Рішення № 112311375, 12.07.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/6/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 Справа № 908/239/22

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломережа 2019», код ЄДРПОУ 43070867 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, пров. Спортивний, буд. 2А)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 01993032 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул.Центральна, буд. 30)

про стягнення суми 437676,01 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Попов А.С.;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломережа 2019» про стягнення з відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області суми 437676,01 грн заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які складаються з: суми 6565,14 грн витрат зі сплати судового збору та суми 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 31.01.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/239/22, присвоєний номер провадження 9/6/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 09.05.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.07.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.Підставою для звернення з позовом позивачем зазначеноненалежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг з подачі теплової енергії (пара водяна та гаряча вода) в рамках договору про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води №158 від 13.04.2021, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 437 676,01 грн. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629, 638, 714, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.67, 173, 175, 193, 222, 275, 276 ГК України, ст.ст. 19, 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 5, 21 «Про житлово-комунальні послуги» та умовами договору про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води № 158 від 13.04.2021.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав, в судові засідання не з`являвся. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Відповідач про розгляд справи в суді повідомлений належним чином. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана представником відповідача за довіреністю 03.02.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Також про розгляд даної справи (дати, час і місце судових засідань)відповідач був повідомленийналежним чином у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме - через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал на вказаному сайті. Додатково ухвали суду були направленні відповідачу на електронну адресу, яка зазначена у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивачем, зокрема, зазначено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОМЕРЕЖА 2019» (Учасник, позивач у справі) та Комунальним некомерційним підприємством «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (Замовник, відповідач у справі) 13.04.2021 було укладено договір про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води №158 (далі договір), копію якого надано в матеріали справи (додано до позовної заяви).

Відповідно до змісту умов до п. 1.1, п. 1.2 зазначеного договору учасник зобов`язується у 2021 році надати Замовникові послуги, зазначені в п. 1.2 цього договору, а Замовник прийняти і оплати такі послуги. Найменування послуги: Код ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість послуг: 325,6 Гкал.

Строк надання послуг: 01.03.2021 31.12.2021 року. Місце надання послуг: 72503, смт. Якимівка, вул. Центральна, буд. 30 (п. 5.1, п.5.2 договору).

Позивач у позові зазначив, що взяті на себе зобов`язання ТОВ «Тепломережа 2019» виконало належним чином. Вартість наданих послуг склала 3 940 555,00 грн. Втім відповідач частково оплатив отримані послуги, а саме - в розмірі 3 502 878,99 грн, у зв`язку з чим заборгованість відповідача складає 437 676,01 грн.

На підтвердження наявності заборгованості у зазначеному в позові розмірі позивачем надано в матеріали справи (додано до позову, а також з клопотанням про долучення доказів, що надійшло до суду 08.06.2023) копії Акту наданих послуг №9 від 04.01.2022, рахунку №9 від 04.01.2022 та Акту звірки взаємних розрахунків, з відміткою про отримання їх відповідачем 04.01.2022.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу за договором про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води №158 від 13.04.2021. Згідно із вхідним штемпелем КНП «Якимівська ЦРЛ» зазначена вимога була отримана відповідачем 12.01.2022.

Проте, як зазначив позивач, вимога була залишена відповідачем без відповіді, борг у добровільному порядку не погашено.

У зв`язку з чим, посилаючись на невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до господарського суду із позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вирішуючи спір, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що у наданому позивачем в матеріали справи договорі про закупівлю послуг з постачання водяної пари і гарячої води №158 від 13.04.2021 (в копії) в графі підписання з боку Замовника міститься лише печатка, підпис генерального директора КНП «Якимівська центральна районна лікарня» відсутній, що свідчить про неодержання письмової форми договору та відповідно, у зв`язку із цим вказаний договір є таким, що не відбувся (неукладеним).

Разом із тим, вирішуючи спір у даній справі суд враховує наступне.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача справі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОМЕРЕЖА 2019» (код ЄДРПОУ 43070867) є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

На офіційному сайті Запорізької обласної державної адміністрації 27.08.2019 оприлюднено розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької обласної державної адміністрації від 27.08.2019 №38-л «Про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОМЕРЕЖА 2019» ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії», згідно з яким ТОВ «ТЕПЛОМЕРЕЖА 2019» (код ЄДРПОУ 43070867) видано ліцензію на вказаний вид діяльності на необмежений строк (у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://www.zoda.gov.ua/news/46881/pro-vidachu-tovaristvu-z-obmezhenoju-vidpovidalnistju-teplomerezha-2019-litsenziji-na-provadzhennya-gospodarskoji-diyalnosti-z-postachannya-teplovoji-energiji.html).

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Статтею ст.1 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач житлово-комунальних - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про теплопостачання» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

У статті 24 Закону встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії згідно до пунктів 1-2, 4 Правилами користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін «споживач» застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства та фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт неукладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже, навіть за відсутності договору, втім при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Тобто споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке надходить у приміщення, яке ним використовується на відповідній правовій підставі, згідно з вставленими тарифами на послуги з постачання теплової енергії.

Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача у справі Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 01993032 (засновник: Якимівська селищна рада Запорізької області; основний вид діяльності: діяльність лікарняних закладів) є: 72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул.Центральна, буд. 30, тобто за вказаною адресою здійснюється господарська діяльність зазначеної юридичної особи.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Якимівської селищної ради №291 від 16.10.2019 «Про встановлення тарифів ТОВ «Тепломережа 2019» на послуги з виробництва, постачання теплової енергії» було встановлено економічно обґрунтовані тарифи на послуги з виробництва, постачання теплової енергії, які надає ТОВ «Тепломережа-2019» для бюджетних установ в розмірі 2150,33 грн за 1 Гкал.

Як зазначено у позовній заяві, 12.10.2021 ТОВ «Тепломережа-2019» отримало від Якимівської селищної ради розпорядження про початок опалювального сезону об`єктів соціальної інфраструктури, в тому числі КНП «Якимівська центральна районна лікарня», яке було виконано та позивач, як постачальник теплової енергії, розпочав надання відповідних послуг незважаючи на наявність заборгованості відповідача з оплати за попередній опалювальний сезон.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та іншіправочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначено, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia». Діючи в межах позовних вимог, саме суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та досліджені докази, враховуючи встановлений судом факт відсутності укладеного (підписаного) сторонами договору, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання теплової енергії не є правовою підставою для звільнення відповідача від її оплати, а заборгованість, що виникла, підлягає стягненню як вартість безпідставно набутого майна, відповідно до положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач у позові зазначив, що ТОВ «Тепломережа 2019» було надано відповідачу послуги з відпуску теплової енергії на суму 3 940 555,00 грн, однак відповідач оплатив отримані послуги частково, у зв`язку з чим заборгованість склала 437 676,01 грн, яка заявлена позивачем до стягнення.

Як викладено судом вище, позивачем на підтвердження наявності заборгованості відповідача у вищезазначеному розмірі надано в матеріали справи копію Акту №9 від 04.01.2022 наданих послуг з постачання теплової енергії за тарифом для бюджетних установ, визначеним згідно з рішенням Якимівської селищної ради №291 від 16.10.2019, копію рахунку №9 від 04.01.2022 та Акту звірки взаємних розрахунків, з відміткою про отримання їх відповідачем 04.01.2022.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надано докази на підтвердження факту виникнення та розміру заявлених вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію.

Відповідач позовні вимоги не спростував. Докази на підтвердження того, що відповідачу послуги позивачем не надавались або що ці послуги він не отримував відповідачем суду не надано. Доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення заборгованості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 437 676,01 грн заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 01993032 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул.Центральна, буд. 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломережа 2019», код ЄДРПОУ 43070867 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, пров. Спортивний, буд. 2А) суму 437 676 (чотириста тридцять сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 01 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Якимівська центральна районна лікарня`Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ 01993032 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул.Центральна, буд. 30) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломережа 2019», код ЄДРПОУ 43070867 (72503, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, пров. Спортивний, буд. 2А) суму 6565 (шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) грн 14 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва