердженням позивача, на виконання умов договору Приватним підприємством Онікс здійснено перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг коштів на загальну суму 330000 грн.

В якості доказів оплати коштів на вказану суму, позивачем надано суду наступні платіжні документи:

- платіжне доручення №12 від 27.01.2022 на суму 100000 грн;

- платіжні інструкції: №139 від 16.11.2022 на суму 80000 грн; №6 від 26.01.2023 на суму 100000 грн; №14 від 10.02.2023 на суму 50000 грн.

17.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг звернулось до Приватного підприємства Онікс з вимогою №17 від 15.02.2023, в якій просило оплатити суму боргу в розмірі 587851,50 грн.

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 587851,50 грн боргу, 29820,13 грн - втрат від інфляції, 153174,81 грн пені, 137677,73 грн - штрафу, 191142,17 грн відсотків річних.

Після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем здійснено перерахування позивачу коштів на загальну суму 587851,50 грн згідно платіжних інструкцій №39 від 17.03.2023 на суму 100000 грн, №41 від 17.03.2023 на суму 150000 грн, №50 від 28.03.2023 на суму 100000 грн та інформаційних повідомлень №51 від 03.04.2023 на суму 100000 грн, №60 від 25.04.2023 на суму 100000 грн, №69 від 01.05.2023 на суму 37851,50 грн.

Наслідком здійснених відповідачем 17.03.2023, 28.03.2023, 03.04.2023, 25.04.2023, 01.05.2023 проплат на загальну суму основного боргу, мало місце звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг до суду із заявою б/н від 14.06.2023 (вх. №5126 від 16.06.2023) про зменшення позовних вимог, з вимогою про стягнення з відповідача решти заявленої у позові до стягнення суми 511814,84 грн.

Отже, з урахуванням заяви від 14.06.2023 позивач просив суд стягнути з відповідача 29820,13 грн - втрат від інфляції, 153174,81 грн пені, 137677,73 грн - штрафу, 191142,17 грн відсотків річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання товару за договором №АП-18-0005 від 13.12.2021 та укладених до нього специфікацій №АП-18-0005Сп1 від 13.12.2021, №АП-18-0005Сп2 від 05.05.2022 на загальну суму 917851,50 грн підтверджується вищезгаданим первинними документами - копіями видаткових накладних, що міститься в матеріалах справи.

Платіжним дорученням №12 від 27.01.2022 на суму 100000 грн відповідачем здійснено попередню оплату частини вартості товару, отриманого ним згідно з видатковою накладною №АП-18-0019 від 16.02.20222 на загальну суму 898588,98 грн.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору поставки від 18.05.2020, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України відповідач несвоєчасно здійснив оплату вартості отриманого товару, перерахувавши її частинами, а саме: 16.11.2022 800000 грн; 26.01.2023 100000 грн; 10.02.2023 50000 грн; 17.03.2023 - 100000 грн; 17.03.2023 - 150000 грн; 28.03.2023 - 100000 грн; 03.04.2023 - 100000 грн; 25.04.2023 - 100000 грн; 01.05.2023 - 37851,50 грн.

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що станом на 20.07.2023, у відповідача відсутній борг за отриманий ним товар по договору поставки та укладених до нього специфікацій.

У зв`язку з порушенням строку виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача обумовлені п. 8.5 договору пеню в сумі 153174,81 грн, п. 8.6 договору - штраф в сумі 137677,73 грн, п. 8.7 договору та ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні нарахування в сумі 29820,13 грн, згідно з ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 8.7 договору сторони обумовили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст.625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шість відсотків річних віх несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених у відповідній специфікації, вважається, що постачальником пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу постачальник має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов`язаний оплатити його в строк не більше 3 (трьох) банківських днів.

Як вже зазначалось, згідно п. 8.5 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 3 даного договору та умов специфікацій до договору) й оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У п. 8.6 договору також зазначено, що у випадку прострочення виконаних зобов`язань, передбачених розділом 3 даного договору та відповідними специфікаціями до договору, більше, ніж 10 (десяти) днів, винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни відповідної специфікації, по якій відбулось порушення строків сплати.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.4 договору сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання встановлених розділом 8 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

Разом з тим суд зазначає, що у п. 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема продовжено період карантину до 22.06.2020.

Надалі, постановами Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; від 26.08.2020 № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020; від 13.10.2020 № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020; від 09.12.2020 № 1236 (з урахування внесених до неї змін постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023) продовжено період карантину до 30.06.2023.

З урахуванням наведеного, змісту пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України, визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України період нарахування такої штрафної санкції, як пеня, продовжено на час дії карантину.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум відсотків річних, інфляційних нарахувань, пені та штрафу.

Згідно проведеного перерахунку (проведений судом перерахунок знаходиться в матеріалах справи) встановлено, що правомірними є нарахування 151233,86 грн пені, 137677,73 грн штрафу, 29820,13 грн інфляційних нарахувань та 187415,53 грн відсотків річних. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

При цьому, як визначається п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 (з наступними змінами та доповненнями) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Також день фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов`язання при здійсненні розрахунку відсотків річних, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось грошове зобов`язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов`язання. (Дану правову позицію викладено у Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №3-1276г15, постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі №915/693/16, від 27.04.2016 у справі № 908/5105/15, від 18.10.2016 у справі №914/3794/15, від 20.07.2016 у справі № 914/4004/15, від 12.03.2015 у справі № 904/7361/14, від 15.02.2017 у справі №904/2556/16 ).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Приватного підприємства Онікс 151233,86 грн пені, 137677,73 грн штрафу, 29820,13 грн інфляційних нарахувань, 187415,53 грн відсотків річних.

Позовні вимоги в частині стягнення 1940,95 грн пені, 3726,64 грн відсотків річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу, що на підставі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» йому може бути повернено 8817,78 грн судового збору, за його клопотанням.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, решта суми судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Онікс (вул. Ст. Бандери, 26, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724, ідентифікаційний код 30280995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг (проспект Соборності, 15, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 30262667) 187415 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 53 коп. відсотків річних, 29820 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять) грн 13 коп. - втрат від інфляції, 137677 (сто тридцять сім тисяч шістсот сімдесят сім) грн 73 коп. штрафу, 151233 (сто п`ятдесят одну тисячу двісті тридцять три) грн 86 коп. пені, 7592 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн 21 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 20 липня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський