Ухвала суду № 112294014, 19.07.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

19 липня 2023 року 640/22075/22

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Мельник Т.М., за участю: представників позивача та відповідача, розглянувши в місті Києві в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними наказів, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними наказів, зобов`язання вчинити дії.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лиска І.Г.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

В підготовчому засіданні 19.07.2023 представник позивача подав до суду заяву про відвід судді Лиска І.Г., обґрунтовуючи її тим, що цивільним чоловіком представника позивача є гр. ОСОБА_2 , який мав в минулому дружні відносини з головуючим у даній справі суддею Лиска І.Г.. Крім того, в адміністративних справах №640/9675/19, №826/11878/17 та №826/12956/17 головуючий суддя Лиска І.Г. з даної причини були заявлені заяви про самовідвід. Представники відповідача розгляд даного клопотання залишив на розсуд суду.

Розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі № 640/22075/22 по суті, суд зазначає наступне.

Підстави для відводу судді передбачені ст.ст. 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України

Так, відповідно до ч.1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

Таким чином, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Так, щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" (рішення від 29.04.1989 р.) зазначається, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судці для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" (рішення від 08.11.2005 р.) суд зазначив, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи с факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися: але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).

Важливим питанням є саме довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (п.45 рішення 28.10.1998 р. у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 КАС України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Суддя має заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, що схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Суд бере до уваги, що представник позивача, як на причину для відводу вказав на дружні стосунки в минулому головуючого судді Лиска І.Г. з цивільним чоловіком представника позивача по даній справі, а також здійснення посилання на адміністративні справи в яких головуючий суддя Лиска І.Г. подавав заяви про самовідвід у зв`язку з даною причиною.

Дана обставина впливає на забезпечення судом принципу верховенства права та суб`єктивної складової принципу безсторонності суду - відношення учасників справи (позивача) до суду як до безстороннього.

Оскільки суд не може виключити суб`єктивну складову позивача, як недовіра до суду, що може призвести до ігнорування стороною справи (позивачем) обов`язком, визначеним ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України - забезпечення обов`язкового виконання рішень суду, в тому числі і процесуальних.

За таких умов, суд погоджується з доводами сторони позивача про наявність обставин, визначених ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, - як підстави для відводу судді Лиска І.Г. у даній справі.

Керуючись статями 36, 243, 248, 256 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву про відвід судді Лиска І.Г., - задовольнити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Лиска І.Г.