Рішення № 112296047, 19.07.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.07.2023 р. справа №520/11687/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (далі за текстом - відповідач №1, владний суб`єкт №1, орган публічної адміністрації №1, ГУ №1, Управління №1), Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач №2, владний суб`єкт №2, орган публічної адміністрації №2, ГУ №2, Управління №2)провизнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25.04.2023 №056230001604 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , у здійсненні перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1978 по 09.07.1980 - 1 рік 10 місяців 9 днів та періодів роботи з 09.07.1980 по 01.11.1981 - 1 рік 3 місяці 24 дні; з 31.10.1984 по 04.05.1985 - 6 місяців; з 03.05.1988 по 01.09.1988 - 3 місяці 30 днів; з 23.05.1990 по 01.03.1991 - 9 місяців 7 днів; з 02.03.1991 по 07.08.1991 - 5 місяців 6 днів; 05.12.1998 по 01.01.1999 - 28 днів зазначених у трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.04.1983 року; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківської області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , до страхового стажу період навчання в Технічному училищі №18 м. Донецьк з 01.09.1978 по 09.07.1980 - 1 рік 10 місяців 9 днів та періодів роботи з 09.07.1980 по 01.11.1981 - 1 рік 3 місяці 24 дні; з 31.10.1984 по 04.05.1985 - 6 місяців; з 03.05.1988 по 01.09.1988 - 3 місяці 30 днів; з 23.05.1990 по 01.03.1991 - 9 місяців 7 днів; з 02.03.1991 по 07.08.1991 - 5 місяців 6 днів; 05.12.1998 по 01.01.1999 - 28 днів зазначених у трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.04.1983 року та здійснити перерахунок пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що органом публічної адміністрації штучно створено перешкоду в отриманні пенсії у належному розмірі через відмову у поведенні перерахунку у спосіб збільшення показника тривалості страхового стажу.

Відповідач №1, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, з поданим позовом не погодився, наполягаючи на відсутності підстав для зарахування спірних періодів до страхового стажу заявника через недоліки оформлення трудової книжки та невідповідність у написанні по батькові заявника.

Відповідач №2, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про розгляд справи був сповіщений належно та завчасно, але обов`язку із подання відзиву на позов та доказів у спростування викладених у позові доводів не виконав.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з атестатом НОМЕР_5 громадянин на повне ім`я - " ОСОБА_1 " протягом період 01.09.1978р.-08.07.1990р. навчався у Технічному училищі №18 м.Донецька.

17.01.1981 р. мала місце подія укладення шлюбу між заявником між ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_4 , після якої дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 , що підтверджується наданою до суду копією свідоцтва про шлюб від 13.10.1986.

Крім того, 30.07.1986 р. згідно свідоцтва про зміну імені гр. " ОСОБА_1 " (мовою оригіналу - російською) змінила по батькові на " ОСОБА_1 " (мовою оригіналу - російською).

Згідно із записами у копії трудової книжки серії НОМЕР_2 у період 01.09.1978р.-09.07.1980р. заявник навчався у ТУ №18 м.Донецька; у період 09.07.1980р.-19.04.1983р. заявник працював прядильницею 5 розряду на Донецькій камвольно прядильній фабриці, у період 04.07.1983р.-18.11.1983р. заявник працював бухгалтером -касиром Марьїнського міжрайонного виробничого управління газового господарства, у період 29.11.1983р.-01.03.1991р. заявник працював у Марьїнській райспоживспілці, у період 02.03.1991р.-07.08.1991р. заявник працював у Костянтинівському СНО, у період 11.11.1991р.-19.02.1992р. заявник отримував допомогу по безробіттю, у період 20.02.1992р.-14.01.1993р. заявник працював бухгалтером міськлікарні №13 м."Угледар" Донецької області, у період 07.09.1995р.-12.05.1998р. заявник працював бухгалтером Центральної міської лікарні м."Угледар" Донецької області, у період 28.05.1998р.04.12.1998р. заявник отимував допомогу по безробіттю, у період 05.12.1998р.-31.07.2001р. заявник працював на посаді оператора АЗС в ТОВ МК "Співдружність".

Подія досягнення заявником 60-річного віку припала на 25.03.2023 р.

Матеріали справи не містять доказів фізичного надходження у розпорядження відповідача оригіналу трудової книжки заявника.

Зверненням від 14.03.2023 року заявник ініціював процедуру призначення пенсії за віком.

За наслідками розгляду звернення зацікавленої особи ГУ ПФУ в Кіровоградській області було вчинено відмову, оформлену рішенням від 21.03.2023 року №056230001604, та умотивовану не зарахуванням до страхового стажу періодів трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 02.08.1985 року, оскільки печатка на титульній сторінці трудової книжки не придатна для читання, зазначена зміна по батькові російською мовою ( ОСОБА_1 ) не відповідає свідоцтву про зміну по батькові від 30.07.1986 серії НОМЕР_4 ( ОСОБА_1 ).

06.04.2023 року заявник повторно подав звернення з приводу призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №056230001604 від 13.04.2023 заявникові було призначено пенсію за віком з 26.03.2023 року.

19.04.2023 заявник подав звернення з приводу включення до страхового стажу раніше не включених періодів, а саме: періоду навчання з 01.09.1978 по 09.07.1980 - 1 рік 10 місяців 9 днів та періодів роботи з 09.07.1980 по 01.11.1981 - 1 рік 3 місяці 24 дні; з 31.10.1984 по 04.05.1985 - 6 місяців; з 03.05.1988 по 01.09.1988 - 3 місяці 30 днів; з 23.05.1990 по 01.03.1991 - 9 місяців 7 днів; з 02.03.1991 по 07.08.1991 - 5 місяців 6 днів; 05.12.1998 по 01.01.1999 - 28 днів зазначених у трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.04.1983 року.

25.04.2023 року Головним управлінням ПФУ в Херсонській області за цим зверненням заявника було прийнято оскаржуване у межах даної справи рішення №056230001604 про відмову в перерахунку пенсії.

Як з`ясовано судом, дане письмове управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації умотивовано тим, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 19.04.1983 року неможливо зарахувати періоди роботи, оскільки на титульній сторінці чітко не проглядається печатка, що не відповідає вимогам підпункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 №162 та від 29.07.1993 №58. Також зазначено, що диплом про періоди навчання з 01.09.1978 року по 08.07.1980 року також неможливо зарахувати, оскільки в ньому зазначено по батькові « ОСОБА_1 » (мовою оригіналу), що не відповідає свідоцтву про зміну прізвища, імені, по батькові « ОСОБА_1 » ( НОМЕР_4 виданого 30.07.1986).

Стверджуючи про невідповідність закону вказаного рішення, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як однопредметного та рівносильного акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Так, відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За правилами абз.2 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до абз.2 п.4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Отже, обов`язок тероргану ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає ймовірності вирішення терорганом ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України «Про звернення громадян» у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, у силу ч.4 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 11.06.2019р. по справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де указано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

У спірних правовідносинах органом ПФУ претензій до форми звернення заявника з приводу призначення пенсії висловлено не було.

За змістом ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком визначається залежно від середньомісячного заробітку та коефіцієнту страхового стажу, тобто параметрів, арифметичне значення яких обчислюється за нормами ст.ст.24, 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, у розумінні ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Отже, з 01.01.2004р. обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила обчислення стажу роботи громадянина у цілях пенсійного забезпечення визначались, зокрема, ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ч.1 якої містила положення про те, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Частиною 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" окреслювались спеціальні випадки включення до стажу роботи періодів іншої діяльності громадянина.

За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, правила ведення трудових книжок працівників були затверджені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110; далі за текстом Інструкція №58), а правила підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою КМУ від 12.08.1993р. №637; далі за текстом - Порядок №637).

Таким чином, до 31.12.2003р. страховий стаж громадянина має складатись виключно з проміжків часу ведення трудової діяльності або часу належності до кола осіб, спеціально окреслених ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підтверджених записами у трудовій книжці або іншими об`єктивними даними за Порядком №637 та безвідносно до події оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; а з 01.01.2004р. - обов`язковими кваліфікуючими умовами для включення періоду трудової діяльності громадянина до страхового стажу є одночасна сукупність таких обставин як: 1) провадження діяльності, котра є об`єктом загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; 2) реальність щомісячної оплати страхових внесків (тобто єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Стосовно покладених в основу оскарженого управлінського волевиявлення суджень Відповідача №1 про неналежність оформлення трудової книжки заявника суд вважає, що оскільки ані Закон України "Про пенсійне забезпечення", ані Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не містять жодних окремих застережень з даного приводу, то суб`єкт владних повноважень - терорган системи ПФУ повинен оцінювати як правильність оформлення трудової книжки громадянина у цілому, так і правильність, хронологічну послідовність, змістовну достатність, наявності або відсутність суперечностей відносно кожного окремого запису про конкретний період трудової діяльності громадянина.

Тому технічний недолік відтворення печатки виключно на титульному аркуші трудової книжки громадянина (котрий проставляється під час першого заповнення трудової книжки) об`єктивно не здатен позбавити громадянина права на включення до страхового стажу інших окремих та конкретних періодів трудової діяльності, записи про які засвідчені відбитками печаток роботодавців, що не мають недоліків у відтворенні.

З цих підстав оскаржене рішення Відповідача №1 підлягає скасуванню за цим епізодом.

Стосовно епізоду включення до страхового стажу заявника часу навчання суд зазначає, що за правилами ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (п. "а" ч.3 ст.56); навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (п. "д" ч.3 ст.56); е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи (п. "е" ч.3 ст.56); час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. "є" ч.3 ст.56); час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. "ж" ч.3 ст.56); період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років (п. "з" ч.3 ст.56).

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Отже, з урахуванням кореспонденції п. "д" ч.3 ст.56 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.8 Порядку №637 стажу роботи зараховується період навчання громадянина саме за денною формою здобуття освіти підтверджений дипломом або довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Покладене в основу оскарженого управлінського волевиявлення судження суб`єкта владних повноважень про неможливість включення до страхового стажу заявника періоду навчання через дефекти у неточності у відмінюванні по-батькові заявника слід визнати явно та очевидно неспроможними, позаяк у даному конкретному випадку повна та достовірна ідентифікація належності документа про освіту саме заявнику може бути безперешкодно проведена за критерієм написання прізвища та імені громадянина.

З цих підстав оскаржене рішення Відповідача №1 підлягає скасуванню за цим епізодом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), згідно з якою обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність приватною особою факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи розв`язання спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи судом встановлено, що владний суб`єкт - Відповідач №1 не забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичної дійсності оцінив неповно, правильної оцінки усім юридично значимим факторам не надав, належної норми закону не застосував, поклав в основу оскарженого управлінського волевиявлення хибне судження про неможливість включення до страхового стажу громадянина періодів трудової діяльності, що підтверджуються чіткими, послідовними, повними, узгодженими між собою записами роботодавців із проставленням відбитків печаток у трудовій книжці, стосовно якої наявні технічні недоліки/вади лише першого відбитку печатки під час першого заповнення трудової книжки.

Тому оскаржений правовий акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень - Відповідача №1 підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір за епізодом обтяження суб`єкта владних повноважень - Відповідача №2 обов`язком вчинити конкретне управлінське волевиявлення - призначити пенсію, суд зазначає, що згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Звідси слідує, що виконання суб`єктом владних повноважень при вчиненні управлінського волевиявлення всіх визначених законом умов (тобто надання власної юридичної оцінки усім юридично значимим факторам або визнання юридично значимих обставин) та відсутність підстав для застосування свободи адміністративного розсуду (дискреції) призводять до правомірності обтяження органу публічної адміністрації вдатись до прийняття конкретного рішення за матеріалами звернення зацікавленої приватної особи.

Оскільки компетентний на вирішення питання з приводу призначення пенсії адміністративний орган - Відповідач №1 у даному конкретному випадку не виконав усіх управлінських дій, котрі передують прийняттю рішення з приводу призначення або непризначення пенсії, необхідного обсягу доказів не здобув, цих доказів не оцінив, власного судження з приводу цих доказів у тексті оскарженого рішення не виклав, а натомість ухилився від виконання функції з приводу витребування від заявника додаткових документів на усунення власних сумнівів, конкретної структури визнаного страхового стажу заявника не навів, об`єктивних даних про обчислення розміру пенсії не вивчав та не оцінював, то суд не знаходить підстав для обтяження пенсійного органу обов`язком вчинити управлінське волевиявлення саме з приводу призначення пенсії.

Допущені суб`єктом владних повноважень недоліки/вади/дефекти в організації виконання управлінської функції спонукають суд до обтяження такого суб`єкта обов`язком повторно вирішити порушене зацікавленою особою питання, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно повноважень територіальних органів системи Пенсійного фонду України на вчинення управлінських волевиявлень у формі "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплати пенсії" у випадку застосування правила "екстериторіальності реалізації повноважень" суд, вирішуючи спір за епізодом вимог до Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Харківській області зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У спірних правовідносинах звернення заявника з приводу призначення пенсії за віком за правилами "екстериторіальності" згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 у редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2014р. №13-1; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1) було розглянуто терорганом системи ПФУ - ГУ ПФУ у спосіб прийняття рішення від 17.11.2022 № 262240017773 про відмову у призначенні пенсії.

Під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".

Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

Відтак, розглянута категорія поглинає категорію "обчислення пенсії".

Отже, під нарахуванням пенсії слід розуміти прийняття терорганом ПФУ рішення про призначення пенсії у певному розмірі (грошовому виразі).

Звідси слідує, що ситуація не нарахування пенсії особі є об`єктивно неможливою після настання події прийняття владним суб`єктом рішення про призначення пенсії (за виключенням випадку прийняття рішення про припинення пенсії).

Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.

За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.

Суд зауважує, що у межах даної справи спір склався з приводу перерахунку пенсії заявника за рахунок збільшення тривалості страхового стажу.

За змістом правова категорія "перерахунок пенсії" поглинає правову категорію "обчислення пенсії", а відтак, у спірних правовідносинах владне управлінське волевиявлення з приводу перерахунку пенсії заявника (що поглинає етап обчислення грошової суми пенсії) віднесене до обсягу компетенції саме Відповідача №1 - ГУ Персонській області як теоргану системи ПФУ, визначеному за правилом "екстериторіальності" , а майбутнє виконання рішення про призначення пенсії (тобто управлінське волевиявлення з приводу нарахування пенсії за внутрішнім обліком тероргану ПФУ та управлінське волевиявлення з приводу виплати пенсії) є повноваженнями тероргану системи ПФУ за місцем реєстрації адреси проживання громадянина, тобто ГУ ПФУ в Харківській області.

Отже, у межах даного спору вимога заявника до Відповідача №2 - ГУ ПФУ в Харківській області про призначення пенсії заявнику не може бути задоволена, позаяк у спірних правовідносинах повноваження на призначення пенсії на підставі звернення від 10.11.2022р. за правилом "екстериторіальності" передано у відання Відповідача №1 - ГУ ПФУ в Херсонській області.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 25.04.2023 р. №056230001604.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації ВПО - АДРЕСА_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 25.04.2023р. з приводу перерахунку пенсії за віком з урахуванням висновків рішення суду у справі №520/11687/23.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.