Рішення № 112299384, 19.07.2023, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2766/23

Провадження № 2/210/1060/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 липня 2023 року

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Скотар Р.Є., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву адвоката Толстих Олександра Юрійовича (АДРЕСА_3), який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50001, м. Кривий Ріг, вул. Макаренка, 6) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 26 травня 2023 року надійшла позовна заява адвоката Толстих Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві (а.с. 1-5).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 26 травня 2023 року визначено головуючого - суддю Скотар Р.Є.

Ухвалою судді від 29 травня 2023 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 26).

На виконання вимог статей 178, 191, 278 ЦПК України Відповідачем 28 червня 2023 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача.

Позивач, скористався правом на подання відповіді на відзив, яку надав до суду 06 липня 2023 року.

Сторони в судове засідання не викликались.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Клопотань про виклик у судове засідання сторін не надходило. Підстав для призначення судового засідання з ініціативи суду не вбачається. Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.

Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 (далі - Позивач) працював на АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПІВНІДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (далі - Відповідач, АТ «ПІВДГЗК», АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», Підприємство), у шкідливих умовах праці понад 21 рік, на посадах:

- слюсара чергового та з ремонту устаткування в кар`єрі, рудоуправління (16.11.2001р. - 03.03.2008р.);

- машиніста конвеєру (підземні роботи) управління ДТК (03.03.2008р. - 30.05.2022р.).

На підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 04.10.2018р. №761/4.6-5, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 22.11.2022р. №1701, Позивачу було встановлено професійне захворювання:«Сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня; Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірним статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-топічним та больовим синдромом».

Так, виходячи з п.13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.02.2023р. (далі - Акт), умови праці машиніста конвеєру, зайнятого повний робочий день у кар`єрі, цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_1 , відносяться:

-по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»,

-за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за показниками напруженості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі».

Загальна оцінка умов праці працівника відноситься - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі».

Відповідно до п.17 Акту, хронічне захворювання виникло за таких обставин.

Працюючи машиністом конвеєру цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» з 03.03.2008 - 30.05.2022 ОСОБА_1 здійснював керування конвеєрами при транспортуванні руди, привідною станцією конвеєра, реверсування і перемикання ходу транспортної стрічки, нагляд за справним станом перевантажувальних тічок, натяжних барабанів, редукторів, автоматичних пристроїв, очистку стрічки, роликів, роликоопор, видалення з конвеєрної стрічки сторонніх предметів, прибирання просипу гірничої маси, виявлення та усунення несправностей в роботі обладнання.

Під час ведення цих виробничих процесів, виконував роботи, що характеризуються впливом пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення та фізичного перевантаження.

Внаслідок недосконалості робочого місця, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни перебував у незручній робочій позі.

Працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі, рудоуправління ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 16.11.2001 по 03.03.2008, також підпав під дію шкідливих факторів.

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача згідно з п.18 Акту, слугували:

-концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію від 10 до 70% у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 4,5 разів (9,0 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3),

Важкість праці:

-статичне навантаження, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками, кг/с 70530 при нормі 7000;

-періодичне перебування у незручній позі28,7% зміни при нормі 25%;

-маса вантажу що підіймається та переміщується в ручну 35 кг при нормі до 30 кг.

Таким чином, комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах праці на АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ОСОБА_1 втратив своє здоров`я та працездатність і набув професійне захворювання.

Враховуючи викладене вище, АТ «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.

За довідкою МСЕК від 20.04.2023р. серії 12 ААА №127141, Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 25% - радикулопатія, 15% - сидеросилікоз), безстроково. Відповідно до рекомендацій МСЕК Позивач потребує медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.

Отже, внаслідок отримання професійного захворювання Позивач, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується. Позивач відчуває задишку при незначному навантаженні та ходьбі, приступоподібний кашель з виділенням невеликої кількості слизового, в`язкого харкотиння та сухий, загальну слабкість підвищену втому біль в поперековому відділі хребта з віддачею в нижні кінцівки більше в праву, зниження чутливості праворуч.

Враховуючи викладене, просить суд стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00191000) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), за спричинену моральну шкоду у зв`язку із ушкодженням здоров`я на виробництві, грошові кошти в сумі 268 000,00 (двісті шістдесят вісім тисяч) гривень 00 коп., без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших обов`язкових платежів.

Представник Відповідача 28.06.2023 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у пункті 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.02.2023 не вказано конкретних посадових осіб АТ «ПІВДГЗК», які відповідальні за виникнення професійних захворювань у Позивача.

Крім того, у позовній заяві представник Позивача посилається на п.18 Акту від 02.02.2023, в якому зазначено, що причиною виникнення хронічних професійних захворювань є пил переважно фібро генної дії та важкість праці.

Натомість, відповідно до приписів Державних санітарних норм та правил , законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища (3 клас) за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту.

На відсутність вини Відповідача у виникненні професійних захворювань ОСОБА_1 вказує той факт, що умови праці, в яких працював Позивач не створювалися безпосередньо відповідачем, а зумовлені відповідним видом діяльності підприємства.

Разом з тим, Позивач пропрацював у відповідача в умовах впливу шкідливих факторів понад 20 років. При цьому, звільнився за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, а не внаслідок погіршення стану здоров`я. Саме Позивач свідомо порушував законодавство у сфері охорони праці, що виразилося у недбайливому ставленні до свого здоров`я.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої Позивачу внаслідок професійних захворювань, відсутні правові підстави, оскільки вину АТ «ПІВДГЗК» у заподіянні такої шкоди Позивачу та протиправність діяння АТ «ПІВДГЗК» у визначеному законом порядку не встановлено, та представником Позивача це доведено, тому є підстави стверджувати, що причинний зв?язок між шкодою та протиправним діянням товариства відсутній.

Характер і обсяг фізичних, душевних та психічних страждань Позивача представником Позивача зазначено формально, при цьому ніяких реальних доказів, які б були підкріплені належними допустимими доказами моральних страждань, представником Позивача не наведено і не додано до позовної заяви.

Відповідач вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди, завданої Позивачу, Суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім, для розумного задоволення потреб Позивача і не повинен призводити до його збагачення за рахунок Відповідача.

За таких обставин Відповідач вважає вимоги представника Позивача, щодо стягнення з АТ «ПІВДГЗК» на користь ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди спричиненої у зв?язку із ушкодженням здоров?я на виробництві, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України, а отже і такими, що не підлягають задоволенню, а суму моральної шкоди, Яка заявлена представником Позивача необґрунтованою та такою, що не відповідає засадам розумності і справедливості.

Від представника позивача 06.07.2023 року надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив наступне.

Оскільки професійне захворювання у Позивача виникло внаслідок порушень норм охорони праці, припущених підприємством, де він працював, то заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Тож, з огляду на положення діючого законодавства та усталену судову практику, факт спричинення моральної шкоди в даних правовідносинах не потребує додаткового обґрунтування доказами.

В даному випадку, факт вини Відповідача підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.02.2023р., медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 22.11.2022р. №1701, санітарно-гігієнічною характеристикою умови праці від 04.10.2018 №761/4.6-5.

Таким чином, твердження Відповідача про відсутність доведення Позивачем наявності моральної шкоди спростовуються наявними у справі доказами.

Позивачем було надано до суду копія довідки МСЕК від 20.04.2023р. серії 12 ААА №127141, Позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 25% - радикулопатія, 15% - сидеросилікоз), безстроково. Відповідно до рекомендацій МСЕК Позивач потребує медикаментозне лікування, забезпечення виробами медичного призначення.

Всупереч доводам Відповідача, надані Позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження її здоров`я і отримання професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні нею трудових обов`язків у шкідливих умовах праці, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань.

Визначений законом розмір мінімальної заробітної плати складає 6 700,00 грн. Позивач оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, отриманим ним при виконанні трудових обов`язків, у розмірі 40-ка мінімальних розмірів заробітних плат: 6 700,00грн. х 40 = 268 000,00 грн., вважаючи, що такий розрахунок в повній мірі відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої він стверджує, а також принципам розумності, справедливості та співрозмірності.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 працював на АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПІВНІДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на посадах:

- слюсара чергового та з ремонту устаткування в кар`єрі, рудоуправління з 16.11.2001р. по 03.03.2008р.; - машиніста конвеєру (підземні роботи) управління ДТК з 03.03.2008р. по 30.05.2022р. (а.с.20-21)

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 02.02.2023 року, умови праці машиніста конвеєру, зайнятого повний робочий день у кар`єрі, цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» ОСОБА_1 , відносяться:

-по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за показниками важкості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі»,

-за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за рівнем шуму - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі»,

-за показниками напруженості праці - до 3 класу 1 ступеня «шкідливі».

Загальна оцінка умов праці працівника відноситься - до 3 класу 2 ступеня «шкідливі».

Відповідно до п.17 Акту, хронічне захворювання виникло за таких обставин:

Працюючи машиністом конвеєру цеху №2 управління дробильно-транспортного комплексу АТ «ПІВДГЗК» з 03.03.2008 - 30.05.2022 ОСОБА_1 здійснював керування конвеєрами при транспортуванні руди, привідною станцією конвеєра, реверсування і перемикання ходу транспортної стрічки, нагляд за справним станом перевантажувальних тічок, натяжних барабанів, редукторів, автоматичних пристроїв, очистку стрічки, роликів, роликоопор, видалення з конвеєрної стрічки сторонніх предметів, прибирання просипу гірничої маси, виявлення та усунення несправностей в роботі обладнання.

Під час ведення цих виробничих процесів, виконував роботи, що характеризуються впливом пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого в повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення та фізичного перевантаження.

Внаслідок недосконалості робочого місця, під час обслуговування технологічного обладнання змушений був на протязі зміни перебував у незручній робочій позі.

Працюючи слюсарем черговим та з ремонту устаткування в кар`єрі, рудоуправління ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з 16.11.2001 по 03.03.2008, також підпав під дію шкідливих факторів.

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача згідно з п.18 Акту, слугували:

-концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію від 10 до 70% у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 4,5 разів (9,0 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3),

Важкість праці:

-статичне навантаження, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками, кг/с 70530 при нормі 7000;

-періодичне перебування у незручній позі28,7% зміни при нормі 25%;

-маса вантажу що підіймається та переміщується в ручну 35 кг при нормі до 30 кг (а.с.8-10).

Згідно довідки МСЕК від 20.04.2023р. серії 12 ААА №127141, ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 40% (з яких: 25% - радикулопатія, 15% - сидеросилікоз), безстроково (а.с.11).

Згідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 04.10.2018р. №761/4.6-5, умои праці на ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі» (а.с.12-17).

На підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 04.10.2018р. №761/4.6-5, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 22.11.2022р. №1701, Позивачу було встановлено професійне захворювання: «Сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня; Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з помірним статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-топічним та больовим синдромом» (а.с. 18-19)

Нормативно-правове обґрунтування

ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.

Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно з нормами Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст.3 Конституції України). Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Так, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.02.2023 року встановлено та підтверджено, що хронічне захворювання виникло при виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків на підприємстві Відповідача.

Причинами виникнення професійного захворювання Позивача згідно з п.18 Акту, слугували: концентрація пилу з вмістом вільного кристалічного кремнію від 10 до 70% у повітрі робочої зони перевищувала нормативне значення в 4,5 разів (9,0 мг/м3 при ГДК 2.0 мг/м3). Важкість праці: статичне навантаження, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль двома руками, кг/с 70530 при нормі 7000; періодичне перебування у незручній позі 28,7% зміни при нормі 25%; маса вантажу що підіймається та переміщується в ручну 35 кг при нормі до 30 кг.

При цьому, медичний огляд та обстеження, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються зібраними матеріалами справи.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Висновки за результатами розгляду матеріалів справи

На суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.

Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві, а саме, що вина підприємства у настанні нещасного випадку відсутня, оскільки Позивач допустив порушення вимог охорони праці, з урахуванням наступного.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

З трудової книжки Позивача та Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), встановлено, що Позивач працював у Відповідача, професійне захворювання виникло при виконанні Позивачем трудових обов`язків та на території підприємства під час роботи з джерелом підвищеної небезпеки.

Під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб (статті 1187 ЦК України).

Судом встановлено, що професійне захворювання Позивача настало під час виконання трудових обов`язків в результаті взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, яке належить Відповідачу, тому відповідач ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди завданої позивачу, незалежно від того, чи є вина потерпілої особи.

Згідно частин 1-2 стаття 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння), складений відносно ОСОБА_1 , підприємством Відповідача не оскаржувався. Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.

Разом з тим, закону, який би передбачав можливість встановлення факту завдання моральної шкоди потерпілому від нещасного випадку на виробництві лише на підставі висновку МСЕК, немає. Крім того, вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суд не має встановлювати належність або неналежність виконання МСЕК обов`язку зі встановлення факту завдання позивачеві моральної шкоди.

Отже, наявність у МСЕК вказаного обов`язку не обмежує суд у праві встановити факт завдання моральної шкоди на підставі інших доказів, врахувавши характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, залишкову працездатність потерпілого тощо.

Тому необґрунтованими є доводи представника відповідача про те, що позивач не довів моральні страждання.

З письмових матеріалів справи встановлено, що у Позивача порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мав до моменту професійного захворювання та втрати професійної працездатності.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 40% втрати професійної працездатності безстроково, у зв`язку із чим вважає за доцільне стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 85000,00 (вісімдесят п`ять) гривень.

При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 1167,1187 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Толстих Олександра Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191000) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 85000,00 (вісімдесят п`ять) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 00191000) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний тест рішення складено та підписано 19 липня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» код ЄДРПОУ 00191000, (50001, м. Кривий Ріг, вул. Макаренка, 6).

Суддя: Р. Є. Скотар