Рішення № 112312006, 10.07.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/853/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" (вул.Мельницька,30-В, Одеса, Одеська область, 65005) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (вул. Соборна, буд.112, Рівне, 33028) про стягненн 295652,26 грн.

за участю представників:

від позивача: Карлашевич Д.В. - по довіреності

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" про стягнення 295652,26грн.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позов залишено без руху.

16.03.2023 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №227 від 19.11.2021

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2023 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/853/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник відповідача в судове засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 10.07.2023р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

19 листопада 2021 року ТОВ «ПАРИТЕТ» (Покупець) та ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» (Постачальник) уклали Договір поставки нафтопродуктів № 227 (надалі за текстом - Договір) за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця на умовах оптової торгівлі паливно-мастильні матеріали (надалі по тексту - ПММ) через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а Покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 3.1. Договору продаж ПММ здійснюється виключно безготівковим розрахунком. Розрахунок за ПММ проводиться Покупцем, шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Оплата за ПММ проводиться Покупцем в залежності від бажаного обсягу вибірки ПММ на підставі наданого Постачальником Рахунку, відповідно до умов даного Договору. Перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання Рахунку.

Згідно пункту 3.2. Договору ціна і кількість ПММ є зафіксованими на момент надходження грошових коштів згідно з Рахунком. Виконанням Покупцем умов оплати ПММ вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» з метою купівлі 10 000 (десять тисяч) літрів дизельного палива отримало від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунок-фактуру № 308709 від 23.02.2022 року на суму 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Вартість була розрахована із розрахунку 32,00 грн, в т.ч. ПДВ, за 1 літр дизельного палива на дату виставлення рахунку.

23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило оплату рахунку-фактури № 308709 від 23.02.2022 року у повному обсязі та в строки, передбачені Договором, що підтверджується платіжним дорученням №1557363 від 23.02.2022 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 3.2. Договору, Покупець має право, без термінів після оплати отримати ПММ в Пунктах реалізації Постачальника в межах оплаченого ліміту в літрах.

Згідно пункту 2.3. Договору, передача ПММ здійснюється через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), без обмеження термінів, після оплати ПММ відповідно до пункту 3.2. Договору на підставі електронних талонів чи паливних карт. Пункти реалізації ПММ виконують роль складу передплаченого Покупцем. Сторони домовилися, що Постачальник зобов`язаний зберігати ПММ, оплачені Покупцем, до їх передачі Покупцю, в повному обсязі.

23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» було одержано 700 літрів дизельного палива через Пункт реалізації ПММ в місті Одеса.

01.03.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» звернулося до ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» щодо отримання решти оплаченого та заборгованого дизельного палива у об`ємі 9300 літрів.

Оскільки ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» не мало у наявності того об`єму дизельного палива, яке за пунктом 2.3. Договору повинно було зберігати до повної передачі ТОВ «ПАРИТЕТ», менеджером Кобзарем Богданом Юрійовичем (телефон якого зазначено в особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk) у телефонному режимі було запропоновано здійснювати поставку заборгованого дизельного палива на умовах: 10 % (десять відсотків) об`єму заборгованого дизельного палива передавалось Покупцю від кількості ново замовлених Покупцем паливно-мастильних матеріалів. Тобто, умовою для отримання оплаченого ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива було здійснення купівлі нового дизельного палива, що не відповідає умовам Договору.

Оскільки ТОВ «ПАРИТЕТ» було заінтересованим в отриманні оплаченого дизельного палива, воно було вимушеним погодитися на поставку на умовах ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА».

Таким чином, з 01.03.2022 року по 18.07.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило купівлю нового дизельного палива у ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» загальним об`ємом 45 000 літрів. Вказане відображено в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk, де зазначено дату створення рахунку, дату його схвалення для отримання палива, а також кількість оплаченого ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, його ціну та суму оплати.

Поруч із кожним рахунком, на підставі якого ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснювало купівлю нового дизельного палива, тією ж датою в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» створювався рахунок на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого дизельного палива. Такі рахунки на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива схвалювалися одночасно із оплатою ТОВ «ПАРИТЕТ» рахунків на купівлю нового дизельного палива. Саме на підставі таких схвалених ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунків, ТОВ «ПАРИТЕТ» отримувало заборговане дизельне паливо.

Тобто, з 01.03.2022 року та по 18.07.2022 року через Пункти реалізації ПММ на умовах 10 % (десять відсотків) об`єму заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого об`єму дизельного палива ТОВ «ПАРИТЕТ» отримало 4500 літрів заборгованого дизельного палива

Таким чином, станом на 18.07.2022 року загальна кількість отриманого від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива становить 5200 літрів. Тобто об`єм решти заборгованого дизельного палива, що має бути переданий у власність ТОВ «ПАРИТЕТ», становить 4 800 літрів.

20.07.2022 року ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» повідомив позивача про припинення подальшого повернення заборгованого дизельного палива.

Попри наступні здійснення ТОВ «ПАРИТЕТ» купівель нового дизельного палива, відпуск заборгованого дизельного палива ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» не здійснювався. Вказане підтверджується припиненням відображення в Особистому кабінету ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ у розділі «Рахунки» - «Схвалені рахунки» за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk інформації про створені та схвалені ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунки на 10 % (десять відсотків) заборгованого дизельного палива від кількості ново замовленого дизельного палива.

Ненадання ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива також підтверджується Актом №1, складеним 13.08.2022 року водієм ТОВ «ПАРИТЕТ» ОСОБА_1 , керівником департаменту транспорту та логістики ТОВ «ПАРИТЕТ» Братчиковою Т.В. та керівником служби безпеки «ПАРИТЕТ» ОСОБА_2, яким зафіксовано факт відмови від передачі ТОВ «ПАРИТЕТ» заборгованого дизельного палива за Пунктом реалізації ПММ в місті Одеса за адресою 12 км автодороги М16 Одеса-Кучурган.

Одночасно із цим відбулося обнуління балансу дизельного палива в Особистому кабінеті ТОВ «ПАРИТЕТ» як Покупця ПММ за веб-адресою https://diesel-manager.com/uk, де відображалася інформація щодо заборгованого дизельного палива.

Таким чином, починаючи з 01.03.2022 року ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» порушило умови Договору щодо надання у власність ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, а починаючи з 20.07.2022 року взагалі відмовилося від взятих на себе договірних зобов`язань, внаслідок чого ТОВ «ПАРИТЕТ» було позбавленим можливості отримати решту оплаченого та заборгованого дизельного палива у об`ємі 4800 літрів, що складає 153 600,00 грн.

03.11.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» належним чином надіслало ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» претензію про повернення коштів за непоставлену продукцію та сплату штрафних санкцій. Один примірник був надісланий на юридичну адресу ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» - 61082, м. Харків, Московський пров., будинок 273, офіс 27 (за даними ЄДР станом на дату відправлення), що підтверджується описом, фіскальним чеком та накладною № 6500707223337.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не були повернуті кошти, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в сумі 153 600,00 грн.грн, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами (пеня) - 13 529,42 грн., збитки - 87 072,00 грн., 3% річних та інфляційні втрати - 41 450,84 грн..

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із приписами статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, 19 листопада 2021 року ТОВ «ПАРИТЕТ» та ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» уклали Договір поставки нафтопродуктів № 227 за умовами якого Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця на умовах оптової торгівлі паливно-мастильні матеріали через Пункти реалізації ПММ (окрім міст Львів та Мелітополь), а Покупець зобов`язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним Договором.

23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» з метою купівлі 10 000 (десять тисяч) літрів дизельного палива отримало від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» рахунок-фактуру № 308709 від 23.02.2022 року на суму 320 000,00 грн. (триста двадцять тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Вартість була розрахована із розрахунку 32,00 грн, в т.ч. ПДВ, за 1 літр дизельного палива на дату виставлення рахунку.

23.02.2022 року ТОВ «ПАРИТЕТ» здійснило оплату рахунку-фактури № 308709 від 23.02.2022 року у повному обсязі та в строки, передбачені Договором, що підтверджується платіжним дорученням №1557363 від 23.02.2022 року.

Однак, в порушення умов Договору Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Так, станом на 18.07.2022 року загальна кількість отриманого від ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» заборгованого дизельного палива становить 5200 літрів. Тобто об`єм решти заборгованого дизельного палива, що має бути переданий у власність ТОВ «ПАРИТЕТ», становить 4 800 літрів.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ «ПРАЙМ ГРУПП НАФТА» порушило умови Договору щодо надання у власність ТОВ «ПАРИТЕТ» дизельного палива, внаслідок чого ТОВ «ПАРИТЕТ» було позбавленим можливості отримати решту оплаченого та заборгованого дизельного палива у об`ємі 4800 літрів, що складає 153 600,00 грн. у зв`язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення 153600грн. підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13529,42грн - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку щодо стягнення 13529,42грн. позивачем нараховану пеню.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем в договорі відсутня домовленість щодо узгодження пені тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 13529,42грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4595 грн 38 коп та інфляційні витрати в розмірі 36855грн. 45коп,.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4595 грн 38 коп та, інфляційні витрати в розмірі 36855грн. 45коп, за неналежне виконання умов договору підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Що стосується стягнення з відповідача 87072грн. збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до частини 2 статті 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 та 3 статті 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до інформації середніх цін на дизельне пальне Одеської області, наданої на веб-ресурсі: https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/reg/odesskaya/, вартість 1 літра дизельного палива станом на 27.02.2023 року становить 50,14 грн.

Тобто, у зв`язку із значним ростом цін на дизельне паливо станом на 27.02.2023 року 4800 літрів дизельного палива коштують 240 672,00 грн., із розрахунку 50,14 грн. за 1 літр дизельного палива.

Вказане свідчить, що для відновлення ТОВ «ПАРИТЕТ» свого порушеного права на отримання 4800 літрів дизельного палива, Товариство повинно понести значні витрати, розмір яких на 27.02.2023 року становить 87 072,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що розмір збитків які має понести ТОВ «ПАРИТЕТ» для відновлення свого порушеного права становить 87 072,00 грн. тому позовна вимога про стягнення збитків в розмірі 87072,00грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та несвоєчасне повернення коштів, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню частково.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ ГРУПП НАФТА" (вул. Соборна, буд.112, Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43431254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ" (вул.Мельницька,30-В, Одеса, Одеська область, 65005, код ЄДРПОУ 24527686) суму основної заборгованості в розмірі 153 600 грн 00 коп, 3% річних в розмірі 4595 грн 38 коп, інфляційні витрати в розмірі 36855грн. 45коп, збитки в розмірі 87 072грн. 00 коп та судовий збір в розмірі 4 213 грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 липня 2023 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов